Постанова № 54231094, 11.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2714/14-к Головуючий у 1 інстанції: Дзендзюра С.М.

Провадження № 11/783/99/15 Доповідач: Галин В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року м. Львів

Суддя апеляційного суду Львівської області Галин В.П. з участю прокурора Бурдіна С.М., провівши попередній розгляд справи за апеляційними скаргами старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 06.03.2015р.- 10.03.2015р.,

встановив:

вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним за вчинення злочинів, передбачених ст. 69 КК України (в редакції 1960 року), ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), ч.4 ст. 187, ст. 257, ч.3 ст. 289, ч.2 ст.127, ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 194, ч.4 ст. 194, ч.4 ст. 189, п.п. 4,6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_5 визнано винним за вчинення злочинів, передбачених ст. 69 КК України (в редакції 1960 року), ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), ч.4 ст. 187, ст. 257, ч.3 ст. 289, ч.2 ст.127, ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 194, ч.4 ст. 194, ч.4 ст. 189 КК України

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_8 визнано винним за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ст. 257, ч.3 ст. 289 КК України та виправдано за ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 194 КК України.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_8 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 10 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_9 визнано винним за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ст. 257, ч.2 ст. 194 КК України, та виправдано за ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 358 КК України.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_9 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_10 виправдано за ст.257, ч.4 ст. 187 КК України.

ОСОБА_11 визнано винним за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ст. 257 КК України.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_11 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 9 років 11 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_3 визнано винним за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ст. 257, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 9 років 10 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_4 визнано винним за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ст. 257, ч.3 ст. 289, п.п. 4,6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_12 визнано винним за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.263 КК України, та виправдано за ст..257, п.п. 4,6,9,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст.289, ч.3 ст.289 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_13 задоволено. Стягнуто солідарно з підсудних ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 18965 грн.

Судові витрати в користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області за проведення експертиз стягнуто з ОСОБА_7 в сумі 916 грн, ОСОБА_5 в сумі 916 грн, ОСОБА_9 в сумі 916 грн, ОСОБА_8 в сумі 916 грн, ОСОБА_11 в сумі 916 грн, ОСОБА_3 в сумі 916 грн, ОСОБА_4 в сумі 916 грн, ОСОБА_12 в сумі 916 грн.

Вирішено питання з речовими доказами.

На вказаний вирок суду прокурор Замараєва Р.М., захисник ОСОБА_2, обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не заперечив щодо повернення справи в суд першої інстанції перевіривши матеріали справи, вважаю, що така підлягає поверненню в суд першої інстанції.

Постановою попереднього розгляду від 15.06.2015 року кримінальну справу справи за апеляційними скаргами старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 06.03.2015р.- 10.03.2015 р було повернуто в до Франківського районного суду м.Львова для усунення порушень кримінально процесуального закону. Проте, суд вимоги постанови в повному об»ємі не виконав

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 359 КПК України (в редакції 1960 р.), справа повертається суду першої інстанції у випадку, якщо суд першої інстанції прийняв апеляцію, яка не відповідає вимогам ч. 1 ст. 350, ст. 351, ст. 352 цього Кодексу, - для виконання вимог, передбачених ст. ст. 353 чи 354 цього Кодексу (в редакції 1960 р.).

Частиною першою ст.351 КПК України ( в редакції 1960 р.) передбачено, що про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших осіб, які мають право подати апеляцію, зазначених у статті 348 цього Кодексу, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду. Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію.

Як вбачається з матеріалів справи, на а/с 122, т. №105 є розписка невідомої особи, датована 07.09.2015 р., про отримання копій апеляційних скарг ОСОБА_6, Дем»янця І.Д. та ОСОБА_2 Так само на а/с. а/с 125-128 т. №105 є розписки, які всі датовані 07.09.2015 р., від ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_12 про отримання копій апеляційної скарги , датованої 25.03.2015р., однак не вказано прізвища, ім.»я та по-батькові, процесуального статусу особи, яка подала дану апеляційну скаргу. Отже з тексту зазначених вище розписок не зрозумілим є в першому випадку : хто саме (прізвище, ім.»я, по-батькові, процесуальний статус особи) отримав копії апеляційних скарг ОСОБА_6, Дем»янця І.Д. та ОСОБА_2, і, в другому випадку: чиї саме (прізвище, ім.»я, по-батькові, процесуальний статус особи) апеляційні скарги були отримані ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_12

Також суд першої інстанції у порушення вимог ч. 1 ст. 351 КПК України (в редакції 1960 року), одночасно з врученням копій апеляційних скарг, не роз'яснив особам, які отримали копії апеляційних скарг, їхнє право протягом п'яти діб подати свої заперечення на апеляцію.

Відповідно до ч. 3 ст.353 КПК ( редакції 1960 року) суд першої інстанції вирішував питання про відновлення строку на подання апеляційної скарги потерпілим ОСОБА_6 За результатами розгляду даного клопотання була винесена ухвала суду від 28.09.2015р. про відмову в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_6 про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку від 06.03.2015р.-10.03.2015р. Потерпілий ОСОБА_14 був відсутній в судовому засіданні 28.09.2015р.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 353 КПК України ( в редакції 1960 р.) , питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу. Про день і час розгляду клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду. Постанова судді чи ухвала суду, винесена відповідно до частини першої чи частини четвертої цієї статті, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.

Однак, судом першої інстанції копія ухвали суду від 28.09.2015 року про відмову в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку від 06.03.2015р.-10.03.2015р. потерпілому ОСОБА_6 не вручалась і не направлялась поштою, а відтак було порушено право потерпілого ОСОБА_6 на оскарження даної ухвали.

Враховуючи вище наведене, вважаю, що матеріали кримінальної справи за апеляційними скаргами старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6 на вирок Франківського районного суду м.Львова від 10.03.2015р. слід повернути до Франківського районного суду м.Львова для усунення вказаних вище порушень кримінально-процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 347, 348, 349, 351, 357, 359 КПК України (редакції 1960 року), колегія суддів

ухвалила:

кримінальну справу за апеляційними скаргами старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 06.03.2015р.-10.03.2015р. слід повернути до Франківського районного суду м. Львова для усунення порушень кримінально-процесуального закону.

Cуддя апеляційного суду

Львівської області ОСОБА_15