Ухвала суду № 54236183, 09.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1196/15-ц Головуючий у І інстанції Поліщук А. С.Провадження № 22-ц/780/6172/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 29 09.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

09 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дрозд Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 29 вересня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо транспортної пригоди,-

встановила:

у червні 2015 року позивачка звернулася з вищевказаним позовом до суду, в якому вказала, що 03 квітня 2015 року ОСОБА_2 в м. Миронівка Київської області по вулиці Леніна 87, перебуваючи в нетверезому стані, керуючи транспортним засобом «ВАЗ - 21013», д.н.з. НОМЕР_1, не стежив за дорожньою обстановкою, та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який стояв на майданчику для паркування, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3

Дорожньотранспортна пригода сталася з вини відповідача.

Внаслідок дорожньотранспортної пригоди автомобілю НОМЕР_3 було завдано суттєвих технічних пошкоджень.

Загальна сума майнової шкоди завданої власнику автомобіля НОМЕР_4 складає: 110993 грн. 59 коп., відповідно до висновку авто товарознавчого дослідження експертизи. Витрати на проведення та складання Звіту експертного дослідження становлять 1500 грн.

Страхова компанія «Провідна» здійснила страхову виплату на користь позивачки згідно укладеного договору страхування на суму 45791,21 грн., однак цієї суми недостатньо для відновлення автомобіля.

Крім майнової шкоди, позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона вимушена була затрачати час на вирішення питань з страховою компанією, експертним дослідженням, а також користуватися міським транспортом, що викликало певні незручності та призводило до нервового стану.

Моральну шкоду позивачка оцінила у 2000 грн.

Просила суд,стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування майнової шкоди - 65202 грн. 38 коп.; моральної шкоди - 2000 грн.; відшкодування витрат за проведення та складання звіту експертного дослідження - 1500 грн., а також, судовий збір - 687 грн. 02 коп., що разом становить 69383 грн. 04 коп.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 29 вересня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив, рішення Миронівського районного суду Київської області від 29 вересня2015 року змінити в частині відшкодування майнової шкоди та стягнути з нього на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 19140 грн. 55 коп.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не врахував обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, а саме, що експертом автоварознавцем, при огляді автомобіля НОМЕР_5, 19 травня 2015 року були виявлені пошкодження, які отримані не внаслідок дорожньо транспортної пригоди. Тому, згідно звіту на який посилалась позивачка та прийнятий до уваги судом першої інстанції втрата товарної вартості автомобіля «Citroen DS4», становить 18640 грн. 55 грн.

Зазначив, що стягненню майнової шкоди підлягає сума у розмірі 19140 грн. 55 коп., яка складається із різниці між розрахунком страховика вартості відновлювального ремонту у розмірі 46291 грн. 21 коп., сумою виплаченого страхового відшкодування 45791 грн. 21 коп.. що становить 500 грн. та сумою втрати товарної вартості автомобіля 18640 грн. 55 коп.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 квітня 2015 року в місті Миронівка Київської області по вулиці Леніна, 87, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ- 21013», під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля «Citroen», власником якого є ОСОБА_3.

Згідно до постанови Миронівського районного суду Київської області від 17 квітня 2015 року по справі №371/675/15-п (набрала законної сили 28.04.2015), ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме у скоєнні 03 квітня 2015 року дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок того, що він не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не дотримався безпечного інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем марки «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_6.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Citroen-ds4», державний номерний знак НОМЕР_6, отримав механічні пошкодження задньої лівої нижньої частини, задньої правої нижньої частини, задньої правої частини, задньої центральної нижньої частини (а.с.117).

Внаслідок винних дій відповідача, повязаних із керуванням автомобілем, як джерелом підвищеної небезпеки, позивачу заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 110993 гривні 59 копійок.

Відповідно із частинами другою, пятою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Між відповідачем та ПрАТ «СК «Провідна» укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, про що свідчить копія поліса № АС/5125584 (а.с.109). ПрАТ «СК «Провідна» здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 45791 гривні 21 копійки (а.с.107, 124-125), але цієї суми недостатньо для покриття збитків позивача, оскільки страхове відшкодування не покриває решти матеріальних збитків в розмірі 65202 гривень 38 копійок (110993,59грн. - 45791,21грн. = 65202,38грн.).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки страхова виплата ПрАТ «СК «Провідна» в розмірі 45 791 гривні 21 копійки не повністю покриває заподіяну відповідачем шкоду, то останній зобовязаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка в даному випадку складає 65 202 гривень 38 копійок.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Згідно із частинами другою, пятою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Підпунктом 3 ч.1 ст.978 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані звідшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з ст.ст.1166,1187 Цивільного кодексу України власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395, передбачено можливість і порядок обчислення показника втрати товарної вартості колісного транспортного засобу як складової загального розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто при оцінці розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригод враховується оцінка втрати товарної вартості такого колісного транспортного засобу.

Зазначена позиція відповідає висновку Верховного Суду України, зробленому у постанові від 04 червня 2014 року по справі №6-49цс14.

Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1,2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Викладена вище правова позиція Верховного Суду України міститься у постанові, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, тому є обов'язковою до застосування судом під час розгляду цивільних справ з аналогічних питань.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та витрат на проведення та складання звіту експертного дослідження в розмірі 1500 грн. з тих підстав, що відповідач визнав позовні вимоги про стягнення зазначених сум. Визнання позову в цій частині не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про задоволення позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді