Ухвала суду № 54251998, 09.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 753/10577/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/15290/2015Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 грудня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 6 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 а інша частина квартири належить відповідачу ОСОБА_5 Між сторонами, як власниками зазначеної квартири виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження квартири і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із сумісного спільного володіння не досягнуто.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 заперечували проти доводів апеляційної скарги в повному обсязі, просили їх відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується дослідженими в судовому засіданні і наявними в матеріалах справи доказами, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_2. Вказана квартира належить на праві спільної часткової власності сторонам по 1/2 частині кожному.

Відповідно до технічного паспорту квартира АДРЕСА_2 складається з двох кімнат, загальною площею 44,8 кв.м., жилою площею 27,8 кв.м., 1-а кімната становить 17,3 кв.м., 2-а кімната становить 10,5 кв.м., кухня становить 6,9 кв.м., санвузол становить 2,7 кв.м., коридор становить 4,2 кв.м., комора становить 0,7 кв.м., балкон становить 0,9 кв.м. /а.с. 10-12/.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За правилом ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись з даним позовом позивачі ставили питання про виділ майна в натурі, але шляхом виділення у користування кожному із співвласників конкретних приміщень квартири, що є об'єктом права спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Як убачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_3, та її представник в суді першої інстанції наполягали на тому, що предметом позову не є встановлення порядку користування квартирою із виділом в натурі кожному співвласнику певної часини в ній, а саме є виділ в натурі таких частин із подальшою перебудовою.

Аналіз положень ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) є технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно до своєї частки в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки житлового будинку та нежитлових приміщень, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану житлового будинку(квартири), перетворення в результаті переобладнання житлових приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як жилі через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію й зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачами не надано доказів на підтвердження технічної можливості виділу в натурі часток квартири і що такий поділ квартири відповідатиме часткам співвласників.

Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у призначенні будівельно-технічної експертизи, що призвело до неповноти з'ясування обставин, колегія суддів відхиляє, оскільки проведення експертизи у цій справі не є обов'язковим, спірна квартира є неподільною річчю, розташована у багатоквартирному будинку, знаходиться та третьому поверсі, що виключає можливість виділити відокремлену частину із самостійним виходом, або переобладнати її в ізольовані квартири.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 6 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: