Ухвала суду № 54236262, 09.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1712/15-к Головуючий у І інстанції Пошкурлат О. М.Провадження № 11-кп/780/1348/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 3 09.12.2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Шевченка О.В.,

суддів: Миколюка О.В., Шроля В.Р.,

за участю прокурора: Ляшенка Р.О.,

обвинуваченої: ОСОБА_2,

захисника: ОСОБА_3,

при секретарі: Берліновій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014110130004478 від 28.11.2014 за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася та мешкає в с. Гоголів, Броварського району, Київської області, вул. Требухівська, 8, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружену, не працюючу, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судиму,

засуджено за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі експертної установи 15 420,18 грн. витрат на залучення експертів при проведенні судових молекулярно-генетичних експертиз № НОМЕР_1 від 01.12.2014, № НОМЕР_2 від 01.12.2014, № НОМЕР_3 від 23.12.2014, № НОМЕР_4 від 18.12.2014, № НОМЕР_5 від 23.12.2014, № НОМЕР_6 від 24.12.2014, № НОМЕР_7 від 19.12.2014, 1294 МГЕ від 19.12.2014, 1295 МГЕ від 19.12.2014, № НОМЕР_8 від 19.12.2014, дактилоскопічних експертиз № 637 від 07.12.2014, 1736 МГЕ від 15.12.2014, 1715 МГЕ від 15.12.2014, молекулярно-генетичної та дактилоскопічної експертизи № НОМЕР_9, 1742 ВКЕ від 17.12.2014.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнана винною у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за наступних обставин.

24 листопада 2014 року, близько 19 год., ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в будинку останнього за адресою: с. Гоголів, Броварського району, Київської області, вул.1 Травня, 29, де розпивали алкогольні напої.

В ході розпивання спиртного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 сталася сварка, після чого останній залишив місце проживання ОСОБА_5

Залишаючись у вказаному будинку, близько 19 год. 30 хв. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, відбувся конфлікт, в ході якого у ОСОБА_2 виник умисел на умисне протиправне позбавлення ОСОБА_5 життя.

Реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_6, перебуваючи до ОСОБА_5, який в цей час сидів на дивані-ліжку, спиною, дістала з кишені куртки розкладного ножа, яким нанесла один удар у задню поверхню грудної клітини потерпілого. Від удару останній ліг на спину, а ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, умисно нанесла ножем удар у праве стегно ОСОБА_5

Згідно висновку експерта № 461 від 30.01.2015, смерть ОСОБА_5 настала від проникаючого колото-різаного поранення правого стегна з пошкодженням стегнової артерії та розвитком крововтрати.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просила змінити вирок, зокрема змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_2 з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України та призначити покарання у межах санкції цієї статті, також виключити з резолютивної частини вироку пункт про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судових витрат в сумі 15420, 18 грн. за проведення судових молекулярно-генетичних експертиз.

В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що жоден із доказів, на які послався суд, не доводять вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства. Так, в діях ОСОБА_2 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, оскільки ОСОБА_5 примушував обвинувачену до статевих стосунків та першим наніс їй удар кулаком руки в голову, загроза її статевій недоторканості була реальною, відтак, у неї були підстави для необхідної оборони. Проте, застосований засіб захисту у виді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а тому ОСОБА_2 перевищила межі необхідної оборони.

На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що мотивом дій ОСОБА_2 були особисті неприязні відносини, які виникли під час конфлікту є необґрунтованим.

Також, сторона захисту вважає, що твердження суду про неспроможність ОСОБА_5 утримувати ОСОБА_2, є лише припущенням, оскільки, він хоч і мав фізичні вади (у нього були відсутні пальці на обох нижніх кінцівках), але все ж міг самостійно пересуватись, що підтвердили свідки і потерпіла ОСОБА_7

Апелянт стверджує, що висновки суду про те, що під час огляду місця події ОСОБА_5 був одягнений та надуманість версії обвинуваченої про те, що у потерпілого на момент вищевказаних подій були спущені штани та він намагався її зґвалтувати, не відповідають дійсності. Так, ОСОБА_2 показувала, що у ОСОБА_5 були приспущені штани, а не спущені. Також, у протоколі огляду місця події від 27.11.2014 року, на який посилається суд, відсутнє взагалі описання положення трупа ОСОБА_5 та не вказано про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_5, також відсутня фототаблиця до протоколу огляду місця події.

Крім цього, адвокат ОСОБА_3 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_2 має порушення функції ходьби, потребує обстеження і лікування у невропатолога, що підтверджується відповідною медичною довідкою.

Також сторона захисту не погоджується із стягненням з ОСОБА_2 на користь держави в особі експертної установи судових витрат в сумі 15 420, 18 грн. за проведення судових експертиз, оскільки вони судом не досліджувались, у вироку, як доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину не зазначені.

16 листопада 2015 року до апеляційного суду надійшла заява потерпілої ОСОБА_8, в якій вона просила проводити апеляційний розгляд без її участі, вирок суду першої інстанції повністю підтримала.

Заслухавши доповідача, доводи ОСОБА_2, її захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове розслідування і судове провадження були проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, спрямованих на всебічне, повне і обєктивне дослідження обставин справи.

Під час перевірки колегією суддів доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 щодо допущених судом першої інстанції порушень кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження, встановлено, що порушень, які могли б бути підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено, а викладені у вироку суду обставини, підтверджуються дослідженими судом доказами, які в свою чергу є належними, допустимими та достатніми.

Винність ОСОБА_2 у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за обставин викладених у вироку суду, матеріалами справи доведена.

Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_2 своєї вини, та обставина, що 24 листопада 2014 року близько 19 год. мало місце вбивство потерпілого, підтверджується, зокрема, її послідовними показами про те, що намагаючись вирватися та втекти від ОСОБА_5 вона нанесла йому декілька ударів чашкою чи каструлею в область голови та оскільки останній продовжував її утримувати, не маючи іншого шляху вирватися з його рук, вона дістала з кишені куртки розкладного ножа та нанесла ним один удар в область тіла потерпілого. Після її удару ОСОБА_5 відпустив утримувати її за куртку, похилився та перебував на ліжку-дивані у напівлежачому положенні, що було далі та чи наносила вона ОСОБА_5 ще удари ножем, не памятає. В подальшому, перебуваючи на вулиці, спалила належні речі, а саме куртку та черевики.

Наведені покази обвинуваченої ОСОБА_2 взаємоузгоджуються та взаємостверджуються з висновком експерта № 461 від 30.01.2015, відповідно до якого смерть ОСОБА_5 настала від проникаючого колото-різаного поранення правого стегна з пошкодженням стегнової артерії та розвитком крововтрати.

Потерпіла ОСОБА_7 показала, що ОСОБА_5 є її рідним братом, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4, був інвалідом ІІІ групи і йому було важко пересуватися. 23 листопада 2014 року з братом вона розмовляла по телефону, він був тверезий. З 24 листопада 2014 року ОСОБА_5 на зв'язок з нею не виходив. 28 листопада 2014 року від працівників міліції дізналася про його смерть.

Із показів свідка ОСОБА_9, наданих в судовому засіданні, видно, що, ОСОБА_2 попросила у нього мобільний телефон, щоб зателефонувати. На запитання, кому вона телефонує, остання повідомила, що 2-3 тижні назад вбила чоловіка, який до неї приставав, намагаючись її зґвалтувати. В подальшому вона зателефонувала до дільничного інспектора та повідомила такого про те, що вбила людину. Дати, коли це сталося, ОСОБА_9 не памятає.

Згідно показів свідка ОСОБА_10, його брат ОСОБА_4 співмешкав з ОСОБА_2, дати та часу вже не памятає, коли ОСОБА_2, перебуваючи з ним та ОСОБА_9 у хаті його матері, попросила у останнього телефон, щоб зателефонувати до дільничного інспектора. В розмові з останнім вона повідомила, що вбила «Русланчика» ОСОБА_5. В подальшому, вона розповіла йому та ОСОБА_9 про те, що вимушена була нанести удар ножем, оскільки ОСОБА_5 намагався її зґвалтувати.

Вищеприведені покази взаємоузгоджуються та взаємостверджуються з даними протоколу огляду місця події від 27.11.2014 (а.с. 113-115), відповідно до якого при огляді приміщення будинку по вул. Першотравневій, 29, с. Гоголів, Броварського району, Київської області, був виявлений труп чоловіка віком 40-45 років, одягнений у чорні штани, темний светр, чорні носки, а на лівій нозі взутий чорний черевик; протоколу огляду місця події від 28.11.2014 (а.с. 116-118) та ілюстративними таблицями до нього (а.с.119-122), згідно якого на светрі та футболці з тильної сторони на спині два механічні пошкодження тканини, утворені внаслідок розрізу, на штанах на тильній стороні механічне пошкодження тканини, утворене внаслідок розрізу; протоколу слідчого експерименту від 16.12.2014 (а.c. 160-165), відповідно до якого обвинувачена ОСОБА_2, на місці вчинення злочину показала та розповіла, за яких обставин вона заподіяла тілесних ушкоджень ОСОБА_5, а саме нанесла невстановленим предметом декілька ударів в область голови та обличчя, а ножем - один удар в область тіла потерпілого та ін.

Крім того, на підтвердження вини обвинуваченої суд першої інстанції обґрунтовано послався також на наступні докази: свідоцтво про смерть за № 461 від 29.11.2014 (а.с. 96), висновок експерта № 461 від 30.01.2015 (а.с.100-103) та № 50/461 від 30.01.2015 (а.с. 110-112), згідно яких смерть ОСОБА_5 настала від проникаючого колото-різаного поранення правого стегна з пошкодженням стегнової артерії та розвитком крововтрати; акт амбулаторної комісійної комплексної судово-психіатричної експертизи № 15 від 12.02.2015 (а.с.174-175), згідно якого ОСОБА_2 страждає та страждала під час скоєння інкримінованих їй дій на розлад особистості (психопатію), але вона може і могла під час скоєння інкримінованих їй дій усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру вона не потребує.

Приведені докази, якими суд обгрунтував свій висновок про винність ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_5 є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Суд ретельно перевірив доводи ОСОБА_2 та її захисника про те, що вона діяла в стані необхідної оборони від неправомірних дій потерпілого і визнав їх безпідставними, виходячи з наявності сукупності доказів у справі. З такими висновками, перевіривши матеріали кримінального провадження, погоджується і колегія суддів.

За змістом ст. 36 КК України посягання, щодо якого допускається необхідна оборона, має бути обєктивно суспільно небезпечним, дійсним, вже розпочатим і не закінченим, або ж була створена загроза негайного заподіяння шкоди.

Згідно показів обвинуваченої, які підтверджуються і іншими доказами по справі, зокрема, даними слідчого експерименту, до моменту нанесення ОСОБА_2 ударів невстановленими предметами та ножем, вона знаходилася, по відношенню до потерпілого, спиною, а в момент нанесення таких ударів обличчям до останнього, в свою чергу, потерпілий в цей час, сидів на ліжку-дивані. Після нанесення ОСОБА_2 удару ножем в область тіла потерпілого, останній похилився на диван-ліжко, перебуваючи в напівлежачому положенні, та не тримав обвинувачену, тобто, ОСОБА_2 не була позбавлена можливості залишити приміщення будинку потерпілого, не наносячи йому смертельних ударів. Крім того, колегія суддів також враховує той факт, на момент подій ОСОБА_5 перебував у стані сильного алкогольного спяніння (а.с.112), та не міг, на думку суду, утримувати обвинувачену, намагаючись її згвалтувати. Також, як видно з довідки головного лікаря Броварської ЦРЛ, ОСОБА_2 до приймального відділення з проханням про надання медичної допомоги не зверталась (а.с.176), що свідчить на відсутність у неї тілесних ушкоджень, а тому її покази про в частині намагання потерпілим її зґвалтувати не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Про умисел ОСОБА_2 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 вказує характер, механізм і локалізація тілесного ушкодження, зокрема, неодноразове використання обвинуваченою ножа та завдання ним ударів у життєво важливі органи потерпілого, її подальші дії остання, перебуваючи на вулиці, спалила належні речі, зокрема куртку та черевики.

Враховуючи наведене, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, і доводи обвинуваченої та її захисника цього не спростовують. Аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації її дій на ст. 118 КК України.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, дав їм належну оцінку у сукупності.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність спростовуються вищенаведеними доказами.

Посилання адвоката ОСОБА_3 на те, що обвинувачена має порушення функції ходьби, потребує обстеження і лікування у невропатолога, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_2 не позбавлена можливості отримати медичну допомогу в порядку, передбаченому чинним законодавством для осіб, взятих під варту та засуджених до позбавлення волі.

Будь-яких даних, які б свідчили про упередженість суду, або порушення ним норм матеріального чи процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Не заслуговують на увагу доводи захисника в частині безпідставного врахування у вироку витрат на проведення експертиз. Як вбачається, з матеріалів кримінального провадження, експертизи були проведені на підставі постанов слідчого та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Разом з тим, у резолютивній частині вироку, міститься посилання на судово-молекулярну генетичну експертизу № НОМЕР_10 від 19.12.2014, вартість якої згідно обвинувального акту становить 1174 грн. 08 коп. проте, в матеріалах справи, вона відсутня, тому суд приходить до висновку про безпідставність врахування витрат на проведення даної експертизи та необхідність зменшення суми, яка підлягає стягненню.

При призначенні покарання ОСОБА_2 судом дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, воно є домірним вчиненому кримінальному правопорушенню та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.

Судом враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, ступінь його тяжкості, який відноситься до особливо тяжких, дані про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася (а.с.83), за місцем проживання характеризується негативно (а.с.84), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.95), думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні, відсутність помякшуючих та обтяжуючих кримінальну відповідальність обставин.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника частково знайшли своє підтвердження, а тому вирок суду підлягає зміні в частині зменшення сум, які підлягають стягненню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Зменшити до 13646 грн. 10 коп. суму процесуальних витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави в особі експертної установи.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_12