Ухвала суду № 54249686, 09.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8394/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Сватаненка В.І.

суддів Суворова В.О., Черевка П.М.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного підприємства «СОБ», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 «Про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди», за апеляційною скаргою Приватного підприємства «СОБ» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

25.06.2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_3 звернулись до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були уточнені, по якому просили стягнути з відповідача ПП «СОБ»: на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріального збитку 257889,47 грн., у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.; на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., а також стягнути судові витрати, повязані з наданням їм правової допомоги, - по 3 000 грн. кожному з них, та на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2839,44 грн., посилаючись на скоєння ДТП і спричинення шкоди з вини працівника відповідача.

Представники позивачів підтримали позовні вимоги своїх довірителів та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача, не заперечили факт дорожньо-транспортної пригоди та наявність матеріальної і моральної шкоди, однак позовну заяву не визнали, посилаючись на недоведеність вимог.

Третя особа ОСОБА_4 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа ОСОБА_5 до суду не зявився, заперечень проти позову не надав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.08.2015 року позов задоволений частково: стягнуто з ПП «СОБ» на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріального збитку 257889,47 грн.; у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.; стягнуто з ПП «СОБ» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.; стягнуто з ПП «СОБ» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 366 грн.; стягнуто з ПП «СОБ» у дохід держави судовий збір у розмірі 212,89 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

03.09.2015 року ПП «СОБ» подали апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне зясування районним судом обставин по справі, а також на порушення районним судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлені наступні фактичні обставини у справі та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що 29 березня 2014 року приблизно о 14 год. 30 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_5 - на той час працівник ПП «СОБ» - при керуванні автомобілем марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті вулиць ОСОБА_7 та 25-ї Чапаївської дивізії, в м. Одесі, рухався по нерегульованому перехрестю по другорядній дорозі, не надав дороги автомобілю марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4 та допустив зіткнення з даним автомобілем. Позивач ОСОБА_2 користувався автомашиною на правовій підставі - з дозволу власника, відповідно до п.2.2. «Правил дорожнього руху». Під час керування ОСОБА_2 машиною у її салоні знаходилися також дружина ОСОБА_2 - позивач ОСОБА_3 - та їхня малолітня дочка, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Внаслідок дорожньо-траспортній пригоді автомобіль автомобіль марки «Тойота» отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2014 року ОСОБА_5 визнаний винним у порушенні «Правил дорожнього руху», спричиненні 29.03.2014 р. дорожньо-транспортної пригоди та був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, обовязкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», проведення оцінки майна є обовязковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи за № 6101 від 12.02.2015 р., розмір матеріального збитку, заподіяного власникові автомобіля «Тойота», складає 305491,19 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Позивач ОСОБА_2, посилаючись на те, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ПП «СОБ» була застрахована ПраАТ «СК «Статус», зменшив суму первісних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди на 50000 грн., тобто в межах ліміту відповідальності страховика.

Представники відповідача в суді першої інстанції та в апеляційному суді вважають, що висновок судового експерта не може бути прийнятим до уваги через його неправильність.

Крім того, представники відповідача ПП «СОБ» заявили суду першої інстанції про своє небажання заявляти клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи.

У суді першої інстанції судовий експерт ОСОБА_8 підтвердив наданий ним на виконання ухвали суду висновок експертизи від 12.02.2015 р.

Відповідно до ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновками експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Отже, колегія суддів надає правову оцінку висновку автотоварознавчої експертизи.

Порядок призначення та проведення судових експертиз передбачений положеннями Закону України «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення і проведення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 ( в редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року № 144/5)

Надаючи свій висновок у даній справі, судовий експерт також керувався Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року ( в редакції від 24 липня 2009 року, яка регулює проведення безпосередньо такого виду експертиз.

Відповідно до наведених нормативних актів, у висновку № 6101 від 12 лютого 2015 року експертом була визначена ринкова вартість автомобілю «Тойота Фортунер», реєстраційний номер НОМЕР_3 до його пошкодження в сумі 285672 грн.; вартість відновлюваного ремонту на час проведення дослідження - 290057 грн.; розмір матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобілю 305491 грн.; ринкова вартість автомобілю на час дослідження 591848 грн. ( а.с. 9-17, том 2-й).

Колегія суддів вважає, що висновок експерта був проведений відповідно до положень наведеної «Методики…», текст висновку є чітким, зрозумілим та послідовним, у висновку відсутні протиріччя, у висновку наведені розрахунки вартості автомобілю, розрахунки ремонтних робіт та деталей, які підлягають заміні.

Судовий експерт має освіту та кваліфікацію саме в області авто технічних та авто товарознавчих досліджень.

Що стосується заперечень відповідача та безпосередньо наданим запереченням представника відповідача кандидата воєнних наук, доцента ОСОБА_9 ( а.с. 139-150, том 2-й) та Оцінки вартості завданих власнику колісного транспортного засобу збитків, складеному ОСОБА_10, доктором економічних наук ОСОБА_11, кандидатом економічних наук ОСОБА_12 то вони колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки дані автори не мають відповідної освіти та кваліфікації в галузі автотоварознавчих експертиз, їх оцінка висновку судового експерта має ознаки упередженості та необєктивності. Крім того, зазначені автори не надали суду першої інстанції свої розрахунки оцінки вартості пошкодженого автомобілю, вартості відновлюваного ремонту автомобілю, розмір матеріальних збитків, завданих позивачу.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, представниками відповідача не доведено фактів недотриманням судовим експертом ОСОБА_8 вимог методики проведення товарознавчих експертиз та оцінки КТЗ, тому такі посилання є безпідставними.

Суд першої інстанції правильно вважав, що незгода відповідачів з висновком експертизи є їхньою особистою думкою і не може бути прийнята до уваги, оскільки не підтверджена допустимими доказами.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз'яснень, наведених в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції правильно вважав, що внаслідок ДТП позивачам було завдано моральної шкоди, повязаної саме з фактом дорожньо-транспортної пригоди, перебуванням малолітньої дитини сторін у машині на той час. Доведена наявна преюдиціальність вини водія відповідача в ДТП.

Позивачі, вина яких у скоєнні ДТП відсутня, були вимушена покинути займатися запланованими справами, оскільки раптово зявилась необхідність врегулювання питань, повязаних з наслідками дорожньої пригоди, це порушило звичайний ритм їхнього життя і стало підставою для переживань та нервування протягом певного часу.

Разом з тим, дослідивши доводи позивачів щодо обґрунтування розміру моральної шкоди, районний суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі по 5000 грн. кожному.

Наявність у позивача ОСОБА_2 матері, яка отримує пенсію, та те, що позивач працює на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області і користувався автомобілем під час виконання службових обовязків, наявність у позивачів ще двох малолітніх дітей, не є підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Доказів, що негативні емоції, хвилювання вплинули на стан здоровя позивачів, суду не надано.

В уточненій позовній заяві позивачі просили стягнути у відшкодування витрат на правову допомогу по 3000 грн. кожному з них.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Суду першої інстанції були надані договори про надання юридичної допомоги та квитанцію про сплату грошових коштів за вказаним договором у розмірі по 3000 грн. щодо представника ОСОБА_13

Однак не надано графіку погодинної роботи адвоката ОСОБА_13 з розрахунком вартості погодинної роботи, що унеможливило встановити, з чого складається сплачена сума за надання правової допомоги у розмірі по 3000 грн, і є підставою для відмови у стягненні цієї суми.

Щодо представника позивачів ОСОБА_14, то до суду були надані лише договори від 23.06.2015 р., взагалі без доказів сплати послуг з надання юридичної допомоги, також відсутній графік погодинної роботи адвоката.

Отже, в цій частині вимог районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають фактичним обставинам у справі, тому не заслуговують на увагу.

Право на захист є складовою частиною самого субєктивного права поряд із правом на власні дії, а також правом вимагати певної поведінки від зобовязаних осіб.

Цивільний інтерес підлягає захисту, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильним по суті, відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «СОБ» - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_15

ОСОБА_16

ОСОБА_17

09.12.2015 року м. Одеса