Ухвала суду № 54239150, 10.11.2010, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 22-ц- 30249/2010р. Головуючий 1-ї інстанції

Категорія: сімейне ОСОБА_1

Доповідач - Черкасов В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Кукліної Н.О.

суддів - Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б., Назаренко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Прокурора Фрунзенського району м.Харкова, який діє в інтересах малолітніх - ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Фрунзенської районної у м.Харкові ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

за апеляційною скаргою: ОСОБА_4

на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 червня 2010 року

ВСТАНОВИЛА:

18 грудня 2009 року прокурор Фрунзенського району м.Харкова, діючи в інтересах малолітніх - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Фрунзенської районної у м.Харкові ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: м.Харків, Салтівське Шосе, 118, кв. 140, має малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, від виховання яких злісно ухиляється. Старшу доньку вона покинула у пологовому будинку, звернулася з заявою до управління освіти районної ради щодо влаштування дитини до Будинку дитини терміном на 6 місяців, однак дитину не зареєструвала, дитину не відвідувала, не цікавилася її долею, у зв'язку з чим рішенням виконкому Фрунзенської районної у м.Харкові ради дитина була влаштована до Будинку дитини, реєструвала дитину у відділі РАЦС Фрунзенська районна у м.Хакрові рада, відомості про батька дитини записані відповідно до ч.І ст. 135 Сімейного кодексу України. Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14.09.2004 року відібрано малолітню ОСОБА_8 у матері ОСОБА_4 без позбавлення її батьківських прав та стягнуті з неї аліменти на користь інтернатних закладів у розмірі ? частини. Молодшу доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідачка покинула у пологовому будинку №2, відмовившись забирати дитину при виписці, рішенням виконавчого комітету Московської районної у м.Харкові ради малолітню влаштовано до будинку дитини. Відомості про батька теж записані на підставі ст. 135 СК України. За клопотанням обласного спеціалізованого Будинку дитини №1, де перебувала малолітня ОСОБА_9, службою у справах дітей Фрунзенської районної у м.Харкові ради була направлена позовна заява про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_9. Під час розгляду справи відповідачка потрапила у дорожньо-транспортну пригоду та через свого представника подала до суду заяву, у якій зазначила, що вона заперечує проти позбавлення батьківських прав відносно обох доньок, визнає свою провину, стала відвідувати дітей у Будинку дитини та пообіцяла протягом 6 місяців забрати дітей додому, у зв'язку з чим позовна заява була залишена без розгляду за заявою позивача. Після винесення ухвали, ОСОБА_9 В,.В, мати відвідала своїх дітей, але жодних дій щодо повернення дітей до родини не виконала. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її малолітніх дітей необхідно, оскільки без визначеного соціального статусу малолітні не мають можливості користуватися пільгами, не мають права перебувати на повному державному забезпеченні.

24.06.2008 року прокуратурою Фрунзенського району м.Харкова в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був пред'явлений позов до ОСОБА_4В, про позбавлення батьківських прав відносно її малолітніх дітей. Під час розгляду вказаної справи представник відповідачки проти задоволення позову заперечував, завіряв, що дітей заберуть з дитячого будинку та їх мати буде належно виконувати свої батьківські обов'язки. В ході розгляду по суті прокурор з метою гуманності та надання матері часу для виправлення, звернувся до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, судом позовну заяву було залишено без розгляду.

Однак, як вказав представник позивача відповідачка жодних дій щодо повернення дітей до родини не виконала, від виховання своїх дітей з моменту їх народження злісно ухиляється, долею їх не цікавилася. У зв'язку з чим позивач просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, а також стягнути аліменти на утримання малолітніх.

Відповідачка ОСОБА_5, та її представник відповідача ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь і належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення слухання справи до суду не надали, у матеріалах справи є дані про належне їх повідомлення. У ході судового розгляду представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, проти позбавлення відповідачки батьківських прав заперечував.

Відповідач ОСОБА_5 надала суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що вона заперечує проти позбавлення батьківських прав відносно її доньок ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7. Відповідачка вважає, що її тимчасова слабкість і хвороба внаслідок травм, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, від психічного тиску в пологових будинках, дитячих лікарнях, будинках дитини не може бути підставою для цього. Відповідач зазначає, що твердження про те, що вона не піклується про дітей є неправдивими, вона допускає, що може скластися таке враження, оскільки у неї немає сил яскраво і демонстративно проявляти своє піклування. У закладах, де на неї чинили тиск, вона відчуває себе надміру сковано та хворобливо, після їх відвідування вона довго хворіє, люди з надмірною активністю і агресією її подавляють, навіть надміру голосний голос з відтінком агресії або негативних емоцій іноді вводять її в шок, психологічний тиск на неї діє принижуюче, у зв'язку з чим вона нечасто відвідує дитячі заклади, де знаходяться її діти.

Представник третьої особи - ОСОБА_11, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 червня 2010 року позовні вимоги прокурора Фрунзенського району м.Харкова задоволено.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 позбавлена батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5.

З ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 стягнуто аліменти у розмірі ? всіх видів заробітку на утримання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, на особистий рахунок №32881, відкритий у 229 відділенні ХОУ «Ощадбанк», (МФО 351823, код ОКПО 09351600, р/р 29092009), що знаходиться за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 210, починаючи з 18.12.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в межах суми виплати ? доходу за один місяць полягало негайному виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривні.

Стягнуто із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, витрати за послуги інформаційного і технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги її доводи, розглянув справу в порушення вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з вимог закону, досліджених доказів, матеріалів справи та прийшов до обгрунтованого висновку про позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки відповідачкою не надано суду доказів виконання своїх батьківських обов'язків, виховання, піклування відносно її малолітніх дітей.

Відповідно до ст..8 Закону України „Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до змісту вимог ст.. 12 цього ж Закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст.. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст.. 165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї' якої проживає дитина, заклад охорони здоров"я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п.16 постанови Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, батько дитини - ОСОБА_12, записаний на підставі ст. 135 Сімейного Кодексу України (свідоцтво про народження серія 1-ВЛ №278177, видане Відділом РАЦС Фрунзенського районного управління юстиції м.Харкова ІНФОРМАЦІЯ_8), а також ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, батько дитини - ОСОБА_13, записаний на підставі ст. 135 Сімейного Кодексу України(свідоцтво про народження серія 1-ВЛ №043335, видане Відділом РАЦС Московського районного управління юстиції 18.06.2006 року).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної у м.Харкові ради від 22.06.2004 року №106/21 «Про реєстрацію та влаштування покинутої малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, до Будинку дитини», до виконкому Фрунзенської районної ради звернулась адміністрація міської дитячої клінічної лікарні, з прохання зареєструвати та влаштувати покинуту малолітню дитину до Будинку дитини, мати дитини, ОСОБА_5, покинула дитину в пологовому будинку, звернулася з заявою до управління освіти районної ради щодо влаштування дитини до будинку дитини терміном на шість місяців, однак дитину не зареєструвала, відповідних документів не надала, на розгляд заяви не з'явилась, дитину у лікарні не відвідувала, не цікавилась її долею, у зв'язку з чим виконком Фрунзенської районної ради вирішив: присвоїти покинутій дитині Чаловій-Кадочніковій, ІНФОРМАЦІЯ_4, прізвище - ОСОБА_5, ім'я - ОСОБА_2, по-батькові -Дмитрівна, Відділу РАЦС Фрунзенського районного управління юстиції м.Харкова зареєструвати покинуту малолітню дитину, влаштувати малолітню дитину до Будинку дитини.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14.09.2004 року, малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, відібрано у матері ОСОБА_4, без позбавлення її батьківських прав.

Крім того, як вбачається із заяви ОСОБА_5 від 14.04.2006 року та акту пологового будинку №2 м.Харкова від 14.04.2006 року, вона покинула свою молодшу доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, покинула у міському пологовому будинку №2 м.Харкова, відмовившись при виписці забрати дитину із пологового будинку.

Рішенням виконавчого комітету Московської районної у м.Харкові ради від 23.05.2006 року №165/23 малолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, до будинку дитини на повне державне утримання.

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету районної ради №265 від 18.02.2010 року, беручи до уваги необхідність визначення соціального статусу неповнолітніх, Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Фрунзенської районної у м.Харкові ради діючи в інтересах неповнолітніх, вважає доцільним та відповідаючим інтересам неповнолітніх, позбавити батьківських прав ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно малолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5.

У судовому засіданні зазначені висновки підтримані представником органу опіки та піклування, якій від народження дітей ОСОБА_4В відомо про відносини у родині та підстави ухилення матері від виховання, розвитку, умов проживання малолітніх доньок.

Судом встановлено, підтверджено наявними доказами, що неодноразово до Фрунзенського районного суду м.Харкова Службою у справах дітей Фрунзенської районної у м.Харкові ради, Прокурором Фрунзенського району м.Харкова подавались позовні заяви про позбавлення батьківських прав ОСОБА_14В, відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, 06.04.2006 року, але, враховуючи обіцянки ОСОБА_4В, забрати дітей до дому, з метою гуманності, надання матері часу на виправлення, ухвалами суду від 16.05.2007 року, 26.09.2009 року зазначені позовні вимоги були залишені без розгляду.

Однак, відповідачка ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробила, свідомо продовжує нехтувати своїми батьківськими обов'язками, ухиляється від їх виконання, від виховання, піклування відносно своїх малолітніх доньок.

Судом не встановлено створення перешкод виконанню відповідачкою батьківських обов'язків відносно малолітніх доньок, відповідачкою не надано доказів того, що вона не ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків, а не нехтувала ними від дня народження дітей.

В процесі розгляду справи апеляційним судом відповідачці надавалася можливість зустрітися з дітьми. Проте відповідачка від зустрічі з ними в категоричній формі без свого знайомого психолога відмовилася.

Позовні вимоги належним чином досліджені судом першої інстанції, їм дана належна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судового рішення і не спростовується доводами апеляційної скарги.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого касаційного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: