Постанова № 54233285, 08.12.2015, Межівський районний суд Дніпропетровської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 181/337/15-а>

Провадження № 2-а/181/5/15

"08" грудня 2015 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючої судді Літвінової Л.Ф.,

при секретарі Васільєвій І.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною відмови у призначенні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 23 листопада 2015 року та зобов'язання здійснити призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 23 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною відмови у призначенні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 23 листопада 2015 року та зобов'язання здійснити призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 23 листопада 2015 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ він був звільнений з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку відповідно до п. 9 частини пятої ст. 126 Конституції України.

Відповідно до вищезазначеної постанови Верховної Ради України наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року № 260/к його було відраховано зі штату суду з 18 листопада 2015 року у звязку з виходом у відставку.

23 листопада 2015 року він звернувся із заявою та з поданням адміністрації Апеляційного суду Дніпропетровської області з відповідним пакетом документів до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області про призначення і виплату йому судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання від грошового утримання судді у розмірі 90 відсотків від заробітної плати, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці. Цей розмір його заробітної плати у листопаді 2015 року складає 28042 гривні 30 копійок.

За даними витягу з протоколу №44 від 24 листопада 2015 року засідання комісії з призначення пенсій в управлінні Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області ухвалено відмовити йому у встановленні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін відповідно до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ, за якими з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до пункту 2 статті 41 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Він був обраний на посаду судді з 12 березня 1993 року за період дії Закону України «Про статус суддів», який діяв до 2010 року і передбачав при виході у відставку право судді на отримання довічного грошового утримання виходячи із застосуванням відсотка розрахунку 80 % від грошового утримання судді з нарахуванням за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотки заробітку, а також продовжував працювати під час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453, в якому ч.3 ст.138 було також передбачено право судді при виході у відставку на отримання довічного грошового утримання із застосуванням 80 відсотків розрахунку грошового утримання судді з нарахуванням за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотки заробітку, протягом 27 років 05 місяців та 17 днів суддівського стажу він мав законні сподівання на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків, бо подав заяву про відставку до Вищої ради юстиції України 15 вересня 2014 року.

Позивач просить суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області щодо відмови йому у призначенні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобовязати управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області здійснити йому нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 23 листопада 2015 року із розрахунку 90 відсотків від грошового утримання судді в розмірі 28042 грн. 30 коп., на підставі подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2015 року за № 4.1-03-655/15.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечила повністю, пояснила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Межівському районі. 24 листопада 2015 року комісією з призначення пенсій управління Пенсійного фонду було розглянуто заяву ОСОБА_1 та відмовлено у встановленні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно пункту 2 статті 41 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 року з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне довічне грошове утримання призначалося відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». В звязку з викладеним з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом не призначаються.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач розпочав працювати суддею з 12 березня 1993 року, коли був обраний народним суддею Межівського районного суду Дніпропетровської області, що підтверджується копією трудової книжки № запису 7 (а.с.26).

Наказом голови Межівського районного суду Дніпропетровської області № 108 від 07 серпня 2008 року ОСОБА_1 встановлено щомісячне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати з 01.05.2008 року (а.с.36).

З 12 листопада 2013 року працював на посаді судді апеляційного суду Дніпропетровської області згідно наказу апеляційного суду № 233 від 12.11.2013 року (а.с.23).

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VIII позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, тобто статус судді у відставці позивач набув 12 листопада 2015 року, маючи стаж роботи на посаді судді більше 27 років (а.с.38).

Згідно наказу голови Апеляційного суду Дніпропетровської області № 260/к від 17 листопада 2015 року ОСОБА_1 відраховано зі штату суду 18 листопада 2015 року (а.с.39).

Відповідно до довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 07-410-С від 18 листопада 2015 року, заробітна плата ОСОБА_1, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці склала 28042 гривні 30 копійок (а.с.42).

Управлінням Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до пункту 2 статті 41 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.46).

При надання правової оцінки спору суд враховує наступне.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпеченості діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року із наступними змінами і доповненнями.

Гарантії незалежності суддів закріпленні зокрема, у ч.4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якої незалежність судді забезпечується: окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Частиною 2 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», або пенсії, передбаченої іншими законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 8 ч.4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Відповідно до частини третьої ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI у зв'язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст. 126 Основного Закону України, та вказано, що підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом від 08 липня 2011 року № 3668-VI.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягнення пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Проте Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VIІ знову внесено зміни до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, які набрали чинності з 01 квітня 2014 року, та встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

В подальшому Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIІ знову внесено зміни до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, які набрали чинності з 01 січня 2015 року та встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до п.2 ст. 41 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд вважає протиправними, оскільки вони призвели до зниження досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, не узгоджуються з конституційними положеннями про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечать ст. 22 та ст. 126 Конституції України.

Вирішуючи вказаний спір суд також враховує, що на час подання позивачем заяви про відставку та виникнення у органу, що його обрав, передбаченого ст. 126 Конституції України обов'язку щодо звільнення позивача, діяла ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, яка передбачала право позивача (з урахування його стажу роботи на посаді судді) на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у заниженому розмірі, а також достатність підстав для судового захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити передбачений позовом перерахунок.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, тим самим відповідач повинен був ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають значення для правильного вирішення конкретного питання, але він цього не вчинив.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірність свого рішення, не навів переконливих обґрунтувань своєї правової позиції, тому порушені права та законні інтереси позивача підлягають судовому захисту.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.

Згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, доводи позову ґрунтуються на чинному законодавстві та узгоджуються із наявними у справі доказами, заперечення відповідача суперечать принципу верховенства права та нормам Конституції України, тому позов слід задовольнити повністю.

Крім цього, в силу вимог ст. 94 КАС України з управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області слід стягнути судові витрати по справі в сумі 487 гривень 20 копійок на користь держави.

Керуючись статтями 3, 6, 19, 21, 22, 46, 55, 57, 58, 68, 92 Конституції України, статтями 2, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 69, 71, 86, 99, 100, 159 - 163, 183-2, 256 КАС України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.01.2011 року № 381/2011, статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною відмови у призначенні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 23 листопада 2015 року та зобов'язання здійснити призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 23 листопада 2015 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, із розрахунку 90 відсотків від грошового утримання судді в розмірі 28042 гривень 30 копійок, на підставі подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2015 року за № 4.1-03-655/15, починаючи з 23 листопада 2015 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 24603803) на користь держави судовий збір по справі в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_3