Рішення № 54236177, 09.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1450/15-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/4268/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 09.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дрозд Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

встановила:

у квітні 2015 року позивачка звернулася до суду з названим позовом, мотивуючи його тим, що 21 квітня 2008 року ОСОБА_2 уклала договір про участь у фонді фінансування будівництва з АКБ «Аркада» на будівництво двокімнатної квартири.

В лютому 2010 року позивачка отримала Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру №147, загальною площею 62,4кв.м та житловою 35,4кв.м, в будинку №11 по вул. Будівельників в м.Українка Обухівського району Київської області. Зазначена квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 20,9кв.м та 14,5кв.м.

Згідно рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 серпня 2010 року за відповідачем визнано право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.

Дана квартира належить позивачці та відповідачеві на праві спільної часткової сумісної власності.

Відповідач займає кімнату площею 14,5кв.м, а позивачка разом із донькою ОСОБА_4 займає кімнату площею 20,9кв.м.

В лютому 2012 році між позивачкою та відповідачем відбулась домовленість про необхідність проведення ремонту в усій квартирі.

Проведення ремонту було вкрай необхідним для того, щоб їхня дочка мала можливість мешкати та виховуватися у належних санітарно-гігієнічних та побутових умовах, які не завдали б шкоду її фізичному та духовному розвитку. Кімнату площею 14,5кв.м позивачка з відповідачем домовилися облаштувати дочці.

Оскільки відповідач в період проведення ремонтних робіт не мав грошових коштів на ремонт квартири, то вони домовились, що ремонт квартири буде зроблено за рахунок коштів позивачки, а відповідач повинен до кінця 2014 року відшкодувати 1\2 частину витрачених позивачкою грошових коштів на ремонт спільної квартири.

Вартість послуг по ремонту квартири разом з будівельними матеріалами позивачем оцінено в 189180 гривень. Оскільки відповідач повернув частину грошових коштів у розмірі 4000 грн., позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошові кошти у розмірі 90590 грн., а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 905,90грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 травня 2015 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 травня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Зазначила, що рішення є незаконним та необґрунтованим, з порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції ухвалив його без усебічної, повної та обєктивної оцінки доказів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в суді першої інстанції було доведено, що саме завдяки їй були проведені всі ремонтно-будівельні роботи, які були необхідні для належного утримання та збереження квартири і на це було витрачено 189180 грн.

Апелянт вважає, що відмовляючи в задоволені позову, а саме стягненні на її користь з відповідача грошових коштів в сумі 90590 грн., суд першої інстанції послався в рішенні на те, що не було надано належних доказів, що проведення будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1 було узгоджено з відповідачем.

Після завершення ремонту відповідач сплатив ОСОБА_2 4000 грн. в якості часткового відшкодування затрачених нею коштів на ремонт квартири, однак

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував як доказ наявності усного договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування останнім ОСОБА_2 вартості ремонтно-будівельних робіт та прийняття умов цього договору.

Посилається також на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків, що відповідач під час ремонту для монтажу електропроводки в квартирі особисто дав будівельникам 100 м свого електропроводу та дав будівельникам 120 грн. авансу за роботу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі є співвласниками квартири АДРЕСА_2., на підставі свідоцтва про право власності на житло. У спільній квартирі зареєстровані та постійно проживають позивач з донькою та відповідач. Договір між сторонами про порядок володіння та користування спільним майном не укладався.

Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_5 не надано суду належних доказів на підтвердження того, що проведення робіт, квартири АДРЕСА_2 було узгоджено з відповідачем по справі. За таких обставин суд вважав, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

З такими висновками колегія суддів повністю погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Статтею 626 ЦК України передбачено,що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За правилами ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст.610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобовязання.

У відповідності до ст.ст.611,623 ЦК України одним з наслідків порушення зобовязання є відшкодування збитків.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Безспірними доказами є те, що ОСОБА_3 визнав усну домовленість між ним та позивачкою, щодо виконання останньою ремонтних робіт за власні кошти та відшкодування відповідачем частки коштів за проведений ремонт.

Даний факт зокрема встановлений в письмових поясненнях ОСОБА_3 на імя начальника Обухівського РВ ГУМВС України у Київській області, які містяться в матеріалах перевірки по заявам ОСОБА_2

Крім того, фактом укладення усної домовленості є те, що відповідач сплатив позивачці 4000 грн. в якості часткового відшкодування затрачених нею коштів на ремонт квартири, а також надання відповідачем будівельникам 100 м. власного електропроводу та 120 грн. авансу за роботу.

Згідно ч.1 ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Колегія суддів вважає, що домовленість між сторонами про проведення ремонтних робіт у квартирі була, що підтверджується показами свідків по справі, позивачкою та самим відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з сумою, яку позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь, оскільки квитанції, на які посилається позивачка в більшості не містять прізвища покупця, дата придбання товару не співпадає з періодом проведення ремонту, деякі квитанції видані третім особам, які не мають жодного відношення до проведеного ремонту. Також в якості доказів надані квитанції, що підтверджують покупку меблів, а не проведення ремонту.

Колегія суддів вважає належними доказами, які підтверджують понесені витрати позивачкою для здійснення ремонтних робіт замовлення №К-96628 від 15 травня 2012 року на суму 6879 грн. 50 коп. та гарантійний договір на виконання робіт від 20 квітня 2012 року на суму 13400 грн.

Враховуючи вище зазначене колегія суддів вважає, що зазначені грошові кошти, витрачені позивачкою для проведення ремонтних робіт у квартирі, підтверджена належними та допустимими доказами і становить20279,50 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Керуючись: ст.ст.303,307,309,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 травня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20279,50 гривень(двадцять тисяч двісті сімдесят девять гривень пятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 365,40 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді