Рішення № 54267817, 01.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р.Справа № 916/3802/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 19.10.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 29.09.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Одеський морський торговельний порт до дочірнього підприємства „Чабанка про стягнення упущеної вигоди у розмірі 1 042 100,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт (далі по тексту Порт) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до дочірнього підприємства „Чабанка (далі по тексту ДП „Чабанка) про стягнення упущеної вигоди у розмірі 1 042 100,00 грн. за 2013 рік на підставі договору управління майном №КД-8471 від 23.01.2006р., укладеного між сторонами по справі.

Відповідач заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.01.2006р. між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт (Установник управління) та дочірнім підприємством „Чабанка (Управитель) було укладено договір управління майном №КД-8471, відповідно до умов розділу 1 якого Установник управління передає Управителю майно комплексу ВВК „Чабанка, згідно додатку №1, яке розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт Чорноморське, вул. Гвардійська, 50 в управління, а Управитель за плату здійснює від свого імені управління майном на користь Установника управління. Майно передається Управителю для надання комплексу послуг з відпочинку, лікувально-діагностичного і реабілітаційного оздоровлення та інших супутних послуг, передбачених чинним законодавством України, з метою отримання максимальної вигоди Установником управління від використання майна. Під вигодою Установника управління розуміється різниця між доходами, одержаними Управителем від управління майном і витратами Управителя, повязаними з цим майном, відображеними в звіті Управителя. Під фінансовим результатом від експлуатації майна розуміється вигода Установника управління за вирахуванням сум нарахованої Установником управління бухгалтерської амортизації і податку на землю.

Відповідно до умов п.2.1.6. Управитель надає Установнику управління звіт про свою діяльність по управлінню майном за формою та в порядку і в терміни, вказані в додатку №2 до цього договору. Звіт надається Установнику управління у письмовій формі і повинен містити інформацію про вчинені Управителем юридичні дії з майном, суми одержаних доходів за звітний період від використання майна, суми витрат Управителя, повязані з виконанням зобовязань за даною угодою.

Згідно п.2.1.13. договору Управитель своєчасно, в порядку та на умовах визначених цим договором, перераховує суми вигоди Установника управління, одержані в результаті управління майном.

Умовами п.3.5. договору передбачено, що впродовж 10 днів після закінчення звітного періоду сторони визначають вигоду Установника управління, яка протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту перераховується Управителем на розрахунковий рахунок Установника управління за винятком винагороди. Згідно додатку №2 до договору річний звіт Управителя подається останнім до Установника управління протягом 40 днів, наступних за останнім днем звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно річного звіту Управителя за 2013 рік, підписаного обома сторонами, сума вигоди Установника управління визначена в розмірі 1066,1 тис грн.., яка відповідачем перерахована позивачу не була. Контрольно-ревізійним відділом ДП „Одеський морський торговельний порт 29.01.2015р. була проведена перевірка виконання умов договору управління майном №КД-8471 від 23.01.2006р. за 2013 рік. За результатами проведеної перевірки був складений акт №19-06/1-15 у відповідності з яким вигода Порту за 2013 рік склала 1042,10 тис грн.. 21.04.2015р. Порт звернувся на адресу відповідача з претензією №20/1-557 щодо термінової виплати упущеної вигоди у розмірі 1 042 100,00 грн. Однак, дана претензія була відхилена відповідачем з підстав її необґрунтованості, що і змусило позивача звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Відповідно до статті 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Статтею 1031 цього Кодексу встановлено, що договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню. Слід зазначити, що наведені вимоги закону сторонами були виконані та договір управління майном №КД-8471 був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 23.01.2005р.

Частиною 1 статті 1034 Цивільного кодексу передбачено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчить матеріали справи, та не заперечується відповідачем, вигода Порту у розмірі 1 042 100,00 грн. за результатами діяльності Управителя за 2013 рік позивачу сплачена не була.

З урахуванням кваліфікації суми, яка заявлена позивачем до стягнення як упущена вигода, суд вважає за необхідне звернутися до положень чинного законодавства, якими врегульовані питання стягнення збитків.

В силу положень ст.ст. 611, 623 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Положеннями ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, віднесено неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків особою, яка порушила прийняті на себе договірні зобовязання, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити наявність у діях ДП „Чабанка складу цивільного правопорушення та дослідити наявність правових підстав для покладення на відповідача обовязку сплатити позивачу упущену вигоду.

Перш за все, суду вбачається за доцільне надати аналіз такому елементу складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка особи. Протиправність поведінки боржника за зобовязанням означає, передусім, невиконання або неналежне виконання останнім обовязків, які випливають із змісту договору або положень закону, тобто повязується законом з існуванням між субєктами цивільного обігу договірних правовідносин. Так, протиправна поведінка відповідача у спірних правовідносинах укладається у неналежному виконані прийнятих на себе зобовязань за договором від 23.01.2006р., а саме: пункту 2.1.13, яким передбачено, що Управитель своєчасно, в порядку і на умовах визначених договором, перераховує суми вигоди Установника управління, одержані в результаті управління майном.

Досліджуючи питання наявності у вищезазначеному порушенні прийнятих на себе зобовязань вини відповідача, господарський суд зазначає, що згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В свою чергу, статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Однак, в порушення наведених приписів закону, ДА „Чабанка не було спростовано наявність власної вини у допущеному ним порушенні прийнятих на себе грошових зобовязань за укладеною між сторонами по справі угодою, у звязку з чим суд дійшов висновку, що неперерахування відповідачем вигоди Установнику управління є наслідком винних дій ДП „Чабанка як особи, якою порушено прийняті на себе зобовязання.

Вирішуючи питання про обґрунтованість розміру визначених позивачем збитків, суд виходить із наступного.

Як зазначалося по тексту рішення вище, умовами п.3.5. договору передбачено, що впродовж 10 днів після закінчення звітного періоду сторони визначають вигоду Установника управління, яка протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту перераховується Управителем на розрахунковий рахунок Установника управління за винятком винагороди. Згідно додатку №2 до договору річний звіт Управителя подається останнім до Установника управління протягом 40 днів, наступних за останнім днем звітного періоду. Згідно річного звіту Управителя за 2013 рік, підписаного обома сторонами, сума вигоди Установника управління визначена в розмірі 1066,1 тис грн.., яка контрольно-ревізійним відділом ДП „Одеський морський торговельний порт була скорегована та склала 1042,10 тис грн..

Згідно з ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Приймаючи до уваги положення ч. 5 ст. 225 ГК України та той факт, що оплата вигоди Установнику управління, що на сьогоднішній день кваліфіковано позивачем як упущена вигода, прямо передбачені умовами укладеного між сторонами по справі договору від 23.01.2006р., суд дійшов висновку про доведеність з боку Порту факту понесення ним збитків в розмірі 1042,10 тис грн. у вигляді упущеної вигоди.

Розглядаючи питання наявності причинно-наслідкового звязку між вчиненим ДП „Чабанка порушенням прийнятих на себе грошових зобовязань за договором від 23.01.2006р. та завданими позивачу збитками суд зазначає, що відповідний причинно-наслідковий звязок, в даному випадку, прямо випливає із положень п.п. 2.1.13., 3.5 зазначеної угоди, що прямо погоджено сторонами.

Підсумовуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що у діях ДП „Чабанка, які укладаються в неперерахуванні суми вигоди позивачу, наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, які, в свою чергу, є підставою для стягнення є відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 042 100 грн., у звязку з чим, вказані позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 1 042 100 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. При цьому, судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно відсутності прибутку у 2013 році та понесених останнім витрат на ремонтні роботи з огляду на підписання ДП „Чабанка річного звіту Управителя за 2013 рік, в якому сума вигоди Установника управління визначена в розмірі 1066,1 тис грн.. Крім того, відповідачем взагалі не було надано суду ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі. Таким чином, із ДП „Чабанка слід стягнути на користь ДП „Одеський морський торговельний порт суму збитків у розмірі 1 042 100 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 629, 610 - 612, 615, 617, 623, 625, 1029, 1031, 1034 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з дочірнього підприємства „Чабанка /65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 45, код ЄДРПОУ 33568185/ на користь державного підприємства „Одеський морський торговельний порт /65026, м. Одеса, площа Митна, 1, код ЄДРПОУ 01125666/ упущену вигоду в сумі 1 042 100 грн. 00 коп. /один мільйон сорок дві тисячі сто грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 20 842 грн. 00 коп. /двадцять тисяч вісімсот сорок дві грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 07.12.2015р.

Суддя С.П. Желєзна