Рішення № 5426442, 14.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/41114.09.09 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Валмі Автомотів»

простягнення 10753, 27 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: ОСОБА_1 фізична особа підприємець; Від відповідача:не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валмі Автомотів» заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 7725, 60 грн., 124, 04 грн. інфляційних нарахувань, 38,63 грн. 3 % річних та 2865 грн. суми неодержаних доходів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2009 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 01.09.2009 року.

Представник позивача у судове засідання 01.09.2009 року зявився, однак вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 01.09.2009 року не зявився, вимоги ухвали суду від 17.07.2009 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 14.09.2009 року, у звязку з незявленням в судове засідання представників сторін та неподанням ними витребуваних доказів.

Позивач у судовому засіданні 14.09.2009 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

У судове засідання 14.09.2009 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 01.09.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

28.04.2009 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) поставила Товариству з обмеженою відповідальністю «Валмі Автомотів»(надалі - відповідач) гофроящики у кількості 2100 штук на загальну суму 7725, 60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 16 від 28.04.2009 року на суму 7725, 60 грн. та довіреністю на отримання товару серії ЯПП № 375527 від 27.04.2009 року.

Відповідач оплату товару не здійснив та станом на день подання позовної заяви наявна сума заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 7725, 60 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.

Виходячи з суті спірних взаємовідносин, сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 3 від 25.05.2009 року про сплату 10013, 20 грн., з яких 7725, 60 грн. основний борг; 2287, 60 грн. неодержані доходи. Відповідач зазначену претензію отримав 27.05.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідно до частини 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був розрахуватися з відповідачем у строк до 03.06.2009 року включно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не зявився, доказів оплати за поставлений товар не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 7725, 60 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 38, 63 грн. та збитки від інфляції у розмірі 124, 04 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Розмір збитків від інфляції становить (за червень 2009 року):

7725, 60 грн. (заборгованість) * 101, 1% 7725, 60 грн. = 84, 98 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 84, 98 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Розмір 3% річних становить:

7725, 60 грн. (заборгованість) * 3% * 27 днів (з 04.06.2009 року по 30.06.2009 року) / 365 = 17, 14 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 17, 14 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

У задоволенні стягнення 2865, 00 грн. упущеної вигоди, заявлених позивачем, суд відмовляє враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України, під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобовязання було виконано боржником.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобовязань причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як вбачається з пояснень позивача, сума упущеної вигоди складається з податку на додану вартість, який позивач сплатив за поставлений товар, а також з витрат на отримання довідок із банків про відкриті рахунки та довідки із Головного управління статистики.

Оскільки сплата податку на додану вартість та сплата за отримання довідок із банків про відкриті рахунки та довідки із Головного управління статистики не залежить від сплати відповідачем за поставлений товар та не впливає на доходи, які б позивач міг отримати, якби його право не було порушене, тому суд вважає вимогу про стягнення упущеної вигоди у сумі 2 865, 00 грн. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89, 93, 205, 525, 526, 530, 625, 639, 640, 712 ЦК України, ст. 181, 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валмі Автомотів»(02217, м. Київ, пр-т Маяковського, 6; код ЄДРПОУ 31065183), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) основну суму заборгованості у розмірі 7725 (сім тисяч сімсот двадцять пять) грн. 60 коп., збитки від інфляції у сумі 84 (вісімдесят чотири) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 14 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 78 (сімдесят вісім) грн. 27 коп. та 229 (двісті двадцять девять) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його пыдписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 22.09.2009 року