Ухвала суду № 54240802, 10.12.2015, Оболонський районний суд міста Києва

10.12.2015 Справа № 756/15753/15-к

№ 756/15753/15-к

№ 1-кс/756/2031/15

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2015 року слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва Римар Є.П., при секретарі Цяпко І.Т., за участю прокурора прокуратури Оболонського району міста Києва ОХРІМЕНКА О.О., слідчого управління поліції в Оболонському районі Головного управління Національної поліції в місті Києві ХАЧАТУРОВА Д.К., захисника ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши клопотання слідчого управління поліції в Оболонському районі Головного управління Національної поліції в місті Києві ХАЧАТУРОВА Д.К., погоджене прокурором прокуратури Оболонського району м. Києва ОХРІМЕНКОМ О.О., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Борисполі Київської обл., громадянина України, студента 4 курсу Ржищівського гуманітарного коледжу, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимому (зі слів),

в с т а н о в и в:

В провадженні слідчого управління поліції в Оболонському районі Головного управління Національної поліції в місті Києві ХАЧАТУРОВА Д.К. перебувають матеріали кримінального провадження №12015100050011539 стосовно громадянина ОСОБА_4, який підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, з посиланням на те, що досудовим розслідуванням установлено, що 03.12.15 р., близько 00-20 год., ОСОБА_4, за попередньою домовленістю із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та невстановленою слідством особа на ім'я ОСОБА_7, зустрілися неподалік станції метрополітену «ім. Т.Шевченка» у м. Києві, маючи спільний намір на незаконне заволодіння за попередньою змовою групою осіб автомобілем марки «Деу Ланос» без наявності сигналізації у транспортному засобі.

Продовжуючи свої, вказані вище дії, спрямовані на незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, 03.12.15 р., близько 02-30 год., ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_7, перебуваючи поблизу дитячого садка, що розташований біля будинку АДРЕСА_2 побачили припаркований автомобіль НОМЕР_1, чорного кольору, 2008 року випуску, що належить ОСОБА_6 В той час, у ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та невстановленої слідством особи на ім'я ОСОБА_7 виник намір, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.

Продовжуючи свої вказані вище дії, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_7, попередньо домовившись про спільне вчинення кримінального правопорушення, розподілили між собою технічні функції, за якими кожен із зазначених трьох співучасників виконував певну роль для доведення наміру останніх на незаконне заволодіння транспортним засобом - «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_2, до кінця.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, спрямований на незаконне заволодіння за попередньою змовою групою осіб автомобілем НОМЕР_1, чорного кольору, 2008 року випуску, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи неподалік від місця знаходження автомобіля НОМЕР_1, чорного кольору, 2008 року випуску, спостерігали щоб ніхто із сторонніх осіб не спостерігав за неправомірними діями, а у цей час невстановлена особа на ім'я ОСОБА_7, шляхом відкриття викруткою водійських дверей зазначеного транспортного засобу, проникла до автомобіля НОМЕР_1, і знайшовши у бардачку запасні ключі від вказаного автомобіля, привела у дію двигун зазначеного транспортного засобу.

Продовжуючи свої, вказані вище дії, спрямовані на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, вчинені за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_7, сіли до салону зазначеного автомобіля та поїхали від місця первинного його знаходження, тим самим реалізувавши свій намір, спрямований на незаконне заволодіння належним ОСОБА_6 транспортним засобом - «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_2.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Під час розслідування даного провадження, слідчий управління поліції в Оболонському районі Головного управління Національної поліції в місті Києві ХАЧАТУРОВ Д.К., за погодженням з прокурором прокуратури Оболонського району м. Києва ОХРІМЕНКА О.О. звернувся до суду з клопотанням про застосування стосовно громадянина ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, за який встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від органів досудового слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інший злочин, слідчий заявив клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання, посилаючись на наявність визначених п.3 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків. При цьому, прокурор вказав, що підозра, пред'явлена гр. ОСОБА_4 обґрунтована, враховуючи спосіб вчинення злочину, останній може ухилятись, переховуватися від органів досудового слідства, може вчинити інший злочин, впливати на свідків та учасників події.

Слідчий підтримав клопотання, в тому числі і з підстав, вказаних прокурором, та крім того пояснив, що під час переслідування працівниками поліції викраденого автомобіля НОМЕР_3 було затримано громадянина ОСОБА_5 та який в подальшому повідомив, що кримінальне правопорушення разом з ним вчиняв також громадянин ОСОБА_4 Після цього через декілька днів було затримано громадянина ОСОБА_4

Захисник підозрюваного, вважаючи, що клопотання є необґрунтованим суду пояснив, що ризики, на які посилається прокурор є нічим не підтвердженими, твердження прокурора є хибними, на свідків та потерпілого його підзахисний впливати не може, де проживає потерпілий не знає, в м. Києві не орієнтується, підозра у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, і просила обрати громадянину ОСОБА_4 міру запобіжного заходу, не пов'язану з триманням під вартою. Також захисник зазначив, що його підзахисний має сталі соціальні зв'язки, зокрема має батьків, походить з багатодітної та порядної родини, навчається в коледжі, має позитивні характеристики за місцем проживання та навчання.

Крім того, захисник уточнила, що її підзахисного було затримано о 13-й годині 08.12.15 р., а не о 20-й годині, як про це стверджує слідчий.

Підозрюваний ОСОБА_4 повністю підтримав свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, уточнивши при цьому, що його дійсно було затримано о 13-й годині 08.12.15 р.

Заслухавши виступ прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, вивчивши копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, слідчий суддя встановив наступне.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015100050011539 щодо кримінального провадження вбачається, що 03 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5 внесено відомості про вчинення останніми злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

08 грудня 2015 р. о 20-ій годині ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчиненні злочину без ухвали слідчого судді.

09 грудня 2015 р. ОСОБА_4 у відповідності до ст. 278 КПК України було повідомлено про підозру з урахуванням визначеного п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України випадку.

З копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, вбачається наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 затримано як такого, на якого вказав співучасник вчинення злочину, тобто на час розгляду клопотання об'єктивно існують дані про причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення.

Дана обставина також підтверджується тим, що ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що він знайомий с громадянином ОСОБА_5.

Приймаючи рішення по суті клопотання, суд бере до уваги Рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», яке є частиною національного законодавства України, відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемп бел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини першої статті 178 КПК України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Суду надано докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (зокрема покази свідків, потерпілого, протоколи пред'явлення для впізнання, протокол допиту підозрюваного), вагомість яких на даній стадії судового процесу не викликає у суду сумнівів, а перевірка доказів на належність та допустимість має бути обов'язково здійснена виключно на стадії судового слідства.

На такий висновок суду не впливають можливі сумніви у інкримінованих діяннях громадянина ОСОБА_4, оскільки їх наявність або відсутність як раз і підлягає перевірці та доведенню під час досудового та судового розслідування і не підлягає розгляду при вирішенні питання при обранні мірі запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, його вік та стан здоров'я, сімейний стан, майновий стан, особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, тобто тяжкого злочину, матеріали клопотання дають суду достатньо підстав для обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, на даний час можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 177 КПК, та його належну поведінку. По справі не допитано низку свідків, остаточно не встановлено інших осіб, які об'єктивно можуть бути причетними до вчинення правопорушення, зокрема можливого замовника викрадення автомобіля. Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4, враховуючи спосіб вчинення злочину, що йому інкримінуються, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких є обґрунтована органами досудового розслідування підозра; (ризик перешкоджання здійсненню правосуддя). У останнього можуть бути наявні особисті зв'язки з іншими особами, які є у тому числі можливими співучасниками або очевидцями вказаної події, та можуть внаслідок таких дій переховуватись від органів правосуддя, і які можуть на його прохання свідомо завадити встановленню істині у справі (ризик змови). Крім того, є достатньо підстав вважати, що підозрюваний, з огляду на його моральні якості (підозру у вчиненні умисного правопорушення групою осіб, пов'язаного с спричиненням матеріальної шкоди), зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), а відповідно, суд вважає за необхідне доцільним обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на думку суду більш м'яка міра запобіжного заходу на даний час не може забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що випливають із ст.177 КПК України та його належної поведінки.

Також при цьому суд враховує, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

Таким чином, зважаючи на доведеність прокурором наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, вважаю за необхідне клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Також суд враховує при своєму висновку, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України»). «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року справа «Хайреддінов проти України».

Бралася до уваги практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільними, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (див. рішення від 09 липня 2009 року у справі «ОСОБА_3 проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява №65559/01, пункт 74)».

Фактів недобросовісності або введення в оману з боку правоохоронних органі в даному випадку в судовому засіданні не встановлено і обрана міра запобіжного заходу є необхідною за даних конкретних обставин.

Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, вважаю необхідним визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання, тобто з 13-ої години 08 грудня 2015 року.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 закінчується о 13-й годині 05 лютого 2016 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу в розмірі 30 (тридцяти) розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 30 450 гривень (депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва №37317001005411; код ЄДРПОУ - 02896785; Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО - 820019).

ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом 5 днів.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4, в разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із с. Сошників Бориспільського району Київської обл., без дозволу слідчого, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання в залежності від стадії кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та на в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Є.П.Римар