Рішення № 54236154, 07.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1017/15 Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.Провадження № 22-ц/780/4983/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 51 07.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді -

ОСОБА_1, членів колегії - суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Говорун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.^ Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Служба у справах дітей Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИЛА:

06 березня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо його дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на ухилення батька від обовязку по вихованню дитини з квітня 2014 року, що негативно впливає на її розвиток та життя.

При цьому, відповідач 18 лютого 2015 року своєю нотаріально посвідченою заявою підтвердив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що факту ухилення відповідача від виконання свого обовязку по вихованню доньки не встановлено як і доказів на підтвердження цієї обставини, відсутність належного спілкування батька з дитиною обумовлена обєктивними та субєктивними причинами.

Достовірність нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 про надання згоди про позбавлення його батьківських прав щодо його дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, спростована у судовому засіданні відповідачем.

Висновок Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 22 квітня 2015 року про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на переконання місцевого суду, недостатньо обґрунтований, неповний та упереджений, виготовлений із порушенням прав батька дитини.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення процесуального права при його ухваленні.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким заявлений позов задовольнити.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 19 листопада 2005 року сторони зареєстрували шлюб від якого мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 4, 6 ).

30 липня 2010 року шлюб між сторонами розірвано, а 21 червня 2013 року ОСОБА_2 зареєструвала повторний шлюб із ОСОБА_5 ( а.с. 5, 7 ).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 вересня 2013 року по 30 травня 2015 року навчалася у першому класі Української загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів №2 ( а.с. 59 ).

Відповідач батьківські збори в школі, з моменту звільнення з місць позбавлення волі в квітні 2014 року, не відвідував, участі у шкільному житті, навчанні та вихованні дочки ОСОБА_6 не приймав ( там же та а.с. 32-34 ).

28 серпня 2014 року дитина сторін переведена в спеціалізовану школу №252 ОСОБА_7 ступенів з поглибленим вивченням української мови і літератури Оболонського району м. Києва, яку ОСОБА_3, за період навчання доньки, також не відвідував ( а.с. 21, 60, 61, 88, 91, 93 ).

Мешкає ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в кімнаті №402 по пр. Московському, 16 м. Києва, а зареєстрована в квартирі №52, що по вул. Мате Залки, 2/12 м. Києва ( а.с. 46, 55, 64 ).

20 січня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Обухівської районної державної адміністрації Київської області із заявою про визначення способу участі у вихованні дитини, за результатами розгляду якої ухвалено розпорядження про його спілкування із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щотижня в неділю з 14-00 до 17-00 години, при умові, якщо дитина не буде хворою ( а.с. 38, 53 ).

При цьому, ОСОБА_2 запропоновано не перешкоджати у здійсненні батьку своїх прав щодо виховання дитини ( там же ).

За відсутності будь-яких перешкод для цього, ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обовязків по вихованню дитини, яку не відвідував ні по місцю навчання, ні по місцю перебування чи мешкання..

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2015 року ОСОБА_2 за позовом Української міської ради Обухівського району Київської області визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі №36, що по вул. Соснова, 1 м. Українка Обухівського району Київської області ( а.с. 57 ).

Цього ж дня, ОСОБА_3 підписав нотаріально посвідчену заяву про те, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає в квартирі №52, що по вул. Мате Залки, 2/12 м. Києва ( а.с. 10 ).

22 квітня 2015 року Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, на подану ОСОБА_2 позовну заяву, ухвалила висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 2-3, 64-65 ).

При цьому, такий висновок обґрунтовано проживанням дитини з матірю та вітчимом, якого вона сприймає як батька, створенням ними належних умов для всебічного її розвитку, навчання та виховання, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, свого біологічного батька давно не бачила, він подарунків їй жодного разу не дарував, зі святами не вітав, дівчинку у школі не відвідував, її успіхами не цікавився, у психологічній картині сімї для дитини ОСОБА_3 відсутній ( а.с. 64-65 ).

Виходячи із викладеного, названих доказів у справі, які суд другої інстанції відносить до числа достовірних у вказаній частині, відбування тривалого покарання ОСОБА_3, що підтвердив він в своїх запереченнях на позовну заяву ( а.с. 32-34 ) і стосунків, що склалися між ним та дитиною унаслідок цього, та враховуючи інтереси доньки сторін, апеляційний суд вважає за необхідне погодитись із зазначеним висновком Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації та позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, як крайній захід, та з метою виконання завдання Сімейного кодексу України, передбаченого положеннями ст. 1 цього кодексу.

Таке рішення, повністю узгоджується із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, положеннями п.п. 15, 16 постанови №3 Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», оскільки апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання обовязку по вихованню дитини, оскільки він свідомо нехтує своїми обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

За таких обставин, суд першої інстанції, неповно зясувавши обставини, що мають значення для справи, зробивши висновки, що не відповідають обставинам справи, без додержання норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 19, 164, 165 СК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212-215, ЦПК України, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при його ухваленні, знайшли своє підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції.

Відповідно, апеляційні вимоги, на переконання суду другої інстанції, підлягають задоволенню згідно положень ст.ст. 19, 164, 165 СК України та ст. 309 ЦПК України за обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Надані суду відповідачем докази щодо його стану здоровя ( а.с. 35,36, 37 ), встановлення місця навчання та проживання дитини ( а.с.88, 89, 90, 91, 93, 94, 95, 96 ), направлення позивачу поштового відправлення ( а.с. 92 ), на переконання апеляційного суду, не спростовують його висновок про ухилення відповідача від виконання його обовязку щодо виховання дитини, оскільки вони не є належними у відповідності до положень ст. 58 ЦПК України.

Окрім цього, вони направлені на створення видимості виконання відповідачем обовязку щодо виховання дитини, оскільки місце навчання, перебування та проживання його доньки були відомі ОСОБА_3 достеменно, враховуючи наявну у нього інформацію щодо кола спілкування дитини, його професію, рід заняття та рівень освіти.

Таким чином, доводи відповідача, зміст розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 20 січня 2015 року про перешкоджання ОСОБА_2 у вихованні дитини батьком, на переконання апеляційного суду, не відповідають дійсності і не підтверджуються належними та допустимими доказами по справі у відповідності до положень ст.ст. 58-60 ЦПК України.

Окрім цього, вони спростовуються належними та допустимими доказами по справі відповідно до положень ст.ст. 58, 59 ЦПК України, зокрема, зазначеними судом апеляційної інстанції вище, які відносяться до числа достовірних.

На переконання апеляційного суду, позбавлення відповідача батьківських прав не порушує положень ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, на яку він посилається у своїх запереченнях на позов, оскільки таке рішення не суперечить інтересам дитини, а навпаки ухвалюється на захист її прав та охоронюваних законом інтересів згідно положень ч. 3 зазначеної конвенції.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у розмірі 365,40 ( 243,60 + 121,80 ) грн. ( а.с. 1, 152 ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш ИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Служба у справах дітей Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав скасувати і ухвалити по справі нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити. Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 365,40 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_8