Рішення № 5425885, 16.09.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.09р.Справа № 25/142-09 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКО-ТРЕЙД", м. Кривий Ріг

про стягнення 8473,89 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 2689 від 24.07.09р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього за договором поставки № 219-т від 01.01.2007р. суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7538,61 грн., пені у розмірі 829,8 грн., 3 % річних у розмірі 105,48 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобовязань по оплаті поставленого товару по договору поставки № 219-т від 01.01.2007р. та ст.ст. 193, 216, 218, 224, 226 ГК України, ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що умовами договору поставки № 219-т від 01.01.2007р. передбачено здійснення розрахунку після реалізації поставленого товару, а на час предявлення позову відповідачем ще не було реалізовано товару позивача на 7538,61 грн., отже підстави стягнення зазначених коштів, як і штрафних санкцій відсутні.

Відповідач не забезпечив явку представника до судового засідання. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується матеріалами справи, не надав доказів на підтвердження існування поважних причин не зявлення представника до судового засідання, а матеріалів справи достатньо для прийняття рішення по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2007 року між позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем - ТОВ «ТАКО-ТРЕЙД»було укладено договір поставки № 219-т.

Згідно умов договору, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (постачальник) зобов'язався в обумовлений цим договором строк поставити та передати у власність товар, а покупець (ТОВ «ТАКО-ТРЕЙД») прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами цього договору.

Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання та поставляв відповідачу товари згідно видаткових накладних на загальну суму 63939,36 грн., копії яких долучені до матеріалів справи, що відповідачем не заперечується.

Однак, в порушення умов договору, відповідач несвоєчасно сплачував вартість отриманого товару, у зв'язку із чим, станом на 23 жовтня 2008 року виникла заборгованість в розмірі 25503,92 гривні, яка була встановлена шляхом звірки взаємних розрахунків між постачальником та покупцем, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки за період з 01.01.2008р. по 23.10.2008р.

У зв'язку із виниклою заборгованістю, покупець в період з 25 листопада по 12 грудня 2008 року, згідно накладних про повернення товару, копії яких долучені до матеріалів справи, повернув постачальнику весь наявний у нього нереалізований товар на загальну суму 18 471,63 гривні.

Після повернення не реалізованого товару у покупця перед постачальником залишилась не сплаченою заборгованість за раніше отриманий товар на загальну суму 7032,29 гривень, яка боржником не сплачена до теперішнього часу (доказів оплати не надано).

Згідно ж з п. 4.3. договору поставки, покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (по мірі реалізації) за період 1 календарний тиждень на протязі 14 банківських днів з дати закінчення календарного тижня, за який здійснюється оплата.

Відповідно до інвентаризаційного опису залишків товару, що був переданий на реалізацію відповідачу позивачем, який підписано представниками сторін, на 13.08.2009р. залишку нереалізованого товару, поставленого позивачем не існує.

Отже на час розгляду справи наступив, передбачений п. 4.3. договору поставки обовязок відповідачу здійснити оплату раніше поставленого позивачем товару у сумі 7032,29грн., а відповідні заперечення відповідача є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором». За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов 'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 7032,29грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

В решті ж позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу інфляційних втрати у розмірі 506,32 грн., пені у розмірі 829,8 грн., 3 % річних у розмірі 105,48 грн. слід відмовити, враховуючи приписи ст..ст. 549, 550, 610, 611, 625 ЦК України, умови п. 4.3. договору щодо оплати поставленого товару лише після його реалізації та не надання позивачем належних доказів які б свідчили про реалізацію відповідачем товару позивача саме у січні 2009р., з якого позивачем здійснювалося нарахування штрафних санкцій, тобто позивачем не доведено виникнення грошового зобовязання відповідача у січні 2009р.,

Судові витрати понесені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 102,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00грн. згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України слід віднести на відповідача у повному обсягу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 550, 611, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКО-ТРЕЙД" (50008, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, 4, ЄДРПОУ 34684304, р/р 26000304290101 в Банк КФ «ТАС-Комерцбанк», МФО 307190) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у розмірі 7032,29грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00грн., видати наказ.

В решті позову відмовити.

СуддяА.Є. Чередко Рішення підписано