Ухвала суду № 54238980, 02.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/7527/15 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 646/9602/15-ц ОСОБА_1

Категорія: на дії Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Швецової Л.А.,

суддів: Малінської С.М., Бровченка І.О.,

за участі секретаря : Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2015 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересована особа : Публічне акціонерне товариство « ОСОБА_4 Аваль» на дії державного виконавця Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2015 року та постанови про арешт майна боржника від 20.05.2015 року , -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії державного виконавця щодо прийняття до виконання виконавчого листа №646/12401/14ц від 23.03.2015 року, у якому боржником зазначена ОСОБА_2, визнати незаконним дії державного виконавця щодо накладення арешту на нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Нетеченська, буд 25, як такого, що належить ОСОБА_2, визнати незаконним дії державного виконавця щодо накладення арешту на все майно ОСОБА_2, скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2015 року у виконавчому провадженні №47606637, скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.05.2015 року у виконавчому провадженні №47606637.

В обґрунтування скарги зазначив, що у Червонозаводському ВДВС ХМУЮ знаходиться виконавче провадження № 47606637, відкрите 20.05.2015 року на підставі виконавчого листа, виданого Червонозаводським районним судом міста Харкова 23.03.2015 року по справі № 46/12401/14ц. В рамках даного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Головко В.Л. 20.05.2015 року винесено постанову про накладання арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження з порушенням порядку накладання такого арешту, скільки ОСОБА_2 не є власником майна, на яке накладено арешт.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2015 року в задоволенні скарги за скаргою ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 на дії державних виконавців Червонозаводського ВДВС Харківського міського управління юстиції - відмовлено.

Не погодившись з таким процесуальним рішенням суду ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 звернувся на нього з апеляційною скаргою в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену вище ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою заяву ОСОБА_2 задовольнити..

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ суд першої інстанції виходив з того, що останній діяв в межах своїх повноважень, і права ОСОБА_2 при здійсненні виконавчих дій щодо арешту майна, не порушені.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19.02.2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Нетеченська, 25, майнові права на які набула ОСОБА_2, як спадкоємця ОСОБА_5, яка прийняла спадщину відповідно до ст. 1216, 1218,1282 ЦК України Вказане судове рішення набрало законної сили та є обовязком до виконання.

На підставі вказаного судового рішення були видані виконавчі листи та за заявою стягувача 20.05.2015р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження та того ж дня винесено постанову про арешт майна боржника, оголошення заборони його відчуження.

Постановою від 02.09.2015р. держаним виконавцем винесено постанову про усунення описки в мотивувальній та резолютивній частині постанови про арешт майна боржника від 20.05.2015 року, а саме: в зазначенні номеру будинку - «25» замість «2».

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його apeшті, вилученні та примусовій реалізації.

Дії державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду визначені статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до ч.2 якої зазначено наявність у державного виконавця права накладення арешту на майно боржника при відкритті виконавчого провадження, а у боржника права за погодженням з державним виконавцем у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Судова колегія погоджується з висновком суду стосовно того, що вказані дії державного виконавця не суперечать вимогами ст.ст.25, 57 Закону України «Про виконавче провадження».

У звязку з зазначеним доводи апеляційної скарги на те, що на порушення вимог ч.1 ст. 6 та ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем накладений арешт на належне йому, боржнику, майно до закінчення строку на добровільне виконання рішення суду, є безпідставними.

Як в суді першої так і апеляційної інстанції представником апелянта не спростовані висновки суду першої інстанції й про те, що обставина належності арештованого майна ОСОБА_2 встановлена рішенням суду, на підставі якого видані виконавчі листи та порушено виконавче провадження.

Також, посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на той факт, що в реєстрі речових прав вказане майно не зареєстровано за ОСОБА_2, судова колегія вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_2 є власником спірного майна з часу звернення з заявою до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала якого постановлена з додержанням вимог закону, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: