Ухвала суду № 54254557, 10.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5114/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001021701 від 24 червня 2014 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 29 квітня 2014 року по 07 травня 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року, результати якої оформлено актом № 909/23-05-17-01/НОМЕР_2 від 15 травня 2014 року.

Згідно з висновками акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем: п. 49.1 ст. 49, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, а саме: позивачем не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік при терміні подачі 30 квітня 2013 року; абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік у сумі 77 085 грн. 78 коп.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001021701 від 24 червня 2014 року про визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, у сумі 77 085 грн. 78 коп. - за основним платежем та 19 441 грн. 45 коп. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір № 354411/1478/0067-8, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його відповідно до умов кредитування за програмою кредитування, сума кредиту 25 000,00 дол. США.

17 вересня 2012 року третьою особою повідомлено позивача листом про анулювання (прощення) заборгованості за нарахованою пенею в сумі 454 708,10 грн. згідно з кредитним договором № 354411/1478/0067-8 від 30 липня 2008 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно зі пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14.1 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, додатковим благом є кошти, які повинні бути виплачені платнику податку, тобто позивачу, податковим агентом, тобто ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, у своєму листі від 17 вересня 2012 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначило, що анульована позивачу заборгованість у сумі 454 708,10 грн. по кредитному договору № 354411/1478/0067-8 від 30 липня 2008 року, є пенею.

Оскільки пеня нараховується за прострочення виконання зобов'язань з повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій та повинна бути сплачена позивачем на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», її списання (прощення) не є доходом, одержаним як додаткове благо у розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, та, як наслідок, не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Оскільки списана (прощена) пеня не є доходом позивача, обов'язок щодо подання податкової декларації про майновий стан та доходи громадян за 2012 рік у останнього відсутній.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0001021701 від 24 червня 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до апеляційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтовуючи його неспроможністю сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року клопотання Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено Уманській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів під час ухвалення судового рішення вирішує питання про стягнення з відповідача судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції згідно із Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року), ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду дорівнює 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви), ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (487,20 грн.) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (6 090,00 грн.).

Ставки судового збору обраховуються, виходячи із мінімальної заробітної плати у розмірі 1 218,00 грн., який встановлений станом на 01 січня 2015 року.

Таким чином, судовий збір при поданні апеляційної скарги на постанову суду підлягав сплаті апелянтом у розмірі 1 061,80 (965,27 * 110 %) грн.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39625054; адреса місцезнаходження - пл. Леніна, 1а, м. Умань, Черкаської обл., 20300) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 1 061 (одна тисяча шістдесят одна),80 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.