Ухвала суду № 54236220, 01.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8092/14-ц Головуючий у І інстанції Кухленко Д. С.Провадження № 22-ц/780/6320/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 01.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

01 грудня 2015 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Дмитрієвої Л.Д.

суддів: Олійника В.І., Сліпченко О.І.

секретарі: Петленко І.О.

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Національного університету державної податкової служби України та ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного університету державної податкової служби України про виконання умов контракту ,-

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконною бездіяльність відповідача стосовно невиконання умов контрактів між ним та Національним університетом ДПС України від 02.03.1998 p., від 17.06.2000 p., від 01.09.2013 р. щодо надання йому квартири та зобовязання відповідача надати йому трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього просив суд зобовязати відповідача виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.09.2014 р. по день фактичного розрахунку (по 22.04.2015р.) у розмірі 61793,56 грн. та стягнути з відповідача на його користь компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 1998 році, коли в м. Ірпені створювався підпорядкований ДПА України вищий навчальний заклад, його, як кваліфікованого спеціаліста - кандидата наук запросили працювати на факультет податкової міліції. Позивач погодився на переведення на роботу в іншу місцевість через домовленість забезпечити його житлом - трьохкімнатною квартирою в м. Ірпінь. Для забезпечення виконання домовленості з відповідачем ним був укладений контракт від 02.03.1998 р., однією із основних умов якого було надання 3-х кімнатної квартири.

Умовами контракту було передбачено надання квартири до 1 січня 2000 року. Після закінчення терміну дії контракту квартира повинна була перейти в його повну власність з видачею відповідного документа. Контрактом було також передбачено право на отримання грошової компенсації вартості квартири у випадку, якщо квартира не буде надана. Даний контракт на тих же умовах було переукладено 17.06.2000 р. Зобовязання відповідача щодо надання позивачу квартири відповідно до умов укладених із ним контрактів від 02.03.1998 р. та від 17.06.2000 р. не були виконані, але відповідач не відмовляв йому, весь час обіцяючи, виконати зобовязання по контракту, тільки щось завжди заважало йому це зробити. У вересні 2013 р. була досягнута домовленість з адміністрацією університету про надання йому квартири до 31.08.2014 р. На вимогу відповідача та з метою зафіксувати обовязок відповідача надати йому квартиру до 31.08.2014 р., ним було укладено контракт з Національним університетом державної податкової служби від 01.09.2013 р.

Наказом відповідача від 27.08.2014 р. № 263-к позивача було звільнено із займаної посади згідно п.2 ст.36 КЗпП у звязку із закінченням строку трудового договору. При звільненні квартира йому не була надана, а грошова компенсації вартості квартири теж не була виплачена, тобто умови контракту з боку відповідача не були виконані. Таким чином позивач вважає, що відповідач порушив ст. 629 ЦК України, якою передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки після завершення дії контракту - 31.08.2014 р., зобовязання за контрактом залишились невиконаними відповідачем, він звернувся до відповідача листом від 19.09.2014 року №Б-85/01-21 з проханням належним чином, як це передбачено ст. 526 ЦК України, виконати зобов'язання відповідно до умов контракту - надати відповідні розрахунки та виплатити йому зазначену грошову компенсацію вартості квартири. Відповідач листом від 25.09.2014 р. № 2757/01-12 у його проханні відмовив, повідомивши, що він вважає, що «виконав в повній мірі всі зобовязання» переді ним, «оскільки заробітна плата була виплачена в повному обсязі»

Крім цього позивач неодноразово повідомляв правоохоронні органи про порушення законодавства в університеті, в тому числі і антикорупційного. Саме за його заявами були зареєстровані у ЄРДР кримінальні провадження за № 42014110000000061 за ч.І ст. 364 КК України, №42014110040000001 за ч.І ст. 173 КК України, № 42014110040000014 за ч.І ст. 190 КК України, проводились перевірки правоохоронними органами.

Позивач вказує, що незаконне невиконання умов контракту протягом такого терміну нанесло шкоду його репутації як науково-педагогічного працівника, принизило його професійну гідність, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та спілкування з оточуючими людьми, приносить постійні моральні страждання. Зазначені моральні страждання, нанесені йому незаконними діями відповідача, негативно відобразились на його здоровї, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, в нього підвищився тиск та зявились періодичні головні болі, непокоїть серце. Весь цей час позивач та члени його родини мешкають у гуртожитку. Договір тимчасового проживання у гуртожитку, який його примушує укладати відповідач, передбачає звільнення житлового приміщення після припинення трудових відносин з відповідачем. Позивач постійно нервував через побоювання втратити дах над головою, тим більше, що відповідач постійно реально шантажує його звільненням з роботи та виселенням з гуртожитку. Позивачу незрозуміло, як пояснити рідним, колегам та студентам те, що відповідач протягом багатьох років зловживає його довірою, весь час лише обіцяючи надати йому квартиру, в той час, як його колишні сусіди по гуртожитку давно отримали власне житло, а він та члени його родини, залишивши попередню роботу, колег, друзів, рідних, переїхавши в іншу місцевість 17 років тому задля отримання власного житла, дотепер вимушені мешкати в гуртожитку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Національного університету державної податкової служби України задоволені частково.

Визнано незаконною бездіяльність Національного університету державної податкової служби України стосовно невиконання умов контрактів від 02.03.1998 p., від 17.06.2000 p., від 01.09.2013 р. щодо надання квартири ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі Національний університет державної податкової служби України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, вважає рішення необґрунтованим та незаконним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, просить рішення суду першої інстанції змінити, та задовольнити його вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 25000 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.09.2014 по день фактичного розрахунку у розмірі 68952,57. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст..213 ЦПК України та є законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Контракту від 02.03.1998 року, укладеного між Українським фінансово-економічним інститутом в особі ректора, кандидата економічних наук ОСОБА_4 та кандидатом фізико-математичних наук ОСОБА_5 інститут приймає на роботу працівника на посаду заступника начальника кафедри, цей контракт діє з 2 березня 1998 року по 1 березня 2005 року; пунктом 2.7 даного контракту передбачено надати до 1 січня 2000 року працівнику трьохкімнатну квартиру з постійною пропискою за адресою м. Ірпінь (а.с.8-9).

Згідно контракту від 17 червня 2000 року, укладеного між Академією державної податкової служби України в особі в. о. ректора ОСОБА_6 та ОСОБА_5 працівник ОСОБА_5 призначається на посаду заступника начальника кафедри організації оперативно-розшукової діяльності Академії строком на 5 років; пунктом 5.8 даного контракту передбачено надати працівнику трьохкімнатну квартиру з постійною пропискою за адресою м. Ірпінь (а.с.10).

Згідно наказу від 10.11.2010 року № 453-к ОСОБА_5 з 10 листопада 2010 року звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом Б (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.91).

Згідно контракту з науково-педагогічним працівником Національного університету державної податкової служби України від 01 вересня 2013 року, укладеного між Національним університетом державної податкової служби України та ОСОБА_5 сторони уклали цей контракт про наступне: ОСОБА_2, кандидат фізико-математичних наук призначається на посаду доцента кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України на строк з 1 вересня 2013 року до 31 серпня 2014 року; пунктом 3.7 даного контракту передбачено, що відповідно до умов контрактів від 02.03.1998 р. та від 17.06.2000 р. Університет зобовязується надати працівнику трьохкімнатну квартиру в м. Ірпінь (а.с.11-12)

Згідно наказу Національного університету Державної податкової служби України від 27 серпня 2014 року № 236-к ОСОБА_5, доцента кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції 31.08.2014 року звільнено із займаної посади згідно п. 2 ст. 36 (закінчення строку) Кодексу законів про працю України у звязку із закінченням строку дії трудового договору (а.с.13).

19.09.2014 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до в. о. ректора Національного університету ДПС України Савченко JI.A. із заявою про надання йому відповідних розрахунків та виплатити йому зазначену грошову компенсацію та середній заробіток за час затримки повного розрахунку з 01.09.2014р. по день фактичного розрахунку (ас. 14).

Листом від 25.09.2014 року Національний університет Державної податкової служби України повідомив ОСОБА_5 про те, що його 31.08.2014р. було звільнено із займаної посади у звязку із закінченням строку дії трудового договору, а заробітна плата була виплачена в повному обсязі 27.08.2014р., а тому цими діями Університет виконав в повній мірі всі зобовязання перед ним відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (а.с.15).

В суді першої інстанції також встановлено, що позивач неодноразово звертався до різних установ із заявами про порушення відповідачем житлового законодавства щодо ненадання йому квартири та отримував відповіді (а.с.16-19)

Згідно розпорядження ДФС України від 15.12.2014р. за №143-р. зобовязано провести з 12.01.2015р. по 06.02.2015р. оперативну перевірку правомірності дій посадових осіб НУДПС України з питань викладених у зверненнях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.39-40).

Відповідно до листа ДФС України від 20.01.15р. за №95/01-21 ОСОБА_5 було надано відповідь, що відповідно до укладених раніше контрактів Університет не має зобовязань перед працівниками щодо надання квартири із строком виконання до 01.01.2000р. (а.с.43)

Встановлено, що 06.02.2015 року ОСОБА_8 звернувся до т. в о. ректора Національного університету ДПС України ОСОБА_9 із заявою, в якій просив надати йому інформацію про кількість осіб перед якими відповідач має зобовязання щодо надання квартири відповідно до укладених контрактів із строком виконання зобовязання раніше ніж у нього. На вказаний лист позивачу було надано відповідь, згідно якої вказано, що Університет не має зобовязань перед працівниками щодо надання квартири із строком виконання до 01.01.2000р. (а.с.77-78).

У відповідності до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч.І ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч.І ст.526 ЦК України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розглядаючи спір, судом першої інстанції обґрунтовано визнано незаконною бездіяльність Національного університету державної податкової служби України, стосовно невиконання умов контракту від 02.03.1998 року,від 17.06.2000 року, від 01.09.2013 року щодо надання квартири позивачу, оскільки відповідач за умовами контракту був зобовязаний надати квартиру, відповідно до ч.1. ст..509 ЦК України.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.09.2014 року та моральної шкоди судом правильно зроблено висновки про відмову в задоволенні цих вимог, оскільки відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційних скарг необґрунтовані та не спростовують правильних висновків суду.

Судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України судова колегія ,

ухвалила:

Апеляційні скарги Національного університету державної податкової служби України та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: