Вирок № 54248066, 08.12.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

08.12.2015

Справа № 127/6139/14-к

Провадження № 1-кп/127/159/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

суддів Ковальчук Л.В., Старинщук О.В.,

при секретарі Бондарчук А.В.,

за участю прокурора Слабого О.В.,

перекладача ОСОБА_1,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.10.2013 р. за № 42013010060000472, за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, громадянина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 296 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7, громадянки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, працюючу приватним підприємцем, заміжньої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2010 р. біля 20.30 год. ОСОБА_5, перебуваючи на проїзній частині біля перехрестя вулиць Пирогова Дачна в м. Вінниці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, демонструючи свою зневагу до загальноприйнятих в суспільстві норм моралі та правил поведінки, підійшов до автомобіля НОМЕР_1, під керуванням раніше не знайомого йому ОСОБА_8, який знаходився у вказаному місці, та наніс удар ногою по корпусу дверки водія даного автомобіля. Після цього ОСОБА_5 через опущене скло дверки водія наніс ОСОБА_8, який сидів у автомобілі, два удари кулаком в обличчя. ОСОБА_5, не бажаючи припиняти свої хуліганські дії, знову вдарив ногою по дверцятах автомобіля. Після того, як ОСОБА_8 вийшов з автомобіля, ОСОБА_5 наніс останньому ще декілька ударів кулаком в обличчя. Внаслідок вказаний дій ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_9 фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді синців та садна на обличчі зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1939 від 23.08.2010 р. належать до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вступили у злочинну змову, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_3, з якою підтримували дружні стосунки, шляхом обману та зловживання довірою. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи різні приводи, в період з січня по травень 2010 року звертались до ОСОБА_3 з проханням надати в борг кошти на різні потреби, маючи на меті їх не повертати. При цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_6 запевняли ОСОБА_3 в обовязковості повернення наданих коштів, вигадуючи аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, розвиток своєї справи, наявність захованого скарбу на території їх домоволодіння. ОСОБА_3, будучи впевненою в порядності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на території м. Вінниці передала останнім грошові кошти за наступних обставин:

-в січні 2010 року 6000 грн. ОСОБА_6 на оплату податку на землю;

-в лютому 2010 року 300 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 2400,08 грн., ОСОБА_6 для оплати транспортних послуг;

-08.02.2010 р. 23000 грн. ОСОБА_5 на оплату боргових зобовязань;

-в березні 2010 року 3200 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 25493,69 грн., ОСОБА_6 на купівлю меблів, автомобіля та інших потреб;

-в березні 2010 року 7000 грн. ОСОБА_5 для сплати боргових зобовязань;

-в квітні 2010 року 8000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 63406 грн., ОСОБА_6 та ОСОБА_5 для сплати боргових зобовязань;

-в травні 2010 року 5000 грн. ОСОБА_5 на особисті витрати.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заволоділи грошовими коштами ОСОБА_3 на загальну суму 132299,77 грн., вказаними коштами розпорядились на власний розсуд, заподіявши останній матеріальної шкоди на вказану суму.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами ОСОБА_3, на початку квітня 2010 року ОСОБА_5, будучи обізнаним про намір ОСОБА_3 придбати автомобіль у подарунок на весілля, звернувся до останньої, запропонувавши надати їй допомогу в купівлі автомобіля марки «БМВ». Зацікавивши ОСОБА_3 нижчою від ринкової вартістю автомобіля, ОСОБА_5 повідомив останній неправдиву інформацію про те, що автомобіль терміново продає його знайомий з м. Харків і який невдовзі доставить його до м. Вінниці для відповідного оформлення купівлі-продажу та постановки на облік. ОСОБА_3, будучи впевненою в правдивості намірів ОСОБА_5 у наданні їй допомоги з даного приводу, погодилась на його пропозицію щодо купівлі вищевказаного автомобіля. Після цього ОСОБА_3 на початку квітня 2010 року біля будинку № 8 по 1-му пров. Пирогова в м. Вінниці передала ОСОБА_5 в якості завдатку за вказаний автомобіль гроші в сумі 20000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 158514,86 коп. В подальшому в квітні 2010 року ОСОБА_5 після отримання вищевказаних коштів повідомив ОСОБА_3 неправдиву інформацію з приводу того, що автомобіль вже доставлений до м. Вінниці та знаходиться у гаражі за адресою проживання продавця. При цьому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 попередив ОСОБА_3 про необхідність повного розрахунку за даний автомобіль. Після цього ОСОБА_5 під вказаним приводом отримав від ОСОБА_3 різними частинами на території м. Вінниці за обумовленими адресами грошові кошти на загальну суму 114000 грн., 1000 євро, що відповідно до курсу НБУ становить 1063,36 грн., 5000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 39628,71 грн., тобто на суму 313207 грн.

Отримавши вказані кошти на загальну суму 313206,93 ОСОБА_5 від своїх зобовязань відмовився, кошти не повернув, заподіявши ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Також органами досудового розслідування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються в тому, що останні за попередньою змовою, перебуваючи на території України згідно з тимчасовими посвідками на постійне проживання з терміном дії «безстроково» вступили у злочинну змову з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

Зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, підтримуючи дружні відносини з ОСОБА_11, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном останнього, будучи обізнаними про наявність у нього грошових коштів у звязку із зайняттям ним підприємницькою діяльністю, використовуючи різні приводи, в період часу з листопада 2006 року по вересень 2007 року періодично звертались до нього з проханням надати кошти в борг на різні потреби, маючи на меті їх не повертати. При цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запевняли ОСОБА_11 щодо обовязковості повернення наданих коштів, вигадавши аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, продаж належного їм будинку в найближчий час, наявність монет із золота, які вони мають реалізувати.

ОСОБА_11, будучи впевненим у порядності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на території м. Вінниці, в основному на ринку «Урожай» по вул. Пирогова, передав останнім грошові кошти в наступних сумах:

-з 01.11.2006 р. по 01.12.2006 р. 10000 грн. на придбання земельної ділянки, 1250 грн. на купівлю мобільного телефону, 7500 грн. на будівництво огорожі будинку по вул. Кожедуба, 40 в м. Вінниці, 2000 грн. на поточні витрати, двічі по 100 грн. на поповнення рахунку мобільного телефону;

-01.12.2006 р. та 02.12.2006 р. 8000 грн. на купівлю земельної ділянки;

-02.12.2006 р. 520 грн. на будівництво огорожі;

-03.12.2006 р. 30 грн. на поповнення рахунку мобільного телефону, 5350 грн. для розрахунку за встановлення огорожі;

-04.12.2006 р. 7500 грн. на огорожу, до 14.12.2006 р. 5000 грн. на огорожу, 1000 грн. на поїзду до м. Київ, 1000 грн. та 2500 грн. на поточні витрати;

-14.12.2006 р. 1500 грн. та 500 грн.;

-19.12.2006 р. 2000 грн.

-з 26.12.2006 р. по 11.01.2007 р. 11000 грн. для ремонту даху будинку по вул. Кожедуба, 40 в м. Вінниці;

-з 19.01.2007 р. по 13.02.2007 р. 17000 грн.;

-з 15.02.2007 р. по 22.03.2007 р. 12650 грн.;

-25.03.2007 р. 1385 грн. на купівлю мобільного телефону;

-26.03.2007 р. 1500 грн.;

-28.03.2007 р. 115 грн.;

-19.04.2007 р. 6000 грн. на придбання котла опалення;

-19.09.2007 р. 560 грн. на придбання продуктів харчування.

Отримавши вказані грошові кошти на загальну суму 106560 грн., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від своїх боргових зобовязань відмовились, кошти не повернули, заподіявши ОСОБА_11 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вступили у злочинну змову, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_12, з якою підтримували дружні стосунки, шляхом обману та зловживання довірою останньої. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи різні приводи, в період з лютого по листопад 2008 року, періодично звертались до ОСОБА_12 з проханням надати кошти в борг на різні потреби та належне їй майно у тимчасове користування, маючи на меті отримане не повертати. При цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запевняли ОСОБА_12 в обовязковості повернення наданих коштів та майна, вигадавши аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, розвиток власної справи, наявність зарахованого скарбу на території її домоволодіння. ОСОБА_12, будучи впевнена в порядності вказаних осіб, на території м. Вінниці передала останнім гроші та майном за наступних обставин.

12.05.2008 р. ОСОБА_12 отримала кредит готівкою у ВАТ «Родовід банк» в сумі 2500 грн. та вказану суму передала ОСОБА_5 та ОСОБА_6

19.05.2008 р. ОСОБА_12 отримала кредит готівкою в ПАТ «ОСОБА_11 банк» в сумі 1393,75 доларів США і вказану суму передала ОСОБА_5 та ОСОБА_6

27.05.2008 р. ОСОБА_12 отримала кредит в АТ «Дельта банк» в сумі 3000 грн. і вказану суму передала ОСОБА_5 та ОСОБА_13

10.06.2008 р. ОСОБА_12 отримала кредит готівкою у ВАТ «ВіЕйБі банк» в сумі 3700 грн. і вказані кошти передала ОСОБА_5 та ОСОБА_6

В жовтні 2008 року ОСОБА_12 отримала кредит готівкою в АТ «Сведбанк» в сумі 4130 грн. і вказану суму передала ОСОБА_5 та ОСОБА_6

В липні 2008 року ОСОБА_12 передала в тимчасове користуванні ОСОБА_5 належний їй ланцюжок із золота вартістю 1500 грн. та хрестик із золота вартістю 2500 грн.

В липні 2008 року ОСОБА_12 передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 2500 грн. для викупу золотих виробів з ломбарду.

У вересні 2008 року ОСОБА_12 передала ОСОБА_5 для здачі в ремонт належний їй браслет із золота.

В період часу з лютого по листопад 2008 року ОСОБА_12 передала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 3000 грн. для викупу належних їй золотих виробів з ломбарду, а також в цей же період часу 5000 грн. на різні потреби.

В листопаді 2008 року ОСОБА_12 передалаЖванії Ц.Н. належний їй мобільний телефон марки «Самсунг» вартістю 1200 грн., з лютого по листопад 2008 року грошові кошти в сумі 3000 грн.

Отримавши вказані кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від своїх боргових зобовязань відмовились, кошти та отримане майно не повернули, завдавши ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 58250 грн. (з урахуванням сплачених по кредитам відсотків).

Також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вступили у злочинну змову, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_14 та членів її сімї ОСОБА_15, ОСОБА_16, з якими підтримували дружні відносини, шляхом обману та зловживання довірою останніх. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи різні приводи, в період часу з липня 2008 року по вересень 2010 року періодично звертались до ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 з проханням надати в борг кошти на різні потреби та належне їм майно для тимчасового використання, маючи на меті отримане не повертати. При цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запевняли вказаних осіб в обовязковості повернення наданих коштів та майна, вигадуючи аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, розвиток спільної справи, наявність захованого скарбу на території їх домоволодіння.

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, будучи впевненими в порядності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на території м. Вінниці, в основному за адресою свого проживання: вул. 40-річчя, 50 кв. 11 в м. Вінниці передали останнім грошові кошти та майно за наступних обставин.

В період з квітня 2008 року по вересень 2010 року гроші на загальну суму 40146:

-у 2008 році 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 5267,20 грн.;

-у 2009 році 1100 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 8570,32 грн.;

-у 2010 році 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 7935,6 грн.;

-в грудні 2008 року 5000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 37823,5 грн.;

-навесні 2009 року 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 7700 грн.;

-в липні 2010 року 150 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 1185,20 грн.;

-в серпні 2010 року 500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 3967,8 грн.;

-влітку 2009 року вироби із золота: браслет та перстень загальною вартістю 12000 грн.

Отримавши вказані кошти на загальну суму, еквівалентну 112595,62 грн., та майно на загальну суму 12000 грн., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від своїх боргових зобовязань відмовились, кошти та отримане майно не повернули, завдавши ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 матеріальної шкоди на загальну суму 124595,62 грн.

Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_5 на початку квітня 2010 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до знайомого йому ОСОБА_17, який являється зятем ОСОБА_3, з проханням надання коштів в сумі 1500 доларів США для купівлі собаки, обіцяючи повернути їх в найближчий термін. Після цього ОСОБА_17, будучи впевненим в порядності ОСОБА_5 та в тому, що той поверне отримані кошти, передав останньому за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 1500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 11888,6 грн. В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами ОСОБА_17, ОСОБА_5 повідомив йому завідомо неправдиву інформацію з приводу того, що для повного розрахунку за автомобіль марки «БМВ», на купівлю якого надала частину коштів ОСОБА_3, необхідно сплатити ще визначену суму. ОСОБА_17, будучи впевненим в правдивості намірів ОСОБА_5 щодо допомоги у купівлі автомобіля, на початку травня 2010 року за адресою: вул. Зодчих, 10 в м. Вінниці передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 32000 грн. Заволодівши коштами ОСОБА_17, ОСОБА_5 від наявності боргу відмовився, отримані грошові кошти не повернув, спричинивши ОСОБА_17 матеріальної шкоди на загальну суму 66888,6 грн.

Крім того, ОСОБА_5 у першій половині травня 2010 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, побачив наручний годинник марки «Тіссот», що належить ОСОБА_17 Тоді з метою легкої наживи та з корисливих спонукань у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном. ОСОБА_5 впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку вищевказаного годинника вартістю 2000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 15851 грн. Після цього викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_17 матеріальної шкоди на вказану суму.

Також ОСОБА_5 в травні 2010 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до знайомої йому ОСОБА_3 з проханням надання йому коштів в борг її подругою ОСОБА_18 Після цього ОСОБА_18 на прохання ОСОБА_3, будучи впевненою в порядності ОСОБА_5 та в тому, що той поверне отримані кошти, передала останньому грошові кошти в сумі 3000 грн. за адресою: просп. Космонатів, 64 в м. Вінниці. Заволодівши коштами ОСОБА_18, ОСОБА_5 від наявності боргу відмовився, грошові кошти не повернув, заподіявши ОСОБА_18 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Крім того, в травні 2010 року ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до знайомої йому ОСОБА_3 з проханням надання йому коштів у борг її подругою ОСОБА_19 Після цього ОСОБА_19 на прохання ОСОБА_3, будучи впевненою в порядності ОСОБА_5 та в тому, що той поверне отримані кошти, передала останньому грошові кошти в сумі 2000 грн. за адресою: вул. Острозького, 32 в м. Вінниці. Заволодівши коштами ОСОБА_19, ОСОБА_5 від наявності боргу відмовився, грошові кошти не повернув, заподіявши ОСОБА_19 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково та суду пояснив, що він знайомий з ОСОБА_1, який працював приватним підприємцем. Мати працювала з ОСОБА_1 і він допомагав їй заносити товар. Грошових відносин з ОСОБА_1 він ніколи не мав. Мати брала у ОСОБА_1 гроші за товар, який надавала під реалізацію. Він не може повідомити, чому ОСОБА_1 говорить стосовно них неправдиві відомості. ОСОБА_11 заборгував їм грошові кошти: мати вела зошит, в якому записувала кількість заборгованих коштів.

З ОСОБА_12 він познайомився в клубі і протягом декількох місяців вони підтримували стосунки. Кошти йому та матері ОСОБА_12 ніколи не давала, кредити для них не брала, золоті прикраси також не передавала. Після того, як вони у 2008 році зустрічались протягом 2 місяців, він поїхав у ОСОБА_7, а коли повернувся, ОСОБА_12 вже була заміжньою. До банківських установ він разом з ОСОБА_12 не ходив. Коли він сказав їй, що їде в ОСОБА_7, ОСОБА_12 проводжала його до аеропорту.

З ОСОБА_14 він взагалі не знайомий, гроші в нього не брав. Чи знайома з ним мати сказати не може.

В кінці 2009 року він поставляв цитрусові й працював з ОСОБА_3, якій він також поставляв товар. Договірних відносин у них не було. Після реалізації товару з ним розраховувались. Мати з ОСОБА_3 не працювала. ОСОБА_3 дала йому 24 тис. для придбання автомобіля, про що він написав відповідну розписку, в подальшому гроші він не віддав, оскільки ОСОБА_3 забрала в нього машину. З цього приводу він звертався до правоохоронних органів. В квітні 2010 року до нього подзвонили з міліції й наказали приїхати, оскільки надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що він угнав її машину. Він показав усі документи, що автомобіль належить йому, проте йому повідомили, що машина йому не належить і вилучили її. Окрім 23 тис. він у ОСОБА_3 більше коштів не брав. Вони купували машину разом і ОСОБА_3 була присутня при цьому, позичала кошти без відсотків. Після випадку з машиною вони перестали працювати разом.

Він вже не памятає, в кого купував автомобіль марки «БМВ». Це було на ринку на Старому місті. Гроші за автомобіль в сумі 10500 доларів США віддавав він. Він керував автомобілем з оригіналом довіреності. В довіреності було вказано, що він має право продати автомобіль.

Він з друзями їхав автомобілем, де він був пасажиром. Вони доїхали до вул. Дачної, де зустріли його дружину, яка приїхала на таксі. Між ними виникла сварка, в ході якої він кинув ключами та почав пинати автомобіль ОСОБА_8. Коли той вийшов і почав розбиратись, він закрився у автомобілі й декілька разів вдарив ОСОБА_8.

ОСОБА_17 він бачив один раз у суді, знайомий з ним не був, грошей у нього не брав. ОСОБА_3 його із зятем не знайомила.

У квартирі по вул. Стахурського він не був і звідти нічого не крав.

ОСОБА_18 та ОСОБА_19 він не знає. Зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 її подруги. Грошей він у них не брав, ОСОБА_3 для нього у них також не позичала.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованих їй злочинів не визнала та суду пояснила, що відповідно до ст. 63 Конституції України від дачі показань відмовляється.

Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що коли він в кінці 2006 року працював зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, останні працювали на ринку «Урожай». ОСОБА_6 приносила йому на реалізацію продукти. Вони увійшли до нього в довіру і вони почали товаришувати. Потім обвинувачені сказали, що в них виникли проблеми з будинком і їм не вистачає коштів, після чого почали частинами позичати в нього гроші. Усі позики він записував до блокнота. Через деякий час обвинувачені повідомили, що не можуть продати будинок, оскільки не приватизована земля під ним.

Вони їздили до дядька ОСОБА_5, який мав перерахувати кошти, але це результату не дало і йому кошти не повернули. Через деякий час зясувалось, що будинок перебуває у заставі банку, а приватизувати землю обвинувачені не могли, оскільки не є громадянами України.

Всього сума боргу складає 21300 доларів США. Позики він надавав і в гривні, і в доларах США.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона дуже давно розпочала бізнес, займалась продажем котону, їздила до Туреччини. В 2004 році вона розійшлась з партнером по бізнесу і почала здійснювати продаж товарів на ринку «Урожай». В 2009 році до неї зателефонували реалізатори, повідомили, що з нею хоче зустрітись жінка стосовно продажу лавашів. Коли вони зустрілись, жінка познайомила її зі своїм сином, повідомила, що вони біженці. Вона дозволила їм торгувати, але вигоди від цього не мала. ОСОБА_6 добре знала її плани і на початку січня ОСОБА_6 звернулась до неї з проханням позичити гроші, на що вона погодилась і передала тій 6000 грн. на оформлення землі. Вона погодилась позичити їм вказані кошти, оскільки у них були усі документи на будинки.

Пекар ОСОБА_6 поїхав у ОСОБА_7 й ОСОБА_6 хотіла його повернути, для цього попросила в неї 300 доларів США, на що вона також погодилась і надала вказані кошти. Потім ОСОБА_6 до неї зверталась ще раз з проханням надати 1200 доларів США на придбання кухні, на що вона також передала вказані кошти.

Вона придбала машину і ОСОБА_5 був водієм. Через деякий час обвинувачені повідомили, що їх родич помер і попросили позичити 1200 доларів США на поховання. Пізніше вони дізнались про весілля її доньки і порадили придбати у ОСОБА_1 автомобіль за 500 доларів США. Вони приїхали на вул. Київську, де вона вперше побачила ОСОБА_1. На придбання автомобіля вони взяли у неї 500 доларів США.

На початку квітня ОСОБА_6 зібралась в ОСОБА_7, прийшла до неї і повідомила, що Шата у важкому стані і щоб він не подав заву потрібно 10 тис. доларів США. Вона позичила 5 тис. доларів і сказала, щоб решту 5 тис. позичив їх брат. ОСОБА_6 взяла гроші й поїхала у ОСОБА_7.

В грудні вона познайомилась з Січінавою: вони при Генні дала ОСОБА_5 6000 грн.

Стороною обвинувачення в порушення вимог ч. 3 ст. 23 КПК України не було забезпечено явку потерпілих та свідків згідно з клопотанням сторони обвинувачення про їх допит, тому судом з метою забезпечення розумного строку розгляду кримінального провадження (справи: «N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40; «Антоненков проти України»; заява №14183/02, §41; «Меріт проти України», «Калініченко проти України», «Сафяннікова проти України», «Цихановський проти України», «Фандралюк проти України, «Федько проти України», «Іванов проти України», «Кобцев проти України», «Юртаєв проти України»; «Кобцев проти України», 4 квітня 2006 року, §68; «Кобцев проти України» (§68); «Сілін проти України», 13 липня 2006 року,§29), судом згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України досліджено й інші докази, надані сторонами кримінального провадження, а саме:

-копію розписки від 08.02.2010 р., відповідно до якої ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 23 тис. грн., які зобовязувався повернути до 28.03;

-довідку за підписом начальника управління начальника відділу валютного контролю та ліцензування УНБ України у Вінницькій області від 18.10.2010 р. за № 20700, згідно з якою середній офіційний курс гривні до 100 доларів США становив: у лютому 2010 року 800,0275 грн., у березні 2010 року 796,6778 грн., у квітні 2010 року 792,5743 грн., у травні 2010 року 792,5706 грн.;

-протокол огляду місця події від 13.06.2010 р., відповідно до якого по вул. Пирогова в м. Вінниці біля зупинки «Дачна» оглянуто автомобіль НОМЕР_2, та три виявлено вмятини на передніх дверцятах зі сторони водія, а також пошкодження лакофарбового покриття на всій дверці;

-довідку за підписом заступника начальника УНБ України у Вінницькій області від 05.11.2010 р. за № 21673, згідно з якою офіційний курс гривні, встановлений НБУ до 100 євро за квітень 2010 року, становив 1063,3555 грн.;

-висновок експерта № 1939 від 23.08.2010 р., відповідно до якого у ОСОБА_8 мали місце тілесні ушкодження синці та садно на обличчі зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо, 13.06.2010 р.;

-копію квитанції за договором позики від 10.01.2009 р., згідно з яким ОСОБА_6 передала у заставу ломбарду мобільний телефон марки «Самсунг», отримавши кредит в сумі 70 грн., термін погашення кредиту 17.01.2009 р.;

-копію квитанції за договором позики від 15.12.2008 р., згідно з яким ОСОБА_6 передала у заставу ломбарду каблучку золоту, отримавши кредит в сумі 526,39 грн., термін погашення кредиту 29.12.2008 р.;

-копію договору позики без дати, відповідно до якого ОСОБА_5 передав у заставу ломбарду перстень чоловічий золотий, отримавши кредит в сумі 373,17 грн., термін погашення кредиту 08.04.2008 р.;

-копію договору позики без дати, згідно з яким ОСОБА_5 передав у заставу ломбарду каблучку золоту, отримавши кредит в сумі 193,90 грн., термін погашення кредиту 08.04.2008 р.;

-копію договору позики без дати, відповідно до якого ОСОБА_5 передав у заставу ломбарду перстень чоловічий золотий, отримавши кредит в сумі 574,63 грн., термін погашення кредиту 08.04.2008 р.;

-копію договору позики без дати, згідно з яким ОСОБА_5 передав у заставу ломбарду ланцюг золотий, отримавши кредит в сумі 1270,85 грн., термін погашення кредиту 08.04.2008 р.;

-копію договору позики без дати, відповідно до якого ОСОБА_5 передав у заставу ломбарду ланцюг золотий, отримавши кредит в сумі 721,11 грн., термін погашення кредиту 08.04.2008 р.;

-копію договору позики без дати, згідно з яким ОСОБА_5 передав у заставу ломбарду перстень чоловічий золотий, отримавши кредит в сумі 558,10 грн., термін погашення кредиту 08.04.2008 р.;

-копію договору позики без дати, відповідно до якого ОСОБА_5 передав у заставу ломбарду DVD-програвач, отримавши кредит в сумі 100 грн., термін погашення кредиту 23.03.2011 р.;

-договір іпотеки від 29.01.2008 р., згідно з яким ОСОБА_5 передав в іпотеку ВАТ «Універсал Банк» житловий будинок, розташований за адресою: вул. Квітнева, 38 в с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області, в забезпечення кредитного договору від 29.01.2008 р.;

-договір позики від 28.01.2008 р., відповідно до якого ОСОБА_20 позичив ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 40400 грн. терміном до 31.12.2008 р.;

-договір позики від 29.01.2008 р., згідно з яким ОСОБА_21 позичила ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 101000 грн. терміном до 31.12.2008 р.;

-копію довіреності від 17.02.2010 р., відповідно до якої ОСОБА_22, діючий в інтересах ОСОБА_23, уповноважив ОСОБА_3 або ОСОБА_5 користуватись та розпоряджатись від імені ОСОБА_23 автомобілем НОМЕР_3, довіреність дійсна до 26.01.2013 р.;

-копії кредитних договорів з додатками, згідно з якими ОСОБА_12 отримала у ВАТ «Родовід банк», ПАТ «ОСОБА_11 банк», АТ «Дельта банк», ВАТ «ВіЕйБі банк», АТ «Сведбанк» кредити;

-копії квитанцій від імені ОСОБА_12, відповідно до яких остання отримала готівкові кошти і в подальшому здійснювала погашення на підставі кредитних договорів;

-довідку за підписом заступника начальника УНБУ у Вінницькій області від 11.01.2012 р. за № 489, в якій зазначено курс валют з листопада 2006 року по липень 2010 року помісячно, і середній курс валют протягом вказаних років;

-висновок експертів № 2154/2155/13-21 від 27.11.2013 р., згідно з яким підписи, що розташовані у блокноті в обкладинці темно-синього кольору, заповненому на імя «Гришиной Анны Николаевны», на аркуші сторінки 24 за грудень 2004 року у другому стовбці під записом «2885 гр. 17.03.07» та під записом «20030 $», також запис «Хурцилава», що розташований у 2 стовбці під записом «13.02.2007» на аркуші сторінки 27 за грудень 2004 року та запис «Хурцилава» і підпис, що розташовані на аркуші сторінки 27 за грудень 2004 року у третьому стовбці над записом «2500$» виконані ОСОБА_6.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_5, потерпілих, надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Зі змісту ч. 3 ст. 26 КПК України випливає, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

При цьому ч. 3 ст. 23 КПК України регламентовано, що сторона обвинувачення зобовязана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Незважаючи на тривале перебування кримінального провадження в провадженні суду, прокурором в порушення вимог ч. 3 ст. 23 КПК України не було забезпечено явку потерпілих та свідків згідно з клопотанням сторони обвинувачення, а тому суд вирішує кримінальне провадження за наданих суду доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Зі змісту п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Аналогічні вимоги кримінально-процесуальне законодавство передбачає і до письмового повідомлення про підозру (п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 227 КПК України).

Як вбачається з наданих суду матеріалів кримінальне провадження порушувалось і розслідувалось за правилами КПК України (1960 р.), про що свідчать постанови про порушення кримінальної справи. Таким чином, враховуючи положення п. 8 Перехідних положень КПК України, згідно з якими допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, суд вважає за необхідне оцінку доказів, зібраних у кримінальному провадженні до набрання чинності КПК України здійснювати за правилами, передбачені КПК України (1960 р.).

Зі змісту ч. 1 ст. 22 КПК України (1960 р.) випливає, що прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Згідно з п. п. 1-3 ч. 1 ст. 64 КПК України (1960 р.) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував факту вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_9 При цьому суд враховує, що факт наявності у ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень та пошкодження його автомобіля підтверджується протоколом огляду місця події від 13.06.2010 р. (т. 2, а. с. 125) та висновком експерта № 1939 від 23.08.2010 р. (т. 2, а. с. 131). Також суд враховує, що обєктивних доказів, які б свідчили про те, що потерпілий намагався припинити хуліганські дії обвинуваченого суду надано не було. Однак суд враховує показання обвинуваченого, який суду повідомив, що після нанесення ударів по автомобілю, він зачинився з потерпілим у його автомобілі й наніс йому декілька ударів. Таким чином, посилання в предявленому ОСОБА_5 обвинуваченні на намагання потерпілого припинити хуліганські дії обвинуваченого згідно з положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України слід виключити.

З огляду на викладене суд вважає, що дії ОСОБА_5 за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та пошкодження його автомобіля охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за ознаками грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство).

Також суд приймає до уваги розяснення, надані в п. 17-18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», згідно з якими обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що 29.01.2008 р. між ОСОБА_5 та АТ «Універсал банк» укладено договір іпотеки, відповідно до якого в забезпечення взятих на себе зобовязань за кредитним договором від 29.01.2008 р. передано у заставу банку житловий будинок, розташований за адресою: вул. Квітнева, 38 в с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області (т. 2, а. с. 163-164). Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявні копія рішення Вінницької міської ради про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки по вул. Кожедуба, 40 в м. Вінниці для будівництва і обслуговування житлового будинку (т. 2, а. с. 172) та копія технічного паспорту на вказаний будинок (т. 2, а. с. 174-177). Також в матеріалах кримінального провадження наявні договори позики, укладені ОСОБА_6 з ОСОБА_20 (т. 2, а. с. 165), ОСОБА_21 (т. 2, а. с. 166). Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявний висновок експерта, яким підтверджено факт здійснення ОСОБА_6 записів щодо наявності боргу перед ОСОБА_24 (т. 3, а. с. 188-191). Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні надавала чіткі та послідовні показання стосовно обставин надання позики ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вказуючи на мету надання такої позики. При цьому потерпіла ОСОБА_3 повідомила суду, що надавала позику, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їй повідомлялось про наявність у них майна, зокрема, вищевказаного будинку.

Крім того, суд враховує ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував факту надання йому потерпілою ОСОБА_3 боргу, що підтверджується і наявною в матеріалах кримінального провадження копією розписки ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 115).

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні було підтверджено факт надання потерпілою ОСОБА_3 грошових коштів у борг ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на загальну суму 132300 грн., будучи переконаною, що боргові зобовязання останніх будуть забезпечені належним ОСОБА_5Н житловим будинком. Обєктивних доказів, які б свідчили про повідомлення обвинуваченими ОСОБА_3 про наявність договору іпотеки, згідно з яким вищевказаний будинок переданий в заставу банку, в судовому засіданні наведено не було.

Крім того, суд приймає до уваги, що в матеріалах кримінального провадження наявні копії договорів позики, відповідно до яких ОСОБА_5 передавались з метою отримання позики у заставу ломбарду вироби із золота (т. 2, а. с. 160-162). Дана обставина узгоджується з показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні повідомляла, що грошові кошти ОСОБА_5 вона передавала, в тому числі й для здійснення викупу з ломбарду золотих виробів.

При цьому суд враховує, що обвинуваченими в судовому засіданні не наведено жодного обєктивного доказу, який свідчив би про наявність у них реальної можливості виконати взяті на себе зобовязання щодо повернення ОСОБА_25 боргу.

Крім того, суд враховує розяснення, надані в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», згідно з якими злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину.

За таких обставин, враховуючи те, що і ОСОБА_5, і ОСОБА_6 звертались до ОСОБА_3 з проханням надання грошових коштів, повідомляючи аналогічні обставини їх повернення, суд вважає, що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за даним фактом охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а також вчинення злочину у великих розмірах.

В судовому засіданні також було встановлено, що 17.02.2010 р. ОСОБА_22 видано довіреність, відповідно до якої він від імені ОСОБА_23 уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на здійснення користування та розпорядження автомобілем марки «БМВ» (т. 2, а. с. 167). Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що протягом тривалого часу між ним та потерпілою ОСОБА_3 склались близькі відносини, зазначивши також, що ОСОБА_3 дала йому 24 тис. на придбання автомобіля. Дані показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_3 При цьому посилання обвинуваченого ОСОБА_5 на те, що придбаний ним автомобіль належав йому на підставі відповідних документів не ґрунтується на відповідних документальних доказах, а тому дані твердження обвинуваченого суд оцінює критично, як такі, що були спростовані в ході судового розгляду кримінального провадження.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що після випадку з автомобілем він з ОСОБА_3 припинив спілкування. Відомостей, які б свідчили про вжиття обвинуваченим заходів до повернення потерпілій боргу, в судовому засіданні здобуто не було.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 за даним фактом охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за ознаками ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно, а також вчинення злочину у особливо великих розмірах.

Аналізуючи предявлене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення в частині заволодіння коштами ОСОБА_11 та надані сторонами кримінального провадження докази щодо цього суд враховує, що стороною обвинувачення не було надано жодного документального підтвердження факту передачі потерпілим обвинуваченим грошових коштів. Посилання сторони обвинувачення на наявність в матеріалах кримінального провадження копії блокноту (т. 2, а. с. 169-171) суд до уваги не приймає. Так, 16.06.200* р. було проведено виїмку блокнота у потерпілого ОСОБА_11 (т. 2, а. с. 312). Однак з вказаної постанови не вбачається рік проведення даної слідчої дії. Крім того, стороною обвинувачення не мотивовано, яким чином вищевказані записи доводять факт отримання обвинуваченими грошових коштів від потерпілого. Також суд враховує, що у предявленому обвинуваченні не описано спосіб, мотиви та місце заволодіння обвинуваченими грошовими коштами потерпілого, як того вимагає ст. 64 КПК України (1960 р.) та ст. ст. 227, 291 КПК України. Зі змісту ч. 2 ст. 62 Конституції України випливає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; а ч. 3 ст. 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що обєктивних доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у заволодінні грошовими коштами потерпілого ОСОБА_11, суду надано не було, суд вважає, що останні підлягають виправданню у вчиненні даного злочину.

Аналізуючи предявлене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 та надані сторонами кримінального провадження докази щодо цього суд приймає до уваги, що стороною обвинувачення не було забезпечено явку потерпілої до суду, вжиті судом заходи відповідного результату не дали. Також суд враховує, що стороною обвинувачення надано суду копії кредитних договорів, згідно з якими ОСОБА_12 було оформлено отримання кредитів (т. 2, а. с. 188-230), а також копії відповідних квитанцій про отримання готівки та внесення готівки на погашення кредиту (т. 2, а. с. 240-250; т. 3, а. с. 1-16). Проте жодного доказу відповідно до вимог глави 5 КПК України (1960 р.), які б доводили факт подальшої передачі ОСОБА_12 отриманих нею грошових коштів ОСОБА_5 або ОСОБА_6, суду надано не було. Обвинувачені в судовому засіданні дану обставину заперечували. Крім того, суд враховує, що в предявленому обвинуваченні не описано спосіб, мотиви та місце заволодіння обвинуваченими грошовими коштами потерпілої. Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України суд приходить до переконання, що обвинуваченні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 підлягають виправданню.

Аналізуючи предявлене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та надані сторонами кримінального провадження докази щодо цього суд приймає до уваги, що жодного обєктивного доказу, який би підтвердив факт передачі потерпілими будь-яких грошових коштів обвинуваченим суду надано не було. Натомість суду було надано аркуша паперу з рукописним текстом (т. 3, а. с. 24), джерело походження якого суду повідомлене не було. Обвинувачені факт заволодіння грошовими коштами вказаних потерпілих в судовому засіданні заперечили. Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України суд приходить до переконання, що обвинуваченні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підлягають виправданню.

Аналізуючи предявлене ОСОБА_5 обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами ОСОБА_26, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, а також надані сторонами кримінального провадження докази щодо цього суд приймає до уваги, що вказані потерпілі в судове засідання, незважаючи на їх неодноразовий виклик, не зявлялись, відповідних показань стосовно обставин передачі коштів ОСОБА_5 не надали. Обвинувачений факт передачі йому будь-яких коштів заперечив. Жодного обєктивного доказу, який би підтвердив факт передачі потерпілими будь-яких грошових коштів обвинуваченому суду надано не було. Крім того, у предявленому ОСОБА_5 обвинуваченні за даними фактами не описано спосіб, мотиви та місце заволодіння обвинуваченим грошовими коштами потерпілого, як того вимагає ст. 64 КПК України (1960 р.) та ст. ст. 227, 291 КПК України. Натомість наявне посилання на передачу йому грошових коштів. Спосіб, місце та обставини передачі грошових коштів суду повідомлені не були. Крім того, враховує розяснення, викладені в п. 18 вищевказаної Постанови, і приймає до уваги, що обєктивних доказів, які б свідчили про отримання вказаних грошовим коштів ОСОБА_5 без наміру їх повернення суду надано не було. Також суд враховує, що з протоколу затримання ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 154) та постанов суду (т. 2, а. с. 155) випливає, що останній з 25.10.2011 р. утримувався під вартою. Інших обєктивних доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про факт отримання ОСОБА_5 грошових коштів від ОСОБА_26, ОСОБА_18 та ОСОБА_19суду надано не було. Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України суд приходить до переконання, що обвинуваченні ОСОБА_5 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_26, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підлягає виправданню.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинувачених, їх ставлення до вчиненого, обставини, що помякшують чи обтяжують їх покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин середньої тяжкості, тяжкий та особливо тяжкий злочини, згідно з положеннями ст. 89 КК України на час вчинення злочину вважався особою, раніше не судимою, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Також суд враховує, що за фактом вчинення хуліганства ОСОБА_5 у вчиненому розкаявся.

Обвинувачена ОСОБА_6 вчинила тяжкий злочин, у вчиненому не розкаялась, проте раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставиною, що помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5, є щире каяття.

Обставин, що помякшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_5, обставин, що помякшують та обтяжують його покарання, думки потерпілої ОСОБА_3 щодо виду та міри покарання для обвинуваченого, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим, ОСОБА_5 в судовому порядку визнаний винним у вчиненні злочинів середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого злочину. Таким чином, зважаючи на ту обставину, що з моменту вчинення вказаних злочинів до моменту постановлення обвинувального вироку відносно ОСОБА_5 минуло понад три та пять років відповідно, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у звязку із закінченням строків давності.

При вирішенні питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч. 3 та ч. 4 ст. 190 КК України суд, окрім наведеного, враховує, що з 25.10.2011 р. по 24.04.2014 р. ОСОБА_5 утримувався під вартою, за час якого згідно з наданими суду копіями документів його стан здоровя значно погіршився, а тому суд вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченої ОСОБА_6, обставин, що помякшують та обтяжують її покарання, думки потерпілої ОСОБА_3 щодо виду та міри покарання для обвинуваченої, ставлення обвинуваченої до вчиненого, зважаючи на ту обставину, що вона досягла пенсійного віку, суд вважає за доцільне призначити їй покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Відповідно ст. 124 КПК України витрати за проведення криміналістичних досліджень слід покласти на державу в звязку з постановленням виправдувального вироку відносно обвинувачених.

Потерпіла ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою, відповідно до якої просила стягнути зі ОСОБА_5 411613 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди, а також 33894 грн. матеріальної шкоди і 10000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_6

Аналізуючи заявлені позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що останні підлягають задоволенню, оскільки факт заволодіння обвинуваченим даними грошовими коштами було доведено в судовому засіданні.

При вирішенні заявлених позовних вимог в частині моральної шкоди суд приймає до уваги, що потерпілою не мотивовано, з чого вона виходила, оцінюючи завдану їй моральну шкоду в розмірі 20 тис. та 10 тис. грн. відповідно. При цьому суд враховує, що внаслідок вчинення відносно потерпілої злочину останній заподіяно значних матеріальних збитків, які протягом тривалого часу обвинуваченим не відшкодовувались, а тому, зважаючи на принципи розумності та справедливості, суд вважає за доцільне заявлені позовні вимоги задовольнити частково.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_12 підлягають залишенню без розгляду в звязку з постановленням відносно обвинувачених виправдувального вироку за даними фактами.

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.296, ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 5 (пяти) років обмеження волі, звільнивши відповідно до ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України від відбування призначеного покарання у звязку із закінченням строків давності;

- за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 (пяти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_27 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, виправдати у звязку з недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 190 КК України, виправдати у звязку з недоведеністю її вини у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

Речові докази, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження залишити у справі.

Стягнути зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь:

- держави 979 (девятсот сімдесят сім) грн. 20 коп. витрат за проведення криміналістичного дослідження.

Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_28 411612 (чотириста одинадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 70 коп. матеріальної шкоди та 20000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 33894 (тридцять три тисячі вісімсот девяносто чотири) грн. матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_12 залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: