Ухвала суду № 54231092, 26.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/8743/15 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/6453/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Богонюка М.Я. і ОСОБА_2,

при секретарі Жукровській Х.І.,

за участю начальника ОСОБА_3 ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_4;

третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на рішення Галицького районного суду міста Львова від 08 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (в подальшому „ВДВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_5, ОКП Львівської області «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання спадкового договору недійсним.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, щона виконанні у ВДВС знаходиться виконавчий лист №2-1590 виданий 25.04.2007 року Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітної ОСОБА_8 в розмірі 500 гривень щомісячно починаючи з 09.11.2006 року і до досягнення дитиною повноліття. На запит державного виконаця від 29.01.2010 року про встановлення майнового стану боржника ВДВС отримав інформацію з ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про те, що за ОСОБА_6 04.03.2010 року зареєстована квартира № 10 в будинку № 10 на площі ОСОБА_3 у м.Львові (в подальшому «спірна квартира»), а тому державним виконавцем було винесено постанову про арешт цієї квартири. Крім цього, державним виконавцем було скеровано копію постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» до виконання. 23.01.2012 року у ВДВС надійшло повідомлення від ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження від 04.03.2010 року щодо боржника ОСОБА_6 в матеріалах інвентаризаційної справи відсутня. 01.02.2011 року ВДВС отримано інформацію про те, що 01.02.2011 року боржником ОСОБА_6 з ОСОБА_9 було укладено спадковий договір, згідно якого після смерті боржника належна йому на праві власності спірна квартира переходить у власність ОСОБА_9 У звя?зку із укладенням спадкового договору нотаріусом було накладено заборону на відчуження нерухомого майна боржника ОСОБА_6 Вважає спадковий договір недійсним та таким, що підлягає скасуваню, оскільки він був укладений 01.02.2011 року, тобто - на момент, коли державним виконавцем вже був накладений 04.03.2010 року арешт на спірну квартиру (а.с. 1-3).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 52-53).

Дане рішення оскаржив позивач - ВДВС.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що судом не було дано належної оцінки тому, що згідно висновку службового розслідування від 08.02.2012 року, проведеного ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», 12.07.2010 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» дійсно отримувало постанову про арешт майна боржника ОСОБА_6, яка не була виконаною юристом ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», що дало можливість боржнику укласти спадковий договір, який унеможливив примусове стягнення заборгованості по аліментах шляхом продажу спірної квартири.

Вважає, що укладений боржником спадковий договір мав би бути визнаний недійсним з підстав, що передбачені ст. 230 ЦК України, з підстав, що передбачені частиною 6 ст. 203 ЦК України, а також з підстав, що передбачені ч.1 ст. 234 ЦК України (а.с. 55-57).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта і ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 1302 ЦК України встановлено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобовязується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Матеріалами справи стверджується, що 01.02.2011 року між ОСОБА_6 (як відчужувачем) та ОСОБА_9 (як набувачем) було укладено спадковий договір, за яким набувач зобовязується виконувати передбачені в цьому договорі розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне відчужувачу нерухоме майно - квартиру № 10 в будинку № 10 на площі ОСОБА_3 у м.Львові (а.с. 4-7).

Таким чином, безспірним є те, що вирішення судом позову ВДВС до ОСОБА_6 про визнання вище згаданого спадкового договору недійсним стосується прав та інтересів набувача за цим договором ОСОБА_9, однак останній позивачем до участі у даній справі не залучався, а відтак навіть лише за цієї обставини позов ВДВС до задоволення не підлягав.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними міститься розяснення про те, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В той же час, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивачем (апелянтом) наведено аж три підстави, визначені законом, для визнання спадкового договору недійсним, а саме: ст. 203 ч.6, ст. 230 та ст. 234 ЦК України, які по своїй правовій природі є взаємовиключними, а тому доводи апеляційної скарги в тій частині, що спадковий договір мав би бути визнаний недійсним зі всіх наведених підстав, також до уваги прийматися не можуть.

За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків оскаржуваного рішення, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відхилити та залишити рішення Галицького районного суду міста Львова від 08 вересня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: