Ухвала суду № 54233549, 07.12.2015, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1392/15-ц

2/0187/463/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 187/1392/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

Обставини справи:

30.09.2015 до суду звернувся ОСОБА_1 (далі Позивач) з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі Відповідачі), яким просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь майнову шкоду у розмірі 116 249,62 грн. та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. Свої вимоги мотивував тим, що 29.03.2014 приблизно 21:20 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем МАЗ з причепом перетинаючи проїзну частину, при початку руху не переконавшись, що це буде безпечно, допустив зіткнення з автомобілем Мітсубісі Л200 під керуванням Позивача, спричинивши тим самим механічні пошкодження зазначеному транспортному засобу та матеріальний збиток на суму 166 249,62 грн. Винність ОСОБА_2, підтверджується судовим рішенням про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. При цьому цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована страхувальником ОСОБА_3 у страховика ПрАТ "СК "Альфа Страхування". Таким чином Позивач вважає, що на момент ДТП ОСОБА_2 працював водієм у ОСОБА_3 Отже у Відповідачів виникає солідарна відповідальність. Оскільки страховою компанією виплачено 50 000 грн., решту завданого збитку мають відшкодувати саме Відповідачі. Також посилається на те, що внаслідок ДТП йому завдана моральна шкода, яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження його автомобіля, який був джерелом існування та існування його родини. Оскільки він постійно працював на даному автомобілі і заробляв на ньому кошти для утримання своєї родини та неможливості нормального користування пошкодженим автомобілем, психологічний тягар з приваду пошуку коштів на його ремонт та на своє існування порушив звичний спосіб життя та призвів до необхідного докладання додаткових зусиль для його нормалізації. За таких обставин вважає справедливою суму відшкодування у розмірі 30 000 грн.

В судовому засіданні Позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити. Також вказали, що ОСОБА_1 є належним Позивачем, так як автомобіль знаходиться в оперативному та господарському віданні. Окрім цього на нього розповсюджується право вимоги з урахуванням статей 386, 395, 396 ЦПК України, оскільки відповідно до п. 2.1. Правил дорожнього руху він мав водійське посвідчення та реєстраційний документ на автомобіль.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 проти позову відносно його довірителя заперечував. Просив відмовити в його задоволенні, оскільки Позивач не є належним, так як власником автомобіля є інша особа. Виконаний звіт про визначення вартості пошкодженого автомобіля не відповідає вимогам передбачених "ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів". Також у звіті маються неточності щодо дати огляду та дати укладення договору на проведення оцінки. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди зводяться до письмової констатації без обґрунтування відповідними доказами. При цьому не заперечуючи факт наявності трудових відносин ОСОБА_3 з ОСОБА_2, зазначив, що враховуючи час ДТП, останній не міг виконувати свої трудові обовязки, а тому відшкодування шкоди не має нести ОСОБА_3 Окрім цього, представник заявив клопотання, що у разі задоволення позову просить вирішити питання про передачу пошкодженого автомобіля після відшкодування збитків.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився про причини своєї неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

встановив:

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно результатів аналітичного пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ" МВС України автомобіль Мітсубісі Л 200 № кузова MMDJRKB408D070175 з 24.06.2014 по 14.08.2014 рахувався за ОСОБА_5, та з 14.08.2014 за ОСОБА_6, що позивачем та його представником не заперечувалося.

Відповідно постанови Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05.05.2014 у справі №187/478/14-п, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Згідно постанови суду 29.03.2014 року приблизно 21:20 годині водій ОСОБА_2 в смт. Петриківка по вул. Леніна, керуючи автомобілем МАЗ 53366, номерний знак НОМЕР_1 з причепом номерний знак НОМЕР_2 перетинаючи проїзну частину, при початку руху не переконавшись, що це буде безпечно, допустив зіткнення з автомобілем Мітсубісі Л 200, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1

Враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Таким чином, оскільки Позивач мав посвідчення водія та реєстраційний документ на автомобіль, він має право вимоги щодо відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП.

Доводи представника ОСОБА_3, що оскільки в постанові суду не зазначено факту наявності трудових відносин між відповідачами, а отже є додатковим свідченням відсутності обовязку його довірителя відшкодовувати шкоду, суд вважає необґрунтованими.

Так представник відповідача не заперечував факту, що в період коли сталося ДТП, між його довірителем та ОСОБА_2 існували трудові відносини. Не зазначення таких даних у постанові суду не є свідченням відсутності таких правовідносин. При цьому, в порушення свого обовязку доведення доводів, доказів у спростування виконання ОСОБА_2 своїх службових обовязків на час ДТП, відповідачем не надано. Окрім цього відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Щодо доводів Позивача про солідарну відповідальність відповідачів, слід зауважити, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових (службових) обовязків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. Як зазначено вище, відповідач доказів у спростування виконання ОСОБА_2 службових обовязків на час ДТП, не надав. За вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути предявлена безпосередньо до винної особи.

Таким чином в даному випадку не наступає солідарна відповідальність між відповідачами.

Згідно звіту №28/05/14 від 28.05.2014 про визначення вартості пошкодженого автомобіля, матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Мітсубісі Л 200, номерний знак НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП складає 166 249,62 грн. Також у звіті зазначено, що КТЗ відновлювати економічно недоцільно, так як вартість відновлювального ремонту (264 118,78 грн.) не менша ринкової вартості автомобіля на момент пошкодження (166 249,62 грн.).

Доводи представника ОСОБА_3, щодо неналежного оформлення звіту про визначення вартості пошкодженого автомобіля, суд оцінює критично. Так як зауваження стосуються оформлення, а не визначеного розміру шкоди. Посилання у звіті на дату огляду, яка проведена раніше чим укладено договір на виконання даних робіт, само по собі не може свідчити про невірний розмір шкоди. Враховуючи принцип змагальності, відповідних клопотань з боку відповідача про проведення експертизи щодо визначення розміру шкоди не надходило. Окрім цього, як пояснив представник Позивача, зазначена дата обстеження, що передувала укладенню договору відповідає проведеному огляду на замовлення страхової компанії. Належних та допустимих доказів в спростування визначеного розміру завданої шкоди відповідачами не надано.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована страхувальником ОСОБА_3 у страховика ПрАТ "СК "Альфа Страхування", що підтверджується полісом ОСЦВПВВНТЗ № АС/3718544, що сторонами не заперечується.

Згідно п.4 полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 50 000 грн.

Як пояснив Позивач та його представник вказана сума була виплачена в повному обсязі.

Таким чином невідшкодована сума завданої шкоди складає 116 249,62 грн.

Слід зауважити, що Позивач та його представник наполягали на вирішенні позову в межах заявлених вимог та з підстав зазначених у ньому, тобто погодилися, що автомобіль є фізично знищеним, а тому наполягали на відшкодування завданої шкоди у визначеному розмірі, який збігається із сумою визначеної у звіті №28/05/14 від 28.05.2014. При цьому погодилися, що після проведення розрахунку повернуть автомобіль.

Порядок відшкодування шкоди, повязаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. В такому випадку, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Як пояснив Позивач та його представник, отримані кошти від страхової компанії були витрачені на відновлення автомобіля, який було продано в кінці літа 2014 року родичу Позивача приблизно за 8000-9000 доларів США. Факт зміни власника автомобіля підтверджується результатами аналітичного пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ" МВС України, а саме автомобіль Мітсубісі Л 200 № кузова MMDJRKB408D070175 з 14.08.2014 зареєстрований за ОСОБА_6 При цьому зазначено інший колір автомобіля, що свідчить про зміни характеристик автомобіля.

Таким чином, враховуючи межі розгляду позовних вимог, підстави, якими позивач обґрунтовує позов, оскільки пошкоджений автомобіль вибув із володіння Позивача, наявність заяви з боку відповідача про передачу пошкодженого автомобіля після відшкодування збитків, підстави для задоволення позову про відшкодування завданої майнової шкоди на суму 166 249,62 грн. відсутні.

Також не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач зазначає про завдання моральної шкоди як на точно встановлений факт, при цьому належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів не надав.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Оскільки в позові відмовлено, враховуючи відсутність клопотань з боку відповідача про стягнення судових витрат, розподіл таких витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено та підписано 10.12.2015.

Суддя ОСОБА_7