Постанова № 54253900, 09.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 695/1784/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Степченко М.Ю.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій та рішення суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2015 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Золотоніському районі та з 2009 року одержує пенсію у зв'язку з досягненням пенсійного віку. Позивач продовжувала працювати в органах місцевого самоврядування, в Коробівській сільській раді Золотоніського району Черкаської області на посаді спеціаліста ІІ категорії. У листопаді 2012 року вона звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». З 08.11.2012 позивач одержує пенсію за віком, обчислену відповідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Однак, при обчисленні відповідачем розміру пенсії позивача з 01.11.2012 не було враховано суми індексації заробітної плати, а також суми матеріальної допомоги, що були нараховані та виплачені в період з 01.11.2010 по 31.10.2012.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії та рішення відповідача Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо відмови у перерахунку та виплати позивачу ОСОБА_3 пенсії, починаючи з 01.11.2012 до цього часу у відповідності до вимог ст.41 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ та ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП - з врахуванням при її обчисленні сум індексації заробітної плати та сум матеріальної допомоги, що були нараховані та виплачені в період з 01.11.2010 по 31.10.2012, з урахуванням вже проведених виплат.

- зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплатити позивачу ОСОБА_3 пенсію за період з 01.11.2012 по день прийняття судом рішення в справі у відповідності до вимог ст.41 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ та ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП - з врахуванням при її обчисленні сум індексації заробітної плати та сум матеріальної допомоги, що були нараховані та виплачені в період з 01.11.2010 по 31.10.2012, враховуючи вже проведені виплати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001 (далі - Закон № 2493-III), пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

За змістом ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі Закон №3723-XII) у редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95ВР «Про оплату праці» (далі Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону № 2493-III, посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що індексація, матеріальна допомога для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування.

Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Підстави та порядок перерахунку пенсії державним службовцям регулює стаття 37-1 Закону №3723-XII, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали змін.

Згідно з приписами вказаної статті, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових, на які фактично нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і які входять в складову заробітної плати, відповідно до довідки від 07.11.2012 № 582.

Разом з цим, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції помилково визначив дату, з якої позовні вимоги підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2012, однак до суду звернулася лише 29.05.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з ч. 2 названої статті, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд частково погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з 01.11.2012, оскільки, з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду, позовні вимоги за період з 01.11.2012 по 29.11.2014 підлягають залишенню без розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 155, 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, 198, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2015 року в частині задоволення позову за період з 01.11.2012 по 29.11.2014 скасувати.

Позовні вимоги за період з 01.11.2012 по 29.11.2014 залишити без розгляду.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя: Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.