Вирок № 54236928, 11.12.2015, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 11.12.2015

ЄУ № 420/3001/15-к

Провадження №1-кп/420/204/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Рожкової Л.В.

прокурора Шута В.О.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження № 42015130610000365 від 01.10.2015 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, розлучений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 413 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В ході досудового розслідування встановлено, що 01.08.2014 ОСОБА_2 призвано за мобілізацією Золотоношівським РВК Черкаської області у військову частину польова пошта В4673 та призначено на посаду механіка водія БМП-2 третьої гірсько піхотної роти гірсько піхотного батальйону військової частини польова пошта В4673.

Так, 04.05.2015 згідно відомості закріплення зброї за особовим складом 3 гірсько піхотної роти гірсько піхотного батальйону військової частини польова пошта В4673 та військового квитка серії УН №1031677, молодший сержант ОСОБА_2 одержав для службового користування 5,45 мм автомат АКС-74У №143221.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року в Україні розпочато особливий період.

Будучи механіком - водієм БМП-2 третьої гірсько піхотної роти гірсько піхотного батальйону військової частини польова пошта В4673, молодший сержант ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1.3, 1.5, 4.4 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359, зобовязаний додержуватись вимог Конституції України, Законів України, Статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів з питань, що регламентують проходження ним військової служби, не допускати вчинення злочинів, дбайливо використовувати військове майно, не допускати його втрати, знищення чи розкрадання, а також є відповідальним за збереження і правильну експлуатацію наданої йому у тимчасове службове користування і закріпленої за ним зброї та бойових припасів, виконуючи службові обовязки, постійно мати зброю при собі.

Проте, 17.08.2015 близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_2, під час виконання службових обовязків в с. Козаче Станично Луганського району Луганської області, в порушення вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 2.8, 4.4 Інструкції про організацію обліку, зберігання та видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 червня 2005 року № 359, залишив ввірену йому для службового користування зброю за місцем свого проживання, під матрацом, без нагляду та допустив втрату ввіреної йому для службового користування зброї, а саме 5,45 мм автомат АКС-74У №143221, загальною вартістю 604,36 грн.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 413 КК України за ознаками втрати ввіреної для службового користування зброї внаслідок порушення правил його зберігання в умовах особливого періоду.

23 жовтня 2015 року між прокуророром першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_4, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42015130610000365, та підозрюваним ОСОБА_2, за участю захисника підозрюваного ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та підозрюваний ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_1, дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 413 КК України. ОСОБА_2 зобов'язався під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення в обсязі підозри; відшкодувати завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в розмірі 604, 36 грн. протягом одного місяця з моменту затвердження судом угоди про визнання винуватості.

Також сторонами угоди в п. 4 визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 750 (сімсот пятдидесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в ній покарання.

Судом у судовому засіданні зясовано, що обвинувачений ОСОБА_2, розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуто в судовому засіданні, де він буде мати весь обсяг прав, у тому числі, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на його користь, просить затвердити угоду.У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що винуватість визнав добровільно із розумінням того, що відмовляється від частини своїх прав,угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України. ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 413 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити.

Таким чином, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 413 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час підготовчого судового засідання.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 413 КК України, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Суд шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження, дослідження витребуваних документів переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнав себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Покарання сторонами угоди визначено відповідно до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом'якшують покарання.

З огляду на викладене, укладена сторонами угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства; дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 413 КК України; умови угоди не суперечать інтересам суспільства; права, свободи та інтереси сторін або інших осіб не порушуються; сторони дійшли зазначеної угоди добровільно, без будь-якого впливу зі сторони; узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За таких обставин, укладена між прокурором та підозрюваним угода про визнання винуватості підлягає затвердженню. Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджену сторонами міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 750 (сімсот пятидесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн.

Запобіжний захід не обирався. Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст.373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 23 жовтня 2015 року, укладену між прокурором першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_4, та підозрюваним ОСОБА_2, про визнання винуватості.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 413 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 750 (сімсот пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 12 750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. на р/р 31114106700223, МФО-804013, Код - 37942461, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області, одержувач: УК у Новопсковському районі.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі не подачі на нього апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам провадження, що згідно ст.476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким була затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.389-1 КК України.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя: О.С. Стеценко