Ухвала суду № 54238867, 11.12.2015, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/11576/15-к

№ провадження 1-кс/646/6110/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2015 року м.Харків

Слідчий суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Васильєва О.О., за участю секретаря Безсонної Д.В., прокурора Фатєєва А.М., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши клопотання захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 12015220430003421 від 03.09.2015 року у відношенні ОСОБА_4 ,-

В С Т А Н О В И В :

09 грудня 2015 року захисники підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись до суду із зазначеним клопотанням.

В судовому засіданні захисники підозрюваного ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 клопотання підтримали та просили його задовольнити. Пояснили, що ризики, визначені ст 177 КПК України, прокурором не доведені та не існують. Крім того, ОСОБА_4 взагалі не вчиняв інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Підозрюваний ОСОБА_4В клопотання своїх захисників підтримав та пояснив, що не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на потерпілих та свідків.

Прокурор проти клопотання заперечував, мотивуючи тим, що підстави зміни запобіжного заходу відсутні та ризики, визначені ст 177 КПК України, не змінилися.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, а саме - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та за ч.3 ст.289 КК України, а саме - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у інше сховище, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, якщо воно завдало великої матеріальної шкоди.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2015 року задоволено клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_5 та обрано в кримінальному провадженні № 12015220430003421 від 03.09.2015 року у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 за ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 листопада 2015 року з тримання його в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 27, без застосування застави.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.09.2015 року ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.09.2015 року залишена без змін.

04.11.2015 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Благою І.С. задоволено клопотання слідчого Лукянчука та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4

09.12.2015 року захисники підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернулись до суду із зазначеним вище клопотанням.

В обґрунтування клопотання захисники підозрюваного зазначають, що підозра, про яку повідомлено ОСОБА_4 є необґрунтованою, а обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 без застосування застави невірним, недоцільним, а відтак існують підстави для зміни застосованого запобіжного заходу та обрання щодо ОСОБА_4 іншого, більш мякого запобіжного заходу.

Також, як вбачається з матеріалів провадження, 09.12.2015 року слідчим в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області ОСОБА_5 було винесено повідомлення про зміну підозри, відповідно до якої ОСОБА_4 підозрюється в тому, що наприкінці серпня 2015 року, знаходячись на території Харківської області, у співучасті з ОСОБА_6 та невстановленою особою, здійснюючі готування до злочину, вступив у змову з ОСОБА_6 та невстановленою особою та досяг з ними домовленості про скоєння нападу поєднаного з насильством небезпечним для життя чи здоровя потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, маючи намір на незаконне, протиправне заволодіння транспортним засобом, що належить ОСОБА_7, шляхом співучасті у злочині, заздалегідь пообіцяв ОСОБА_6 переховати здобутий злочинним шляхом та збути у подальшому автомобіль, «Mitsubishi Outlander» державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Продовжуючи злочинні дії ОСОБА_4, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 разом з невстановленою особою, діяли в межах їх попередньої злочинної домовленості, а саме 02.09.2015 о 21.00 за адресою: будинок №21 по вул.Полянського в м.Мерефа Харківської області, із застосуванням насильства небезпечного для життя, як виразилось у нанесенні декількох ударів кулаками рук по різним частинами тіла, та погроз, що потерпілий сприйняв як реальну загрозу для свого життя та здоровя, заволоділи транспортним засобом марки «Mitsubishi» «Outlander» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_7, отримав від ОСОБА_6 зазначений автомобіль та з 02.09.2015 по 08.09.2015 здійснював його зберігання за місцем свого мешкання, а саме: за адресою: вул. Першого травня, буд.25, с. Ржавець, Харківського району Харківської області, продовжуючи виконання злочинного, спільного плану, намагався здійснити збут автомобілю, при цьому 08.09.2015 був затриманий працівниками міліції.

Вищевказаними спільними злочинними діями ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 та невстановленою особою, ОСОБА_7 завдано фізичної шкоди, спричинивши йому відповідно до висновків експерта, тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, лівій нозі, забиття обличчя, садно на лівій руці, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоровя та матеріальну шкоду у розмірі 691495 грн., що ставить вартість автомобілю НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_7

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27 ч.3 ст.289 КК України, а саме - пособництво у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у інше сховище, із застосуванням такого насильства, що є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, що завдало великої матеріальної шкоди.

Статтею 201 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обовязків, передбачених частиною пятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладеним на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього увязнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її звязками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, є колишнім працівником органів прокуратури, вчинив інкрімінуєме кримінальне правопорушення під час проходження служби в органах прокуратури, що свою чергу свідчить про відсутність стримуючих факторів до антигромадської поведінки.

З урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкості, слідчий суддя вважає доведеним наявність наведених ризиків, передбачених 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки його слід утримувати під вартою.

Разом з тим, слідчим суддею під час розгляду клопотання вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але, враховуючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, з метою забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя вважає не доцільним застосування стосовно більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Одночасно, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього увязнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.

При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її звязками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на свободу та особисту недоторканність.

Також, як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин про які йдеться в рішеннях національних судів, рівня переконливості аргументів заявника, викладених в його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

У справі «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10.12.2009 ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою. Другою складовою підстави застосування запобіжних заходів, зокрема, тримання під вартою, є наявність ризиків, що дозволяють слідчому судді, суду обґрунтовано вважати, що особа може перешкоджати здійсненню кримінального провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення та ін.

ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Проте, сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості, тобто небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку.

Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє увязнення виявиться невиправданим.

Одночасно, у рішенні у справі «Цигоній проти України» від 24.11.2011 року вказано зокрема, що суди не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

Таким чином, при вирішенні даного клопотання, з урахуванням норм КПК України, слідчий суддя також застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбаченим цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Як було встановлено у судовому засіданні, досудове розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 перебуває на завершальній стадії, тобто були допитані всі потерпілі, свідки, призначені та проведені низки судових експертиз, зібрані докази, що в свою чергу виключає ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на потерпілого, свідків, експертів та інших осіб. Також, встановлено, що ОСОБА_4 на даний час не є працівником правоохоронного органу, що також виключає можливість перешкоджання досудовому розслідуванню.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею з пояснень прокурора та захисників не здобуто доказів, що за весь час досудового слідства підозрюваний ОСОБА_4 намагався вплинути на свідків, потерпілого, через соціальні звязки з бувшими колегами вплинути на хід досудового слідства та якимось чином його затягнути, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити, у якому обвинувачується, намагався переховуватися від органів досудового слідства.

Також, встановлено, що ОСОБА_4 має непрацездатних батьків ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто наявні міцні соціальні звязки у останнього.

Одночасно, слідчим суддею прийнято до уваги, що підозрюваному ОСОБА_4 змінено підозру з ч.4 ст. 187, ч.5 ст.27 ч.3 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України на ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 289 КК України у звязку з непричетністю ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та ч.3 ст289 КК України.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, та наявності повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, з якої виключено злочин, передбачений ч.4 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення застави у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_4

Однак, слідчий суддя вважає, що зазначений у клопотанні розмір застави 50 мінімальних заробітних плат є необґрунтованим та безпідставним, а відтак не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, суд вважає необхідним визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 300 мінімальних заробітних плат, тобто 365 400 гривень (300 Х 1218,00 гривень = 365 400 гривень), а також відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього в рамках даного кримінального провадження обов'язки.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст.176-178, 183, 194, 201 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисників підозрюваного ОСОБА_4 ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 задовольнити частково.

Залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з одночасним визначенням застави у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 365 400 грн., при внесенні якої ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Червонозаводського районного суду міста Харкова: Отримувач коштів - ТУ ДСА України у Харківській області, Банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, Код банку отримувача 851011, рахунок отримувача 37318008000164, Призначення платежу застава, справа №646/11576/15-к, пр. №1-кс/646/6110/2015, підозрюваний ОСОБА_4, платник ___ (прізвище, ініціали).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12015220430003421 наступні обов'язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування

- повідомляти слідчого, який здійснює досудове розслідування про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування свій паспорт для виїзду за кордон та, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Червонозаводського районного суду міста Харкова коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Харківського слідчого ізолятора.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27) негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_4 та повідомити усно і письмово слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_5 та слідчого суддю Червонозаводського районного суду міста Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.О. Васильєва