Ухвала суду № 54258877, 25.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/1481/15-ц Головуючий в 1-й станції

Провадження 22ц/774/2284/К/15 суддя Рибаєв О.А.

Категорія- 43 ( І ) Доповідач Михайлів Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар - Маслова К.В.,

особи, що беруть участь у справі:

позивач - ОСОБА_1 її представник - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Довгинцівський районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням із примусовим зняттям з реєстраційного обліку,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи Довгинцівський районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням із примусовим зняттям з реєстраційного обліку та просила суд усунути їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням, квартирою №15 в будинку №25 по вул.Гутовського в м.Кривому Розі, шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування вищевказаною квартирою із примусовим зняттям його з реєстраційного обліку. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач, є чоловіком позивача та разом із їх спільним неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований у вказаній квартирі, яка належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу від 20.11.2003 року. Відповідач з червня 2014 року не проживає за місцем реєстрації, сторони шлюбні стосунки не підтримують та на протязі шести років ведуть окреме життя. З урахуванням того, що відповідач не беруть участь у сплаті комунальних послуг, чим призводить до того, що позивач змушена сплачувати нараховані суми за комунальні послуги у завищеному розмірі та враховуючи те,що позивачу не відомо місце перебування її чоловіка, була змушена звернутись до суду за захистом своїх законних прав.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2015 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення заявленого позову, посилаючись на порушення судом норми матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було у повному обсязі вивчено матеріали та обставини справи, що в свою чергу призвело до постановлення незаконного по суті рішення суду, а саме суд не врахував наданий позивачем ОСОБА_5 про не проживання відповідача в спірній квартирі з червня 2014 року та того, що на нього нараховуються комунальні платежі, які позивачка змушена безпідставно сплачувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає в повній мірі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявленого позову, а саме того, що спірна квартира є особистою приватною власністю позивача та, у звязку з цим, відсутності правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи .

Частиною 3 статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.11.2003 року, квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 (а.с.-6).

Між сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб 08.10.1999 року, який на даний час не розірвано.

Станом на час подання позову в спірній квартирі зареєстровано ОСОБА_1, неповнолітній син ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач по справі ОСОБА_6 як чоловік позивача (а.с.12)

Як визначено у ст..41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст..155 ЖК України, жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першою статті 316 ЦК України встановлено, що право власності на річ (майно), яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст..ст.317,319 ЦК України).

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Як встановлено в суді першої та не спростовано в суді апеляційної інстанції на час придбання спірної квартири АДРЕСА_1, позивач перебувала у зареєстрованому у встановленому порядку шлюбі з відповідачем по справі.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобовязані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього, лише на імя одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява одного з подружжя про те, що певна річ була куплена за його /її/ кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 послалась на те, що відповідач не має законного права на користування спірною квартирою, оскільки спірна квартира не є спільним майном подружжя, а є її особистою приватною власністю. Відповідач, в свою чергу, створює перешкоди у користуванні власністю, а саме вона позбавлена законного права розпоряджатися спірною квартирою, несе додаткові витрати на її утримання, у звязку з оплатою комунальних послуг.

При цьому, позивачем, в межах даної справи, не заявлено вимог, щодо визнання спірної квартири особистою власністю.

Суд першої інстанції, зазначене врахував, і саме з підстави того, що позивач не просить встановити факт отого, що квартира АДРЕСА_2, є її особистою власністю, відмовив в задоволенні позову.

Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд згідно зі ст. ст. 213-214 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив фактичні обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування, по доводам апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 312,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2015 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_7