Ухвала суду № 54255379, 26.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/13447/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Осаулов А.А.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» СТРЮКОВОЇІрини Олександрівни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про повернення банківського вкладу,

встановила:

В квітні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ «Комерційний банк «Надра» про повернення банківського вкладу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.04.2008 року між нею та відповідачем було укладено договір №842547/04-Д строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб» зі строком вкладу 1 рік та процентною ставкою 5% річних на 250 грамів золота, що складає 7,56 тройських унцій. Після закінчення строку договору, позивачем було повідомлено відповідача про повернення вкладу (депозиту) в банківських металах та виплату відсотків за договором. Відповідач депозитний вклад їй не повернув і повертати відмовляється. Вважає дії відповідача такими, що порушують положення договору, норми чинного законодавства та її права як споживача. Просила суд стягнути з відповідача на її користь суму у розмірі 301 944 грн. 37 коп. та судові витрати пов'язані із розглядом справи.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором банківського вкладу №842547/04-Д від 15.04.2008 року в розмірі - 301 944 грн. 37 коп. та суму судового збору в розмірі - 3019 грн. 45 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкова І.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що ПАТ «КБ «Надра», діючи у відповідності до умов договору банківського вкладу, що визначають встановлений сторонами порядок повернення вкладу та процентів, здійснив повернення вкладу в розмірі 7,94 тройських унцій, шляхом перерахування коштів з вкладного рахунку №1500619 на поточний (картковий) рахунок позивача №80791695, відкритий в ПАТ «КБ «Надра». На підтвердження належного виконання відповідачем свого обов'язку з повернення суми вкладу надана копія звіту по депозиту та копія звіту за операціями по поточному рахунку, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до звіту по депозиту №1983621, відбулася пролонгація у відповідності до умов договору строком на той самий термін, а саме на 6 місяців, оскільки позивач не звернулася до відповідача з відповідною заявою про відмову від пролонгації депозитного договору, а тому кінцевою датою повернення вкладу було 22.07.2015 року.

Посилалась на те, що на виконання постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» в ПАТ «Комерційний банк «Надра» з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 №85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації та повноваження уповноваженої особи Фонду до 05.06.2015 року включно.

У спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, а даний закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 вищезазначеного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Тому вимоги вкладника за договорами банківського вкладу, строк яких не закінчився, не підлягають задоволенню під час тимчасової адміністрації. При цьому, враховуючи те, що строк договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та відповідачем не закінчився на момент звернення позивача до відповідача з вимогою повернення вкладу, відповідач, враховуючи запровадження з 06.02.2015 року тимчасової адміністрації, не мав законних підстав задовольняти вимоги позивача за діючим договором банківського вкладу, пред'явлені вже під час тимчасової адміністрації.

Зазначала, що вимога позивача порушує порядок задоволення вимог кредиторів, встановлений ст. ст. 45, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та може стати підставою для подвійного стягнення грошових коштів, що є недопустимим.

В судовому засіданні представник відповідача - СобецькаА.В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір № 842547/04-Д строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб», відповідно до якого сума вкладу складає 250 грамів золота, що складає 7,56 тройських унцій з процентною ставкою у розмірі 5% річних строком на 12 місяців по 15 квітня 2009 року включно.

Відповідно до п.п. 1.1. вкладник передає, а банк приймає банківський метал і зобов'язується виплатити вкладникові вклад та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п.п 1.2., 4.4. договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 на ім'я вкладника, сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється в кінці строку договору або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та правилами, шляхом видачі вкладнику суму нарахованих процентів зливками банківського золота вагою не менше 20 грамів. Залишок від суми нарахованих процентів, що не є кратним 20 грамам, банк сплачує в гривнях за офіційним (обліковим) курсом банківських металів НБУ на дату сплати процентів.

Умовами п. 3.4.3. цього договору, передбачено забезпечення повного збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами.

Крім того, п.4.6 вказаного договору передбачено, що обов'язок банку повернути вклад вкладникові та сплатити нараховані відсотки шляхом видачі через касу банку зливків банківських металів. Сплата нарахованих відсотків здійснюється відповідно до п.4.4 цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання на виконання умов договору виконав в повному обсязі, надавши через касу відповідачу свої 7,56 унцій золота, що в еквіваленті у гривнях складало 35 037 грн. 86 коп. (а.с.6), але відповідач свої зобов'язання передбачені договором не виконує, відмовляючи в поверненні депозитного вкладу позивачу на його вимоги, починаючи з квітня 2009 року (а.с.7-10), внаслідок чого утворилась заборгованість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк своїми діями порушує положення ст. 526, 1058 ЦК України і права позивача, як споживача банківських послуг, а тому прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу за договором банківського вкладу у внесеному позивачем розмірі 250 грамів золота, що складає 7,56 тройських унцій, та у відповідності до п.2.4 договору строкового банківського вкладу розмір відсотків 5 % на рік за увесь період користування вкладом позивача з 15.04.2008 року по 15.04.2015 року, а саме за 7 років х 12,5 грам золота на рік (250 х 5%) = 87,5 грамів. Всього сума боргу із нарахованими відсотками становить 337,5 грам золота (87,5 + 250), що згідно з закупівельною ціною на банківські метали, що розміщена на сайті Національного банку України відповідно до якого вартість 1 грама золота на 02.04.2015 року складає 894 грн. 65 коп., становить 301 944 грн. 37 коп. (894 грн. 65 коп. х 337,5 грам).

Також суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обмеження, встановлене пунктом першим частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права - ст. 525, 526, 629, 1074, 1060, 1061 ЦК України та ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що по закінченню строку договору 15.04.2009 року банк не мав змоги повернути вклад, оскільки на той період часу у ВАТ КБ «Надра» було запроваджено тимчасову адміністрацію, а відповідно до чинного законодавства Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вклади у банківських металах не відшкодовуються. Тому позивач отримала свій вклад після закінчення дії тимчасової адміністрації, отримавши кошти вкладу на поточний рахунок, однак в подальшому 27.09.2012 року вона уклала новий договір вкладу № 1500619 строком дії на 6 місяців, розмістивши суму 7,94 тройських унцій.

22.07.2014 року, як вказує відповідач, позивач уклала третій договір банківського вкладу № 1983621, на якому розмістила 7,97 тройських унцій, з терміном дії на 6 місяців, строк якого мав закінчитись 22.01.2015 року.

Оскільки відповідно до п.4.8 договору банківського вкладу, позивач не звернулась до відповідача із заявою про відмову від пролонгації депозитного договору, то відбулася пролонгація умов договору строком на той самий термін, отже, кінцевою датою повернення вкладу було 22.07.2015 року.

Враховуючи, що з 06.02.2015 року у ПАТ КБ «Надра» запроваджено тимчасову адміністрацію, і на вказаний період часу строк повернення вкладу не настав, то відповідно до п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Проте зазначені доводи колегія суддів не приймає до уваги як підставу для скасування рішення, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження укладення інших договорів банківського вкладу, на які посилається відповідач, саме: № 1500619 від 27.09.2012 року та № 1983621 від 22.07.2014 року, відповідачем не надано.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач вказала, що єдиний договір, який вона укладала, є договір № 842547/04Д від 15 квітня 2008 року, копія якого є в матеріалах справи. Договору про відкриття поточного рахунку вона ніколи з ПАТ КБ «Надра» не укладала, відповідач жодного разу не повідомляв, що вклад переведено на поточний рахунок, інших договорів банківського вкладу позивач ОСОБА_3 також не укладала.

Відповідно до п.3.4.6 договору строкового банківського вкладу ( депозиту) у банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб» від 15.04.2008 року банк зобов'язався повернути вкладникові вклад та сплатити нараховані за ним проценти шляхом видачі через касу банку зливків банківських металів. При цьому повернення вкладу здійснюється неподільними зливками банківського золота проби не нижче 999,9 у зливках номіналом не менше 100 грамів.

Сплата нарахованих процентів здійснюється відповідно до п.4.4 цього договору. У разі неотримання вкладником банківського металу по цьому договору в дату, зазначену в п.2.3 договору, сума вкладу та нарахованих процентів у банківських металах на наступний день перераховується на поточний рахунок вкладника в банківських металах №, і в такому випадку з моменту зарахування вкладу та процентів на рахунок, вклад вважається повернутим вкладнику.

Проте, як вбачається зі змісту п.3.4.6 договору, номер поточного рахунку , на який має бути перераховано суму вкладу, у договорі не зазначено, а доказів укладення між сторонами договору банківського рахунку матеріали справи не містять.

З матеріалів справи встановлено, що протягом 2009-2010 років та в 2015 році позивач неодноразово зверталась до ПАТ КБ «Надра» з письмовими вимогами повернути вклад, проте відповідачем умови договору банківського вкладу від 15.04.2008 року виконані не були і вклад до цього часу не повернутий.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відбулася пролонгація у відповідності до умов договору строком на 6 місяців, оскільки позивач не звернулася до відповідача з відповідною заявою про відмову від пролонгації депозитного договору, а тому кінцевою датою повернення вкладу є 22.07.2015 року, колегія суддів вважає недоведеними, оскільки належних доказів укладення договорів банківського вкладу 27.09.2012 року та 22.07.2014 року відповідачем не надано.

Пункту 4.8 договору, на який посилається представник відповідача в апеляційній скарзі, договір від 15.04.2008 року не містить.

Відповідно до пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді судом першої інстанції заяви відповідача про перегляд заочного рішення в судовому засіданні 10.08.2015 року суд пропонував представнику банку надати договори банківського вкладу від 27.09.2012 року та від 22.07.2014 року, у зв'язку з чим відкладав розгляд справи. Однак в судовому засіданні 27.08.2015 року представник ПАТ КБ «Надра» повідомила, що немає змоги надати договори.

На пропозицію суду апеляційної інстанції подати оригінали або засвідчені копії договорів банківського вкладу від 27.09.2012 року та від 22.07.2014 року, на які посилається відповідач ПАТ КБ «Надра», представник банку Собецька А.В. в судовому засіданні також повідомила, що надати такі договори немає можливості.

Надані представником відповідача звіти по депозитах, відкритих на ім'я ОСОБА_3, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки відображені у них дії (перерахування коштів на поточний рахунок, повторне внесення коштів на депозит) суперечать умовам укладеного договору від 15.04.2008 року, а доказів укладення між сторонами будь-яких інших договорів - відповідачем не надано.

При цьому зі змісту договору банківського вкладу від 15.04.2008 року вбачається, що договір не містить умов щодо його пролонгації , якщо вкладник в період дії договору не звернувся із заявою про відмову від продовження строку розміщення вкладу.

Як зазначив Верховний Суд України у правовій позиції, висловленій у постанові №140-цс13 від 25.12.2013 року, відповідно до змісту ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

Відповідно до п.4.2 договору строкового банківського вкладу від 15.04.2008 року проценти на вклад нараховуються щомісячно в кожний останній робочий день місяця і в день закінчення дії договору за період від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, що передує його поверненню вкладникові.

Пунктом 4.4 вказаного договору визначено, що сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється в кінці строку дії договору або в дату дострокового отримання вкладу. Банк видає вкладникові суму нарахованих процентів зливками банківського золота вагою не менше 20 грамів. Залишок від суми нарахованих процентів, що не є кратним 20 грамам, банк сплачує у гривнях за офіційним обліковим курсом банківських металів НБУ на дату сплати процентів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення на її користь з відповідача суми вкладу із процентами за його користування у гривнях, за офіційним курсом банківських металів Національного банку України.

Доводи апеляційної скарги про те, що з 06 лютого 2015 року Національним банком України введена тимчасова адміністрація у ПАТ «КБ «Надра», тому задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і чинним законодавством не передбачено задоволення вимог окремих кредиторів банку поза межами ліквідаційної процедури банку - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки строк виконання зобов'язань за договором банківського вкладу закінчився ще до початку введення у банку тимчасової адміністрації.

Спеціальний порядок повернення коштів вкладникам, передбачений вказаним Законом, не впливає на право позивача щодо отримання розміщеного нею вкладу у відповідача відповідно до умов договору, термін дії якого закінчився до введення тимчасової адміністрації.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно, рішення суду ухвалено з дотриманням матеріального і процесуального закону, доводи, викладені в апеляційні скарзі, висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» СТРЮКОВОЇ Ірини Олександрівни - відхилити .

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: