Ухвала суду № 54239931, 10.12.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2897/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 25 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси до ОСОБА_6 про повернення коштів, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Черкаси звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про повернення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що Фонд засновано відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99р. № 1105. Фонд знаходиться у загальнодержавній власності і єдиним його дозволеним видом діяльності є державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно вимог законодавства Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснює державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, в тому числі відшкодування матеріальної шкоди потерпілим та членам їх сімей.

З 19 жовтня 2001 року відділенням ВД ФССНВ в м. Черкаси було продовжено виплати відшкодування втраченого заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_7, які зараховувались на особовий рахунок № 27155 МФО 354745 ОСОБА_8 № 220/028.

31 січня 2013 року ОСОБА_7 помер, про його смерть стало відомо після звірки з Пенсійним Фондом України.

Так як страхові виплати ОСОБА_7 було призначено довічно, то щомісячні перерахування проводились автоматично і до дня припинення виплат Фондом було перераховано надлишково 1505 грн. 97 коп. за період з 31.01. 2013 р. по 29.03.2013 р.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 стала ОСОБА_6

Права спадкоємиці не розповсюджуються на перераховані ОСОБА_7, після смерті кошти, оскільки він відповідно до частини 4 статті 25 ЦК України не набув права власності на них, і вищевказані перераховані кошти, що являються предметом спору мають бути повернуті Фонду.

Враховуючи те, що відповідно до п. 3 ч.1 ст. 1219 ЦК України спадкоємиця ОСОБА_7 в подальшому не успадковує право на отримання страхових виплат, які призначалися йому, та також те, що кошти у сумі 1 505,97 грн. були начисленні та перераховані після смерті ОСОБА_7, то останній не набув права власності на дані кошти, а тому вони мають бути повернуті.

У зв'язку з тим, що відповідач відмовляється повернути спірні кошти, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача надлишково перераховані страхові кошти за період з 31.01.2013 р. по 29.03.2013 p., які були перераховані на особовий рахунок № 27155 МФО 354745 ПАТ «Державний Ощадбанк України» ТВБВ № 10023/034 в сумі 1505 грн. 97 коп. та зобов'язати перерахувати їх на р/р 37177008000142 в УДК Черкаської області, МФО 854018. код 25874421.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, вважаючи що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Черкаси до ОСОБА_6 про стягнення коштів, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що надлишково перераховані кошти на рахунок померлого ОСОБА_7 є його власністю, а тому спадкоємець що прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обовязку, зобовязаний повернути надлишково перераховані кошти.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає встановленим правовідносинам.

Встановлено, що ОСОБА_7 було призначено виплату відшкодування втраченого заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві.

З 19 жовтня 2001 року відділенням ВД ФССНВ в м. Черкаси було продовжено виплати відшкодування втраченого заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_7, які зараховувались на особовий рахунок № 27155 МФО 354745 ОСОБА_8 № 220/028.

31 січня 2013 року ОСОБА_7 помер ( свідоцтво про смерть серія І-СР №205897). Про його смерть, позивачу стало відомо після звірки з Пенсійним Фондом України.

Так як, страхові виплати ОСОБА_7 було призначено довічно, то щомісячні перерахування проводились автоматично і до дня припинення виплат Фондом було перераховано надлишково 1505 грн. 97 коп. за період з 31.01. 2013 р. по 29.03.2013 р.

Спадкоємцем померлого ОСОБА_7 за законом є ОСОБА_6, яка звернулась в установлений законом строк до Другої черкаської державної нотаріальної контори та отримала свідоцтва про прийняття спадщини.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Водночас згідно з статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

В матеріалах справи містяться докази лише нарахування коштів та переказ їх на банківський рахунок померлого ОСОБА_7

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. ОСОБА_8 не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

ОСОБА_8 зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частина друга статті 1068 ЦК України).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пунктом 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Тобто примусове списання коштів із рахунку клієнта на підставі рішення суду та виконавчих документів визначає обов'язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідком захисту прав стягувача щодо особи - володільця рахунку, незалежно від його волевиявлення.

ОСОБА_8 не є набувачем спірних коштів і не має повноважень з розпорядження особистими коштами клієнта, які є власністю останнього, поза межами договору між банком і клієнтом; будь-яке рішення, прийняте судом відносно володільця рахунку або його спадкоємців, яке б зобов'язувало банк здійснити списання коштів з особового рахунку, відсутнє.

Кошти після зарахування на рахунок померлого ОСОБА_7 стали його власністю, втратили свій цільовий статус соціальної виплати та набули статус вкладу і отже ввійшли до складу спадкового майна. При цьому перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством, шляхом отримання спадщини спадкоємцями померлого вкладника. Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 24 червня 2015 року у справі N 6-535цс15.

Таким чином доводи апелянта про те, що надлишково перераховані кошти на рахунок померлого ОСОБА_7 не є його власністю та не входять до спадкового майна, є хибними.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є правильним, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

При цьому слід зазначити, що викладені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, правильності висновків суду не спростовують та на законність рішення суду не впливають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2015 року у даній справі - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :