Ухвала суду № 54263089, 10.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/135/15-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І.Провадження № 22-ц/780/6356/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 6 10.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Білоконь О.В.,

суддів: Гуль В.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки ,-

встановила:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на таке.

Вона є власником земельної ділянки площею 0,227 га, що розташована по вулиці Леніна, 285 в с.Нові-Петрівці Вишгородського району Київської області, це право посвідчено державним актом.

Відповідач ОСОБА_3 є її сусідом та власником земельної ділянки площею 0,1250 га, що розташована по вул. Леніна, 283 в с. Нові-Петрівці Вишгородського району Київської області.

На думку позивача, відповідач самовільно знищив встановлені межові знаки і змістив паркан в сторону належної їй земельної ділянки, чим порушив її право власності на суміжну земельну ділянку та позбавив можливості обслуговувати її житловий будинок, оскільки збудований відповідачем паркана знаходиться на відстані менше 1 метра від виступаючої частини її будинку.

При проведенні перевірки державною інспекцією сільського господарства було встановлено, що при приватизації земельних ділянок сторін були допущені помилки при їх обмірі та технічні помилки, тому рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 3 жовтня 2000 року було відмінені рішення сільради про приватизацію земельних ділянок сторін.

Позивач вказала, що оспорювані державні акти її та ОСОБА_3, було виготовлено з порушенням земельного законодавства, тому просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №422127, виданий на імя ОСОБА_3, на земельну ділянку розміром 0,1250 га, що розташована по вул. Леніна, 283 в с.Нові-Петрівці Вишгородського району Київської області та визнати недійсним державний акт на право власності на землю, виданий на імя ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,227 га, що розташована по вулиці Леніна, 285 в с. Нові-Петрівці Вишгородського району Київської області.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08 жовтня 2015 рокуу задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати з підстав його незаконності, порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповного з»ясування обставин справи, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляції зазначено, що суд не дав оцінку тому факту, що як за матір»ю відповідача рахувалась земельна ділянка площею 0,29 га згідно з даними земельно-шнурової книги Новопетрівської сільради, однак відповідач приватизував земельну ділянку розміром 0,3031 га, збільшивши її розмірі за рахунок земельної ділянки позивача; також суд не дав оцінки тому, що після 2011 року відповідач самовільно переніс межі своєї земельної ділянки майже на 1 метр в бік земельної ділянки відповідача, внаслідок чого унеможливив доступ до житлового будинку відповідача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони є власниками суміжних земельних ділянок.

Позивач ОСОБА_2 в січні 1998 року відповідно до рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області №16 від 09 вересня 1997 року, отримала державний акт серії ІІІ-КВ № 110805 на право власності на земельну ділянку розміром 0,227 га , що розташована в с. Нові-Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Леніна, 285, з цільовим призначенням для обслуговування земельної ділянки (а.с.17).

ОСОБА_3, 20 жовтня 2011 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №506 від 03 червня 2006 року отримав державний акт серії ЯМ №422128, кадастровий номер 3221886001:03:262:0167 на право власності на земельну ділянку розміром 0,1250 га, що розташована в селі Нові-Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Леніна, 283, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.65, зворот).

Вищезазначені земельні ділянки розташовані поруч, межі земельних ділянок встановлені відповідно до акту про відновлення меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, складеного 30 червня 2013 року представником ГІП ТОВ „Центр Сприяння Земельній Реформі, на підставі державного акту серії ЯМ №422128 кадастровий номер 3221886001:03:262:0167 (а.с.66).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів правових та фактичних підстав для визнання державних актів недійсними, які сторони одержали на законних підставах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Таким документом на підставі ч. 1 ст. 126 ЗК України є державний акт на право власності на земельну ділянку.

З огляду на викладене, право власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку розміром 0,1250 га кадастровий номер 3221886001:03:262:0167, що розташована в селі Нові-Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Леніна, 283 виникло у порядку спадкування після ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №506 від 03 червня 2006 року, за яким відповідач успадкував земельну ділянку за вказаною адресою розміром 0,250 га за державним актом від 3 травня 2007 року , яку потім за його заявою було розділено на дві земельні ділянки, одна з яких розміром 0,125 га.

Право власності відповідача на вказану земельну засвідчено державним актом серії ЯМ №422128 від 20 жовтня 2011 року.

Отже, відповідач в розумінні ст. 125 ЗК України у законний спосіб набув права власності на вказану земельну ділянку.

Посилання позивача на те, що наявність помилки при виготовленні державного акту відповідача була встановлена при проведенні перевірки державною інспекцією сільського господарства у Київській області спростовується текстом відповіді на заяву ОСОБА_2 від 19 березня 2014 року за № 14-07/1291, яка не містить даних про те, що при виготовленні технічної документації із землеустрою при виготовленні державного акту актом серії ЯМ №422128 від 20 жовтня 2011 року, який засвідчує право власності відповідача ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, були допущені помилки (а.с.15-16).

Рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 3 жовтня 2000 року було відмінено рішення № 16 від 19 вересня 1997 року про приватизацію земельної ділянки позивача та рішення № 53 від 10 лютого 1998 року про приватизацію земельної ділянки, яка належала померлій ОСОБА_4, матері відповідача. Разом з тим після спадкування цієї земельної ділянки та отримання державного акту від 3 травня 2007 року, відповідач подав заяву про її поділ, отримавши у результаті дві земельні ділянки, однак з яких (державний акт серії ЯМ №422128 кадастровий номер 3221886001:03:262:0167), межує із позивачем ( а.с. 62-67). Межі земельних ділянок сторін встановлені відповідно до акту про відновлення меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, складеного 30 червня 2013 року (а.с.66).

Із листа ТОВ «Тетіс 2007» № 9 від 20 квітня 2014 року слідує, що розглянувши заяву стосовно внесення змін до державного акту серії ІІІ-КВ № 110805, ( який посвідчує право ОСОБА_2 на земельну ділянку а.с.17) вони надають інформацію, що під час розробки технічної документації про складанню державного акту працівниками були допущені технічні помилки ( а.с.13).

Отже, матеріали справи не містять даних про те, що при виготовленні технічної документації із землеустрою при виготовленні державного акту серії ЯМ №422128 від 20 жовтня 2011 року, який засвідчує право власності відповідача ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, були допущені помилки.

Також у справі відсутні будь-які докази взаємного накладення земельних ділянок сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог в частині самовільного перенесення відповідачем межових знаків своєї земельної ділянки майже на 1 метр в бік земельної ділянки позивача, оскільки межі земельних ділянок сторін встановлені відповідно до акту про відновлення меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, складеного 30 червня 2013 року представником ГІП ТОВ „Центр Сприяння Земельній Реформі, на підставі державного акту відповідача кадастровий номер 3221886001:03:262:0167 (а.с.66). При цьому надані позивачем в суді апеляційної інстанції акти обстеження, складені депутатами місцевої ради про те, що відповідач самовільно змістив паркан в сторону належної позивачеві земельної ділянки, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони складені не спеціалістами, без дослідження документації та без здійснення обмірів земельних ділянок сторін.

Також колегія суддів бере до уваги, що про відновлення меж сусідніх земельних ділянок позивачем не заявлено позовних вимог, разом з тим суд розглядає справи лише в межах заявлених позовних вимог.

Посилання позивача на те, що вона не має змоги обслуговувати свій житловий будинок через зміщення паркану відповідачем в бік її земельної ділянки не доведено матеріалами справи. Як видно із матеріалів справи, спір між сторонами щодо межі земельних ділянок триває з 2000 року, і позивач вже зверталась з позовом про визнання державного акту, виданого на ім»я ОСОБА_3 від 3 травня 2007 року. Однак рішенням апеляційного суду Київської області від 10 червня 2008 року, що набрало законної сили, позивачу було відмолено у задоволенні її позовних вимог та встановлено, що житловий будинок позивач збудувала після приватизації земельної ділянки ОСОБА_5, спадкодавцем ОСОБА_3 ( а.с.40-42).

Отже, обмеження доступу до будинку позивача внаслідок неправомірних дій відповідача не встановлено, доказів на підтвердження цих обставин позивач не надала.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні будь-які передбачені законом підстави для визнання недійсним державного акту відповідача на спірну земельну ділянку.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним державного акту серії ІІІ-КВ № 110805 який посвідчує право позивача ОСОБА_2 на земельну ділянку, колегія суддів вважає, що позивач не позбавлена можливості в позасудовому порядку припинити вказаний державний акт.

Матеріали справи не містять даних про розмір земельної ділянки, яка рахувалась за матір»ю відповідача згідно з даними земельно-шнурової книги Новопетрівської сільради, тому доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав оцінку факту приватизації відповідачем земельної ділянки іншого розміру є безпідставними.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне постуі і справелдиве рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: