Рішення № 54239142, 04.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/6530/15 Головуючий 1-ї ін-т. ОСОБА_1

Справа № 640/8038/15-ц . Доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія земельні

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Котелевець А.В., Кірсанової Л.І.

за участю секретаря - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року по справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Держана інспекції сільського господарства в Харківської області, ОСОБА_5 про скасування рішення, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та правочинів,

В С Т А Н О В И Л А :

Прокуратура Харківської області в інтересах держави звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що у ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова прокуратурою області встановлено, що п. 58 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 24.12.2008 №350/08 Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Добриня» передано у власність земельні ділянки, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 2,3060 га, у тому числі ділянка №1 площею 0,8448га, (кадастровий номер 6310136600:08:001:0077); ділянка №2 площею 0,2420га, (кадастровий номер 6310136600:08:001:0078); ділянка №3 площею 1,219 га кадастровий номер 310136600:08:001:0079), для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Шевченка (в районі Журавлівського гідропарку). На виконання вказаного рішення міської ради ОК «ЖБК «Добриня» отримало державні акти на право власності на земельні ділянки. Разом з тим, рішення Харківської міської ради про передачу у власність ОК «ЖБК «Добриня» прийнято у порушення вимог ст.41 Земельного кодексу України ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186. ОК «ЖБК «Добриня» за своєю метою діяльності не відповідає вимогам ст.ст.133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту, як житлово-будівельний кооператив. Оскільки спірне рішення Харківської міської ради, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню, то і державні акти не відповідають закону та порушують права власника, тому у ОК «ЖБК «Добриня» не виникало право власності на зазначену земельну ділянку. У подальшому, спірні земельні ділянки відчужені на підставі цивільно-правових угод на користь фізичних осіб, а саме: ОСОБА_2, яка у подальшому 25.07.2012 уклала договори іпотеки з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Позивач просив визнати незаконним та скасувати п. 58. додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 24.12.2008 №350/08; визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку №1, площею 0,8448га, (кадастровий номер 6310136600:08:001:0077) - ЯЕ №492563; ділянка №2, площею 0,2420га, (кадастровий номер 6310136600:08:001:0078) - ЯЕ №492564; ділянка №3, площею 1,2192га, (кадастровий номер 6310136600:08:001:0079) - ЯЕ №492565, які 30.06.2009 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 320967100006, 320967100007, 320967100005 відповідно; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 та передати Харківській міській раді земельну ділянку площею, 0,24 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0078), про що скласти акт прийому-передачі; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 та передати Харківській міській раді земельну ділянку площею, 0,84 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0077), про що скласти акт прийому-передачі; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 та передати Харківській міській раді земельну ділянку площею, 1,21 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0079), про що скласти акт прийому-передачі; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог прокуратури Харківської області відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 41 ЗК України, ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР. Вказує на неповне з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги. Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що зявились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Харківською міською радою 24.12.2008 року було прийнято рішення №350/08 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів», у відповідності до якого Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Добриня» передано у власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 2,3060 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Шевченка в районі Журавлівського гідропарку (п. 58. додатку 1 до рішення).

30.06.2009 року Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Добриня» видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею площею 0,8448га, (кадастровий номер 6310136600:08:001:0077); ділянка №2 площею 0,2420га, (кадастровий номер 6310136600:08:001:0078); ділянка №3 площею 1,219 га кадастровий номер 310136600:08:001:0079). Цільове призначення земельних ділянок - для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови.

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування зазначеного рішення Харківської міської ради від 24.12.2008 року, визнання недійсним державних актів з поверненням земельної ділянки власнику з підстав невідповідності рішення вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Відмовляючи в позові прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оспорюваного рішення Харківською міською радою не було допущено порушень, на які посилається прокурор, а за відсутності доказів скасування державної реєстрації ОК «Житлово-будівельний кооператив «Добриня» під час прийняття рішення міської ради та (або) оформлення державного акту на землю у Харківської міської ради не було і підстав для відмови в передачі у власність спірної земельної ділянки, оскільки Харківська міська рада не є органом державної реєстрації юридичних осіб та не має права надавати оцінку установчим документам суб'єктів господарювання. Також, відхиляючи як безпідставні посилання прокурора на невідповідність статуту ОК «Житлово-будівельний кооператив «Добриня» вимогам ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, суд першої інстанції вказував, що на час створення ОК «Житлово-будівельний кооператив «Добриня» діяли Закон України "Про кооперацію" і Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", які є спеціальними законами та які не містять вказівок про обов'язкове дотримання другим відповідачем умов, викладених в ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуті.

Судова колегія вважає, що таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права при неповному з*ясуванні обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення органу місцевого самоврядування приймалось на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 41 ЗК України, відповідно до частини першої якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно зі ст. 133 ЖК Української РСР, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ст. 135 ЖК Української РСР, до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 137 ЖК Української РСР, ЖБК зорганізуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту, при будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше п'яти чоловік.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність ОК «ЖБК «Добриня» міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту. З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК «ЖБК «Добриня» як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 ЗК України, зобов'язує міську раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, правова позиція якого щодо застосування наведених норм матеріального права викладена у постанові колегії суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах від 17.06.2014 по справі № 21-195а14, який згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з п.3.1. Статуту ОК «ЖБК «Добриня», метою його діяльності є забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків) (а.с. 30)

Між тим, всупереч вимогам п. 3 Примірного статуту, засновниками та членами кооперативу на час прийняття оскаржуваного рішення Харківською міською радою були лише три особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а. с. 32), які згідно реєстраційної картки у справі (а.с. 23-26) забезпечені житлом.

Доказів перебування членів кооперативу на квартирному обліку та здійснення ОК «ЖБК «Добриня» будівництва багатоквартирного житлового будинку матеріали справи не містять.

Згідно довідки АА № 1222983 з ЄДРПОУ ОК «ЖБК «Добриня» за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, єдиним видом економічної діяльності якого є управління нерухомим майном (код КВЕД 70.32.0).

Отже, матеріали справи свідчать, що ОК «ЖБК «Добриня» створено всупереч вимогам ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Доказів дотримання ОК «ЖБК «Добриня» положень наведених норм під час його створення матеріали справи не містять.

За таких обставин, висновки суду попередніх інстанцій стосовно підстав відмови в позові прокурора колегія вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, не відповідають вимогам спеціального законодавства, суперечать наведеній правовій позиції Верховного Суду України та не містять мотивів відступлення від неї.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, враховуючи невідповідність спірного рішення Харківської міської ради від 24.12.2008 року вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та обґрунтованість позовних вимог прокурора, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини сторін.

Разом з тим, згідно матеріалів справи представник Харківскьої міської ради у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати позовну давність (а.с. 110).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 2 ст. 45, ч. 1 ст. 46 ЦПК України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, окрім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №6-178цс15 та від 16.09.2015р. у справі №6-68цс15, які були прийняті на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах.

Судом встановлено, що органи прокуратури знали про прийняття вказаного рішення саме з дати його ухвалення, оскільки на пленарному засідання сесії Харківської міської ради 24.12.2008 року, на якому прийняте спірне рішення, був присутній прокурор міста Харкова ОСОБА_9 Крім того, це рішення листом № 08-04/25/2-09 від 13.01.2009 року було направлене Харківською міськрадою на адресу прокурора міста Харкова.

Таким чином, у зв'язку із обізнаністю з 24.12.2008 року заступника прокурора м. Харкова про прийняття безпосередньо за його участю оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними й всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, не є поважною причиною пропуску позовної давності.

При цьому апеляційним судом враховано правову позицію з цих питань Верховного Суду України, наведену у постановах від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, та від 27.05.2014 у справі № 3- 23гс14.

Отже, зважаючи на те, що початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 24.12.2008 року, починається саме з дати прийняття цього рішення, враховуючи звернення прокурора з даним позовом лише у квітні 2015 року, у задоволенні позову необхідно відмовити за пропуском позовної давності.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, підставою для чого є, згідно п.3, п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального, процесуального права. Необхідно ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову заступника прокурора Харківської області в інтересах держави до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Держана інспекції сільського господарства в Харківської області, ОСОБА_5 про скасування рішення, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та правочинів.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді