Вирок № 54263240, 11.12.2015, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Горчакова О. І..

Справа № 644/6747/15-к

Провадження № 1-кп/644/423/15

11.12.2015

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року Орджонікідзевський районний суд міста Харковаколегіально у складі:

головуючого судді - Горчакової О.І.,

суддів Бугери О.В., Матвієвської Г.В.,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

прокурорів: Чекирда О. С., Нігруца Р. А., Кузьміна А. В., Гончарука О. Г.

захисників-адвокатів: ОСОБА_5 (захисник ОСОБА_6А.) ,

ОСОБА_7 (захисник ОСОБА_8М.),

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8,

потерпілого ОСОБА_9 та представника адвоката ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ордзонікідзевського районного суду міста Харкова у м. Харкові обвинувальний акт,внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014220750000485 від 05 грудня 2014 року, що надійшов з Апеляційного суду Харківської області (військового прокурора Харківського гарнізону) відносно:

ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженого с. Хані Нерюнгрінського району Саха-Якутії Російської Федерації, громадянина України, одруженого і має на утриманні одну малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2, солдата номеру обслуги - радіотелефоніста зенітного артилерійського взводу першого механізованого батальйону військової частини А0501, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває в Харківській установі виконання покарань Державної пенітенціарної служби України в Харківській області за адресою: м. Харків вул. Полтавський шлях, 99 (СІЗО №27), раніше не судимого, -

за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України,

ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженого м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_2, командира відділення зенітного артилерійського взводу першого механізованого батальйону військової частини А0501, прапорщика, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, (том 3 а.с. 42) проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6. (том. 2 а.с. 208), перебуває Харківській установі виконання покарань Державної пенітенціарної служби України в Харківській області за адресою: м. Харків вул. Полтавський шлях, 99 (СІЗО №27), раніше не судимого, -

за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 405, ч.1 ст.396 КК України, -

в с т а н о в и в:

Солдат ОСОБА_6 призваний на військову службу у Збройні сили України Світловодсько-Онуфрієвським РВК Кіровоградської області на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №607/2014 від 21 липня 2014 року, та направлений для проходження служби до військової частини А0501, був зарахований до особового складу на посаду номера обслуги радіо-телефоніста зенітного артилерійського взводу 1 механізованого батальйону.

Прапорщик ОСОБА_8М, 08 серпня 2014 року Олександрівським ОМВК Кіровоградської області на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №607/2014 від 21 липня 2014 року призваний на військову службу під час мобілізації, яку проходить у військовій частині А0501 на посаді командира відділення зенітного артилерійського взводу 1 механізованого батальйону (т. 4 а.с. 170).

У вищевказаній військовій частині проходив, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_8, військову службу солдат ОСОБА_9 Солдат ОСОБА_9, згідно витягу з Наказу командира військової частини А0501 від 20.08.2014 року № 174 м. Чугуїв параграф 2, дослівно: <…Нижчепойменованих військовозобовязаних, відповідно до мобілізаційного, плану, вважати призначеними на посади, зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з вечері 20 серпня 2014 року: Кобеляцький РВК Полтавської області 81.Рядового ОСОБА_9 заступником командиразенітного артилерійського взводу командиром відділення 1 механізованого батальону. Вважати таким, що з 20 серпня 2014 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обовязків… > (т. 4 а.с.168).

Військовослужбовці військової частини А0501 ОСОБА_6 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 за наказом командира військової частини А0501 у вересні 2014 року були відряджені для підсилення державного кордону України з Російською Федерацією до польового табору військової частини А0501, розташованого на території навчального центру Національної академії Національної гвардії України у селі Верхня Писарівка Вовчанського району Харківської області.

Відповідно до статей 29, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та штату зенітного артилерійського взводу військової частини А0501 солдат ОСОБА_9, згідно із займаною посадою за відповідним наказом, був начальником для прапорщика ОСОБА_8 та солдата ОСОБА_6, мав право віддавати останнім накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання, прапорщик ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_6 зобов'язані беззастережно виконувати накази начальника і ставитися до нього з повагою.

05 грудня 2014 року, близько 17.00 години, перебуваючи на території вказаного польового табору військової частини А0501, розташованого на території навчального центру Національної академії Національної гвардії України у селі Верхня Писарівка Вовчанського району Харківської області, солдат ОСОБА_6, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та прапорщик ОСОБА_8, в порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи обоє у стані алкогольного спяніння, потерпілий ОСОБА_9 також перебував у стані алкогольного спяніння, з надуманих підстав, висловлюючи уявні претензії до ОСОБА_9, достовірно знаючи, що останній являється начальником для них за посадою, з приводу незадовільного, на їх думку, проходження ОСОБА_9 військової служби, вирішили застосувати до останнього фізичне насильство.

Солдат ОСОБА_6, реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на заподіяння побоїв начальнику - солдату ОСОБА_9, у звязку з тим, що саме ОСОБА_9 відповідає за військову дисципліну особового складу взводу, внутрішній порядок у взводі, правильне несення служби, на ґрунті незадовільного, як на думку ОСОБА_6, проходження ОСОБА_9 військової служби та виконанням службового обовязку, близько 17 години 20 хвилин 05 грудня 2014 року, знаходячись біля розташування намету зенітного артилерійського взводу, розташованого на території навчального центру Національної академії Національної гвардії України у селі Верхня Писарівка Вовчанського району Харківської області, діючи умисно, групою осіб, разом з прапорщиком - ОСОБА_8, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, наніс один сильний удар кулаком правої руки в область голови солдата ОСОБА_9

У свою чергу, прапорщик ОСОБА_8, реалізуючи спільний злочинний умисел групи, направлений на застосування насильства щодо начальника - солдата ОСОБА_9, діючи умисно, обійшовши останнього ззаді, міцно схопив та тримав ОСОБА_9 за руки і тулуб, чим позбавив його можливості захищатися чи в інший спосіб припинити правопорушення, яке вчинювалося щодо нього, та надав можливість солдату ОСОБА_6 безперешкодно продовжувати вчиняти насильство щодо солдата ОСОБА_9

Солдат ОСОБА_6, використовуючи надану йому, у такий спосіб, прапорщиком ОСОБА_8 фізичну перевагу над солдатом ОСОБА_9, наніс останньому, щонайменше, 5-ти сильних ударів кулаками рук в область голови та тулуба, після чого прапорщик ОСОБА_8 штовхнув ОСОБА_9 на землю та, коли той впав, то ОСОБА_6 та ОСОБА_8 продовжували йому наносити удари в область голови та по тілу, з обох боків одночасно. ОСОБА_8 наніс ОСОБА_9 не менше трьох сильних ударів ногою, взутою в військовий черевик.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 3920-ая/14 від 10 грудня 2014 року, солдату ОСОБА_9, вищевказаними діями солдата ОСОБА_6 та прапорщика ОСОБА_8, було спричинено у своїй сукупності, тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Продовжуючи злочинні дії, солдат ОСОБА_6 в ході вищевказаного застосування фізичного насильства до солдата ОСОБА_9, близько 17 години 30 хвилин 05 грудня 2014 року, знаходячись біля розташування намету зенітного артилерійського взводу, розташованого на території навчального центру Національної академії Національної гвардії України у селі Верхня Писарівка Вовчанського району Харківської області, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, цілком усвідомлюючи негативні наслідки своїх дій, керуючись раптово виниклим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_9, у звязку з тим, що саме ОСОБА_9 відповідає за військову дисципліну особового складу взводу, внутрішній порядок у взводі, правильне несення служби, на грунті незадовільного, як на думку ОСОБА_6, проходження ОСОБА_9 військової служби та виконанням службового обовязку, діючи умисно, взяв у праву руку ніж, який зберігав при собі та цим ножем, шляхом супротивного натиску і упиранням в черевну порожнину ОСОБА_9, завдав тілесне ушкодження у виді колото-різаної рани життєво важливого органу - черевної порожнини, внаслідок чого солдату ОСОБА_9 було заподіяно, згідно висновку судово-медичної експертизи № 3920-ая/14 від 10 грудня 2014 року, тяжке тілесне ушкодження. Також, цим ножем наніс ОСОБА_9 тілесне ушкодження в область спини та один удар по правій руці, внаслідок чого солдату ОСОБА_9 було заподіяно тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я терміном більш 6 днів, але менш ніж 21 день (три тижні).

Рану по внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині було отримано потепілим ОСОБА_9, як він сам показав у суді, в результаті боротьби і намаганням захиститися від ударів ножем з боку ОСОБА_6

Окрім цього, 05 грудня 2014 року, близько 19.00 години, ОСОБА_8, знаходячись на території польового табору військової частини А0501, розташованого у навчальному центрі Національної академії Національної гвардії України у селі Верхня Писарівка Вовчанського району Харківської області, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, діючи умисно, цілком розуміючи вчинення солдатом ОСОБА_6 закінченого злочину відносно солдата ОСОБА_11, вчиняючи активні дії для приховування тяжкого злочину, вчиненого ОСОБА_6, у той же день надав останньому поради та вказівки щодо знищення слідів злочину, а саме: плям крові солдата ОСОБА_9 які залишилися на одязі ОСОБА_6, а також - чистий одяг та пластикову пляшку з паливо-мастильними матеріалами після чого, спільно з останнім, з пластикової пляшки облив вказані брюки паливо-мастильними матеріалами та підпалив.

Згідно зі ст.28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню.

Згідно ст. 123 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ОСОБА_9, перебуваючи на займаній посаді, в мирний і воєнний час відповідає за навчання, виховання й військову дисципліну особового складу взводу, внутрішній порядок у взводі, правильне несення служби та зовнішній вигляд рядових і сержантів взводу

Відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинний свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь ї гідність товаришів по службі, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обовязки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків явно злочинного наказу, - виявляти, повагу до начальників і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, зобовязаний знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 11, 16, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прапорщик ОСОБА_8 під час проходження військової служби повинний свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обовязки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків явно злочинного наказу, виявляти повагу до начальників і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, зобовязаний знати й утримувати в готовності для застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 за первісним обвинуваченням від 29.04.2015 року у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15-п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України винним себе не визнав, та ч. 3 ст. 405 КК України винним визнав себе частково. У зміненому обвинуваченні від 25.11.2015 року, а саме за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України - визнав себе винним частково. Цивільний позов, заявлений військовим прокурором не визнав.

Пояснив, що конфлікт між ним та потерпілим ОСОБА_9, який переріс у бійку, виник, на його думку, на побутовому підґрунті. А тому вважає, що не скоював військового злочину. Далі пояснив, що був призваний до Збройних сил України у липні 2014 року у звязку з мобілізацією та направлений для проходження служби до військової частини А0501, був зарахований до особового складу на посаду номера обслуги радіо-телефоніста зенітного артилерійського взводу 1 механізованого батальйону. Звернувся добровільно до військового комісара і попрохав призвати на військову службу до 25-ї повітряно-десантної бригади, де, свого часу, проходив військову службу десантником. Але був направлений проходити службу у піхотні війська з дислокацією у польовому таборі військової частини А0501, розташованого на території навчального центру Національної академії Національної гвардії України у селі Верхня Писарівка Вовчанського району Харківської області. Проходив службу у відділені яким керував прапорщик ОСОБА_8, теж десантник. Потерпілий ОСОБА_9 керував іншим відділенням та був призначений заступником командира взводу, хоча за званням солдат, що він, ОСОБА_6, сприймає як несправедливим призначенням. Бо фактично виконував обовязки замкомвзвода прапорщик ОСОБА_8, а ОСОБА_9 - отримував безпідставно на 200 гривень більше.

Далі пояснив, що 5 грудня 2014 року вони: ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 змінилися з чергування і повернулися до табору. Потім разом пішли до магазину і у трьох вживали спиртні напої коньяк, десь по 100 грамів, пиво. Коли повернулися до намету польового табору, то між ним і ОСОБА_9 виникла сварка в середині намету, бо його, ОСОБА_6, обізвав «малолєткой», вони штовхалися. Потім він вийшов із намету щоб уникнути подальшої сварки, за ним вийшов ОСОБА_9 і ОСОБА_8. ОСОБА_9 його штовхнув, чи схопив за рукав, ззаді. Виникла бійка між ним і ОСОБА_9. Декілька разів ударив потерпілого в область голови і тулуба, і вони впали на землю. ОСОБА_12 ОСОБА_9 вже була ізрядно, саме таким словом ОСОБА_6 охарактеризував тяжкість побиття в область голови, побита і йшла кров. ОСОБА_9 лежав на землі, а він, ОСОБА_6, вивернувся і сів зверху. Дістав охотнічий ніж, який був за поясом у кобурі, приставив до живота ОСОБА_9 з наміром його залякати, щоб не було більше бійки, але потерпілий сам наштрикнувся на ніж.

Підійшли військові і їх розтягнули, він допоміг ОСОБА_9 занести в намет. Ніж увіткнув в стовбур дерева. Потім з ОСОБА_8 пішли до лазні, де обмився і переодягнувся, ніж забрав із собою. Одежу, з якої переодягнувся, пішли з ОСОБА_13 спалити, а ніж викинув по дорозі.

На запитання відповів, що кількість нанесених ним ударів по ОСОБА_9 не може порахувати, але це були множинні, більше трьох, удари, бо був у дуже збудженому стані. Бійка відбулася на території військового табору у період несення військової служби. Відповів, що ніж йому подарував волонтер, це був добротний охотнічий ніж, наборна рукоятка до 10 см., лезо з міцної сталі довжиною десь 15 см. і шириною десь 2,5 см, без виїмки для кровостоку, на лезі заточка з одного боку без «пилки» з протилежної сторони, ніж збалансований, вістря ножа і не гостре, і не круте. Цей ніж викинув у річку коли палили одежу. Пояснив, що нанести ножове поранення міг тільки він, ОСОБА_6, бо у ОСОБА_13 не було в руках ножа. На ньому, ОСОБА_6, будь-яких тілесних ушкоджень не було і не зміг пояснити суду чому, коли, за його поясненнями, була обопільна бійка, то він, ОСОБА_6, не має тілесних пошкоджень.

Відповів, що у військовій частині проходили службу мобілізовані різного віку і підготовки, тому служба є нелегкою, самим треба було організовувати що поїсти, верхньої теплої одежі не було і ходив у тому, що дали місцеві жителі. Пояснив, що виріс у багатодітній сімї є дві менші сестри. Батько служив в Афганістані, є учасником бойових дій і зараз працює в Службі безпеки району по технічному забезпеченні. Дома залишилася дружина з малолітньою донькою. Сказав, що дуже прикро за скоєне. Звернув увагу, що у добровільному порядку була виплачена матеріальна і моральна шкода потерпілому. Прохав не позбавляти волі, а врахувати обставини в яких проходив службу у звязку з мобілізацією, його молодість, що має постійне місце проживання і роботи, має сімю і малолітню доньку на утриманні, що добровільно пішов захищати Державу, що за час перебування під вартою зробив висновки на все життя і дуже хоче повернутися в сімю. Щиросердно розкаювався, просив вибачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 за первісним обвинуваченням від 29.04.2015 року у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України - винним визнав себе частково, за ч. 1 ст. 396 КК України - винним визнав себе частково. Визнав себе винним частково за обвинуваченням, після його зміни прокурором від 25.11.2015 року, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України, а саме у тому, що не попередив бійку; за обвинувачення за ч. 1 ст. 396 КК України - не визнав себе винним, бо на лаві підсудних, на його думку, тоді повинно бути ще два свідка. Цивільний позов військового прокурора не визнав.

Пояснив, що ОСОБА_9 він не бив, а тільки намагався розмирити ОСОБА_6 і ОСОБА_9 5 грудня 2014 року. Сказав, що в цей день змінився із чергування. Після чого з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 пішли до магазину де вживали коньяк. Потім повернулися до табору і в наметі виникла сварка між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 Коли вийшли з намету, то завязалася бійка і він намагався розмирити ОСОБА_6 та ОСОБА_9 Потім ОСОБА_9, як йому стало відомо, відвезли до лікарні. Він разом з ОСОБА_6 після бійки пішли до лазні де ОСОБА_6 обмився, переодягнувся, в одежу яку йому приніс ОСОБА_8, і пішли спалити одежу у яку був одягнений ОСОБА_6 під час бійки.

На запитання відповів, що дійсно він, ОСОБА_8, запропонував ОСОБА_6 пляшку з бензином щоб спалити одежу. Де дівся ніж ОСОБА_6 не знає. Пояснив, що доводилося виконувати обовязки заступника командира взводу, хоча на цю посаду його офіційно ніхто не призначав, але погоджувався виконувати обовязки, бо такі як ОСОБА_9 керувати не можуть, а треба все організувати, щоб не перебили всіх у разі війни. Далі відповів, що він ставив це питання перед командиром взводу ОСОБА_14 і той ходив до штабу, але у штабі питання так і не вирішили. Сказав, що також добровільно сплачена і ним моральна та матеріальна шкода потерпілому. Якби час міг повернутися, то діяв би по іншому зробив би все, щоб бійки не було. Прохав взяти до уваги, що дома дружина і двоє малолітніх дітей, друга дитина недавно народилася. Його сімї матеріально дуже скрутно. Прохав суд урахувати, що потерпілий не має претензій і висловив письмово думку щоб не позбавляти їх волі. Запевнив, що подібне ніколи не повториться. Прохав урахувати, що мати пенсіонерка і перенесла інсульт, хворіє. Щиросердно розкаявся, просив вибачення. У останньому слові звернув увагу суду на те, що він сприявив досудовому слідству.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченими своєї винуватості за ч. 3 ст. 405 КК України та невизнання ОСОБА_8 себе винним за ч. 1 ст. 396 КК України, - їх вина підтверджується наступними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Показаннями потерпілого ОСОБА_9, який пояснив у судовому засіданні, що був мобілізований у 2014 році і проходив службу у військовій частині разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_8. Був призначений командиром відділення і заступником командира взводу, про що є відповідні записи у військовому квитку. Про те, що призначений заступником командира взводу знали і ОСОБА_6, і ОСОБА_8.

5 грудня 2014 року після зміни з наряду він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_8 пішли до магазину де вживали коньяк, а ОСОБА_6 і ОСОБА_8 пили ще пиво. Потім повернулися до намету польового табору. У наметі у нього з ОСОБА_6 продовжилася сварка за сімю і військову службу. Останній висловлював безпідставні претензії. Вийшов з намету, щоб уникнути подальшої сварки. В цей момент вийшов ОСОБА_6 у ударив кулаком по голові, а прапорщик ОСОБА_8 обійшов ззаді, міцно схопив та тримав його, ОСОБА_9, за руки і тулуб, чим позбавив можливості захищатися від побиття, яке вчинялося щодо нього. Далі пояснив, що від нанесених ударів упав на землю і вже лежачому наносили удари по голві і тулубу з обох боків одночасно, тому вважає, що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 били одночасно. В якийсь момент його покинула свідомість, а коли прибрав руку з живота то хтось сказав, що рана і льється кров. Сказав, що він відчував як ОСОБА_6 приставив ніж до шиї, а потім до спини, відчував лезо ножа. Тому там теж є порізи ножем. Знаходився у військовому шпиталі в реанімаціїї і на лікуванні. Претензій до ОСОБА_6 і ОСОБА_8 ні матеріального, ні морального характеру не має та наполягав категорично на мірі покарання, не повязаної з позбавленням волі, про що надавав і відповідні заяви.

На запитання відповів, що був старшим, за посадою, над ОСОБА_6 і ОСОБА_8; що давав команди ОСОБА_6, а ОСОБА_8 команди не давав; що він, ОСОБА_9, солдат і був призначений заступником командира взвода, але за це нікого не прохав і військових у рідні у нього не має; під час бійки на землю його «повалив» ОСОБА_8.

Показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні:

ОСОБА_15, який показав та відповів на запитання: що був мобілізований, проходив службу разом з ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8. Ввечері 05 грудня 2014 року сидів у наметі (палатка) і хтось сказав, що наших бють. Коли вийшов із палатки, то побачив, що рядовий ОСОБА_6 бив ОСОБА_9, ОСОБА_6 сидів зверху на ОСОБА_9 і в цей момент ударив рукояткою ножа ОСОБА_9 в область живота (черева). Він, свідок, зробив зауваження про те, що «мужики - хвате, а то ще поріжете». Разом віднесли ОСОБА_9 в палатку, там його перевязав медпрацівник бо було ножове поранення, голова була побита, ОСОБА_9 сам не пересувався. Потім водій відвіз ОСОБА_9 до військового шпиталю. Чув, що ОСОБА_6, сидячи зверху на ОСОБА_9, який лежав на землі, казав, що я тобі дам малолітки, а прапорщик ОСОБА_8 в цей момент стояв поряд з ними. Відповів, що тільки після його, свідка, зауважень і того, що розмиряв їх руками бійку вдалося припинити.

ОСОБА_16, - пояснив, що у 2014 році проходив службу як мобілізований, був водієм. На початку грудня 2014 року був свідком словесної сварки у обідню переву 13 година, ОСОБА_6, ОСОБА_8 з ОСОБА_9. А, десь о 17 годині, вже була між ними бійка. Пояснив, що проходив службу, де командиром відділення був прапорщик ОСОБА_8. У цьому ж відділенні проходив службу і солдат ОСОБА_6. ОСОБА_9 призначили заступником командира взводу, це означає що він став начальником над ОСОБА_8 і ОСОБА_6, а вони (ОСОБА_6 і ОСОБА_8) його не визнавали начальником тому і стався, як він розуміє, між ними конфлікт. Пояснив, що коли сидів у палатці, в цей день надвечір, то почув крик і гуп. Вийшов із палатки і побачив, що ОСОБА_9 лежить на землі. Зверху на ньому сидить ОСОБА_6, а поряд сидить на землі ОСОБА_8. Хотів їх розтягнути, але ОСОБА_8, командир відділення, сказав про те, щоб пішов геть, що розберуться і без нього, що як не піде то і йому, ОСОБА_16, попаде. ОСОБА_8 його штовхнув. Після цих погроз з боку ОСОБА_8, повернувся до палатки.

Відповів на запитання, що проходили службу у с. В. Писарівка Харківської області; десь о 18 годині, після бійки, ОСОБА_9 занесли і поклали на ліжко, він був весь в грязний; на пропозицію з його, ОСОБА_16, боку помитися відмовився. Пояснив, що почав знімати з ОСОБА_9 светр і побачив рану, покликав фельдшера і той надав допомогу, ОСОБА_9 (ОСОБА_9) казав, що все горить у животі. Ще далеко до бійки, командир взводу ОСОБА_14 сказав при всих, що заступником командира взвода призначає ОСОБА_9. ОСОБА_6 і ОСОБА_8 сприймале таке призначення як те, що ОСОБА_9 «помазаний», тобто, у нього хтось із родичів «при погонах». ОСОБА_9, коли лежав на землі, а зверху на ньому сидів ОСОБА_6, прохав, що «хвате-хвате, дуже боляче від нанесених ударів». Сказав, що перебуваючи на службі, пють усі, але не всі агресивні.

ОСОБА_14, командир взводу військової частини А0501, допитаний у судовому засіданні як свідок, пояснив, що 7 чи 8 грудня 2014 року, точної дати вже не памятає, він домовився щоб був банний день для взводу, бо вже багато часу військові не милися. В цей день виник спір між ОСОБА_6 і ОСОБА_9, що останній був призначений заступником командира взводу і ця посада дісталася, бо він «помазаний». Він, свідок, і ОСОБА_8 їх помирили. Хлопці пішли до магазину, а він, ОСОБА_14 пішов до лазні. Коли був у лазні, то зателефонував рядовий що у нього, ОСОБА_14, ЧП. Прибувши до намету узнав, що ОСОБА_9 відвезли до лікарні з ножовим пораненням. На запитання відповів, що стягнення на ОСОБА_8 і ОСОБА_6 не накладалися, тільки один раз полковник ОСОБА_13 оголосив ОСОБА_8 позбавлення премії за недоречні розмови про форму, одежу. Далі пояснив, що дійсно і він, ОСОБА_14, два рази боровся на фізичну спритність з ОСОБА_6, але це було як спортивне змагання.

На питання суду: як командир взводу, чому не прийняв міри по запобіганню конфлікту? - відповів великим здивуванням - що хіба суд не розуміє в яких умовах проходить служба, що миються раз в декілька днів, а тут вдалося домовитися про баню, то мали йти всі, хто не в наряді, в баню, вони ж не діти, щоб за ними слідкувати. На запитання про те, чому вживаються спиртні напої під час несення служби також відповів великим здивуванням на таке запитання суду, що суд не розуміє умови проходження служби.

ОСОБА_17, пояснив, що в день бійки, це 2014 рік, повинні були піти до лазні: ОСОБА_14 командир взводу, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_6, ОСОБА_9. ОСОБА_19, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 не пішли до лазні з невідомих причин. Коли перебували у лазні, то на мобільний телефон ОСОБА_18 хтось подзвонив і ОСОБА_18 дав говорити ОСОБА_14. ОСОБА_14 зразу ж пішов. Згодом до лазні прийшов ОСОБА_20 і ОСОБА_19. ОСОБА_6 дав ніж щоб сховав до свого пакету, але потім забрав назад. Штани (брюки) у ОСОБА_6 були в крові. Всі разом вийшли з лазні, ОСОБА_6 пішов викидати ножа, а вони пішли до табору. Потім він, свідок, ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_6, який прийшов щоб переодягнутися, пішли палити штани ОСОБА_6. Коли спалили, то знов повернулися до табору.

Відповів на поставлені запитання, що коли ховав ніж не знав з якої причини, це згодом зрозумів що сталося, ніж не був у крові; ОСОБА_9, солдата, призначили за ступником командира взводу, не дивлячись на те, що ОСОБА_19 був у званні прапорщика.

ОСОБА_18, як свідок показав у судовому засіданні, що 03 серпня 2014 року його призвали на військову службу у звязку з мобілізацією, служив писарем. В середині вересня 2014 року передислоковані до с. В. Писарівна Харківської області. У грудні 2014 року пішли до лазні, але не всі ОСОБА_16 і ОСОБА_9 відмовилися йтиі, а ОСОБА_6 і ОСОБА_19 сказали, що вони нас наздогонять. Коли були у лазні, то викликали ОСОБА_14, бо сталося ЧП. Потім прийшов ОСОБА_6 і ОСОБА_19, вони змивали кров, бруд з ОСОБА_6. При цьому ОСОБА_6 не роздягався. На його, ОСОБА_18, запитання відкіль кров ОСОБА_6 відповів, що це нас не стосується.Чув, що ОСОБА_6 і ОСОБА_19 говорили про те, що треба у ОСОБА_17 забрати ніж і бачив, як ОСОБА_6 розміщував ніж собі на ремінь. ОСОБА_6 сказав щоб зустрітися на гауптвахті. Туди ж пізніше підійшов і ОСОБА_19. У нього в руках був запасний формений одяг, а в руках пляшка з бензином. Пішли разом на річку палити одежу, на якій була кров. Коли повернулися до палатки, то ОСОБА_16 і ОСОБА_15 сказали, що ОСОБА_9 підрізали, він в лікарні. Відповів, що у грудні був конфлікт ОСОБА_6 з ОСОБА_9 із-за того, що ОСОБА_9 за званням рядовий, але його призначили за ступником командира взводу і конфлікт стався між ним, скоріше, із-за цього призначення. Охарактеризував ОСОБА_6 як особу з запальним характером і схильним до вживання спиртних напоїв. Після вживання спиртного ставав агресивним. ОСОБА_19 по характеру спокійний, але пив спиртне з ОСОБА_6. Спиртні пили всі, у тому числі і він, свідок, коли були на базі, вільними від наряду.

ОСОБА_21 експерт. У судовому засіданні підтвердив висновки проведеної судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_9 Поянив на запитання, що потерпілий не міг сам «напоротися» на ніж, як сказав ОСОБА_6. Бо для цього потрібні певні зусилля, а рука рухома (подвижна) і буде протидія брюшна порожнина має супротив. Незважаючи на те, що хірурги не описали ранєвий канал, механізм поранення підтверджує, що сам ОСОБА_9 «наткнутися» на ніж не міг. Поранення на спині це ріжуча рана гострим предметом, «желізякою» таку рану не отримаєш.

ОСОБА_12 експерт, пояснила у судовому засіданні, що нею, як експертом,був досліджений одяг потерпілого. На футболці потерпілого було виявлене одне пошкодження поранення на животі співпадає, а светр і інший одяг не були придатними для дослідження бо мокрі, грязні, в грибкові.

ОСОБА_22, допитаний як свідок у судовому засіданні пояснив, що при бійці не був присутнім, але потім узнав, що після бійки ОСОБА_9 відвезли до лікарні. На запитання пояснив, що нікому не доводили, що ОСОБА_19 замкомвзвода, на шикуванні він стояв поряд з усіма. ОСОБА_14, командир взводу, було що радився з ОСОБА_19, а у разі відсутності ОСОБА_14, то керував ОСОБА_19. ОСОБА_9 був його, свідка, командиром і був заступником командира взводу і йому був підлеглий ОСОБА_19.

Свідки попереджені судом за дачу завідомо неправдивих показань, не довіряти їх свідченням у суду підстав немає. При цьому жодних причин для обмови потерпілим чи свідками обвинувачених судом не установлено.

Крім вищенаведених доказів, вина обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів також підтверджується письмовими доказами, наданими у судовому засіданні стороною обвинувачення, а саме:

●витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 42014220750000485 від 05.12.2014 року (т.1 а.с.2-4);

●протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 06.12.2014 року з якого вбачається, що ОСОБА_6 затримано 06.12.2014 року о 00 годині 15 хвилин (т. 3 а.с.1-5);

●протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 06.12.2014 року з якого вбачається, що ОСОБА_8 затримано 06.12.2014 року о 00 годині 15 хвилин (т. 3 а.с.6-10);

●повідомленням про підозру ОСОБА_6 від 06.12.2014 року і врученням памятки про процесуальні права та обовязки підозрюваному (т.1 а.с.11-17);

●ксерокопією військового квитка на імя ОСОБА_6 з якого вбачається військове звання солдат, проходить військову службу з 08.08.2014 року у військовій частині А05.01. Витягом з Наказу командира військовї частини А 0501 від 09.08.2014 року № 163 про те, що військовослужбовець ОСОБА_6, відповідно до мобілізаційного плану вважаться таким що призначений на посаду і приступив до виконання службових обовязків. (т.1 а.с. 20 -28);

●повідомленням про підозру ОСОБА_8 від 06.12.2014 року і врученням памятки про процесуальні права та обовязки підозрюваному (т.1 а.с.29-35);

●ксерокопією військового квитка на імя ОСОБА_8 з якого вбачається військове звання прапорщик, проходить військову службу з 08.08.2014 року у військовій частині А05.01. Витягом з Наказу командира військовї частини А 0501 від 09.08.2014 року № 163 про те, що військовослужбовець ОСОБА_8, відповідно до мобілізаційного плану вважаться таким що призначений на посаду і приступив до виконання службових обовязків. (т.3 а.с. 43 -48);

●довідкою № 13/37 від 10.12.2014 року за підписом тво командира військової частини польова пошта В6250 полковника ОСОБА_23 про те, що відповідно до свого службового становища, за штатом зенітного артилерійського взводу 1 механізованого батальйону, згідно статті 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, номер обслуги - радіотелефоніст зенітного артилерійського взводу 1 механізованого батальону солдат ОСОБА_6 та командир відділення зенітного артилерійського взводу 1 механізованого батальону прапорщик ОСОБА_8 є підлеглими заступника командира взводу командира вдділення зенітного артилерійського взводу 1 механізованого батальону рядового ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 254);

●протоколом огляду місця події від 05.12.2014 року з якого вбачається, що був оглянутий верхній одяг потерпілого ОСОБА_9, на одязі виявленя пошкодження (т. 4 а.с. 26-28);

●протоколом огляду місця події від 05.12.2014 року з якого вбачається, що була оглянута ділянка біля намету у с. Велика Писарівна Вовчанського р-ну Харківської області на якій лежав потерпілий ОСОБА_9, а солдат ОСОБА_6 та прапорщик ОСОБА_8 наносили йому удари, і вилучено за допомогою вати зразок речовини бурого кольору (т. 4 а.с. 29-31);

●протоколом огляду місця події від 05.12.2014 року, з додатком у вигляді фото таблиці, з якого вбачається, що було оглянуте ліжко потерпілого ОСОБА_9 в наметі та сам намет наметового містечка у с. Велика Писарівна Вовчанського р-ну Харківської обл., на підлозі, ботинках, під матрацнику виявлені численні плями бурого кольору (т. 4 а.с.32-36);

●протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2014 року, з фото таблицею, за участю свідка ОСОБА_16 з якого вбачається, що свідок показав місце побиття ОСОБА_9 солдатом ОСОБА_6 та прапорщиком ОСОБА_8, механізм нанесення ударів(т.3 а.с. 55-61);

●протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2014 року, з фото таблицею, за участю свідка ОСОБА_15 з якого вбачається, що свідок показав місце нанесення ударів потерпілому ОСОБА_6 і ОСОБА_8, як було нанесено ножовий удар в район тулубу, як відтягував ОСОБА_6 від ОСОБА_9, дерево в яке увігнав ніж ОСОБА_6 (т.3 а.с. 69-79);

●протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2014 року з додатком фототаблицею, за участю свідка ОСОБА_24 З протоколу вбачається, що свідок показав ліжко в наметі, на яке занесли і поклали потерпілого ОСОБА_9 (т.3 а.с. 80-84);

●протоколом проведення слідчого експерименту від 23.02.2015 року з додатком фототаблицею, за участю свідка ОСОБА_25 з якого вбачається місце конфлікту, змиття плям крові з одежі ОСОБА_6, передача ножа, місце спалення одежі ОСОБА_6 шляхом облиття бензином, що приніс ОСОБА_8 (т.3 а.с.17 8-187);

● протоколом проведення слідчого експерименту від 23.02.2015 року з додатком фото таблицею, за участю свідка ОСОБА_17 з якого вбачається місце конфлікту, місце де побачив плями крові з брюках ОСОБА_6, місце де зустрілися з ОСОБА_8 який приніс пляшку з бензином, місце спалення одежі ОСОБА_6 шляхом облиття бензином, що приніс ОСОБА_8 (т.3 а.с.188-197);

●протоколом проведення слідчого експерименту від 13.02.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_9, з додатками у вигляді фототаблиць, з якого вбачається пояснення потерпілого про механіз нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (т.3 а.с. 155-163);

●протоколом проведення слідчого експерименту від 14.02.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_9, з додатками у вигляді фототаблиць, де потепілий вказав на місце вживання спиртних напоїв 05.12.2014 року, місце бійки та механіз нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (т.3 а.с. 168-177);

●протоколом проведення слідчого експерименту від 24.04.2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_6 з відеозаписом, і відеозапис був досліджений у судовому засіданні, з якого вбачається, що обвинувачений пояснив і показав механіз нанесення тілесних ушкоджень ним, ОСОБА_6, потерпілому ОСОБА_26 Слідча дія проведена в присутності захисника-адвоката ОСОБА_5 Потокол підписано як підозрюваним так і його адвокатом без будь-яких зауважень (т.3 а.с. 164-167);

●протоколом проведення слідчого експерименту від 24.04.2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_8, з додатком у вигляді фототаблиці, з якого вбачається, що обвинувачений дуже конкретно пояснив і показав механіз нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 і ним, ОСОБА_8, потерпілому ОСОБА_9 Слідча дія проведена в присутності захисника-адвоката ОСОБА_7 Потокол підписано як підозрюваним так і його захисником-адвокатом без будь-яких зауважень (т.3 а.с. 205-213);

●висновком експерта № 3920-ая/14 від 10.12.2014 року та 887-С/15 від 24.04.2015 року судово-медичної експертизи, з яких вбачається, що потерпілому ОСОБА_9 було спричинено дві садни в центрі лобової області, садно в області зовнішнього кута лівого ока, невеликий рубець в лобовій області зліва, що сформувався унаслідок загоєння забійної рани, крововилив в білкову оболонку правого ока, синець в області козелка лівої вушної раковини, синець в правій завушній області, садно в правій тім'яно-скроневій області, невеликий рубець в правій тім'яній області, що сформувався унаслідок загоєння забійної рани, синець на лівому плечі по задній поверхні в нижній третині, садно по передній поверхні правого передпліччя в середній третині, садно на тильній поверхні правої кисті в області 4-го міжпальцевого проміжку, дві садни в області 1-ої фаланги 3-го пальця правої кисті, садно в області проекції 3-ої п'ясної кістки правої кисті, синець під нігтьовою пластинкою 3-го пальця лівої кисті, обширний синець на лівій бічній поверхні тулуба, синець на лівій бічній поверхні тазу, які у своїй сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; колото-різане поранення передньої поверхні живота зліва, проникаюче в черевну порожнину і таке, що супроводжується пораненням тонкої кишки, сальника і брижі тонкого кишечнику, яке, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя. Зроблено висновок, що показання ОСОБА_6 про можливі утворення колото-різаних ран у потерпілого ОСОБА_9 малоймовірні (т. 3 а.с.90-94, 195-204);

●висновком експерта №692-МК від 15.12.2014 року судово-медичної експертизи речових доказів: одежі потерпілого ОСОБА_9 з якого вбачається, що при дослідженні футболки на передній поверхні в нижньому відділі зліва виявлено колото-різане пошкодження яке співпадає по локалізації з пораненням на тілі потерпілого. Колото-різаному пораненню в поясничній області ОСОБА_9 відсутнє відповідне пошкодження на футболці. Різаній рані в нижній треті правого передпліччя відсутнє відповідне пошкодження на футболці, бо цей предмет одягу з коротким рукавом (т. 3 а.с. 95-100);

●висновком експерта № 4636-И/14 від 12.01.2015 року судово-імунологічної експертизи (т.3 а.с.101-107); висновком експерта № 4562-И/14 від 12.01.2015 року судово-імунологічної експертизи (т.3 а.с. 108-112); висновком експерта № 4564-И/14 від 12.01.2015 року судово-імунологічної експертизи (т.3 а.с.113-117); висновком експерта №4563-И/14 від 12.01.2015 року судово-імунологічної експертизи (т.3 а.с.118-122); висновком експерта №4565-И/14 від 12.01.2015 року судово-імунологічної експертизи (т.3 а.с.125-127) - з яких вбачається, що на фрагментах обгорілої одежі формених брюк, наматрацнику, на змиву з ботинка (обєкт №1), на фрагменті вати зі змивом з пакету, на двох фрагментах вати зі змивами, вилученими під час огляду місця події - виявлено кров людини, походження якої від гр-на ОСОБА_9 не виключається (т.3 а.с. 101- 127).

●актом судово-наркологічної експертизи солдата ОСОБА_6 від 10.02.2015 року з якого вбачається, що останній не потребує примусового лікування від алкоголю (т. 3 а.с. 133);

●висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 від 05.02.2015 року, згідно якого ОСОБА_6 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, будь-яких психічних розладів здоровя не мав, в застосуванні мір медичного характеру не потребуває (т.3 а.с. 134-139);

●актом судово-наркологічної експертизи прапорщика ОСОБА_8 від 12.02.2015 року з якого вбачається, що останній не потребує примусового лікування від алкоголю (т. 3 а.с. 142);

●висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_8 від 09.02.2015 року, згідно якого ОСОБА_8 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, будь-яких психічних розладів здоровя не мав, в застосуванні мір медичного характеру не потребуває (т.3 а.с. 143-147);

●постановою від 11.02.2015 року про визнання речовими доказами фрагментів вати зі змивами з пакету, два фрагмента вати зі змивами, підматрасник та ватний тампон зі змивом з черевика (т.4 а.с. 37-39);

●постановою від 11.02.2015 року про визнання речовими доказами футболки потерпілого ОСОБА_9 (т.4 а.с. 40-42);

●постановою від 11.02.2015 року про визнання речовими доказами фрагментів обгорілих військових штанів (т.4 а.с. 43-45),

●заявами потерпілого ОСОБА_9 на адресу суду, які надійшли через канцелярію суду і підтримані ОСОБА_9 у судовому засіданні, про те, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 повністю відшкодували заподіяну матеріальну і моральну шкоду, що будь-яких претензій до них не має, що примирилися між собою, що вибачилися обвинувачені перед потерпілим і щиро розкаялися, що прохає суд врахувати при ухваленні вироку його, потерпілого, позицію і призначити покарання без позбавлення волі (т. 1 а.с. 96, 97, т.2 а.с. 2, 5, т.4 а.с. 87«а»), -

не викликали сумніву у сторін кримінального провадження, тому, оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням , яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення, - визнає як належні письмові докази, що містять інформацію про обставини, які підлягають доказування у даному кримінальному провадженні.

Твердження обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8 та їх захисників про необхідність виключення судом із числа доказів у даному кримінальному провадженні характеристик з місця проходження військової служби у 2014 році та протоколів слідчого експерименту від 24.04.2015 року за участю обвинуваченого, які вказали на обставини вчинення злочину як ОСОБА_6 особисто так і обвинуваченим ОСОБА_8., суд оцінює критично. При цьому суд виходить з положень ч.ч.3,6 статті 223 КПК України, статті 240 КПК України. Слідчий забезпечив присутність обвинувачених та їх захисників при проведені вказаної слідчої дії, протоколи ними підписані без будь-яких зауважень. Характеристика обвинуваченими не оскаржувалась.

Суд вважає безпідставними доводи захисників та обвинувачених про відсутність в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України. Судом достовірно установлено, що ОСОБА_9 був призначений замісником командира взводу, що тягне за собою для ОСОБА_6 і ОСОБА_8 підпорядкування останньому. Несприйняття обвинуваченими ОСОБА_9, за їх внутрішнім переконанням про відсутність здібностей до організаційної роботи та відповідного військового звання, на цій посаді - не скасовує наказу вищого військового командування про призначення ОСОБА_9 на посаду і не позбавляє обовязку підпорядкування йому. Безпідствними і їх твердження про те, що кримінальні правопорушення були скоєні обвинуваченими, коли вони вже були у тверезому стані. Так, у судовому засідані установлено, що обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_9 05 грудня 2015 року в обідню перерву, десь о 13 годині 00 хвилин, пішли до магазину де вживали спиртні напої коньяк по 100 грамів, а ОСОБА_6 і ОСОБА_8, окрім коньяку, ще й пиво по 0.5 літра. Кримінальні правопорушення скоєні 05.12.2014 року біля 17 годинии 00 хвилин, тобто, через чотири години після вживання спиртного.Про що вказані особи і сами не заперечували.

Таким чином, належних доказів на спростування обвинувачення стороною захисту не надано.

Досліджені безпосередньо в ході судового розглядута оцінені в їх сукупності докази, дають суду підстави для визнання доведеною вини ОСОБА_6 у вчиненні 05 грудня 2014 року заподіяння тілесних ушкоджень начальнику у звязку з виконанням ним обовязків з військової служби, вчинене групою осіб. Дії обвинуваченого ОСОБА_6, в межах предявленого обвинувачення, суд кваліфікує за ч.3 ст.405 КК України ( в редакції Закону на день скоєння кримінального правопорушення Закон України № 5288-VІ від 18.09.2012, ВВР, 2013, №37, ст. 490 набрав чинності з 26.04.2014 ).

Досліджені безпосередньо в ході судового розгляду та оцінені в їх сукупності докази, дають суду підстави для визнання доведеною вини ОСОБА_8 у вчиненні: 05 грудня 2014 року заподіяння тілесних ушкоджень та інших насильницьких дій щодо начальника у звязку з виконанням ним обовязків з військової служби, вчинене групою осіб; 05 грудня 2014 року заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину. Дії обвинуваченого ОСОБА_8, в межах предявленого обвинувачення, суд кваліфікує за ч.3 ст.405 КК України ( в редакції Закону на день скоєння кримінального правопорушення Закон України № 5288-VІ від 18.09.2012, ВВР, 2013, №37, ст. 490 набрав чинності з 26.04.2014) та ч. 1 ст. 396 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинувачених, обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин ч. 3 ст. 405 КК України, та відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України злочин середньої тяжкості ч. 1 ст. 396 КК України.

Судом досліджені відомості, що характеризують обвинувачених і встановлено, що:

ОСОБА_27 народився 22 червня 1991 року у багатодітній сімї батьки мають трьох дітей, дві сестри менші віком, батько є воїном-інтенаціоналістом має державні нагороди і працює в Службі Безпеки України району по технічному забезпеченню; освіта середня, одружений і має на утриманні одну малолітню дитину доньку ІНФОРМАЦІЯ_7, у 2011 році проходив строкову службу у Збройних Силах України в десантних військах за період якої характеризується виключно позитивно, на даний час проходив службу у звязку з мобілізацією і є солдатом номеру обслуги - радіотелефоніст зенітного артилерійського взводу першого механізованого батальйону військової частини А0501 за місцем цієї служби характеризується посередньо, має постійне місце проживання та работи де характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 3 а.с. 247,250-251, 253-255; т.4 а.с. 11-16, 141-147);

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого і має на утриманні двох малолітніх доньок та дружину яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, доньки ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_9; мати являється пенсіонеркою і у 2010 році перенесла інсульт; освіта середня -спеціальна, проходив строкову службу у Збройних Силах України в десантних військах за період якої характеризується виключно позитивно, на даний час проходив службу за мобілізацією як командир відділення зенітного артилерійського взводу першого механізованого батальйону військової частини А0501, прапорщик, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався ( т. 2 а.с. 197, 205-212 ; т.3 а.с. 242-246; т.4 а.с.19-21).

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання для обох обвинувачених, суд визнає щиросердне розкаяння в скоєному, добровільне відшкодування потерпілому заподіяної матеріальної та моральної шкоди, скоєння злочину при особливих умовах проходження військової служби у звязку з мобілізацією, молодий вік обвинувачених.

Відповідно до вимогст. 67 КК України обставиною, щообтяжує покарання обвинуваченм, суд визнає скоєння злочинів у стані алкогольного спяніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченим не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінальних правопорушень, не зменшують їх суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинувачених ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Підстав для застосування обвинуваченм ст. 69-1 КК України - не вбачається.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що виправити обвинувачених та запобігти їх злочинній діяльності можливо без фактичної ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим ОСОБА_6 має бути засуджений за ч. 3 ст. 405 КК України, а ОСОБА_8 - за ч. 3 ст. 405 та ч. 1 ст. 396 КК України до покарання в межах, передбачених санкцією даних статтей і на підставі ст. 54 КК України з урахуванням того, що ОСОБА_8 скоїв тяжкий злочин - із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення військового звання - прапорщик. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, суд призначає покарання ОСОБА_8 за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням з застосуванням додаткового покарання.

На підставі ст. 75 КК України суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. На підставі п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Суд прийшов до висновку про можливість застосування саме до обох обвинувачених ст.75 КК України з урахуванням того, що позбавлення волі - є крайньою мірою покарання. Установлено, що обвинувачені у добровільному порядку повністю задовільнили вимоги потерпілого, сплативши кошти в рахунок погашення матеріальної та моральної шкоди; мають молодий вік ОСОБА_6 повних 23 роки, ОСОБА_8 36 років; кожен одружений і на утриманні, окрім дружини, має малолітніх дітей: ОСОБА_6 доньку у віці 7-ми місяців, ОСОБА_8 доньку у віці девяти років і доньку у віці 3-х місяців; характеризуються, вцілому, позитивно, а притаманні риси характеру, на думку суду, не можуть впливати на вид покарання; мають постійне місце проживання та роботи, проходили строкову військову службу у Збройних Силах України в десантних військах - де характеризуються тільки з позитивного боку; ОСОБА_6 виріс у багатодітній сімї і має двох сестер у віці 17-ти та 8-ми років, батько ОСОБА_28, ветеран війни, учасник бойових дій - є воїном-Інтернаціоналістом і має шість Державних нагород (т.4 а.с.142-147); мати ОСОБА_8 ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_10, перебуває на «Д» обліку в лікарняному закладі з приводу перенесеного інсульту. Викладене свідчить, що ОСОБА_20 та ОСОБА_8 є єдиними утримувачами в сімях і їх малолітні діти, на думку суду, зараз поставлені на грань виживання у матеріальному плані.

Суд ураховує і умови та обставини, що сприяли скоєнню злочину несення військової служби у період мобілізації й дислокації у польовому таборі; наміри обвинувачених, хоча і не у зовсім правильний спосіб, сгуртувати різних за віком та військовою підготовкою військовослужбовців на випадок бойових дій, як сказав ОСОБА_8: «Щоб нас усих не перебили»; призначення солдата ОСОБА_9 заступником командира взводу при наявності підлеглих старших за званням, що викликало обурення у солдата ОСОБА_6 та прапорщика ОСОБА_8, яке згодом переросло у скоєння кримінального правопорушення. Суд ураховує і ту обставину, що і обвинувачені, і потерпілий були у стані алкогольного спяніння, чого не міг допускати заступник командира взводу командир відділення потерпілий ОСОБА_9 ОСОБА_9, незважаючи на те, що за посадою був начальником для ОСОБА_6 та ОСОБА_8, допустив розпивання спиртних напоїв разом з підлеглими. (т. 3 а.с. 254).

Оскільки злочин це вчинок людини, то, на думку суду, цілком закономірним і важливим видається його психологічний аналіз: вивчення проступку як вияву властивостей особистості, розкриття мотивів і цілей, які спонукали до вчинення правопорушення тощо.

Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, маєбути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Суд також ураховує, що досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність утриманців), його матеріальний стан тощо. У кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання. У разі обрання покарання у видіпозбавлення волі це рішення має бути вмотивовано у вироку.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".

У справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року)та "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що;"для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання маютьзначення і повинні братися до уваги обставини, які його помякшують і обтяжують.

Цивільний позов військового прокурора в інтересах Держави, в особі військової частини А3306, до обвинувачених про стягнення збитків у розмірі 9093 грн. 76 коп. - підлягає задоволенню.

До такого висновку суд прийшов, виходячи з вимог ст. 128 КПК України, де передбачено право особи, якій кримінальним правопорушенням заподіяно шкоду, заявляти цивільний позов у кримінальному провадженні до винної особи. Судом установлено, що в результаті кримінального правопорушення діями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження у звязку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині А3306 ( Військово-медичний клінічний центр Північного регіону) в період з 05 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року, що підтверджується відповідною довідкою лікарняного закладу та розрахунком вартості лікування ( т. 1 а.с.30-35). Перебування на стаціонарному лікуванні потерпілого знаходиться в прямому причинному звязку з протиправними діями обвинувачених. Твердження обвинувачених та їх захисників, що надання медичної допомоги, згідно Конституції України , здійснюється безкоштовно є таким, що не відмовідає вимогам ОСОБА_2 9 КПК України, оскільки особа, діями якої заподіяно матеріальну шкоду, несе обовязок її відшкодуваня.

Згідно Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 06.12.2014 року, ОСОБА_6 затримано о 00 годині 15 хвилин 06 грудня 2014 року, застосовано запобіжний захід ухвалою від 08.12.2014 року слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харковаа у вигляді особистого зобовязання.

Суд вважає за можливе запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6, обраний у вигляді тримання під вартою за Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Харківської області 18.12.2014 року, до набрання вироком законної сили змінити і обрати запобіжний захід, до нарбання вироком законної сили, у вигляді домашнього арешту за місцем основного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11 ( т. 1 а.с.28-29, т. 3 а.с. 1-5).

Розяснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право зявлятися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, повязаних із виконанням покладених на нього зобовязань, використовувати електронні засоби контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обовязки:

- прибувати за першим викликом, невідкладно, до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим по цьому кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Згідно Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 06.12.2014 року, ОСОБА_8 затримано о 00 годині 15 хвилин 06 грудня 201 4 року, застосовано запобіжний захід ухвалою від 08.12.2014 року слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харковаа у вигляді особистого зобовязання.

Суд вважає за можливе запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_13, обраний у вигляді тримання під вартою за Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Харківської області 16.02.2014 року, до набрання вироком законної сили змінити і обрати запобіжний захід, до нарбання вироком законної сили, - у вигляді домашнього арешту за місцем основного проживання за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1 а.с.28-29, т. 3 а.с. 6-10).

Розяснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право зявлятися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, повязаних із виконанням покладених на нього зобовязань, використовувати електронні засоби контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обовязки:

-прибувати за першим викликом, невідкладно, до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідкамита потерпілим по цьому кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Судові витрати, згідно вимог п. 3 ст. 118, ст.122, ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню із засуджених в доход Держави, але стороною обвинувачення не надані підтвердження таких витрат.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Речові докази по справі: фрагменти вати зі змивами з пакету, два фрагмента вати зі змивами, підматрасник та ватний тампон зі змивом з черевика (т.4 а.с. 37-39); футболку потерпілого ОСОБА_9 (т.4 а.с. 40-42); фрагменти обгорілих військових штанів (т.4 а.с. 43-45) які знаходяться на відповідальному зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури Харківського гарнізону, після набрання вироком законної сили слід знищити, як такі, що не представляють собою цінності і не можуть бути використані за їх непридатністю до цього. Футболку, після набрання вироком законної сили, слід повернути її власнику, а у разі відмови її отримати знищити як таку, що не представляє собою цінності та не може бути використана.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 128-129, 100, 376 КПК України; ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ( від 23 лютого 2006 р.), -

з а с у д и в:

ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України і призначити покарання у вигляді ПЯТИ років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на ТРИ роки.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6, обраний у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили змінити і обрати запобіжний захід, до нарбання вироком законної сили, у вигляді домашнього арешту за місцем основного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11.

Покласти на засудженогоТягнія ОСОБА_30 обовязки:

- прибувати за першим викликом, невідкладно, до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим по цьому кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнити з-під варти негайно у залі суду.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 3 ст. 405 КК України та ч. 1 ст. 396 КК України і призначити покарання:

-за ч. 3 ст. 405 КК України у вигляді ПЯТИ років позбавлення волі і позбавити військового звання - прапорщик;

-за ч. 1 ст. 396 КК України у вигляді обмеження волі строком на ДВА роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, суд остаточно призначає покарання у вигляді ПЯТИ років позбавлення волі і позбавити війського звання - прапорщик.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8, від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на ТРИ роки.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_8 Миколайовичу, обраний у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили слід змінити і обрати запобіжний захід, до нарбання вироком законної сили, у вигляді домашнього арешту за місцем основного проживання за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_6.

Покласти на засудженого ОСОБА_8 обовязки:

- прибувати за першим викликом, невідкладно, до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідкамита потерпілим по цьому кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнити з-під варти негайно у залі суду.

Цивільний позов Військового прокурора Харківського гарнізону Центрального регіону України, заявлений в інтересах Держави, уповноваженим органом якої є - Військової частини А3306 задовольнити.

Стягнути солідарно з засуджених: ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку - не відомий, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податку - не відомий - в інтересах Держави на користь уповноваженого органу Військової частини А3306, розташованої за адресою: 61058, м. Харків вул. Культури, 5, заподієну злочином матеріальну шкоду у розмірі 9093 грн. 76 коп. (девять тисяч девяносто три гривні 76 копійок), перерахувавши на розрахунковий рахунок 31252201211191 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄРДПОУ 07931813.

Речові докази по справі:

1.фрагменти вати зі змивами з пакету;

2. два фрагмента вати зі змивами;

3. підматрасник;

4. ватний тампон зі змивом з черевика

5.фрагменти обгорілих військових штанів,

які знаходяться на відповідальному зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури Харківського гарнізону, після набрання вироком законної сили слід знищити, як такі, що не представляють собою цінності і не можуть бути використані за їх непридатністю до цього;

6.футболку потерпілого ОСОБА_9,

яка знаходяться на відповідальному зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури Харківського гарнізону, після набрання вироком законної сили слід повернути власнику ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_12, а у разі відмови отримати футболку то її слід знищити, як таку, що не представляє собою цінності і не може бути використана за її непридатністю до цього.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Засудженими в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуючий суддя: О. І. Горчакова

Судді: О. В. Бугера . ОСОБА_31