Ухвала суду № 54268706, 08.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3865/14-к

Провадження №11-кп/772/765/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Гончарук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 рокум. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Судді: Пікановський Б.В., Нешик Р.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4, прокурора прокуратури м. Вінниці ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року по кримінальному провадженню № 12013010390002500 від 08.06.2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, інваліда ІІ групи, приватного підприємця, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.Відповідно до вимог ст. 76 п. 2, 3. 4 КК України покладено на ОСОБА_4 обов'язки, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися па реєстрацію в орган кримінально-виконавчої інспекції.

Вирішено питання із речовими доказами та судовими витратами,-

за участю: секретаря: Дяченко А.С.,

прокурора: Кузьміна С.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_4,

адвоката: ОСОБА_3,

потерпілої: ОСОБА_6

представника потерпілої: ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року по кримінальному провадженню № 12013010390002500 від 08.06.2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.Відповідно до вимог ст. 76 п. 2, 3. 4 КК України покладено на ОСОБА_4 обов'язки, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися па реєстрацію в орган кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов прокурора м. Вінниці інтересах Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_4 на користь Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 2825 (дві тисячі вісімсот двадцять п'ять)грн. 76 коп. витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 десять тисяч гривень моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовлено.

З вироку суду першої інстанції встановлено, що 07 червня 2013 року приблизно о 15:30 год. ОСОБА_4 перебував в приміщенні тур-фірми «Світлана - ОСОБА_1» по вул. Зодчих, 36 в м. Вінниці на ґрунті особистих неприязних стосунків, у нього виник конфлікт з раніше знайомою ОСОБА_6. У ході даного конфлікту у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на нанесення умисного тілесного ушкодження ОСОБА_6 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4В умисно схопив ОСОБА_6 за шию, почав стискувати її, викликаючи таким чином механічну асфіксію, та ударив останню декілька разів об стіну головою. Внаслідок чого ОСОБА_4В спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - забою мозку легкого ступеню, ротаційного підвивиху 1-го шийного хребця, забою м'яких тканин потиличної ділянки голови, крововиливів на передній поверхні шиї та передній поверхні грудної клітки.

Відповідно до висновку експерта № 1304 дані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному в постанові про призначення судово-медичної експертизи - 07 червня 2013 року, являються небезпечними для життя в момент спричинення, і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки забій головного мозку легкого ступеню, ротаційний підвивих 1-го шийного хребця спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я (п. 2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995 року).

Прокурор прокуратури м. Вінниці ОСОБА_5 подав до суду апеляційну скаргу, згідно якої не спростовуючи доведеність винуватості обвинуваченого та правову кваліфікацію його дій, вважає зазначений вирок незаконним в звязку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість, просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Крім того в апеляційній скарзі прокурор просить зазначений вирок змінити в частині посилання в мотивувальній частині на висновок експерта № 1304, вказавши, що згідно з цим висновком тілесні ушкодження ОСОБА_6 не являлись небезпечними для життя в момент спричинення.

Адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не погоджуючись з вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року відносно ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, згідно якої вважають зазначений вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, просять скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2015 року відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України та закрити кримінальне провадження по обвинуваченні ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України в зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 які підтримали в повному обсязі вимоги зазначені в апеляційній скарзі і просять їх задовольнити, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора Панченка В.О. та заперечує про задоволення апеляційних вимог адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4В, колегія суддів вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, в свою чергу апеляційна скарга прокурора прокуратури м. Вінниці ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного .

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст. 370 КПК України законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення полягає в тому, що воно повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального та процесуального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом та на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення .

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4, у вчиненні зазначених у вироку діянь, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, яким дана належна юридична оцінка.

Крім показань потерпілої та свідків вина ОСОБА_4,у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні:

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.09.2013 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 в присутності понятих вказала, що в приміщенні тур-фірми «Світлана - ОСОБА_1», за адресою м. Вінниця, вул. Зодчих, 36 ОСОБА_4 безпричинно наніс удари головою об стіну, а саме потиличною ділянкою голови. Після чого ОСОБА_4 затягнув потерпілу за шию руками до середини кабінету де взяв її за шию руками та вдарив потиличною частиною голови об шафу.

- висновком судово-медичної експертизи № 1304 від 11.07.2013 року тілесні ушкодження у ОСОБА_6 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному в постанові про призначення судово-медичної експертизи - 07 червня 2013 року, являються небезпечними для життя в момент спричинення, і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки забій головного мозку легкого ступеню, ротаційний підвивих 1-го шийного хребця спричинили тривалий розлад (більше 21 дня) розлад здоров'я (п. 2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995 року).

- повідомленням заступника начальника управління ДАІ у Вінницькій області про те, що ОСОБА_4 07.06.2013 р. звернувся до відділу ОДР УДАІ УМВС у Вінницькій області із заявою на погодження схеми маршруту перевезення організованої групи дітей за маршрутом «Вінниця-Камянець-Подільський» (дата виїзду та повернення 08.06.2013 р.) та копії схеми маршруту, з яких вбачається, що ОСОБА_4 07.06.2013 р. звертався до відділу ОДР УДАІ УМВС у Вінницькій області із відповідною заявою та отримав погодження, яке завізоване ОСОБА_9

- інформаційними листами щодо перевезення пасажирів №4083, 4082, 4005, згідно яких водій ОСОБА_4 здійснював перевезення пасажирів 11 та 12 червня 2013 р.

За таких обставин на думку колегії суддів дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України судом кваліфіковано вірно, тому порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність засудженого та на кваліфікацію його дій, не встановлено.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 про відсутність в діях ОСОБА_4 складу інкримінованого кримінального правопорушення колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами .

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 на те, що він 07.06.2013 р. не був в м. Вінниці через те, що постійно перебував біля хворої матері, оскільки вони спростовуються показами самого обвинуваченого, які є непослідовними. Так, у своїх поясненнях ОСОБА_4 стверджує, що з 03.06. по 22.06.2013 року він майже постійно був біля хворої матері, однак з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на протязі червня 2013 року ОСОБА_4 неодноразово виїжджав за межі району та області, що підтверджується інформаційними листами, згідно яких ОСОБА_4 11 червня 2013 року був єдиним та першим водієм по маршруту Вінниця Івча, 12 червня 2013 року він цілий день здійснював перевезення пасажирів по маршруту Вінниця Селище де був першим і єдиним водієм.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив показання як самого ОСОБА_4, так і свідка ОСОБА_10,які стверджували, що на прохання ОСОБА_4 ОСОБА_10 завіз вказані документи уДАІ, залишив їх там та поїхав до дому, оскільки їх показання не узгоджуються як зпоказаннями свідка ОСОБА_9, так і між собою. Так ОСОБА_4 стверджував, що свідок ОСОБА_10 приблизно о 15:00 годині поїхав у м. Вінницю, в той же час свідок ОСОБА_11 показав, що він був в гаражі до 16:30 годин, і коли уходив, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 залишалися в гаражі. Колегія суддів вважає, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10, будучи в гарних стосунках з ОСОБА_4 намагаються створити йому алібі, при цьому їх показання мають певні розбіжності та не узгоджуються між собою, зокрема щодо часу, в якій відбувалися ті чи інші дії.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 на показання свідка ОСОБА_12, згідно яких остання працює завідувачем терапевтичного відділення Літинської ЦРЛ, її робочий день триває з 08 по 17 години. Зазвичай на роботі вона спочатку робить обхід хворих, який триває приблизно дві години, а потім працює в ординаторській. За таких обставин свідок ОСОБА_12 не може знати чи був обвинувачений ОСОБА_4 07.06.2013 року в лікарні і скільки часу він там провів.

Враховуючи зазначене колегія судді вважає , що суд першої інстанції провів судовий розгляд кримінального провадження з достатньою повнотою, дотриманням принципів верховенства права, законності, рівності перед законом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист , змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості , безпосередності дослідження показань , речей і документів , публічності, диспозитивності.

За змістом закону (ст. 50 КК України), покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 65 КК України та розяснень, що містяться у п. п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобовязані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і меча, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Доводи прокурора щодо незаконності вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного покарання, є необґрунтованими, оскільки при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно ст.ст. 50, 65 КК України, в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає , що суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_4 покарання, в повній мірі виконав вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, які узгоджуються із розясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зокрема судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_4 вчинив злочин який відноситься до середнього ступеню тяжкості , раніше несудимий, на обліку у Вінницькій обласній психіатричній лікарні ім. акад. Ющенка та у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , ОСОБА_4 є інвалідом 2- ої групи. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4, судом не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що зазначені обставини мають для обвинуваченого ОСОБА_4 виховний та попереджувальний вплив .

Тому судом першої інстанції обгрунтовано визнано те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4можливе без ізоляції його від суспільства і обгрунтовано призначено покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України , поклавши на нього певні обов'язки.

Крім того, в мотивувальній частині вироку суд двічі посилається на висновок експерта № 1304 від 29.07.2013 року вказуючи, що згідно цим висновком тілесні ушкодження ОСОБА_6 «являються небезпечними для життя в момент заподіяння».

З п. 2 підсумкової висновку експерта № 1304 від 29.07.2013 року вбачається, що указані тілесні ушкодження не являлись небезпечними для життя в момент спричинення, що і стало підставою для кваліфікації дій ОСОБА_4 саме за ч. 1 ст. 122 КК України, тому посилання апеляційної скарги прокурора в цій частині, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, а вирок суду зміні.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає , що доводи зазначені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 не підлягають до задоволення, оскільки ними не наведено достатніх даних, які б давали підстави для виправдання обвинуваченого, а зазначені в апеляційній скарзі доводи спростовуються доказами які були досліджені судом при судовому розгляді кримінального провадження. Апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню в частині внесення змін до вироку суду а саме, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 не являються небезпечними для життя в момент заподіяння, а в частині незаконності вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного покарання, є необґрунтованими, оскільки при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно ст.ст. 50, 65 КК України, в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого - не підлягають задоволенню .

Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 407, 409, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року по кримінальному провадженню № 12013010390002500 від 08.06.2013 року відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Вінниці ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року по кримінальному провадженню № 12013010390002500 від 08.06.2013 року відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року по кримінальному провадженню № 12013010390002500 від 08.06.2013 року відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України в частині посилання в мотивувальній частині на висновок експерта № 1304, вказавши, що згідно з цим висновком тілесні ушкодження ОСОБА_6 не являлись небезпечними для життя в момент спричинення.

У іншій частині вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: