Вирок № 54239653, 10.12.2015, Соснівський районний суд м. Черкас

Вирок

Іменем України

Справа № 712/2341/15-к

Провадження № 1-КП/712/183/15

10 грудня 2015 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Орленка В.В.

суддів - Мельник І.О., Марцішевської О.М.

при секретарі - Деркач А.І.

за участю:

прокурорів - Олизька В.В., Камянець Т.В., Капітоненка А.Ю.

захисника - адвоката - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2, народився 08.12.1982 року в м. Черкаси, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, не одруженого, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого :

- 15.08.2013 р. Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 368 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, 26.07.2014 року о 16 год., перебуваючи на станції технічного обслуговування ТОВ «ОСОБА_5 Черкаси», яка знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Корольова, 38, вчинив самоправні дії, правомірність яких оспорюється уповноваженим власником користувачем автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3, в результаті яких було заподіяної значної матеріальної шкоди інтересам вказаного громадянина, що виразилось в тому, що ОСОБА_2, працюючи на СТО спеціалістом з обслуговування клієнтів, які звернулися для ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, отримав 25.07.2014 р. від громадянина ОСОБА_3 для здійснення ремонтних робіт належний ТОВ «Порше Лізинг Україна» автомобіль НОМЕР_1, яким ОСОБА_3 користувався на підставі договору про фінансовий лізинг від 27.03.2013 року зі сплатою коштів в рахунок придбання транспортного засобу у власність, при цьому ОСОБА_3 залишив з автомобілем ключ від замка запалювання та реєстраційний документ на транспортний засіб, на що ОСОБА_2, не маючи дійсного права користування автомобілем, умисно, всупереч установленому порядку, так як проведення діагностики транспортних засобів не входило в його посадові обовязки, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив рух по місту Черкаси та 27.07.2014 року близько 6 год., перебуваючи у стані алкогольного спяніння, потрапив під час керування вказаним транспортним засобом в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої зазначений автомобіль отримав механічні пошкодження на суму 345 136, 67 грн..

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив суду, що працював згідно договору підряду № 0206/2014 від 02.06.2014 року на станції технічного обслуговування ТОВ «ОСОБА_5 Черкаси». В його обовязки входив прийом клієнтів замовника, які звернулися стосовно ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів. 25 липня 2014 року приблизно о 13 годині він працював на своєму робочому місці та на станцію технічного обслуговування на автомобілі марки ОСОБА_6 приїхав ОСОБА_3, який попереднього дня телефонував стосовно недоліків у роботі автомобіля та був записаний на 13 год. 25.07.2014 р.. Це була пятниця та скорочений робочий день для майстрів. Автомобіль потерпілого був оглянутий майстром у боксі, який вказав, що необхідно замінити щеплення, ремонт можливо провести у понеділок, заявку на ремонт та акт прийому-передачі ОСОБА_3 не оформляв. Після закінчення робочого дня приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_3 підійшов до нього в службовий кабінет та попросив особисто оглянути його автомобіль, здійснити його тестування, щоб провести гарантійний ремонт. ОСОБА_2 погодився на пропозицію переконатися в причині поломки власноруч, після чого потерпілий передав йому ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію на імя ТОВ «Порше Лізинг Україна». 26 липня 2014 року приблизно о 16 годині ОСОБА_2 прийшов на СТО вільним доступом, так як працював на СТО і виїхав на автомобілі з території СТО, з метою виявлення поломки. Після тестування поставив автомобіль під підїздом свого будинку за адресою м. Черкаси, вул. Тараскова, 7, після чого з друзями відпочивав та вжив півлітра пива. Близько 05.40 год. 27.07.2014 року ОСОБА_2 за проханням родичів перевезти речі, поїхав на автомобілі ОСОБА_6 в район Митниця м. Черкаси, повертаючись назад, проїжджаючи на перехресті вулиць Пролетарська-Шевченка, не надав перевагу в русі та потрапив в ДТП, внаслідок чого автомобіль був пошкоджений. Після цього був складений протокол адміністративного правопорушення та пошкоджений автомобіль був доставлений на штраф майданчик ДАІ УМВС України в Черкаській області. Вказав, що оскільки у нього перебували ключ від замку запалювання та техпаспорт за законом він мав всі підстави для керування автомобілем, про що з потерпілим усно домовився.

Не зважаючи на не визнання вини у скоєнні кримінального правопорушенні, вина обвинуваченого підтверджується:

- даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_3 про те, що 28.07.2014 р. о 09 год. 30 хв. дізнався, що працівник СТО «ОСОБА_5 Черкаси» незаконно взяв автомобіль ОСОБА_6 д.н.з. НОМЕР_2 та скоїв ДТП (а.м.к.п. 7);

- даними договору про фінансовий лізинг між ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Лізинг Україна» від 27.03.2013 р., відповідно до якого ТОВ Порше Лізинг Україна (лізінгодавець) надає ОСОБА_3 (лізінгоодержувачу) право експлуатації обєктом лізингу з накладанням спеціальних обмежень щодо експлуатації (а.м.к.п. 20-25);

- даними протоколу огляду місяця події від 05.08.2014 та фото таблицею до нього, відповідно до яких автомобіль ОСОБА_6 д.н.з. НОМЕР_2 перебуває у пошкодженому стані (а.м.к.п. 26-30);

- даними висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 8/87 від 27.08.2014, згідно з яким розмір матеріального збитку власнику автомобіля НОМЕР_1, становить ринкову вартість транспортного засобу на момент пошкодження в розмірі 345136,67 грн., оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля до пошкодження ( а.м.к.п. 53-72);

- даними договору підряду № 0206/2014 від 02.06.2014, відповідно до якого проведення діагностики транспортних засобів не входило в коло посадових обовязків обвинуваченого (а.м.к.п. 92-93);

- показами потерпілого ОСОБА_3 який пояснив, що 27.03.2013 між ним та ТОВ «Порше Лізинг Україна» був укладений договір про фінансовий лізинг № 00006949, за вказаним договором він набув право користування обєктом лізингу транспортним засобом VWAmarokDouleCab 2.0 TDI, шасі VW 1 ZZZ2HZCA062334, д.н.з. НОМЕР_2 із сплатою лізингових платежів строком 60 місяців. За умовами договору про фінансовий лізинг № 00006949 від 27.03.2013, ОСОБА_3 був зобовязаний здійснювати технічне обслуговування та ремонт обєкта лізингу виключно авторизованими сервісними центрами, зазначеним в сервісному центрі, гарантійній інструкції, не мав права передавати в користування автомобіль без дозволу власника. Оскільки найближчий до його місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 сервісний центр знаходиться в м. Черкаси, за час користування транспортним засобом ОСОБА_3 3 рази користувався послугами СТО по вул. Корольова в м. Черкаси, але ні разу не залишав там свій автомобіль, ремонт проводився в його присутності. 24.07.2014 у ОСОБА_3 виникла необхідність у ремонті автомобіля та він знову вирішив їхати в м. Черкаси та цього дня передзвонив майстру на імя ОСОБА_7 з СТО на вул. Корольова та він записав його на 25.07.2014 на 13.00 год. Прибувши 25.07.2014 р. приблизно о 13 год. на СТО, на пункті прийому був приймальник-майстер ОСОБА_2, потерпілий загнав свій автомобіль в бокс та залишив технічний паспорт, ключі та сервісну книжку в салоні автомобіля на пасажирському сидінні з метою оформлення працівниками СТО заявки на ремонт, як робив і в попередні рази ремонту на СТО, ОСОБА_2 дані речі особисто в руки не давав. Після цього він спитав через скільки днів він зможе забрати автомобіль, робітники станції, які оглядали його автомобіль, сказали, що автомобіль можна буде забрати через 4-6 днів. Ніякі документи, чеки та акти прийняття автомобіля працівники СТО йому не надали, у попередні рази ремонту дані документи оформлялись після виконання робіт при оплаті за виконану роботу. Після цього приблизно о 15 годині за ним заїхав брат на своєму автомобілі, з яким потерпілий поїхав з м. Черкаси та приблизно о 17 годині вже був в м. Кіровоград. 28.07.2014 у понеділок потерпілий близько 10.35 год. зателефонував майстру ОСОБА_7, який працює на СТО по вул. Корольова в м. Черкаси та спитав у нього, чи оглядали його автомобіль та чи виявлена причина неполадки в автомобілі, на що він йому відповів, що автомобіля на СТО немає. Через декілька хвилин ОСОБА_3 зателефонував керуючий станції та повідомив, що сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої його автомобіль повністю розбитий та перебуває на штрафмайданчнику при ДАІ та що вони знають, хто це зробив, але не можуть на даний час встановити його місцезнаходження. ОСОБА_3 приїхав в м. Черкаси та побачивши, в якому стані знаходиться його транспортний засіб, повідомив власника автомобіля та страхову компанію. За придбання автомобіля ОСОБА_3 сплатив лізинговій компанії грошові кошти близько 260 тис. грн., однак договір купівлі-продажу не був оформлений;

- показами свідка ОСОБА_8, який пояснив, що являється директором ТОВ «ОСОБА_5 Черкаси», на якій був залучений працівник ОСОБА_2, між ТОВ «ОСОБА_5 Черкаси» та ОСОБА_2 був укладений договір підряду № 0206/2014 від 02.06.2014, в якому було зазначено, що він зобовязаний виконувати роботу, повязану з обслуговуванням клієнтів замовника, які звернулися для ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів до 25 серпня 2014 включно. 25.07.2014 на станцію технічного обслуговування за технічною консультацією звертався клієнт ОСОБА_3 водій автомобіля марки ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_2, який був зареєстрований на лізингову компанію та з даним водієм спілкувався ОСОБА_2 та інженер по гарантії ОСОБА_9. Заявки на ремонт та акту прийому- передачі з потерпілим не оформлялось, прилегла до СТО стоянка не є територією СТО. Згідно з правилами приймання автомобілів на СТО, приймальником оформляється документ наряд-замовлення, акт прийманняпередачі транспортного засобу та копія такого документу видається водієві-клієнту, разом з автомобілем водієм залишається ключ запалювання від транспортного засобу, що з водієм залишається технічний паспорт, ніде в правилах приймання автомобілів не передбачено, 28.07.2014 зранку ОСОБА_8 стало відомо від директора станції технічного обслуговування те, що ОСОБА_2 за невідомих обставин забрав з території автомобіль марки ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_2 та 27.07.2014 потрапив на ньому в ДТП і автомобіль знаходиться в пошкодженому стані;

- показами свідка ОСОБА_7, який пояснив, що він працює на ТОВ «ОСОБА_5 Черкаси» на посаді механіка. 25 липня 2014 року в обідній період часу на територію СТО «ОСОБА_5 Черкаси» заїхав автомобіль марки ОСОБА_6 під керуванням ОСОБА_3. Вказаний автомобіль раніше обслуговувався на їх станції технічного обслуговування. Водія ОСОБА_3 він знає як клієнта станції обслуговування. В звязку з тим, що був скорочений день та співробітники збиралися їхати на відпочинок, то повна діагностика автомобіля не проводилась, після огляду в боксі СТО на підйомнику автомобіля, свідок вказав, що скоріше за все необхідно замінити щеплення, однак потрібні для ремонту автомобіля запчастини треба замовляти, та ремонт може бути проведений у понеділок, порадив ОСОБА_3 звернутися до приймальника ОСОБА_2, щоб він записав замовлення на ремонт, про що розмовляли між собою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чи оформляли заявку на ремонт, йому не відомо. В понеділок дізнався, що ОСОБА_2 на автомобілі ОСОБА_6 потрапив в ДТП;

- показами свідка ОСОБА_10, який пояснив, що 27.07.2014 близько 06.00 год. він виїжджав на виклик за адресою: перехрестя вул. Пролетарська - бул. Шевченка, м. Черкаси, де в дорожньо-транспортну пригоду потрапив автомобіль марки ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2. По приїзду на місце події було виявлено, що автомобіль ОСОБА_6 був сильно пошкоджений, а його водій ОСОБА_2 був в стані алкогольного спяніння. Ним було складено план-схему пригоди, питань щодо того, що ОСОБА_2 міг угнати даний транспортний засіб, не виникало, так як у нього були в наявності документи та видимих ознак на самому автомобілі, які вказували б на те, що автомобіль був заведений не ключем запалювання, не було, автомобіль був поміщений на штраф майданчик в звязку з перебуванням водія в стані алкогольного спяніння;

- показами свідка ОСОБА_11, який пояснив, що являється заступником директора ТОВ «ОСОБА_5 Черкаси». 28 липня 2014 року він перебував на станції технічного обслуговування та йому повідомили, що на території СТО відсутній один автомобіль марки ОСОБА_6 коричневого кольору, який знаходився перед боксами на території СТО. Проведеною перевіркою було встановлено, що автомобіль виїхав з території СТО під керуванням прийомщика ОСОБА_2. Перевіривши відеозапис камери спостереження було зясовано, що 26 липня 2014 року близько 15.30-16.00 год. в автомобіль марки ОСОБА_6 сідає ОСОБА_2, який зайшов на територію СТО з вхідних воріт, завів автомобіль та виїхав на ньому через центральні ворота. Охорона його не зупиняла. Коли 28 липня 2014 року до нього на роботі підійшов ОСОБА_3, який 25.07.2014 приїхав на даному автомобілі на СТО, вони разом поїхали на штраф майданчик в ДАІ, що по вул. Л. Українки м. Черкаси, де останній забрав з автомобіля свої особисті речі. На сьогоднішній день відеозапис на камері спостереження не зберігся, так як він наявний лише протягом 10 днів. В пятницю 25.07.2014 після обіду на територію СТО заїжджав автомобіль марки ОСОБА_6 під керуванням ОСОБА_3 та до нього підходив прийомщик ОСОБА_2, про що вони між собою розмовляли, свідку не відомо, коли він уходив 25.07.2014 з роботи, на території СТО вже нікого не було, автомобіль ОСОБА_6 коричневого кольору знаходився на території подвіря перед боксами. Вже 28 липня 2014 року йому стало відомо від співробітників та самого ОСОБА_3, що автомобіль був залишений на СТО 25.07.2014 та разом з автомобілем були залишені ключі від автомобіля, технічний паспорт та сервісна книжка, але коли він попросив ОСОБА_3 показати копію заказу-наряду, було зясовано, що наряд-заказ взагалі не створювався та акт прийому-передачі автомобіля не складався. А згідно правил прийому автомобілів, на компютері створюється заказ-наряд та складається акт прийому-передачі автомобіля, в якому мають розписуватися водій (власник) автомобіля та прийомщик на СТО;

- показами свідка ОСОБА_9 про те, що він являється інженером з гарантійного ремонту ТОВ «ОСОБА_5 Черкаси». 25.07.2014 в денний період часу, коли він перебував в своєму службовому кабінеті, до нього заходив ОСОБА_3, який повідомив, що приїхав на станцію технічного обслуговування в звязку з тим, що в нього в салоні автомобіля сторонній запах в звязку з можливою поломкою щеплення, після чого спитав, чи гарантійний це випадок, на що ОСОБА_9 відповів, що в разі розбирання автомобіля та його повної діагностики, буде видно, чи гарантійний це випадок, після чого він вийшов з кабінету.

- показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, про те, що о 17 годині 25.07.2014 року ОСОБА_15 перебував в м. Кіровоград.

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що потерпілий ОСОБА_3 йому особисто 25.07.2014 р. близько 17-30 години передав ключі від замка запалювання та реєстраційний документ на автомобіль та просив виявити поломку в автомобілі, суд оцінює критично як обраний спосіб захисту, переслідуючи мету уникнення відповідальності і вважає їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються показами потерпілого про те, що він залишив ключ та техпаспорт в салоні автомобіля приблизно 13 години 25.07.2014 р. у боксі під час його огляду працівниками СТО, після чого за ним о 15 годині заїхав його брат, з яким потерпілий приїхав до м. Кіровоград о 17 годині, що підтвердили свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14.

Доводи обвинуваченого та захисника про те, що маючи залишені потерпілим з автомобілем ключ від замка запалювання та свідоцтво про реєстрацію обвинувачений був законним користувачем автомобіля та на момент ДТП не було зареєстровано звернень потерпілого до правоохоронних органів щодо неправомірності дій обвинуваченого, суд вважає такими, що не підтверджують наявність у обвинуваченого законного права користування даним транспортним засобом, виходячи з такого.

Відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу може передавати транспортний засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Власником автомобіля НОМЕР_1 згідно з технічним паспортом на автомобіль є ТОВ «Порше Лізинг Україна». Відповідно до п.4.9.2 договір фінансового лізингу від 27.03.2013р. власником автомобіля ОСОБА_3 були надані повноваження користуватись автомобілем та надавати транспортний засіб у користування іншим особам виключно за наявності попередньої письмової згоди власника ТОВ « Порше Лізинг Україна ». Оскільки власник транспортного засобу ТОВ «Порше Лізинг Україна» обвинуваченому ОСОБА_2 не передавав реєстраційний документ на автомобіль НОМЕР_1 та не надавав письмової згоди на передачу ОСОБА_2 вказаного автомобіля користувачем ОСОБА_3, обвинувачений при отриманні доступу до реєстраційного документа в звязку з роботою на станції технічного обслуговування не може вважатись таким, що набув на законних підставах дійсного права керування автомобілем НОМЕР_1.

Показами потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11 про те, що 28.07.2014 р. потерпілий зясовував у працівників СТО причину відсутності залишеного ним 25.07.2014 р. на СТО автомобіля, а також даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.07.2014 р. підтверджується, що до 28.07.2014 р. потерпілий не звертався до правоохоронних органів з заявою про неправомірність заволодіння обвинуваченим автомобілем НОМЕР_1, в звязку з тим, що не знав про перебування в особистому користуванні останнього транспортного засобу, який потерпілим був залишений на станції технічного обслуговування з метою прийому на ремонт працівниками СТО, а не особисто обвинуваченому ОСОБА_2 у не робочий час.

За змістом об'єктивної сторони ч. 3 ст. 289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі. Незаконність полягає у тому, що особа, яка вчиняє це посягання, не має ні дійсного, ні уявного права щодо захопленого транспортного засобу. Не визнається угоном самовільне використання транспортних засобів в особистих цілях робітниками державних, колективних та інших підприємств або установ, якщо такі особи мали доступ до транспортних засобів в звязку з роботою.

За ст. 356 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самоправство, яке з об'єктивної сторони характеризується тим, що винна особа реалізує своє дійсне або уявне право на майно незаконними методами, всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. З теорії кримінального права вбачається, що самовільне вчинення будь-яких дій має місце тоді, коли винний реалізує своє дійсне або уявне право незаконними методами. Оспорюваність таких дій означає, що інша фізична або юридична особа вважає їх неправомірними. Самоправство є кримінально караним лише за умови заподіяння діями винного значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, всебічного і обєктивного їх розгляду в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що предявлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 3 ст. 289 КК України не знайшло своє підтвердження. Обвинувачений в звязку з роботою отримав доступ до транспортного засобу VOLKSWAGEN AMAROK, д.н.з. НОМЕР_2, в якому знаходились ключ та реєстраційний документ на автомобіль, при цьому не маючи дійсного права користування транспортним засобом, умисно вчинив дії з керування автомобілем та здійснення руху на ньому поза станцією технічного обслуговування, правомірність яких оспорена особою, яка законно володіла даним транспортним засобом, діючи всупереч установленому порядку, так як вчинення таких дій не входило в його посадові обовязки, заподіявши такими діями значної шкоди інтересам уповноваженого власником законного користувача, тому, в діях обвинуваченого наявний склад злочину, передбачений ст. 356 КК України. За таких обставин, суд перекваліфіковує дії обвинуваченого ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 289 КК України на ст. 356 КК України як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином та підприємством, сформулювавши нове обвинувачення, яке вказано вище і вважається судом доведеним.

Невизнання вини обвинуваченим суд оцінює як обраний спосіб захисту, переслідуючий мету уникнення відповідальності за скоєне та, відповідно, помякшити покарання. Доводи обвинуваченого повністю спростовуються зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. ст. 65 та 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно з ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується посередньо, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, раніше судимий.

Обставин, які помякшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

При обранні обвинуваченому міри покарання суд враховує його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують та свідчать про відсутність обмеження його працездатності, тому слід призначити вид покарання, передбачений в санкції ст. 356 КК України, у вигляді штрафу і саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При вирішенні питання щодо призначення покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за ст. 356 КК України та покарання, призначеного за вироком Черкаського районного суду від 15 серпня 2013 року у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у вигляді штрафу при призначенні їх за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарання не підлягають і виконуються самостійно.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди на суму 27987,08 доларів США лізингових платежів 30000 грн., моральної шкоди 50000 грн. підлягає залишенню без розгляду, оскільки випливає з порушення прав та законних інтересів на підставі умов цивільно-правової угоди фінансового лізингу, дані вимоги потерпілий вправі вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ст.124 КПК України.

ОСОБА_15 речових доказів належить вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_2 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Призначити ОСОБА_2 за ст. 356 КК України покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 ( вісімсот пятдесят) гривень.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 70 КК України вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 15.08.2013 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій на установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді особистого зобовязання залишити до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов ОСОБА_3 залишити без розгляду та рекомендувати звернутись в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в розмірі 737 грн. 88 коп.. Кошти перерахувати за реквізитами : отримувач УДКСУ у м. Черкаси, код отримувача 38031150, р/рахунок 31116115700002, банк ГУ ДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, код платежу 24060300.

Речові докази по справі:

- автомобіль НОМЕР_3, який знаходиться на штраф майданчику ДАІ УМВС України в Черкаській області, повернути власнику за належністю.

На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий: В.В. Орленко

Судді: О.М. Марцішевська

ОСОБА_16