Рішення № 54238298, 11.12.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5404/15-ц

Провадження № 2/639/1650/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

секретаря Богоявленської І.М., Луценко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Московського району м. Харкова Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

До Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою, яку в подальшому уточнила, до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Московського району м. Харкова Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позивачка в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 04.06.2011 року уклала шлюб з ОСОБА_2. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2013 року шлюб між сторонами було розірвано. Крім того, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.06.2013 року з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.04.2013 року та до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка зазначає, що на підставі виконавчого листа № 643/6229/13-ц про стягнення аліментів, виданого 12.08.2013 року, відкрито виконавче провадження. Відповідач має заборгованість з виплати аліментів, таким чином він матеріальну допомогу на дитину не надає, з 2012 року жодного разу не бачив та не спілкувався з сином, у вихованні дитини участі не приймає, байдужий до його здоровя та розвитку , не цікавиться життям дитини.

Позивачка також зазначає, що 27.09.2014 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4. В цьому шлюбі 09.09.2015 року вона народила сина- Навроцького ОСОБА_5.

У звязку з чим позивачка просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримала позов в повному обсязі, посилаючись на викладені в ньому обставини, при цьому просила його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Належним чином повідомлений про дату і місце розгляду справи представник третьої особив судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримав позовні вимоги ОСОБА_1

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України неодноразово повідомлявся про час і місце розгляду справи, однак судова повістка від відповідача була повернута 29.07.2015 року, 20.08.2015 року, 04.09.2015 року, 07.10.2015 року, 22.10.2015 року, 30.11.2015 року, 07.12.2015 року поштовим відділенням до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Статтею 157 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місців з дня відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що провадження по вказаній цивільній справі відкрито ухвалою суду від 24.06.2015 року.

Відповідно ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Через неодноразову неявку відповідача до суду порушуються строки розгляду справи .

У зв'язку з чим суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд зі згоди представника позивачаухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серія І-ВЛ № 273699 (а.с.6).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2013 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.7).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.06.2013 року з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.04.2013 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.8).

В Жовтневому відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист № 643/6229/13-ц, виданий 12.08.2013 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 25.04.2013 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Відповідно довідки №91/22 від 02.06.2014 року, ОСОБА_8 працює в Національному фармацевтичному університеті на посаді старшого лаборанта кафедри організації та економіки фармації та з 04.07.2012 року по 30.04.2015 року знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до виповнення нею віку 3-х років (а.с.12).

27.09.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ВЛ №244895, виданим Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище дружині - ОСОБА_4 (а.с.46). Від вказаного шлюбу 09.09.2015 року народився син ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ВЛ №414257, виданим Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с.47).

Висновком Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради за № 613 від 07.11.2015 року, що міститься в матеріалах справи, визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він не підтримує ніяких відносин з сином ОСОБА_10, зовсім не бере участі у його вихованні та в розвитку, не проявляє ніякого бажання спілкуватися з ним, аліменти на утримання дитини за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.06.2013 року не сплачує (а.с.78).

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сімї якої проживає дитина, заклад охорони здоровя, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 15, 16 йогоПостанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обовязків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, обєктивного зясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обовязків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обовязків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на зясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Вислухавши пояснення представника позивача, аналізуючи вищенаведені обставини по справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що існують усі правові підстави щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обовязків по вихованню дитини, не піклується про її фізичний, духовний та моральний стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачкою сплачено 243 грн. 60 коп. судового збору, що підтверджується квитанціями, які міститься в матеріалах справи (а.с.2,19).

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 57, 60, 88, 208,209, 212 -215, 224 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк