Ухвала суду № 54238479, 10.12.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/9079/13-к

н/п 1-кс/640/8531/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

при секретарі - Феденко Д.В.,

за участю прокурора - Сапсай А.В.,

власника майна - ОСОБА_1

розглянувши в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в режимі відеоконференції клопотання прокурора відділу 04/2/4 прокуратури Харківської області юриста 1 класу ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220060000084 від 24.11.2012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15, ч.2 ст.190, ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна,-

встановив :

До Київського районного суду м.Харкова 08.12.2015 надійшло вказане клопотання, в якому прокурор просить накласти арешт на квартири, розташовані за адресами: АДРЕСА_1, м. Дергачі, вул. Садова, 10, корпус «Є» квартира №65, які, згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна станом на 11.11.2015, 09.11.2015 відповідно на праві власності належить ОСОБА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3, які згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 11.11.2015 на праві власності належить ОСОБА_3; приміщення за адресою: м. Харків, набережна Крупської, 7, літ. «М-2», яке згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 12.11.2015 на праві власності належить ОСОБА_4, із забороною вчинення будь-яких дій, в тому числі в рамках виконання виконавчих проваджень.

На обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншими особами набував право власності на квартири, домоволодіння та земельні ділянки, розташовані як на території м. Харкова, так і на території Харківської області шляхом обману та зловживання довірою громадян під приводом укладення цивільно-правових договорів.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 15.10.2008 взяла у борг у ОСОБА_1 20000 доларів США. Як гарант виплати узятих у борг грошових коштів остання з ОСОБА_1 уклала договір міни своєї квартири АДРЕСА_4. Вказаний договір міни був укладений не з метою відчуження квартири, а з метою забезпечення виконання зобовязання виплати узятих у борг грошових коштів. Насправді ОСОБА_7 була введена в оману, так як не розуміючи юридичного значення даного договору, та будучи введеною в оману, підписала даний договір, не бажаючи настання правових наслідків укладеного договору. Свій обовязок стосовно виплати грошових коштів узятих у борг, ОСОБА_7 перед ОСОБА_1 виконувала у повному обсязі, узяті в борг грошові кошти виплачувала стабільно. Але у грудні 2009 р. зв'язок з ОСОБА_1 обірвався у звязку з його затриманням та перебуванням у СІЗО м. Харкова, у звязку з чим виплачувати грошові кошти ОСОБА_1 вона припинила. Станом на 11.11.2015 квартира АДРЕСА_5 на праві власності належить ОСОБА_1

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що в грудні 2009 р. ОСОБА_8 уклав договір позики грошових коштів в сумі 15000 доларів США з ОСОБА_1, які виплатив вчасно у повному обсязі з урахуванням процентів. Крім того, як гарант виплати боргу з ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, а також договір комісії з ОСОБА_9, про який він дізнався тільки через декілька днів. Виплативши всю суму боргу, від ОСОБА_1 він не отримав ніякого документу про передачу грошових коштів. На даний час ОСОБА_1 стверджує, що ніяких грошових коштів від ОСОБА_4 не отримував. Станом на 12.11.2015 будівля, розташована за адресою: м. Харків, Крупська набережна, 7, літ. «М-2» на праві власності належить ОСОБА_4

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 03.07.2009 ОСОБА_10 (помер 29.08.2012), взяв у борг грошові кошти в сумі 22000 доларів США у ОСОБА_1, при цьому він був ознайомлений з договором позики вищевказаних грошових коштів, який при підписанні йому підмінили на договір купівлі-продажу належної йому квартири, розташованої за адресою: Харківська область, Харківській район, м. Дергачі, вул. Садова, 10, корпус «Є», квартира №65. Даний договір був підписаний ОСОБА_10, будучи впевненим, що він підписує договір позики. Станом на 09.11.2015 квартира №65 буд.10-Є по вул. Садовій в м. Дергачі Харківського району Харківської області на праві власності належить ОСОБА_1

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 17.09.2010 ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_1 договір позики на суму 46870 доларів США та договір іпотеки, предметом якого виступала квартира №26 будинку 4-А, розташованого по провулку Таганському 3, в м. Харкові, а також квартира АДРЕСА_6. Вищевказані грошові кошти вона не отримувала, мети відчуження вищевказаних квартир у неї не було, підписи в договорах ставила під психологічним примусом. Станом на 11.11.2015 квартира АДРЕСА_7 та кв.26 будинку 4-А по провулку Таганському,3 в м. Харкові на праві власності належить ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що зазначені квартири та приміщення є предметами кримінального правопорушення, які були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10, прокурор просить накласти на них арешт, із забороною вчинення будь-яких дій, в тому числі в рамках виконання виконавчих проваджень.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції власник майна ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи, що арешт зазначених квартир є спробою рейдерського захвату майна, набутого у законний спосіб, оскільки зазначені особи програли всі судові спори, в тому числі і у суді касаційної інстанції, щодо звернення стягнення на ці обєкти нерухомості як на предмети іпотек, та виселення з них, на теперішній час тривають виконавчі провадження щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили. У вказаний спосіб йдеться фактично не про арешт майна, а про зупинення виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень.

Власники майна ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, повідомлялися належним чином про час, місце розгляду клопотання, від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляді справи у його відсутність.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття власників майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.

Слідчий суддя, вислухавши думку прокурора та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12012220060000084 від 24.11.2012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15, ч.2 ст.190, ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190 КК України.

ОСОБА_11 п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом чинного законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

ОСОБА_11 ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

ОСОБА_11 ч. 4 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у звязку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

У абзацу 2 ч. 2 ст. 171 КПК України зазначено, що до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Таким чином, за змістом чинного законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може бути накладено лише на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

З огляду на викладене, відсутні правові підставі до арешту майна, як того вимагає п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, оскільки у даному кримінальному провадженні, відкритому ще 24.11.2012, відсутні особи, яким би було повідомлено про підозру.

Прокурором не доведено, що незастосування заходу забезпечення у вигляді арешту пятьох обєктів нерухомості може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

За змістом чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, повязаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукувані) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів. Повідомлення про підозру, відповідно до ст. 276 КПК України, здійснюється тільки за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчинені кримінального правопорушення.

Тому відсутність повідомлення про підозру у кримінальному правопорушенні не позбавляє права звернутися з клопотанням про арешт майна для забезпечення доказової бази в кримінальному правопорушенні, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України.

За змістом клопотання та наданих документів, дві квартири, на які прокурор просить накласти арешт, на теперішній час належать ОСОБА_1, даних про процесуальний статус якого у даному кримінальному провадженні слідчому судді не надано. Інші дві квартири, на які прокурор просить накласти арешт, належать ОСОБА_3 потерпілій у кримінальній справі (без вказівки номеру такої справи) згідно протоколу допиту потерпілого ще від 03.11.2010 (а.с. 17-19). Одне приміщення, на яке прокурор просить накласти арешт, належить ОСОБА_4 - потерпілому у даному кримінальному провадженні згідно протоколу допиту від 29.09.2015 (а.с. 42-47).

ОСОБА_11 з кримінального провадження №12012220060000084, запис № 14 від 24.04.2013 за ч. 4 ст. 190 КК України, ще 24.04.2013 до Дергачівського РВ ГУ МВС України в Харківській області з прокуратури Дергачівського району Харківської області надішли матеріали за заявою ОСОБА_10 про те, що 03.07.2009 її чоловік домовився з ОСОБА_1 про укладання договору позики під заставу їхньої квартири, розташованої за адресою: Харківська область, Харківській район, м. Дергачі, вул. Садова, 10-Є, кв. №65, на загальну суму, еквіваленту 22 тис. доларів США, строком на два роки, під три відсотки від вказаної суми в місяць, але у вересні 2009 р. їй стало відомо, що відносно її родини до Дергічівського районного суду подана заява від ОСОБА_1 про виселення її сімї, яка втратила право на користування вказаним житлом та виселення з нього, при цьому продавши шляхом шахрайства вказане житло, яке було предметом договору застави (а.с. 6).

ОСОБА_11 з кримінального провадження №12012220060000084, запис № 30 від 02.12.2014 за ч. 1 ст. 190 КК України, ще 15.10.2008 невстановлені особи заволоділи майном ОСОБА_7, а саме, квартирою № 12 в буд. 23 по вул. Артема в м. Харкові, чим завдали потерпілій матеріальну шкоду (а.с. 12-13).

ОСОБА_11 з кримінального провадження №12012220060000084, запис № 13 від 23.04.2013 за ч. 1 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, ще 23.04.2013 до ЧЧ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області із прокуратури Комінтернівського району м. Харкова надійшла заява про те, що в 2010 р. невстановлені особи шляхом обману намагалися заволодіти квартирою, яка належить ОСОБА_3 (а.с. 6).

ОСОБА_11 з кримінального провадження №12012220060000084, запис № 26 від 11.07.2014 за ч. 3 ст. 190 КК України, ще в період з 17.12.2009 по 07.01.2011 невстановлені особи, під приводом отримання грошових коштів, за договором позики із ОСОБА_1 від 17.12.2009 шляхом обману отримали від ОСОБА_8 гроші в сумі 19650 доларів США, чим завдали потерпілому матеріальну шкоду у великому розмірі (а.с. 11).

До клопотання залучені ксерокопії договорів позик, іпотек, купівлі-продажу, про задоволення вимог іпотекодержателя, однією із сторін у яких виступав ОСОБА_1

Однак, обєктивних даних щодо перевірки відомостей, що містяться в протоколах допиту потерпілих, слідчому судді не надано.

Крім того, як зазначено вище, з пояснень в судовому засіданні ОСОБА_1 слідує, що надані прокурором до клопотання договори чинні, переглядалися в судовому порядку, судові рішення набрали законної сили, на теперішній час відкриті виконавчі провадження, тривають виконавчі дії.

Даних щодо перевірки цих обставин, що мають суттєве значення для розгляду даного клопотання, прокурором не надано. Натомість, в клопотанні прокурора зазначено прохання про арешт майна із забороною вчинення будь-яких дій, в тому числі в рамках виконання виконавчих проваджень. Однак, нормами КПК України, зокрема, ст. ст. 7, 131, 132, 170-173, 167 КПК України, не передбачено застосування заходів забезпечення кримінального провадження із метою заборони вчинення дій в рамках виконання виконавчих проваджень. Натомість, в ч. 1 ст. 131 КПК України прямо вказано, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За вказаних обставин надані протоколи допитів потерпілих самі по собі не свідчать про обґрунтованість клопотання, поданого у звязку з розслідуванням даного кримінального провадження. Матеріали кримінального провадження, що надані органом досудового розслідування слідчому судді, не містять належних та допустимих доказів, які б містили обєктивні та достатні відомості щодо вчинення кримінального правопорушення.

Прокурором не зазначено в клопотанні та не доведено під час його розгляду наявність підстав вважати, що вказані квартири та приміщення мають значення для досудового розслідування, відповідають критеріям, визначеним у ст. 167 КПК України, та можуть бути доказом у даному кримінальному провадженні.

З урахуванням положень ст. ст. 2, ст. 7 КПК України, слідчий суддя вважає, що слідчим, всупереч ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 132; ст. 171 КПК України, не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні прокурора, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора відділу 04/2/4 прокуратури Харківської області юриста 1 класу ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220060000084 від 24.11.2012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15, ч.2 ст.190, ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя С.О. Муратова