Рішення № 5426511, 23.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.09 р. Справа № 1/141

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц -Україна”

м. Київ

до відповідачів: 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

2. Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”

м. Донецьк

3. Спільного українсько-турецького підприємства у формі ЗАТ „Донецький завод алюмінієвих профілей” м. Донецьк

про стягнення 261 038 грн. 19 коп.

Суддя З.П. Азарова

При секретарі судового засідання Єжель С.А.

Представники:

Від позивача: Павленко О.О. представник

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не зявився

3: не зявився

В засіданні брали участь

Закрите акціонерне товариство „Банк Петрокоммерц -Україна” звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, Спільного українсько-турецького підприємства у формі ЗАТ „Донецький завод алюмінієвих профілей” про стягнення заборгованості у сумі 27476 дол. 00 цент., відсотків у сумі 5439 дол. 67 цент., пені у сумі 10352 грн. 43 коп.

В обґрунтування позову позивач надав: кредитний договір № А004-06-07 від 25.06.2007р., додаткові угоди №№ 1 від 08.10.2007р., 2 від 25.09.2008р. до вказаного договору, договір поруки №№ 1 від 25.06.2007р., договір поруки № 2 від 07.11.2007р., додаткову угоду № 1 від 10.02.2009р. до вказаного договору, меморіальні ордери №№ 12298392 від 25.06.2007р., А004-06-07 від 27.06.2007р., А004-06-07 від 06.07.2007р., листи №№ 86 від 23.03.2009р., 143 від 21.04.2009р., розрахунок позову.

Заявою від 14.07.2009р. позивач визначив ціну позову у національній валюті України та просить стягнути 261 038 грн. 19 коп.

В судове засідання 25.06.2009р. відповідачі Відкрите акціонерне товариство „Донецький завод мостових конструкцій” та Спільне українсько-турецьке підприємство у формі ЗАТ „Донецький завод алюмінієвих профілей” не зявились, вимоги суду не виконали. Розгляд справи був відкладений.

В наступному судовому засіданні сторони заявили клопотання про відкладення розгляду справи з продовженням строку її вирішення на два місяця в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України для надання можливості укладення мирової угоди. Клопотання судом задоволено. Розгляд справи був відкладений.

Однак, в судовому засіданні 12.08.2009р. сторони пояснили, що спір не врегульований, тому заявили клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено. Розгляд справи був відкладений.

В судовому засіданні 08.09.2009р. позивач повідомив про зміну найменування Закритого акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц -Україна”, оскільки відповідно до реєстрації Державного реєстратора від 13.08.2009р. назва вказаного банку змінена на Публічне акціонерне товариство “Банк Петрокоммерц-Україна”. Крім того, заявив клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що спір не врегульовано.

Представник відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” підтримав вказане клопотання. Клопотання судом задоволені.

Відповідач Спільне українсько-турецьке підприємство у формі ЗАТ „Донецький завод алюмінієвих профілей” в судове засідання не зявився. Розгляд справи був відкладений.

В наступному судовому засіданні позивач пояснив, що спір не врегульований, сума позову становить 261 038 грн. 19 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 209 389 грн. 10 коп., за відсотками у сумі 41 454 грн. 60 коп., пеню у сумі 10 194 грн. 49 коп.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, незважаючи на те, що у попередньому судовому засіданні представник відповідачів 1,2 був повідомлений про час розгляду справи. Крім того, ухвали були направлені усім сторонам, але вони

не скористались правом на захист своїх прав та інтересів, відзиви не надали, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 25.06.2007р. між позивачем (банком) та фізичною особою ОСОБА_2 (відповідачем 1) був укладений кредитний договір № А004-06-07, відповідно до якого банк зобовязався надати кредит у розмірі, що не перевищує суму кредиту (ліміт фінансування) 247 271,00 дол. США, а позичальник (відповідач 1) зобовязався прийняти його, належним чином використати та повернути банку отриманий кредит до 25.06.2010 року, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 16 % річних.

Додатковою угодою № 2 від 25.09.2008р. сторони збільшили розмір відсоткової ставки до 18 % річних.

Відповідно до пункту 1.3 договору сторони визначили, що позичальник (відповідач 1) зобовязаний повернути банку (позивачу) кредит у повному обсязі не пізніше дати повернення кредиту згідно графіку, яким передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісячно з 25.07.2007р. по 25.06.2010р. у сумі 6 869,00 дол. США.

Пунктом 1.4 договору закріплено, що позичальник зобовязаний сплатити банку відповідну плату за користування кредитом.

Згідно з пунктом 1.4.1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму залишку на позичковому рахунку щомісячно, 20-го числа кожного місяця за фактичну кількість днів користування кредитом, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, з урахуванням вимог облікової політики банку, а відповідно до пункту 1.4.1.3 договору проценти підлягають сплаті позичальником банку щомісячно, протягом 5 банківських днів, наступних за 20-м числом кожного календарного місяця.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення викладені у статті 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій.

Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав, надав кредит у розмірі, визначеному договором, про що свідчать меморіальні валютні ордери №№ 12298392 від 25.06.2007р., А004-06-07 від 27.06.2007р., А004-06-07 від 06.07.2007р.

Однак, позичальник здійснив погашення заборгованості за кредитом з порушенням строків, встановлених графіком погашення, тому на день звернення з позовом виникла заборгованість за кредитом у сумі 27 476 дол. США, за відсотками у сумі 5 439, 67 дол. США.

Оскільки він порушив умови договору щодо погашення кредиту згідно встановленого графіку, позивач 23.03.2009р. та 21.04.2009р. направив йому листи №№ 86 та 143 з вимогами погасити заборгованість за кредитом. Проте вони залишені без задоволення.

Відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що за невиконання та/чи неналежне виконання боргових зобовязань у сумі, у порядку та у строки, що визначені договором, позичальник зобовязаний сплатити банку (на вимогу банку) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного/неналежно виконаного зобовязання за кожний день прострочення. Пеня сплачується додатково до прострочених сум. Пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення. Факт прострочки виконання зобовязань мав місце, він підтверджений матеріалами справи, тому позивач правомірно нарахував пеню за порушення грошового зобовязання.

В забезпечення виконання кредитного договору банком були укладені договори поруки: 25.06.2007р. зі Спільним українсько-турецьким підприємством у формі ЗАТ „Донецький завод алюмінієвих профілей” (поручитель, відповідач 3) (договір поруки № 1), а 07.11.2007р. з Відкритим акціонерним товариством „Донецький завод мостових конструкцій” (поручитель, відповідач 2) (договір № 2).

Відповідно до вищезазначених договорів вказані товариства зобовязалися солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за виконання позичальником зобовязань за кредитним договором № А004-06-07 від 25.06.2007р.

В силу статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржником за виконання ним свого обовязку. Стаття 554 вказаного кодексу передбачає правові наслідки порушення зобовязання, забезпеченого порукою, а саме: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 1.2 договорів поруки передбачено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, а це означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно до пункту 3.2 договорів поручитель приймає на себе зобовязання, у випадку невиконання боржником боргових зобовязань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобовязань в обсязі, заявленому кредитором, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора. 21.05.2009р. позивач направив поручителям за кредитним договором Спільному українсько-турецькому підприємству у формі ЗАТ „Донецький завод алюмінієвих профілей” (відповідачу 3), Відкритому акціонерному товариству „Донецький завод мостових конструкцій” (відповідачу 2) вимоги №№ 05-21/1216, 05-21/1217 про погашення заборгованості за кредитом. Поручителі не виконали предявлені вимоги, позичальник не погасив заборгованість за кредитом, тому банк правомірно звернувся з позовом як до позичальника, так і до поручителів, які є солідарними боржниками.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень. Позивач довів позовні вимоги і вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц -Україна” задовольнити.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (83008,

АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” (83038, м. Донецьк, вул. Магдебургська, 1Б, ідентифікаційний код 19377807), Спільного українсько-турецького підприємства у формі ЗАТ „Донецький завод алюмінієвих профілей” (83057, м. Донецьк, вул. Хіміків, 42, ідентифікаційний код 2465640) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц -Україна” (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, ідентифікаційний код 22906155) заборгованість за кредитом у сумі 209 389 грн. 10 коп., за відсотками у сумі 41 454 грн. 60 коп., пеню у сумі 10 194 грн. 49 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 2 611 грн. 97 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп.

Повернути позивачу зайве сплачене державне мито у сумі 1 грн. 59 коп. Видати довідку.

Рішення оголошено в засіданні та набирає законної сили після закінчення десятиденного строку.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя