Постанова № 54254011, 08.12.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р.Справа № 923/1672/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засідання:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5 довіреністьвід відповідача:ОСОБА_6 довіреністьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона», м. Херсон на рішення господарського судуХерсонської областівід27.10.2015рокуу справі№ 923/1672/15 (суддя: Литвинова В.В.), за позовомМІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО», м. Херсон до Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона», м. Херсон простягнення 45362,41 грн.

В С Т А Н О В И В:

МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО», м. Херсон (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона», м. Херсон (далі «Відповідач») 45362,41 грн., яка складається з сум: 2193,12 грн. - 3% річних та 43169,29 грн. пені.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.10.2015 року у справі № 923/1672/15 позов задоволений у повному обсязі. Стягнуто з Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» на користь МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» 2193,12 грн. - 3% річних та 43169,29 грн. пені, та 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Відхиляя клопотання відповідача щодо зменшення розміру позовних вимог виходив з фінансового стану позивача, який, на його думку є більш тяжким у порівняні з відповідачем, з урахуванням постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.09.2015року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та враховуючи значне зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати в частині стягнення пені у розмірі 43169,29 грн. та зменшити розмір санкцій, які заявлені позивачем до 5000,00 грн.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не зясовані усі обставини справи, не враховано майновий стан обох сторін, що призвело до невірно зроблених висновків.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду залишенню без змін на підставі нижче наведеного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.12.2012року між МІСЬКИМ КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО», як Виконавцем та Міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона», як Замовником, укладено договір «на відшкодування вартості робіт з експлуатації та технічного обслуговування підвищувальних установок, розташованих на об'єктах МКП "Херсонтеплоенерго"» за №1 (далі договір).

Пункт 1 якого передбачає, що предметом договору є виконання робіт з експлуатації та технічного обслуговування підвищувальних установок, розташованих на об'єктах позивача, з метою підвищення тиску холодної води для постачання водою верхніх поверхів будинків у разі недостатнього тиску в мережі централізованого водопостачання та відшкодування відповідачем вартості цих робіт згідно із калькуляцією.

Ціна Договору згідно плановою калькуляцією становить 2487301,96 грн., у тому числі ПДВ становить 414550,33грн. (п.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1 п.3 договору, оплата з виконані позивачем роботи здійснюється замовником (відповідачем) до 20 числа місяця, наступного за звітним, по факту виконаних робіт, на підставі калькуляції та платіжних документів, наданих у строки, передбачені п. 4.1.9 договору (не пізніше 10 числа наступного за звітним).

За п.п.4.3.4 п.4 договору, Замовник зобовязаний приймати від Виконавця розрахунки та фактичну калькуляцію не пізніше 10 числа наступного місяця. Калькуляція набирає сили з моменту узгодження її обома Сторонами. Приймати від Виконавця результати виконаних робіт, шляхом підписання ОСОБА_5 приймання-передачі виконаних робіт і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачених Договором. Підписати протягом 5 робочих днів ОСОБА_5 здавання-приймання виконаних робіт, наданий Виконавцем, або надати письмове заперечення. Оформлені калькуляцію та акти приймання-передачі робіт повернути Виконавцю не пізніше 15 числа місяця наступним за звітним. У випадку, якщо Замовником, протягом 5 робочих днів, не буде заявлено аргументованих письмових претензій щодо обсягу та якості виконаних робіт, акти здавання-приймання робіт вважаються підписаними, а роботи прийнятими.

Відповідно до п.п.5.2 п.5 Договору, у випадку порушення строків оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з 01.01.2013 та діє до 31 грудня 2013року, а в частині оплати до повного виконання зобовязань Замовником. У разі відсутності заяви від однієї із Сторін про припинення або зміни умов Договору за місяць до закінчення строку дії, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, які передбачені цим Договоро (п.п.8.1, 8.2 п.8договору).

Позивач виконав для відповідача вищезазначені роботи, але відповідач, всупереч умовам договору, свої зобов'язання з оплати наданих робіт здійснював несвоєчасно за період з березня 2015року по липень 2015року.

У зв'язку із цим позивачем, на підставі п. 5.2 договору, останнім нараховано відповідачу 2193,12 грн. річних у розмірі 3 % та 43169,29 грн. пені.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, тому спірні відносини, регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частина 1 ст.902 Цивільного кодексу України зазначає, що Виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що послуги були надані своєчасно та відповідно до умов договору. Іншого сторонами не доведено.

Оскільки між сторонами існували договірні зобовязання, які відповідач не виконав у встановлені строки, що підтверджується матеріалами справи, то цілком обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про підстави для настання правових наслідків невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Виходячи з правовідносин за договором, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобовязання, прострочення виконання яких тягне за собою відповідальність у вигляді застосування пені та 3% річних.

Положеннями ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За п.п.5.2 п.5 договорів, за порушення строків оплати наданих послуг, визначених у договорі, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Підпункт 1.12 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначає, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

За приписами п.п.2.4 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені (штрафу) покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Підпункт 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Частина 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен брати до уваги майновий стан обох сторін і оцінювати співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховуючи інтереси обох сторін.

Пеня - є різновидами неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання щодо їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення.

Враховуючи обставини, якими відповідач обґрунтовує своє клопотання про зменшення розміру пені, з урахуванням кризової ситуації, яка склалася в країні і призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, без виключення, у даному випадку обидва підприємства є комунальними, з огляду на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний характер, застосування позивачем пені, - є мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, за яким відповідач має значну заборгованість перед позивачем, з урахуванням постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.09.2015року про арешт майна боржника - МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» та оголошення заборони на його відчуження, та враховуючи значне зменшення позивачем розміру позовних вимог, колегія суддів вважає правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних, у встановлені позивачем періоди, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає, у контексті заявлених вимог, сума 3% річних у розмірі 2193,12 грн. та пені у розмірі 43169,29 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона», м. Херсон залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 27.10.2015 року у справі № 923/1672/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України, в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.12.2015р.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСХО; 1-ОАГС