Рішення № 54254707, 07.12.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа № 911/4675/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Котлогаз

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 951451,51грн

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.01.2015);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №136 від 01.12.2015).

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Котлогаз (далі ТОВ ВКП Котлогаз) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1В.) про стягнення 951451,51грн у т.ч.:

-381386,05грн основна заборгованість;

-570065,47грн неустойка за період з 21.10.2014 по 20.04.2015.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобовязання за договором на поставку обладнання та виконання монтажних робіт № 16 від 31.07.2015, в частині поставки обладнання у встановлений договором строку.

Відповідач у справі СПД ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що ним здійснено поставку позивачу обладнання на виконання умов договору № 16 від 31.07.2014 та відповідно на відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 підприємства «Білоцерківська агропромислова група», а також про виклик представників даного підприємства для дачі пояснень по факту отримання обладнання, а саме автоматики контролю та безпеки котла і спалювача.

Вказані клопотання залишені судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи ПП «Білоцерківська агропромислова група» мотивоване тим, що вказане підприємство не зможе поставити на облік та ввести в експлуатацію обладнання.

Проте, суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є обовязок щодо повернення попередньої оплати за договором № 16 від 31.07.2014, укладеним між ТОВ ВКП Котлогаз та ФОП ОСОБА_1 та не впливає на права та обовязки ПП «Білоцерківська агропромислова група», у звязку з чим вказане клопотання залишається судом без задоволення.

Стосовно клопотання в частині виклику працівників ПП «Білоцерківська агропромислова група» для дачі пояснень по факту отримання обладнання, суд зазначає про таке.

Згідно ст.. 30 ГПК України , в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Проте, у відповідності до ч. ст.. 32 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд зазначає, що поставка обладнання, зокрема, має підтверджуватись первинними документами, а не поясненнями посадових осіб, з огляду на викладене суд не вбачає підстав для виклику працівників ПП «Білоцерківська агропромислова група» для дачі пояснень.

Представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог у даній справі заперечував та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2014 між сторонами у даній справі ТОВ ВКП Котлогаз (далі замовник/генпідрядник) та ФОП ОСОБА_1 (далі виконавець) укладено договір №16 на поставку обладнання та виконання монтажних робіт (далі договір, а.с.8-13).

За умовами договору виконавець зобовязується в строки передбачені договором, специфікацією, графіком виконання робіт, виготовити, передати у власність (поставити) товар, вказаний специфікації (додаток №1), виконати комплекс робіт (далі роботи), відповідно строків вказаних в договорі, а замовник зобовязується прийняти та оплатити за виготовлений товар, поставлений товар, а також за виконані роботи виконавцю на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Тобто, зазначений договір містить елементи договору поставки та договору підряду, що не протирічить ч. 2 ст. 628 ЦК України.

Відповідно до п. 1.2 договору, ціна, найменування, вартість, кількість товару вказано в додатку №1, додатку №2, а також в накладній.

Згідно п. 1.4 договору, на умовах та в порядку вказаного договору, виконавець, зобовязується власними силами, з застосуванням власного матеріалу, техніки, інструментів виконати комплекс робіт за завданням замовника, вартість яких складає 228 810,00грн.

Строк виконання поставки обладнання складає 45 робочих днів з моменту проведення першої передоплати замовником/генпідрядником, відповідно до п. 2.2 договору (п. 1.5 договору).

Згідно п. 1.6 договору, строк виконання монтажних, налагоджувальних, пуско- налагоджувальних робіт складає 45 робочих днів з моменту фактичної поставки обладнання на обєкт.

Як передбачено п. 2.1 договору та додатком №1 (а.с.14-15), загальна вартість договору становить 3 542 259,56грн, яка складається з вартості обладнання в розмірі 3 313 449,56грн в т.ч. ПДВ та вартості виконаних робіт в розмірі 228 810,00грн в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 договору, оплата вартості товару проводиться замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Порядок оплати за договором за виготовлення та поставку товару:

-передоплата в розмірі 40% від вартості товару в строк 5 банківських днів з моменту підписання договору, виставлення рахунку;

-проміжний платіж 40% від вартості товару в строк 15 банківських днів з моменту попередньої оплати;

-наступний платіж 10% від вартості обладнання в строк 5 банківських днів з моменту поставки товару на обєкт замовника;

-остаточний платіж 10% від вартості товару проводиться по закінченню 1 календарного місяця с моменту введення в експлуатацію результатів виконаних робіт в строк 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до п. 10.1 договору, вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до повного його виконання.

Як встановлено під час розгляду справи позивачем перераховано відповідачу суму у розмірі 2 518 221,66грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2137 від 14.08.2014 на суму 500 000,00грн, №2158 від 18.08.2014 на суму 759 110,83грн, №2678 від 23.09.2014 на суму 1 259 110,83грн (а.с.16-18).

Проте, як зазначено позивачем ним отримано лише частину обладнання вартістю 2 269,373,60грн, що підтверджується видатковою накладною №8 від 13.10.2014 (а.с.23).

Крім того, 28.08.2015 позивач звернувся до відповідача з листом №2862 (а.с.24) про розірвання договору №16 від 31.07.2014, у звязку з втратою інтересу до поставки обладнання та тривалим простроченням в поставці.

Вказаний лист отримано відповідачем 03.09.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.25).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Таким чином, позивач враховуючи надіслання позивачем листа №2862 відповідачу, позивач відмовився від зобовязань за договором.

Предметом спору у даній справі є обовязок відповідача щодо повернення переплаченої за поставлений товар суми та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобовязання.

Стосовно вимог про стягнення 381386,05грн попередньої оплати суд зазначає про таке.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ГК України, товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.

У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару

Згідно ч. 1 ст. 672 ЦК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідач заперечуючи проти позивних вимог зазначає, що ним поставлявся товар за вказаним договором,

Проте, передача саме позивачу частини складових обладнання на суму 251 325,96грн, (позиція №6 додатку №1) та на суму 792 750,00 (позиція №8 додатку №1) відповідачем документально не підтверджена, а отже не може бути прийнята судом з огляду на таке.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами.

Згідно ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, всупереч згаданим нормам, відповідачем не надано доказів передачі обладнання позивачу або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, згідно п. 2.5 договору, взаєморозрахунки за даним договором між сторонами проводяться за фактично виконані роботи (виготовлення, поставка, монтажні, пусконалагоджувальні роботи і т.д.) за договором шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця грошових коштів в сумі відповідно до п. 2.1 договору, за вирахуванням вартості послуг генпідрядних послуг в розмірі 5% від загальної вартості договору.

З урахуванням приписів зазначеного пункту договору, суд погоджується з розрахунком позивача щодо суму боргу в розмірі 381 386,05грн, а саме за непоставлений товар та з урахуванням вирахування вартості послуг генпідрядних послуг в розмірі 5% від загальної вартості договору.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки у розмірі 570 065,47грн за період з 21.10.2014 по 20.04.2015 від вартості не переданого у строк обладнання.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.4 договору, у випадку порушення виконавцем строків виконання своїх зобовязань, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,3% від суми невиконаного/несвоєчасно виконаного зобовязання за договором, за кожен день прострочення.

Таким чином, сторонами в договорі передбачено неустойка у вигляді пені, з урахуванням порядку її нарахування.

Проте, суд не може погодитись з розрахунком неустойки з огляду не таке.

Позивачем пеня розрахована з вартості непоставленого обладнання, а саме на суму 251 325,96грн, (позиція №6 додатку №1) та на суму 792 750,00 (позиція №8 додатку №1) за період з 21.10.2014 по 20.04.2015 загальною сумою 570 065,47грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем фактично було сплачено передоплату у розмірі 2 518 221,66грн, а відповідно до умов договору передоплата мала бути сплачена у розмірі 80% від вартості товару, вартість якого згідно додатку №1 становить 3 313 449,56грн та становити 2 650 759,65грн, тобто позивачем сплачено на 132 537,99грн менше ніж за умовами розрахунку за договором.

Отже, при розрахунку суми пені позивач не може враховувати вартість сушарного комплексу щодо якого не була проведена передоплата.

Сума пені має бути розрахована позивачем виходячи з непоставленого проте оплаченого останнім обладнання, а саме 2 518 221,66грн суми передоплати за мінусом поставленого відповідачем обладнання в розмірі 2 269 373,60грн і становить 248 848,06грн.

Крім того, позивачем невірно зазначена початкова дата періоду прострочення відповідачем зобовязання щодо поставки обладнання, оскільки за умовами договору (п. 1.6 договору) строк поставки складає 45 робочих днів з моменту першої передоплати замовником відповідно до п. 2.2 договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, перша передоплата встановлена сторонами в розмірі 40% від вартості товару (додаток №1); відповідно до додатку №1 вартість обладнання складає 3 313 449,56грн.

Таким чином, враховуючи, що 40% вартості такого обладнання становить 1 325 379,82грн, позивачем сума передоплати в розмірі 40% зроблена 23.09.2014, оскільки два попередніх платежі 14.08.2014 та 18.08.2014 складають 1 259 110,83грн.

Отже 45 робочих днів мають відраховуватись саме від 23.09.2014 та відповідно закінчуються 25.11.2014, отже прострочення виконання відповідачем зобовязання з поставки обладнання починається з 26.11.2014, а не з 21.10.2014 як зазначено позивачем у позові.

За викладених обставин розмір пені за період 26.11.2014 по 20.04.2015 (зазначено у розрахунку) на суму боргу з повернення передоплати в розмірі 248 848,06грн становить 108 995,45грн та суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 108 995,45грн.

Поряд з цим, згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана норма кореспондується з загальними нормами, які визначають підстави для такого зменшення.

Так, відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Окрім того, згідно ч.2 відповідної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до чч.2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даній справі обставиною, яка має істотне значення і заслуговує на увагу при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, є те, що відповідач штрафні санкції за зобовязаннями сторін у даній справі становлять більше третини заборгованості, а також враховуючи, що боржник зробив закупку обладнання для поставки позивачу, що підтверджується наданими до відзиву документами.

Окрім того, оскільки позивач не довів того, що вказаним порушенням йому заподіяно збитків, у розмірі, який є рівним заявленому розміру неустойки або більше такого розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 20 823,00грн.

При цьому, враховуючи невірний розрахунок позивачем розміру пені та зменшення розміру штрафних санкцій, у задоволенні вимог про стягнення 549 242,47грн неустойки суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у звязку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 7355,72грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Котлогаз 381 386,05грн боргу, 20823,00грн пені

3.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Котлогаз 7355,72грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

4.В частині вимог про стягнення 549 242,47грн пені у задоволенні позову відмовити.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 10.12.2015

Суддя С.І. Чонгова