Ухвала суду № 54238061, 11.12.2015, Близнюківський районний суд Харківської області

612/814/15-к

1-КС/612/137/15

У Х В А Л А

11 грудня 2015 р. смт. Близнюки

Слідчий суддя Близнюківського районного суду Харківської області Мороз О.І., при секретарі Коняєвій Н.Ю., за участю прокурора Близнюківського району Харківської області радника юстиції ОСОБА_1, розглянувши клопотання про надання дозволу на проведення позапланової перевірки,-

В С Т А Н О В И В :

З матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2015 року №12015220380001783, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.191 КК України вбачається наступне.

Зазначене кримінальне провадження знаходиться у провадженні СВ Лозівського ВП ГУ НП України в Харківській області.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наступне.

Під час досудового розслідування було встановлено, що 09.04.2015 року до ВМ ( с. Близнюки) Лозівського МВ ГУ МВС України в Харківській області надійшло повідомлення з Лозівскього МРВ УСБУ в Харківській області, про те, що під час проведення оперативно-розшукових заходів на території Близнюківського району Харківської області виявлено факт порушення чинного законодавства з боку посадових осіб ТОВ ДСП «БВ», яке полягає в розкраданні бюджетних коштів.

28.07.2015 відомості про вчинений злочин були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань України за № 120152200380001783 за ознаками злочину, передбаченого ч.1ст. 191 КК України.

Виявлено, що виконкомом Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області було зареєстровано 652 договори оренди земель сільськогосподарського призначення на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) між пайщиками СВК «Харківська овочева фабрика» та ТОВ ДСП «БВ» (32277921). Зазначені землі використовувались ТОВ ДСП «БВ» в період з 2004 року по теперішній час.

Встановлено, що зазначені договори не в повній мірі відповідають діючому законодавству, оскільки згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», - основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину, посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно ст. 126 Земельного кодексу України, - право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», - державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, - сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду землі», - об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ст. 238 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Зважаючи, що сертифікат на право на земельну частку (пай) не надає громадянину право власності на земельну ділянку та, відповідно, не надає права розпорядження нею, таке право належить відповідному органу державної влади чи місцевого самоврядування, згідно розподілу повноважень визначених ст. 122 Земельного кодексу України.

Виходячи з наведеного, право розпоряджатися земельними ділянками, в тому числі здавати в оренду, виникає з моменту реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в установленому законом порядку.

Відповідно до листа Близнюківського районного управління юстиції в Харківській області від 17.11.2015 року №02-01-03/346 реєстраційною службою у період з 2013 року по 2015 рік за ТОВ ДСП «БВ» (32277921) речові права, а саме право власності та право оренди земельної ділянки не реєструвалось.

Згідно листа відділу Держгеокадастру у Близнюківському районі Харківської області від 18.11.2015 року № 10-20.11-0.5-692/2-15 у період з 2012 по 2015 роки земельні ділянки за ТОВ ДСП «БВ» у користуванні не обліковувались.

ОСОБА_2 ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області від 30.06.2015 року №3140/9/20-33-18-02-27 повідомлено, що ТОВ ДСП «БВ», відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України, використовує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Відповідно до ст. 209.1 Податкового кодексу України «резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим упункті 209.6цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування».

Відповідно до ст. 209.6 Податкового кодексу України «сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах…»

Вважають, що ТОВ ДСП «БВ» не може відповідати вимогам податкового законодавства під час використання спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства в частині наявності власних або орендованих основних фондів. Отже, виникли сумніви, що є місце формування фіктивного податкового кредиту ТОВ ДСП «БВ» на користь своїх контрагентів у звязку з чим виникла необхідність проведення перевірки дотримання вказаним підприємством податкового законодавства України. Виходячи із цього під час позапланової перевірки мають бути встановлені такі обставини:

1.Правомірність використання ТОВ ДСП «БВ» спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та встановлення факту вирощування й реалізацію сільськогосподарської продукції в період з 01.01.2013року по 01.12.2015рік.

2.Використання ТОВ ДСП «БВ» в період з 01.01.2013 року по 01.12.2015 рік найманих працівників. Наявність власних чи орендованих основних фондів, посівних матеріалів, засобів захисту рослин, інших сил та засобів необхідних для здійснення циклу сільськогосподарського виробництва.

3.Встановлення взаємодії ТОВ ДСП «БВ» в період з 01.01.2013 року по 01.12.2015 року з іншими контрагентами з питань придбання та реалізації сільськогосподарської продукції або інших засобів, необхідних для здійснення циклу сільськогосподарського виробництва.

Вказують, що іншими способами повно, всебічно та обєктивно спростувати чи підтвердити дані про присвоєння державних коштів у кримінальному провадженні є неможливим.

На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо обмеження втручання у діяльність субєктів господарювання» від 22.07.2014 року № 1600-VII, Законом України від 28.12.2014 року №71, ст.ст.93,110,309 КПК України і просять клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав, посилаючись на обставини, викладені в поданні і зазначив, що проведення позапланової перевірки можливе лише за судовим рішенням. Без проведення такої перевірки встановити наявність чи відсутність факту розкрадання бюджетних коштів неможливо.

Вислухавши думку прокурора, перевіривши надані матеріали досудового провадження №12015220380001783, вважаю що клопотання підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Із вивчених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220380001783 28.07. 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст.191 КК України, вбачається, що у органа досудового розслідування виникла обґрунтована підозра втім, що ТОВ ДСП «БВ» допускає розкрадання бюджетних коштів за обставин як вони викладені вище.

Прокурор у судовому засіданні довів наявність достатніх підстав вважати необхідним проведення позапланової перевірки діяльності ТОВ ДСП «БВ» з метою отримання доказів грубого порушення податкового законодавства, для забезпечення повного та об'єктивного розслідування кримінального правопорушення.

Згідно вимогст.223 КПК Українислідчі дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

П.4 ч.2ст.40 КПК Україниуповноважує слідчого призначати ревізії та перевірки в порядку, визначеному законом.

Відповідно дост.11 Закону України «Про основні засаді здійснення фінансового контролю в Україні», позапланові перевірки суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності проводяться органом фінансового контролю за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Так цим законом передбачено, що позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

{Частина шоста статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 3202-IV від 15.12.2005}

Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державного фінансового контролю за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

{Частина сьома статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами№ 4652-VI від 13.04.2012,№ 1697-VII від 14.10.2014}

Орган або особа, що ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.

Такі документи, перелік та зміст яких зазначений вище, до суду надані.

Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів.

{Частина одинадцята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 3202-IV від 15.12.2005}

Отже за таких обставин слідчий, прокурор позбавлений можливості прийняти самостійно процесуальне рішення про проведення позапланової перевірки оскільки законом це віднесено до компетенції суду.

Як зазначеност. 4 КПК України, кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбаченому цим кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Відповідност. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватись вимогКонституції України, цьогокодексу, міжнароднихдоговорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватись закон, який суперечить цьому кодексу.

Тобто можливість застосування закону, який не суперечить КПК України, допускається.

Відповідно вимогоКПК України, слідчим суддею в межах його компетенції, на етапі досудового розслідування розглядаються, клопотання слідчого (прокурора) по застосуванню заходів забезпечення кримінального провадження, повний перелік видів яких визначенийст. 131 КПК України, клопотання про проведення слідчих дії, визначених углаві 20 КПК України.

Ст. 131 КПК Українипередбачає види заходів забезпечення кримінального провадження, якими є: виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи та запобіжні заходи. Відповідно до ч.1ст. 132 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином КПК Українивстановлений перелікзаходів забезпечення кримінального провадження, дозвіл на проведення яких надається на підставі ухвали слідчого судді. Про те що цей перелік є вичерпним, у законі не вказано.

Разом із тим, відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Так, зокрема ч.2 ст.9 КПК України (Законність) на прокурора, слідчого покладено обовязок повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Можливість проведення позапланової перевірки саме за рішенням суду прямо передбачена ст.11 Закону України «Про основні засаді здійснення фінансового контролю в Україні». Цей закон не суперечить вимогам КПК України. В інший спосіб призначити та провести позапланову перевірку, з урахуванням висновків якої мають бути повно і неупереджено досліджено обставини кримінального провадження, неможливо.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора про проведення позапланової перевірки діяльності ТОВ ДСП «БВ» співробітниками Головного управління державної фіскальної служби України в Харківській області в частині перевірки дотримання вимог податкового законодавства.

Клопотання про фіксування процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчому судді не надходило і за ініціативою суду не здійснюється, відповідно положеньст.107 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.4,7,9,107,223,131,132,369-372 КПК України, ст.11 Закону України «Про основні засаді здійснення фінансового контролю в Україні»,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Близнюківського району Харківської області радника юстиції ОСОБА_1 про надання дозволу на проведення позапланової перевірки у кримінальному провадження № 12015220380001783 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, задовольнити.

Призначити позапланову перевірку з дотримання вимог податкового законодавства ТОВ ДСП «БВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32277921), співробітникам Головного управління державної фіскальної служби України в Харківській області, з метою встановлення порушень норм податкового законодавства, з наступних питань:

- Правомірність використання ТОВ ДСП «БВ» спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства (відповідно до ст. 209 ПКУ), реальність вирощування й реалізації сільськогосподарської продукції, зважаючи на факт відсутності належним чином зареєстрованих земельних ділянок, в період з 01.01.2013року по 01.12.2015 року.

- Наявність у ТОВ ДСП «БВ» в період з 01.01.2013 року по 01.12.2015 року найманих працівників, які приймали участь у посіві та збиранню урожаю, власних чи орендованих основних фондів, посівних матеріалів та засобів захисту рослин, інших сил та засобів, необхідних для здійснення циклу сільськогосподарського виробництва.

- Взаємодії ТОВ ДСП «БВ» в період з 01.01.2013 року по 01.12.2015 року з іншими контрагентами з питань придбання та реалізації сільськогосподарської продукції або інших засобів, необхідних для здійснення циклу сільськогосподарського виробництва.

Встановити термін проведення перевірки п'ятнадцять робочих днів, починаючи з 15 січня 2016 року.

Зобовязати ТОВ ДСП «БВ» (61177, АДРЕСА_1) забезпечення допуску працівникам Головного управління фіскальної служби України в Харківській області для проведення позапланової перевірки.

Ухвала виготовлена в двох оригінальних примірниках з яких один разом із копією надсилається прокурору Близнюківського району Харківської області.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Близнюківського районного

суду Харківськоїх області ОСОБА_3