Рішення № 54257490, 10.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6175/15-ц 10.12.2015 10.12.2015 10.12.2015

Провадження №22-ц/784/2979/15

Категорія 29 Головуючий у першій інстанції - Тихонова Н.С.

Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_3,та представника відповідача- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2015 р. за позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_6

про стягнення авансу та відшкодування матеріальної ті моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 р. ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про стягнення авансу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що в серпні 2011 р. між нею та відповідачкою була досягнута домовленість про купівлю - продаж земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з дачним будиночком в СТ «Сатурн» за 36 000 грн., що на той час було еквівалентно 4500 доларів США.

З цією метою позивачка передала відповідачці 25 000 грн., а остання віддала ключі від дачі та переоформила членську книжку в СТ «Сатурн» на ім'я позивачки. Решту коштів ОСОБА_5 зобов'язалась передати при оформленні договору купівлі-продажу. Після передачі авансу, позивачка зі своїм чоловіком приступила до ремонтних робіт, замінили вікна, двері, встановили металеві решітки та здійснили інші роботи. Вподальшому, у січні 2012 р. позивачка передала сину відповідачки ще 5 000 грн.

Посилаючись на те, що з вини відповідача договір купівлі-продажу так і не був укладений, позивачка просила стягнути з відповідачки 30 000 грн. авансу, 32 123 грн. витрачених коштів на ремонт садового будинку, 10 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні позову, незважаючи на те, що відповідачка не заперечувала факту отримання нею авансу в рахунок майбутніх платежів, просила рішення скасувати та задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою своїх позовних вимог.

Проте, за таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна на підставі наступного.

Так, судом встановлено, що в серпні 2011 р. між сторонами була досягнута домовленість про купівлю - продаж земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з дачним будиночком в СТ «Сатурн» за 36 000 грн., що на той час було еквівалентно 4500 доларів США.

З цією метою позивачка передала відповідачці 22 000 грн., а остання віддала ключі від дачі та переоформила членську книжку в СТ «Сатурн» на ім'я позивачки. Решту коштів ОСОБА_5 зобов'язалась передати при оформленні договору купівлі-продажу, оскільки на час досягнення зазначеної домовленості відповідачка не мала правовстановлюючих документів. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями самої ОСОБА_6, які вона давала при зверненні до правоохоронних органів, зокрема в своїй заяві до Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області про кримінальне правопорушення ( а.с. 74-75) та будучи допитаною в якості свідка 20 червня 2013 р. старшим лейтенантом міліції Чубко А.С. ( а.с. 76-77 ).

Отже, ОСОБА_6 не заперечувала отримання нею авансу у розмірі 22 000 грн. і ці обставини підтверджуються письмовими доказами.

Однак вподальшому, сторони відмовились від укладення договору купівлі-продажу.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2014 р. зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_6 перешкоди в користуванні її майном, а саме земельними ділянками НОМЕР_3 та НОМЕР_4, площею відповідно 0,0177 га та 0,0412 га, що розташовані в СТ «Сатурн-2» в межах території Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області та не чинити ОСОБА_6 перешкоди в користуванні садовим будинком, що знаходиться на ділянці НОМЕР_3 СТ «Сатурн-2» шляхом повернення ключів від вказаного садового будинку.

Отже, підстави для утримання 22 000 грн., отриманих в рахунок майбутніх платежів за договором купівлі-продажу, відпали, а тому відповідач повинен повернути зазначену суму, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Однак суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув належної уваги на зазначені обставини, невірно оцінив надані сторонами докази та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для повернення авансу.

За такого, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення авансу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

В той же час, колегія суддів не може погодитись з доводами позивачки стосовно того, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків, понесених нею на ремонт садового будинку, оскільки, по-перше, позивачкою не надано доказів про те, що всі поліпшення були зроблені за згодою відповідачки, по-друге, позивачкою не надано доказів, які б підтверджували що саме ці матеріали були використанні для ремонту садового будинку або встановлені саме в цьому будинку, і по-третє, відповідно до ч. 4 ст. 390 ЦК України відшкодування здійсненних витрат можливе лише у сумі, на яку збільшилась його вартість, та лише добросовісним набувачем, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих позовних вимог є вірним.

Також суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Крім того, спірні правовідносини не передбачають наслідків відшкодування моральної шкоди в разі неукладення в установленому законом порядку договору про який відбулася домовленість.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню, понесенні останньою судові витрати у сумі 591 грн. 91 коп., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2015 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення авансу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 22 000 грн. авансу та 591 грн. 91 коп. судових витрат

Рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.

Рішення набирає законної чинності з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Н.О.Шаманська

Судді: О.О.Данилова

І. В.Лівінський