Вирок № 54230617, 09.12.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/4627/13-к

Провадження №1-кп/463/7/15

В И Р О К

Іменем України

09 грудня 2015 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

суддів Гирича С.В., Головатого Р.Я.

з участю секретаря Станько Р.О.

прокурора Кишки Ю.А.

представника потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження № 12013150010000683 з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, працюючої менеджером на ТзОВ «Книгообрій», проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 366, ч.1 ст. 209 КК України, -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, зареєстрованого як фізична особа-підприємець, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_5, будучи фізичною особою приватним підприємцем, за попередньою змовою групою осіб із невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, в період з 29.09.2011 року по 08.07.2013 року у м. Львові, на виконання договору підряду № 04/09 від 29.09.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»», умисно склав завідомо неправдиві офіційні документи, що посвідчують певні факти і мають юридичне значення, про надання ПрАТ ЛЛГЗ ландшафтних послуг з догляду за територією заводу, реставрації газонів та благоустрою території заводу, а саме:

акт від 15.10.2011 року приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 10 740 грн.;

акт від 25.11.2011 року приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 10 000 грн.;

акт від 01.12.2011 року приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 222 260 грн.;

акт від 14.04.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 10 000 грн.;

акт від 14.05.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 10 500 грн.;

акт від 14.06.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 10 000 грн.;

акт від 20.07.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 10 000 грн.;

акт від 22.08.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 6 340 грн.;

договір підряду № 05/11 від 29.11.2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ПрАТ «ЛЛГЗ»;

акт від 08.12.2011 року приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 80 000 грн.;

акт від 20.03.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 7 370 грн.;

акт від 17.04.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 30 250 грн.;

акт від 12.05.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 43 560 грн.;

акт від 15.06.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 33 000 грн.;

акт від 10.07.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 33 000 грн.;

акт від 15.08.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 33 000 грн.;

акт від 17.09.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 30 250 грн.;

акт від 18.10.2012 року приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 30 250 грн.;

акт від 28.11.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 року про виконання робіт загальною вартістю 15 410 грн.

У вказані документи ОСОБА_5 вніс неправдиві відомості про виконання ним в період з вересня 2011 року по грудень 2012 року робіт для ПрАТ «ЛЛГЗ» на території заводу та завірив своїми підписами та круглою печаткою ФОП ОСОБА_5 В подальшому вказані документи ФОП ОСОБА_5 передав невстановленим слідством особам.

Згодом невстановленими слідством особами, які мали доступ до печатки ПрАТ «ЛЛГЗ» та до попередньої печатки - ПрАТ «ЛЛГЗ» завірено вказані договори та акти приймання-здачі робіт, шляхом проставлення відбитків таких на примірниках цих документів, а невстановленими слідством особами підроблено на договорах та актах приймання-здачі робіт підписи від імені директора заводу ОСОБА_6

Після цього ФОП ОСОБА_5 зберігав завідомо підроблені документи у себе до моменту видачі правоохоронним органам.

Внаслідок складання вказаних завідомо підроблених документів ОСОБА_5 заволодів грошовими коштами ПрАТ «ЛЛГЗ» всього на суму 625 930 грн., які використав на власні потреби, що спричинило тяжкі наслідки для товариства.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 366 КК України складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів (службове підроблення), що спричинило тяжкі наслідки.

Крім цього, ОСОБА_5, в період з 29.09.2011 року по 14.05.2013 року, будучи фізичною особою приватним підприємцем,за попередньою змовою групою осіб із невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання службовим становищем, заволодів грошовими коштами заводу, які бухгалтер-фінансист ПрАТ «ЛЛГЗ» ОСОБА_4 в цей період, перебуваючи у місті Львові, перерахувала на підставі неправдивих офіційнійних документів, наданих невстановленими особами, про надання ФОП ОСОБА_5 ПрАТ «ЛЛГЗ» ландшафтних послуг з догляду за територією заводу, реставрації газонів та благоустрою території заводу, а саме на підставі договору підряду № 04/09 від 29.09.2011 року, договору підряду № 05/11 від 29.11.2011 року, укладених між ФОП ОСОБА_5 та ПрАТ «ЛЛГЗ» та актів приймання-здачі робіт згідно цих угод.

У вказані акти виконаних робіт ОСОБА_5 вніс неправдиві відомості про виконання ним в період з вересня 2011 року по грудень 2012 року робіт для ПрАТ «ЛЛГЗ» на території заводу та невстановленими слідством особами, завірені підписами та круглою печаткою ПрАТ «ЛЛГЗ», підроблено на договорах та актах приймання-здачі робіт підписи від імені директора заводу ОСОБА_6, які в подальшому підписав і ФОП ОСОБА_5 Вказані документи ФОП ОСОБА_5 були передані невстановленим слідством особам для отримання коштів за нібито виконані роботи.

В свою чергу ОСОБА_4, яка в період з 29.09.2011 по 14.05.2013, перебуваючи на посаді бухгалтера-фінансиста ПрАТ «ЛЛГЗ», код ЄДРПОУ 30822837, адреса якого: м. Львів, вул. Мирона Кордуби, буд. 2, відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 178-К від 01.11.2007,являючись службовою та матеріально-відповідальною особою, будучи відповідальною за проведення набору платіжних документів та перерахунок грошових коштів з використанням електронного цифрового підпису відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 23 від 30.03.2006, перебуваючи на своєму робочому місці в кабінеті бухгалтерії заводу, використовуючи встановлену на її робочій електронно-обчислювальній персональній машині (компютері) систему дистанційного обслуговування банківського рахунку, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з порушенням процедури, тобто без попереднього внесення в реєстри платежів, лише на підставі вищевказаних підроблених невстановленими особами актів виконаних робіт здійснила перерахування грошових коштів з банківського рахунку ПрАТ «ЛЛГЗ» № 26006022206 МФО 325365, відкритого в Центральній філії ПАТ Кредобанк, на банківський рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, код ЄДРПОУ № НОМЕР_1, № 26000100000038 МФО 385424, відкритий у Львівській філії АКБ Індустріалбанк, як нібито оплати за надані послуги та виконані роботи, які насправді не виконувались, зокрема: платіжним дорученням № 175 в сумі 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 178 в сумі 20 000,00 грн.; платіжним дорученням № 187 в сумі 39 430,00 грн.; платіжним дорученням № 190 в сумі 48 900,00 грн.; платіжним дорученням № 193 в сумі 21 390,00 грн.; платіжним дорученням № 198 в сумі 150 000,00 грн.; платіжним дорученням № 199 в сумі 120 120,00 грн.; платіжним дорученням № 7103 в сумі 91 602,00 грн.; платіжним дорученням № 7965 в сумі 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 8543 в сумі 54 488,00 грн.; а всього на суму 625930 грн.

Відтак, в період з 29.09.2011р. по 14.05.2013р. ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, заволодів шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем грошовими коштами ПрАТ «ЛЛГЗ» на загальну суму 625 930 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив товариству збитки в особливо великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст. 191 КК України заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Обвинувачена ОСОБА_4, перебуваючи на посаді бухгалтера-фінансиста ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», що за адресою: м. Львів, вул. Кордуби, 2, відповідно до наказу ПрАТ «ЛЛГЗ» № 178-К від 01.11.2007 року, будучи службовою та матеріально відповідальною особою підприємства, на підставі наказу, договору про повну матеріальну відповідальність, та посадової інструкції, в період здійснення посадових обовязків, з 29.09.2011 року по 14.05.2013 року, за попередньою змовою групою осіб із невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, розтратила грошові кошти заводу.

Так, ОСОБА_4 в період з 29.09.2011 року по 14.05.2013 року, перебуваючи у місті Львові, перерахувала кошти на підставі неправдивих офіційнійних документів, наданих невстановленими особами, про надання ФОП ОСОБА_5 ПрАТ «ЛЛГЗ» ландшафтних послуг з догляду за територією заводу, реставрації газонів та благоустрою території заводу, а саме на підставі договору підряду № 04/09 від 29.09.2011 року, договору підряду № 05/11 від 29.11.2011 року, укладених між ФОП ОСОБА_5 та ПрАТ ЛЛГЗ та актів приймання-здачі робіт згідно цих угод.

У вказані акти виконаних робіт ОСОБА_5 вніс неправдиві відомості про виконання ним в період з вересня 2011 року по грудень 2012 року робіт для ПрАТ «ЛЛГЗ» на території заводу та невстановленими слідством особами, завірені підписами та круглою печаткою ПрАТ «ЛЛГЗ», підроблено на договорах та актах приймання-здачі робіт підписи від імені директора заводу ОСОБА_6, які в подальшому підписав і ФОП ОСОБА_5 Вказані документи ФОП ОСОБА_5 були передані невстановленим слідством особам для отримання коштів за нібито виконані роботи.

В свою чергу ОСОБА_4, яка в період з 29.09.2011 по 14.05.2013, перебуваючи на посаді бухгалтера-фінансиста ПрАТ «ЛЛГЗ», код ЄДРПОУ 30822837, адреса якого: м. Львів, вул. Мирона Кордуби, буд. 2, відповідно до наказу по ПрАТ ЛЛГЗ № 178-К від 01.11.2007 року,являючись службовою та матеріально-відповідальною особою, будучи відповідальною за проведення набору платіжних документів та перерахунок грошових коштів з використанням електронного цифрового підпису відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 23 від 30.03.2006 року, перебуваючи на своєму робочому місці в кабінеті бухгалтерії заводу, використовуючи встановлену на її робочій електронно-обчислювальній персональній машині (компютері) систему дистанційного обслуговування банківського рахунку, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з порушенням процедури, тобто без попереднього внесення в реєстри платежів, лише на підставі вищевказаних підроблених невстановленими особами актів виконаних робіт здійснила перерахування грошових коштів з банківського рахунку ПрАТ «ЛЛГЗ» № 26006022206 МФО 325365, відкритого в Центральній філії ПАТ Кредобанк, на банківський рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, код ЄДРПОУ № НОМЕР_1, № 26000100000038 МФО 385424, відкритий у Львівській філії АКБ Індустріалбанк, як нібито оплати за надані послуги та виконані роботи, які насправді не виконувались, зокрема: платіжним дорученням № 175 в сумі 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 178 в сумі 20 000,00 грн.; платіжним дорученням № 187 в сумі 39 430,00 грн.; платіжним дорученням № 190 в сумі 48 900,00 грн.; платіжним дорученням № 193 в сумі 21 390,00 грн.; платіжним дорученням № 198 в сумі 150 000,00 грн.; платіжним дорученням № 199 в сумі 120 120,00 грн.; платіжним дорученням № 7103 в сумі 91 602,00 грн.; платіжним дорученням № 7965 в сумі 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 8543 в сумі 54 488,00 грн.

Загалом в період з 29.09.2011 року по 14.05.2013 року ОСОБА_4 перерахувала на банківський рахунок ФОП ОСОБА_5 625 930 грн., якими він в подальшому заволодів, та згодом розпорядився ними на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4, за попередньою змовою групою осіб з невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинила розтрату грошових коштів ПрАТ «ЛЛГЗ» в особливо великих розмірах.

Крім цього, діючи неправомірно, з умислом спрямованим на розтрату грошовими коштами товариства ОСОБА_4, в період з 15.11.2012 року по 14.01.2013 року, перебуваючи на посаді бухгалтера-фінансиста ПрАТ «ЛЛГЗ», код ЄДРПОУ 30822837, адреса якого: м. Львів, вул. Мирона Кордуби, буд. 2, відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 178-К від 01.11.2007 року, являючись службовою та матеріально-відповідальною особою, будучи відповідальною за проведення набору платіжних документів та перерахунок грошових коштів з використанням електронного цифрового підпису відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 23 від 30.03.2006 року, перебуваючи на своєму робочому місці в кабінеті бухгалтерії заводу, використовуючи встановлену на її робочій електронно-обчислювальній персональній машині (компютері) систему дистанційного обслуговування банківського рахунку, шляхом зловживання своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, умисно здійснила безпідставні перерахування грошових коштів (розтрату) з банківського рахунку ПрАТ ЛЛГЗ № 26005012206 МФО 325365, відкритого в Центральній філії ПАТ Кредобанк, на банківський рахунок ТОВ А знак, код ЄДРПОУ № 37193050, № 26000313620 МФО 320854, відкритий в ПАТ Діамантбанк, як, нібито, оплати за товарно-матеріальні цінності, хоча такі цим підприємством заводу не поставлялись, зокрема:

платіжним дорученням № 9372 в сумі 170 000,00 грн.; платіжним дорученням № 9446 в сумі 105 630,00 грн.; платіжним дорученням № 9673 в сумі 175 000,00 грн.; платіжним дорученням № 9750 в сумі 120 000,00 грн.; платіжним дорученням № 9773 в сумі 148 530,00 грн.; платіжним дорученням № 9810 в сумі 169 520,00 грн.; платіжним дорученням № 9822 в сумі 108 945,00 грн.; а всього, на загальну суму 997 625,00 грн., якими в подальшому невстановлені слідством особи заволоділи, та згодом розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_4, в період з 26.04.2013 року по 29.04.2013 року, перебуваючи на посаді бухгалтера-фінансиста ПрАТ «ЛЛГЗ», код ЄДРПОУ 30822837, адреса якого: м. Львів, вул. Мирона Кордуби, буд. 2, відповідно до наказу по ПрАТ ЛЛГЗ № 178-К від 01.11.2007 року, являючись службовою та матеріально-відповідальною особою,будучи відповідальною за проведення набору платіжних документів та перерахунок грошових коштів з використанням електронного цифрового підпису відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 23 від 30.03.2006 року, перебуваючи на своєму робочому місці в кабінеті бухгалтерії заводу, використовуючи встановлену на її робочій електронно-обчислювальній персональній машині (компютері) систему дистанційного обслуговування банківського рахунку, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, умисно здійснила безпідставні перерахування грошових коштів (розтрату) з банківського рахунку ПрАТ ЛЛГЗ № 26005012206 МФО 325365, відкритого в Центральній філії ПАТ Кредобанк, на банківський рахунок ТОВ ТПК ОСОБА_7, код ЄДРПОУ 38148831, № 26004313541 МФО 320854, відкритий в ПАТ Діамантбанк, як, нібито, оплата за товарно- матеріальні цінності, хоча такі цим підприємством заводу не поставлялись, зокрема:

платіжним дорученням № 10623 в сумі 121 000,00 грн.; платіжним дорученням № 10631 в сумі 140 150,00 грн.; а всього, в загальній сумі 261 150,00 грн., якими в подальшому невстановлені слідством особи заволоділи, та згодом розпорядилась ними на власний розсуд.

ОСОБА_4, в період з 31.07.2012 року по 29.04.2013 року, перебуваючи на посаді бухгалтера-фінансиста ПрАТ «ЛЛГЗ», код ЄДРПОУ 30822837, адреса якого: м. Львів, вул. Мирона Кордуби, буд. 2, відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 178-К від 01.11.2007 року, являючись службовою та матеріально- відповідальною особою, будучи відповідальною за проведення набору платіжних документів та перерахунок грошових коштів з використанням електронного цифрового підпису відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 23 від 30.03.2006 року, перебуваючи на своєму робочому місці в кабінеті бухгалтерії заводу, використовуючи встановлену на її робочій електронно-обчислювальній персональній машині (компютері) систему дистанційного обслуговування банківського рахунку, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, умисно здійснила безпідставні перерахування грошових коштів (розтрату) з банківського рахунку ПрАТ «ЛЛГЗ» № 26007025430601 МФО 325774, відкритого у Львівській філії АТ Брокбізнесбанк, на банківський рахунок ТОВ А знак, код ЄДРПОУ № 37193050, № 26000313620 МФО 320854, відкритий в ПАТ Діамантбанк, як, нібито, оплати за пляшку та товарно-матеріальні цінності, хоча такі цим підприємством заводу не поставлялись, зокрема:

платіжним дорученням № 1956 в сумі 100 000,00 грн.; платіжним дорученням № 1963 в сумі 150 000,00 грн.; платіжним дорученням № 1998 в сумі 30 000,00 грн.; платіжним дорученням № 2098 в сумі 180 479,91 грн.; платіжним дорученням № 2175 в сумі 375 000,00 грн.;платіжним дорученням № 2227 в сумі 256 300,00 грн.; платіжним дорученням № 2315 в сумі 208 675,84 грн.; а всього, на загальну суму 1 300 455,75 грн., якими в подальшому невстановлені слідством особи заволоділи, та згодом розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_4, діючи неправомірно, в період 2011-2013 років, перебуваючи на посаді бухгалтера-фінансиста ПрАТ ЛЛГЗ, код ЄДРПОУ 30822837, адреса якого: м. Львів, вул. Мирона Кордуби, буд. 2, відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 178-К від 01.11.2007 року, являючись службовою та матеріально- відповідальною особою, будучи відповідальною за проведення набору платіжних документів та перерахунок грошових коштів з використанням електронного цифрового підпису відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 23 від 30.03.2006 року, перебуваючи на своєму робочому місці в кабінеті бухгалтерії заводу, використовуючи встановлену на їх робочій електронно-обчислювальній персональній машині (компютері) систему дистанційного обслуговування банківського рахунку, шляхом зловживання своїм службовим становищем, із невстановленими слідством особами, умисно здійснила безпідставні перерахування грошових коштів (розтрату) з банківського рахунку ПрАТ «ЛЛГЗ» № 26002102919001 МФО 300249, відкритого в АТ Брокбізнесбанк, на банківський рахунок ТОВ А знак, код ЄДРПОУ № 37193050, № 26000313620 МФО 320854, відкритий в ПАТ Діамантбанк, як, нібито, оплати за товарно-матеріальні цінності, хоча такі цим підприємством заводу не поставлялись, зокрема:

платіжним дорученням № 2521 в сумі 247 700,00 грн.; платіжним дорученням № 2543 в сумі 214 207,68 грн.; платіжним дорученням № 2629 в сумі 144 609,39 грн.; платіжним дорученням № 2732 в сумі 181 000,00 грн.; а всього, в загальній сумі 787 517,07 грн., якими в подальшому невстановлені слідством особи заволоділи, та згодом розпорядилась ними на власний розсуд.

Також, ОСОБА_4, в період з 05.02.2013 по 14.05.2013, перебуваючи на посаді бухгалтера-фінансиста ПрАТ «ЛЛГЗ», код ЄДРПОУ 30822837, адреса якого: м. Львів, вул. Мирона Кордуби, буд. 2, відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 178-К від 01.11.2007, являючись службовою та матеріально-відповідальною особою, будучи відповідальною за проведення набору платіжних документів та перерахунок грошових коштів з використанням електронного цифрового підпису відповідно до наказу по ПрАТ «ЛЛГЗ» № 23 від 30.03.2006, перебуваючи на своєму робочому місці в кабінеті бухгалтерії заводу, використовуючи встановлену на її робочій електронно-обчислювальній персональній машині (компютері) систему дистанційного обслуговування банківського рахунку, шляхом зловживання своїм службовим становищем, із невстановленими слідством особами, умисно здійснила неправомірне перерахування грошових коштів (розтрату) з банківського рахунку ПрАТ «ЛЛГЗ» № 26002102919001 МФО 300249, відкритого в АТ Брокбізнесбанк, на банківський рахунок ТОВ ТПК ОСОБА_7, код ЄДРПОУ 38148831, № 26004313541 МФО 320854, відкритий в ПАТ Діамантбанк, як, нібито, оплати за товар та надані послуги, зокрема:

платіжним дорученням № 299 в сумі 180 000,00 грн.; платіжним дорученням № 410 в сумі 110 000,00 грн.; платіжним дорученням № 510 в сумі 150 000,00 грн.; платіжним дорученням № 858 в сумі 59 463,00 грн.; платіжним дорученням № 945 в сумі 113 297,48 грн.; платіжним дорученням № 985 в сумі 280 000,00 грн.; а всього, в загальній сумі 892 760,48 грн., якими в подальшому невстановлені слідством особи заволоділи, та згодом розпорядилась ними на власний розсуд.

Відтак, ОСОБА_4 в період з 29.09.2011 року по 14.05.2013 року безпідставно перераховано на рахунки ТОВ А-знак, ТОВ ТПК ОСОБА_7 грошові кошти ПрАТ «ЛЛГЗ» в розмірі 4239508,30 грн.

А всього, ОСОБА_4 в період з 29.09.2011 року по 14.05.2013 року за попередньою змовою групою осіб разом з невстановленими слідством особами розтратила шляхом безпідставного перерахування на рахунки ФОП ОСОБА_5, ТОВ А-знак, ТОВ ТПК ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, грошові кошти ПрАТ «ЛЛГЗ» в загальній сумі 4 865 438,30 грн., чим спричинила товариству збитки в особливо великих розмірах.

При цьому, ОСОБА_4, з метою приховання вищеописаних безпідставних перерахувань грошових коштів з банківських рахунків ПрАТ «ЛЛГЗ» та з метою не бути викритою у своїх злочинних діяннях, в період з вересня 2011 року по травень 2013 року вносила змінені дані в електронний бухгалтерський облік заводу, який ведеться у компютерній програмі 1С Підприємство 8.2. Зокрема, ОСОБА_4 внесла дані про проведення заводом перерахувань на Регіональне управління департаменту адміністрування акцизного контролю у Львівській області (РУ ДААК) в загальній сумі 3 953 227,33 грн. як оплату за акцизну марку, хоча, в дійсності ці оплати заводом здійсненні не були, а були перераховані ОСОБА_4 в системі дистанційного обслуговування банківських рахунків ПрАТ «ЛЛГЗ» на банківські рахунки ФОП ОСОБА_5, ТОВ А-знак, ТОВ ТПК ОСОБА_7.

Разом з тим, ОСОБА_4, внесла змінені дані щодо оприбуткування заводом поступлення акцизних марок в частині збільшення їх вартості на загальну суму 3 839 436,82 грн.

Крім того, ОСОБА_4, внесла відомості про здійснену 23.04.2013 року оплату в сумі 59 463,00 грн. на користь ПП ОККО - Бізнес ПП, код 37278249, хоча дана оплата заводом здійснена не була, а була здійснена ОСОБА_4 в системі дистанційного обслуговування банківського рахунку ПрАТ «ЛЛГЗ» № 26002102919001 МФО 300249 платіжним дорученням № 858 на банківський рахунок ТОВ ТПК ОСОБА_7 № 26004313541 МФО 320854.

Також, ОСОБА_4, внесла відомості про здійснені заводом оплати у сумах, відповідно, 121 000,00 грн. та 140 150,00 грн. за ПДВ, хоча дані оплати заводом здійснені не були, а були здійснені ОСОБА_4 в системі дистанційного обслуговування банківського рахунку ПрАТ «ЛЛГЗ» № 26005012206 МФО 325365 платіжними дорученнями № 10623 та № 10631 на банківський рахунок ТОВ ТПК ОСОБА_7 № 26004313541 МФО 320854.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинила розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях свою вину визнала частково та пояснила, що працює на посаді бухгалтера ПрАТ «ЛЛГЗ» більше 10 років та виконує обовязки бухгалтера-фінансистана підставі наказу № 23 від 30.03.2006 року про порядок перерахування коштів з використанням ЕЦП. Нею підписано договір №18 від 30.06.2006 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, а також посадова інструкція від 13.08.1998 року, які і визначають основні посадові обовязки ОСОБА_4 та наслідки їх невиконання.

ОСОБА_4С зазначила, що ОСОБА_5 не знала до вересня 2013 року, договори та акти виконаних робіт, інші документи, які їй були надані для огляду в судових засіданнях не підписувала, печатки на них не проставляла. Свою роботу та завантаженість знала. Порядок роботи описала наступним чином, протягом робочого дня розносила проплати за попередній день в «1С Підприємство», в той же час близько 5-6 осіб підприємства приносили термінові платежі та реєстри оплат, які вона вносила за допомогою ЕПЦ, формувала платіжки та направляла на оплату в банк. Щодо суті обвинувачення по СПД ФО ОСОБА_5 пояснила, що проплати такому носили робочий повсякденний характер, як і дзвінки останнього. ОСОБА_4 заперечила підписання нею, договору та актів виконаних робіт від імені заводу з СПД ОСОБА_5, як і завірення документів печаткою заводу, зазначивши що печатку на документи не ставила ні цього разу, ні взагалі раніше на будь-які договори. Оскільки характер її роботи можна було назвати «дуже терміново», визнає проведення оплат без внесення в реєстри платежів. Додатково ОСОБА_4 пояснила, що на слідстві зрозуміла неправомірність перерахування коштів «ТПК ОСОБА_7» та «А-Знак», проте здійснювала їх без корисливої мети для себе.

ОСОБА_4 з врахуванням предявленого обвинувачення зазначила, що є її вина в тому, що з ЛЛГЗ виведено кошти на «ТПК ОСОБА_7» та «А-знак», та зазначає, що памятає відсутність будь-яких розрахункових документів (договір, акт виконаних робіт, наказ, тощо) на підставі яких ці кошти було перераховано. Додатково пояснила, що внаслідок великої завантаженості та складності в роботі системи електронних платежів, а також терміновості виконання робіт, час від часу перераховувала кошти вказані на листках паперу, які знаходились на її робочому столі без будь-яких додаткових підписів та коли просили про термінове перерахування особи, які їй були особисто незнайомі.

Щодо документів в період з 29.09.2011 року по 08.07.2013 року, складання та внесення в них завідомо неправдивих офіційних відомостей про надання ПрАТ «ЛЛГЗ» ландшафтних послуг з догляду за територією заводу, реставрації газонів та благоустрою території заводу, а саме договір підряду № 04/09 від 29.09.2011, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ПрАТ «ЛЛГЗ» та актів виконаних робіт, пояснила, що дійсно пригадує, як протягом вказаного періоду до неї телефонував ОСОБА_8, якого вона вписала в телефонну книгу «Лівньовка» так як він був дуже наполегливий, постійно запитував про надходження коштів по його договору. В свою чергу ОСОБА_4 здійснювала чергові платежі на підставі актів виконаних робіт, що на підприємстві не дозволяється, але допускалось. Додатково зазначає, що проставляти печатку на документи було не в її компетенції, оскільки вона «вела банк», а такі дії з її сторони викликали б відразу увагу, і не могли залишитись непоміченими іншими працівниками бухгалтерії та заступником головного бухгалтера ОСОБА_9, також не підписувала і не підробляла підпис директора на документах. Вказала, що кошти перераховані СПД ОСОБА_8, могли бути перераховані з порушеннями, але такі проплати вона здійснювала без отримання будь-якої «винагороди». Відомості в систему 1С підприємство нею вносились автоматично, для того «щоб зійшлась статистика».

ОСОБА_4 також пояснила, що її грошові надходження базувались на заробітній платі, та не може погодитись з доводами обвинувачення щодо легалізації викрадених коштів, оскільки в цей період нею майно, цінні речі не придбавались. Пояснює, що золоті вироби їй подарувала близька подруга ОСОБА_7, з якою вона товаришує протягом 10 років, і яка на річницю подарувала вказаний виріб. Пояснила, що самостійно придбати коштовності за 12 тис. грн. їй було фінансово важко, оскільки на утриманні знаходився неповнолітній син, який на той час навчався. ОСОБА_4 також пояснила, що сума відшкодування у розмірі близько 2 900 000 грн. здійснена її матірю, яка уклала договір позики належного їй майна на суму 1700 000 грн., її колишнім чоловіком на суму 400 000 грн. та родичами. Власних заощаджень у ОСОБА_4 з її слів не було. Протягом розгляду справи, посильно доходам, добровільно відшкодовувала частково кошти заподіяні вчиненим злочином, та намагається проплати здійснювати і надалі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях свою вину визнав частково та пояснив, що він працює по лінії ландшафтного дизайну більше десяти років, проводив роботи як на великих так і малих обєктах. На ПрАТ «ЛЛГЗ» роботу йому запропонував ОСОБА_10, якого він вважав одним з керівників заводу. Договори підряду про надання ландшафтних послуг для ПрАТ «ЛЛГЗ» №04/09 від 29.09.2011 року та № 05/11 від 29.11.2011 року він підписав, завірив своєю печаткою та передав «представнику» заводу ОСОБА_10. ОСОБА_10 повернув йому договори підписаними і завіреними печатками від імені заводу. Акти приймання-здачі робіт теж склав по результатам виконання робіт, підписав і завірив своєю печаткою та передавав ОСОБА_10, який повертав йому акти підписаними та завіреними печаткою від імені заводу. ОСОБА_10 запропонував йому цю роботу, і йому він повністю довіряв. Йому не було відомо про те, що ці договори та акти були підписані не директором заводу, а іншими особами. Він особисто не перевіряв виконання роботи на обєктах, тому визнає, що не проконтролювавши виконання робіт і поставивши підпис та печатку на актах виконаних робіт, вчинив службове підроблення.

Також пояснив, що бухгалтера заводу ОСОБА_4 він не знає, з нею у злочинну змову щодо заволодіння грошовими коштами заводу не вступав і її до засідань суду в вересні 2013 року не бачив і не зустрічався. Стосовно телефонних розмов зазначив, що телефон ОСОБА_4С, йому надано працівниками заводу з поясненням, що дана особа відповідає за перерахування коштів і питання оплат по договорах слід питати у неї. Дзвонив до ОСОБА_4. неодноразово з приводу перерахування коштів по актах виконання робіт.

Будь-яких коштів від ОСОБА_4 він особисто, чи через інших осіб не отримував та не передавав. Додатково пояснив, що дійсно отримав шляхом перерахування від ПрАТ «ЛЛГЗ» кошти в загальній сумі 625 930,00 грн. та в подальшому розпорядився вказаними грошовими коштами в інтересах діяльності СПД. Усвідомив свою протиправну поведінку, розкаявся в вчиненому. Визнав, що своїми діями вчинив заволодіння чужим майном, в особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України. Шкоду зобовязується відшкодувати.

Крім визнання вини обвинуваченими, їх винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень повністю і обєктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування, судового розгляду та перевіреними в судовому засіданні доказами.

В ході судового розгляду встановлено наступне.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_11 - спеціаліста компютерного відділу, до 26 травня 2013 року ці дві системи було встановлено в бухгалтерії на одному компютері ОСОБА_4 Тільки вона працювала в цих системах дистанційного обслуговування банківських рахунків заводу. На момент відсутності ОСОБА_4 її обовязки виконував інший бухгалтер. Зокрема, її підміняла ОСОБА_12, щоб хтось інший працював на робочому компютері ОСОБА_4 не повідомив.

З показань бухгалтера ОСОБА_12, вбачається, що вона жодних перерахувань на рахунки, вказаних вище субєктів господарювання впродовж 2009-2013 років не здійснювала. Доступ до паролів клієнтбанку було у 5-6 осіб в тому числі і в ОСОБА_13, система час від часу давала збої, ключі до системи не передавались актом, а лише повідомлялись в усному порядку. Окрім цього, компютер ОСОБА_4 не міг бути ідентифікований системою, оскільки не менше одного разу на ньому змінювався системний блок.

Як вбачається з показань ОСОБА_13, який працює з 2007 року головним бухгалтером, жодних посадових інструкцій по ЕЦП він не розробляв, про це йому не відомо, нагляд за роботою ОСОБА_4 він здійснював регулярно, вказував на неуважність і незібраність ОСОБА_4 на робочому місці. Вважає винною ОСОБА_4 у розкраданні коштів оскільки виплати були здійсненні без реєстрів, яка вчиняла дії без інструкції. В той же час ОСОБА_13 не пояснив суду, де знаходяться вказані ним реєстри, чому протягом двох років він не виявив порушень перерахування коштів, що входило в його прямі обовязки. Покази ОСОБА_13 стосуються неправомірності дій ОСОБА_4 по перерахуванню коштів та прихованню результатів такої діяльності.

З показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12О, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, вбачається, що для обслуговування банківських рахунків на заводі було встановлено системи дистанційного обслуговування банківських рахунків, окремо по ПАТ Кредобанк та АТ Брокбізнесбанк.

Окремо свідками підтверджено, що перевірка роботи ОСОБА_4 зі сторони керівництва не носила системного характеру, давались усні вказівки на виконання тих чи інших завдань, при цьому свідок ОСОБА_12, зазначила, що реєстри виплат не завжди відповідали тим «терміновим» виплатам, які проводились протягом дня.

Також вказані особи підтвердили наявність печатки підприємства у ОСОБА_9, яка проставляє печатку особисто, або печатка проставляється у її присутності. Вказані особи не змогли пояснити яким чином печатка підприємства була проставлена на підроблені акти виконаних робіт.

Показаннями свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що печатка знаходилась у її кабінеті при постійному нагляді. Вона виключає можливість вільного доступу до печатки сторонніми особами. Не може пригадати також свідок щоб в період літа-осені 2012 року ОСОБА_4 проставляла печатку на офіційні документи, оскільки це не відносилось до її безпосередніх обовязків.

Показаннями директора ОСОБА_6, який зазначив, що впродовж 2011- 2013 років завод мав відкриті банківські рахунки у Львівській філії АТ"Брокбізнесбанк та один банківській рахунок в Центральній філії ПАТ Кредобанк. Для здійснення платежів по цим рахункам заводу на компютері бухгалтера - фінансиста ОСОБА_4 встановлено дистанційні системи обслуговування вказаних рахунків заводу. ОСОБА_4 була уповноважена на проведення набору платіжних документів та здійснення перерахунків грошових коштів з використанням цифрового підпису у цих системах. Зокрема, на це вона була уповноважена наказом № 23 від 30.03.2006 року. Перерахування грошових коштів з використанням електронного цифрового підпису ОСОБА_4 мала робити на підставі реєстру платежів за його підписом, у робочий час. Крім того, з ОСОБА_4 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність № 18 від 30.03.2006 року. Як йому відомо, ОСОБА_4 працювала з цими двома системами дистанційного обслуговування банківських рахунків. На час відпустки ОСОБА_4 підміняла інший бухгалтер. Ввечері 23.05.2013 року, коли він повернувся з відрядження, головний бухгалтер заводу ОСОБА_13 доповів йому, що при проведені аналізу бухгалтерського обліку заводу він виявив невідповідність бухгалтерських операцій. Зокрема, він виявив, що з банківського рахунку товариства, відкритого у Львівському відділенні ПАТ Брокбізнесбанк, зроблено безпідставні перерахування грошових коштів упродовж лютого-травня 2013 року на рахунок ТОВ ТПК ОСОБА_7 в загальній сумі 892 760 грн. та упродовж вересня-грудня 2012 року на рахунок ТОВ А-знак в загальній сумі 2 087 970 грн. Він був дуже здивований цьому. Вказані перерахування були безпідставними, оскільки ці два товариства не являлись контрагентами заводу, завод з ними ніколи не співпрацював, вони ніколи не постачали на завод ні товару, ні послуг. Всі перерахування грошових коштів заводу здійснюються тільки за його згодою і тільки відповідно до реєстру оплат, який він візує. Він ніколи не погоджував та не давав вказівок на здійснення перерахувань на ТОВ А-знак і ТОВ ТПК ОСОБА_7.

Показаннями свідка ОСОБА_7, які надані на досудовому слідстві та підтверджені в судовому засіданні встановлено, що напередодні 2013 року остання подарувала вироби виготовлені з золота 585 проби, з вставками дорогоцінного каміння -природних гранатів розміром 9,4x9,4, а саме: підвіска вагою 4,35 г, вартістю 2 502 грн., перстень вагою 6,76 г, вартістю 3 715 грн., сережки вагою 9,25 г.Копетинській Г.С. на річницю знайомства за сприяння чоловіка ОСОБА_7 В судовому засіданні ОСОБА_7 описала та впізнала надані для огляду золоті вироби, при цьому зазначивши, що ціна таких складає більш ніж 10 тис. грн., а точно вказати не може, оскільки оплачував покупку її чоловік.

У кримінальному провадженні в межах судового слідства досліджено письмові докази, якими підтверджується винуватість обвинувачених.

Наказом генерального директора ПрАТ «ЛЛГЗ» про порядок перерахування коштів з використанням електронного цифрового підпису, проведення набору необхідних платіжних документів і перерахування грошових коштів з використанням електронного цифрового підпису, що доручено бухгалтеру - фінансисту ОСОБА_4 (т.1 а.с. 43)

Додатковою угодою до договору на обслуговування банківського рахунку у ПАТ «Брокбізнесбанк» про дистанційне розрахункове обслуговування з використанням програмного комплексу Клієнт Банк (т. 2 а.с. 147-148).

Протоколом огляду носія інформації, а саме реєстру розрахунків по банківському рахунку ПрАТ «ЛЛГЗ» у ПАТ «Брокбізнесбанк», зроблено виписку з рахунків (а.с. 150-160).

Листом ПАТ «Кредобанку» із додатком до договору про подання послуг в системі дистанційного обслуговування Клієнт - Банк, в якому зазначено що ОСОБА_4 уповноважена працювати в цій системі (т. 6 а.с. 62).

Інформацією ПрАТ «ЛЛГЗ» про уповноважених працівників заводу для роботи у системі дистанційного обслуговування Клієнт - Банк (а.с. 78).

Матеріалами, які свідчать про факти перерахувань коштів від ПрАТ «Львівський лікеро - горілчаний завод» на розрахункові рахунки у банках ТзОВ «А-знак» та ТзОВ «ТПК ОСОБА_7» (т.8 а.с. 59-81).

Договором про відкриття рахунків на здійснення розрахункового обслуговування ПрАТ «ЛЛГЗ» у ПАТ «Брокбізнесбанк», (т3 а.с. 34-42), (інформація про рух коштів по рахунках ТзОВ «А-знак» та ТзОВ «ТПК ОСОБА_7»).

Копіями платіжних доручень заводу про перерахунок коштів на рахунки ТзОВ «А-Знак» і ТзОВ «ТПК - груп» (т.6 а.с. 64-72).

Реєстраційнии справами ТзОВ «А-знак» та ТзОВ «ТПК ОСОБА_7» (т.4 а.с. 14- 181, а.с. 138-143 і т. 4 а.с. 192-289 ).

Інформацією з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо засновників, стану видів діяльності, тощо ТзОВ «А-знак» та ТзОВ «ТПК ОСОБА_7» (т.5 а.с. 41-43, 44-46) з яких вбачається, що засновником цих підприємств є ОСОБА_20, матеріалами щодо встановлення його місцязнаходження (т. 5 а.с. 68-74), а також місцязнаходження адрес товариств ТзОВ «А-знак» та ТзОВ «ТПК ОСОБА_7».

Інформацією контролюючих органів щодо діяльності ТзОВ «А-знак» та ТзОВ «ТПК ОСОБА_7», (т.5 а.с. 16, 18, 24, 30, 54, 56), вбачається, що товариства звітності до цих органів не подають, крім того, з матеріалів ( т.7 а.с. 96, 98, 105, 108) видно, що по місцю реєстрації керівні органи товариства відсутні.

Оригіналами договорів підряду та актів виконаних робіт укладених між ФОП ОСОБА_5 та нібито ПрАТ «Львівський лікеро - горілчаний завод» ( т. 6 а.с. 180-203).

Висновком комплексної судової техніко-почеркознавчої експертизи (т. 8 а.с. 177-184).

Інформацією з банківських установ про перерахування ПрАТ «Львівський лікеро - горілчаний завод» ФОП ОСОБА_5 грошових коштів, а саме протокол огляду носія інформації (т.2 а.с. 272-273, т.2 а.с. 296-297, т.5 а.с. 232-235.).

Вивчивши матеріали кримінального проваджененя, дослідивши письмові, речові докази та документи, заслухавши показання свідків, обвинувачених, суд приходить до наступних висновків:

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачення підсудних за ч.2 ст.366 КК України поляє у попередній змові на підробку наступних документів, які в подальшому стали основою для заволодіння коштами ПрАТ ЛЛГЗ :

договір підряду № 04/09 від 29.09.2011, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ПрАТ «ЛЛГЗ»;

акт від 15.10.2011 приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 про виконання робіт загальною вартістю 10 740 грн.;

акт від 25.11.2011 приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 про виконання робіт загальною вартістю 10 000 грн.;

акт від 01.12.2011 приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 про виконання робіт загальною вартістю 222 260 грн.;

акт від 14.04.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 про виконання робіт загальною вартістю 10 000 грн.;

акт від 14.05.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 про виконання робіт загальною вартістю 10 500 грн.;

акт від 14.06.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 про виконання робіт загальною вартістю 10 000 грн.;

акт від 20.07.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 про виконання робіт загальною вартістю 10 000 грн.;

акт від 22.08.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 04/09 від 29.09.2011 про виконання робіт загальною вартістю 6 340 грн.;

договір підряду № 05/11 від 29.11.2011, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ПрАТ «ЛЛГЗ»;

акт від 08.12.2011 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 80 000 грн.;

акт від 20.03.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 7 370 грн.;

акт від 17.04.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 30 250 грн.;

акт від 12.05.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 43 560 грн.;

акт від 15.06.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 33 000 грн.;

акт від 10.07.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 33 000 грн.;

акт від 15.08.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 33 000 грн.;

акт від 17.09.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 30 250 грн.;

акт від 18.10.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 30 250 грн.;

акт від 28.11.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 15 410 грн.

Судом встановлено, що у вказані документи, окрім первинного договору підряду № 04/09 від 29.09.2011, ОСОБА_5 вніс неправдиві відомості про виконання ним в період з вересня 2011 року по грудень 2012 року робіт для ПрАТ «ЛЛГЗ» на території заводу та завірив своїми підписами і круглою печаткою ФОП ОСОБА_5 Дані обставини встановлені та доведені сукупністю наведених доказів в справі, визнаються самим обвинуваченим.

Насамперед, підроблення договору підряду про надання ландшафтних послуг для ПрАТ «ЛЛГЗ» № 05/11 від 29.11.2011 року та вказаних актів виконаних робіт підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, показаннями обвинуваченого ОСОБА_5Б, про те, що він підписав, завірив своєю печаткою та передав «представнику» заводу ОСОБА_10, який є невстановленим слідством особою. ОСОБА_10 повернув йому ці договори підписаними і завіреними печатками від імені заводу. Акти приймання-здачі робіт підписав і завірив своєю печаткою та передавав ОСОБА_10, який повертав йому акти підписаними та завіреними печаткою від імені заводу. Тобто, обвинувачений як керівник службова особа достовірно знаючи, що роботи не виконані, вносив завідомо неправдиві відомості у вказані офіційні документи, при цьому підписуючи другий договір підряду № 05/11 від 29.11.2011 року, йому було про це відомо.

Разом з тим, договір підряду № 04/09 від 29.09.2011 року, який укладено вперше між ФОП ОСОБА_5 та ПрАТ «ЛЛГЗ», хоч і є обєктом злочину передбаченого ст. 366 КК України та безсумнівно є підробленим, однак підписуючи даний договір, який належним чином був підписаний та завірений другою стороною, що не викликало у нього сумнівів, ОСОБА_5 не міг усвідомлювати суспільно-небезпечний характер свого діяння та свідомо бажати настання суспільно-небезпечних наслідків, оскільки був підприємцем, який тривалий час займався наданням ландшафтних послуг, тому очевидно мав намір на виконання цих робіт. Оскільки він пояснив, що йому було передано договір з підписом і печаткою, а він в свою чергу бажав виконувати такі роботи, підписав вказаний договір та повернув іншій стороні. Таким чином, суд вважає, що в частині складання цього договору в його діях відсутній прямий умисел, що є обовязковою ознакою субєктивної сторони злочину передбаченого ст. 366 КК України.

Відтак, ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами без будь-яких підстав не перевіряючи достовірність вніс завідомо неправдиві відомості в наступні офіційні документи :

договір підряду № 05/11 від 29.11.2011, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ПрАТ «ЛЛГЗ»;

акт від 08.12.2011 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 80 000 грн.;

акт від 20.03.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 7 370 грн.;

акт від 17.04.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 30 250 грн.;

акт від 12.05.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 43 560 грн.;

акт від 15.06.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 33 000 грн.;

акт від 10.07.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 33 000 грн.;

акт від 15.08.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 33 000 грн.;

акт від 17.09.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 30 250 грн.;

акт від 18.10.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 30 250 грн.;

акт від 28.11.2012 приймання-здачі робіт за угодою № 05/11 від 29.11.2011 про виконання робіт загальною вартістю 15 410 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив злочин, який передбачений ч.2 ст.366 КК України службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

При цьому, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 366 КК України не доведена з таких підстав.

Обоє обвинувачені категорично заперечують своє знайомство та домовленість про підробку вказаних документів, інших доказів, які б доводили участь ОСОБА_4 у складанні вказаних документів не здобуто. Зокрема, органом досудового слідства не доведена передача документів ФОП ОСОБА_5 ОСОБА_4 упродовж вересня-листопада 2011 року, доступ до печатки ПрАТ «ЛЛГЗ» та до попередньої печатки - ЗАТ «ЛЛГЗ», та завірення ОСОБА_4 договорів та актів приймання-здачі робіт, шляхом проставлення відбитків таких на примірниках цих документів не підтверджено прямими доказами або показаннями свідків, а тому суд зазначає, що таке твердження обвинувачення базується на припущеннях і не знайшло свого підтвердження доказами дослідженими судом.

З об'єктивної сторони злочин передбачений ст. 366 КК України може полягати у таких формах:

1) внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; 2) інше підроблення документів; 3) складання завідомо неправдивих документів; 4) видача завідомо неправдивих документів.

Складання неправдивих документів це внесення до документа, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково (наприклад запис, відтиск печатки, підпис).

Для встановлення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ст. 366 КК України необхідне підтвердження перебування у її віданні, вільному користуванні печатки підприємства, факт такого незаконного використання, підписання нею особисто підроблених документів від імені директора підприємства ОСОБА_6 та передачу підроблених документів ОСОБА_5 Що не знайшло свого підтвердження шляхом дослідження доказів в суді.

Як встановлено, ОСОБА_4 не вчиняла підписів на офіційних документах, про що свідчить висновок комплексної судової техніко-почеркознавчої експертизи договорів підряду між ОСОБА_5 та ПрАТ «ЛЛГЗ» №04/09 від 29.09.2011 та актів виконаних робіт до нього, які зазначено вище.

Крім цього, в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_21 мала доступ до печатки, навпаки показами заступника бухгалтера ОСОБА_9 підтерджено режим зберігання печатки у неї в сейфі, що усі документи посвідчувались у її присутності, на її робочому столі, а проставлення печатки на більш як 20 аркушах паперу не могло залишитись поза її увагою. Також, за свідченнями ОСОБА_9, остання не пригадує, щоб ОСОБА_22 приходила в приміщення її кабінету проставляти печатки на будь-яких документах. Аналогічні покази надали свідки ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_15ОСОБА_16, які також є бухгалтерами підприємства та які заперечили, що ОСОБА_4 могла вільно проставити печатки на договори та акти виконаних робіт. Як вбачається з актів виконаних робіт, останні завірялись та підписувались протягом 2-3-х місяців. Жоден зі свідків не вказав на факт можливості ОСОБА_4 регулярно посвідчувати договори та акти виконаних робіт. Також свідченнями керівника підприємства ОСОБА_6, головного бухгалтера ОСОБА_13, інших осіб, які були допитані судом, не знайшов свого підтвердження факт вчинення та можливість вчинення підписів як і використання печатки підприємства ОСОБА_4 Отримання договору та актів виконаних робіт від ОСОБА_4 остання та ОСОБА_8 заперечили.

Таким чином, в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину передбачений ч.2 ст. 366 КК України.

Згідно п.10 ч.1 ст.7 КПК України, однією з загальних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведення вини.

У ч.3 ст.17 КПК України зазначено, що підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Частина 4 цієї статті говорить, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судом встановлено наявність у діях обвинувачених злочину передбаченого ч.5 ст. 191 КК України з огляду на наступні висновки.

Так, ст.191 КК України передбачає відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб. Тобто, він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні. Предметом такого протиправного заволодіння може бути також майно, щодо якого ані сам винний, ані його підлеглі не були наділені певною правомочністю. На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом злочину, а використання для заволодіння чужим майном офіційно наданих йому за посадою службових повноважень. Якщо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем було пов'язане з внесенням такою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншим підробленням документів або складанням і видачею завідомо неправдивих документів, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. ст. 191, 366 КК.

Відповідно до роз'яснень, даних уПостанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», передбачено, що статтею 191КК Українивідповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем характеризується умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб.

Суд вважає доведеним факт заволодіння ОСОБА_5 чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в групі з невстановленими слідством особами, в особливо великих розмірах, а ОСОБА_4 факт розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в групі з невстановленими слідством особами, в особливо великих розмірах. При цьому, суд переконаний, що органом досудового розслідування не доведено скоєння заволодіння коштами товариства ОСОБА_4 в групі з ОСОБА_5, а також заволодіння коштами перерахованими нею на рахунки ТзОВ «А-знак» та ТзОВ «ТПК ОСОБА_21».

Так, органи досудового слідства обґрунтовують скоєння обвинуваченими заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, та невстановленими слідством особами в особливо великих розмірах, наявністю телефонних дзвінків між ними. Разом з тим, слідством не встановлено, що обвинувачені були знайомі особисто до скоєння даних злочинів, чи була в них домовленість про розподіл цих коштів, а також не зясовано чи після перерахування коштів на рахунок ОСОБА_5 він передавав їх ОСОБА_4 чи іншим особам. Сам факт наявності телефонних дзвінків між обвинуваченими не може бути прямим доказом домовленості про скоєння заволодіння коштами товариства, а інших доказів, які б вказували на заволодіння цими коштами ОСОБА_4 органом досудового розслідування не надано і судом не здобуто.

Окрім того, на думку суду, доводи про заволодіння коштами ТзОВ «А-знак» та ТзОВ «ТПК ОСОБА_21» ОСОБА_4 є припущенням, оскільки в ході слідства не встановлено жодних контактів обвинуваченої із службовими особами вказаних товариств, не встановлено в який спосіб і ким перераховані кошти були зняті, чи був факт передачі їх частини ОСОБА_4

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 була матеріально-відповідальною особо, відповідно до посадових обовязків та наказу на неї покладався обовязок здійснювати платежі з використання електронно-цифрового підпису на підставі реєстрів платежів та отриманого паролю доступу до програми, і саме нею вказані кошти були без законних підстав перераховані на інші підприємства, що визнає сама обвинувачена, а тому за таких обставинах суд вважає, що дії ОСОБА_4 мають кваліфікуватися за ч.5 ст. 191 КК України як розтрата чужого майна.

Також суд вважає, що ОСОБА_4 слід виправдати за ч.1 ст. 209 КК України з таких підстав.

Кримінальне провопорушення передбачене ст. 209 КК України з обєктивної сторони може виражатися в одній із форм: вчинення операції з коштами чи іншим майном, одержаним, внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів; укладення угоди з такими коштами чи майном; вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів або майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження або переміщення; набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів. Субєктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і для кваліфікації дій особи за вказаною статтею КК України потрібно встановити, що дії винного були вчинені умисно з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню відповідними коштами або майном, їх набуттю чи для приховання джерел їхнього походження. Тобто бажання приховати справжнє джерело майна і видати «брудне» майно за легальні доходи.

У відповідності до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» укладення угоди щодо коштів або іншого майна, одержаних внаслідок вчинення предикатного діяння, - це вчинення щодо них будь-яких правочинів, тобто дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Окрім того, у відповідності до п.12 вказаної Постанови для вирішення питання про наявність складу злочину передбаченого ст. 209 КК України необхідно встановити, що особа вчинила одну з дій зазначених у частині першій цієї статті, з коштами або іншим майном одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння з метою надання правомірного вигляду володінню, розпорядженню ними, їх використанню, набуттю або приховання чи маскування їх незаконного походження чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення або ж вчинила щодо них фінансову операцію чи уклала угоду.

На думку слідства, ОСОБА_4, маючи прямий умисел на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, у період з 07.11.2012 до 24.05.2013, перебуваючи у м. Львові, придбала комплект ювелірних виробів, виробництва ДП Львівській ювелірний завод 2012 року, виготовлених з золота 585 проби, з вставками дорогоцінного каміння -природних гранатів розміром 9,4x9,4, а саме: підвіска вагою 4,35 г, вартістю 2 502 грн., перстень вагою 6,76 г, вартістю 3 715 грн., сережки вагою 9,25 г, вартістю 6 499 грн., загальною вартістю 12 716 грн. Проте факт такого здобуття не підтверджено прямими та переконливими доказами.

Факт наявності самих золотих виробів у ОСОБА_21 і вилучення таких в неї працівниками міліції, є очевидним та ніким не заперечується як і період придбання золотих виробів. Проте, в матеріалах справи відсутні квитанції про придбання виробів особисто ОСОБА_21 та взагалі не встановлено факту такого придбання останньою.

Так, в судовому засіданні допитані працівники заводу виробника ДП Львівській ювелірний завод з приводу обставин придбання ювелірних виробів, виготовлених з золота 585 проби, з вставками дорогоцінного каміння -природних гранатів розміром 9,4x9,4, а саме: підвіска вагою 4,35 г, вартістю 2 502 грн., перстень вагою 6,76 г, вартістю 3 715 грн., сережки вагою 9,25 г, вартістю 6 499 грн., загальною вартістю 12 716 грн.,дали пояснення, що в період 2012-2013 р.р. було реалізовано 5-7 таких золотих виробів, проте ОСОБА_4 серед осіб які придбали такі вироби пригадати не можуть.

Також суд вважає, що нічим не спростовані покази свідка ОСОБА_7, які надані на досудовому слідстві та підтверджені в судовому засіданні з яких вбачається, що напередодні 2013 року остання подарувала вироби з золота ОСОБА_4 В судовому засіданні ОСОБА_7 описала та впізнала надані для огляду золоті вироби, при цьому зазначивши що ціна таких складає більш ніж 10 тис. грн., а точно вказати не може, оскільки оплачував покупку її чоловік.

Факту та ознак легалізації будь-яким іншим шляхом грошових коштів, привласнення яких інкриміновано ОСОБА_4 не встановлено. Аналогічно, допитані в судовому засіданні свідки прямо чи побічно не вказали на придбання ОСОБА_21 золотих виробів, та як і вартість таких є неспівмірною з інкримінуємим діянням. Окрім того, за вище наведених мотивів в ході судового розгляду не здобуто доказів заволодіння обвинуваченою грошовими коштами, натомість в її діях встановлено склад злочину передбаченого ст. 191 КК України у формі розтрати майна. Також суд вважає, що органом досудового розслідування не здобуто жодних доказів, що ОСОБА_4 навіть, якщо і придбавала вказані золоті вироби, то мала спеціальну мету легалізацію коштів. За таких обставин в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину передбачений ст. 209 КК України.

Враховуючи наведене та оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України доведено повністю, його дії правильно кваліфіковано за ч.5 ст. 191 КК України заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; та за ч.2 ст. 366 КК України - складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів (службове підроблення), що спричинило тяжкі наслідки.

Також винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.191 КК України доведена повністю, та її дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 191 КК України - розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Разом з тим, враховуючи вище викладене ОСОБА_4 слід виправдати за ч.1 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України - за недоведеністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

При призначенні обвинуваченим покарання, суд враховуєступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, які помякшують та обтяжують покарання.

Згідно розяснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що помякшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з п.2 Постанови відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом, серед іншого, менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини,неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд, призначаючи обвинуваченим покарання, також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує, що обставин, які обтяжують покарання підсудної ОСОБА_4 не має, для ОСОБА_5 це вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 366 КК України групою осіб за попередньою змовою.

Вивчаючи особу обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, характеризується позитивно. Вину у вчиненні злочину передбаченого ст.191 КК України ОСОБА_4 визнає повністю, розкаюється. Як свідчення розкаяння, остання, ще на стадії досудового слідства, за допомогою своїх родичів внесла для відшкодування значну суму грошових коштів, при розгляді справи судом вносила оплату на відшкодування заподіяної шкоди, не порушувала обраного запобіжного заходу, сприяла слідству у розкритті злочину, має на утриманні непрацездатну маму (1946 р.н.) та сина, в якого є єдиною з батьків, страждає на хронічну гіпертонію, має ряд інших важких захворювань, потребує медичної допомоги у звязку із виявленим під час розгляду справи тяжким захворюванням, незважаючи на домашній арешт, працевлаштувалась та працює протягом 1,5 року.

Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, позитивнохарактеризується, відшкодував значну суму заподіяної шкоди, та продовжує здійснюювати відшкодування, визнав себе винним у скоєному, розкаюється у вчиненому, на час вчинення інкримінованих дій на його утриманні було двоє неповнолітніх дітей.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно призначитипокаранняувидіпозбавлення волі, із застосуванням ст. 69 КК України,призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.5 ст.191 КК України, оскільки суд приймає до уваги наявність кількох обставин, а саме: що обвинувачені вину визнали, вчинили злочин вперше, щиро розкаялися, сприяли слідству у розкритті кримінального правопорушення, частково відшкодували в значному розмірі та надалі відшкодовують завдані збитки, позитивно характеризуються, що помякшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.На підставах, передбачених у частині першійстатті 69 КК України, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексуяк обов'язкове, тому суд вважає за можливе не застосовувати до обвинувачених додаткове покарання у виді конфіскації майна. При цьому, суд звертає увагу на таку істотну обставину як заявлення цивільного позову в справі на значну суму і наявність правових підстав для забезпечення позову, шляхом звернення стягнення на майно обвинувачених для відшкодування завданої шкоди.

Суд враховує щире каяття обвинувачених, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди в значному розмірі, незадовільний стан здоровя ОСОБА_4, наявність в обох обвинувачених утриманців, як обставини, які помякшують їх покарання та приходить до висновку, що виправлення обвинувачених можливе без ізоляції від суспільства і їм слід призначити покарання та звільнити від його відбуття на підставіст. 75 КК України.

На переконання суду таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень.

Заявлений цивільний позов ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», з подальшими уточненнями, про відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням, шляхом стягнення з ОСОБА_4 1310192,25 грн. та стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 575080 грн., який в повному обсязі визнано обвинуваченими, підлягає до задоволення відповідно до вимог ст. 129 КПК України. При цьому, враховуючи норми цивільного законодавства, незважаючи, що судом не встановлено попередньої змови обвинувачених у вчиненні злочину передбаченого ст. 191 КК України, однак ними вчинено корисливий злочин ОСОБА_4 розтрату коштів, а ОСОБА_5 заволодіння коштами, тому заподіяна шкода товариству в частині перерахування коштів ФОП ОСОБА_5 підлягає солідарному стягненню з обвинувачених з врахуванням попередньо сплачених коштів.

В ході досудового розслідування застосовано заходи забезпечення кримінального провадження та ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30.08.2013 року з метою забезпечення можливої конфіскації майна або забезпечення цивільного позову накладено арешт на належний на праві приватної власності ОСОБА_5 автомобіль марки «Рено Трафік» білого кольору, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 та автомобільний причіп ТАРЗ 1П, 2006 року випуску, синього кольору, № шас.0019021, д.н.з.НОМЕР_3 (т.11 а.с.200).

Також постановою органу досудового розслідування від 30.08.2013 року визнано речовими доказами ювелірні вироби ОСОБА_4, виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за місцем її реєстрації та проживання (т.11 а.с.218-225), які передано на зберігання до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України. При цьому, зважаючи на відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину передбаченого ст. 209 КК України, ювелірні вироби не є обєктом цього злочину, відповідно не можуть бути речовими доказами та підлягати конфіскації чи вилученню.

Враховуючи, що судом призначається покарання без конфіскації майна, а також те, що в кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, тому наявні правові підстави в силу ч.2 ст. 170 КПК України, для звернення стягнення на вказане майно обвинувачених для забезпечення цивільного позову, шляхом реалізації такого в порядку виконання вироку та направлення коштів на погашення шкоди заподіяної злочином ПрАТ «ЛЛГЗ».

У відповідності до ст. 124 КПК України процесуальні витрати повязані з залученням експертів слід стягнути з обвинувачених (т.1 а.с.274, т.8 а.с.176)

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади у субєктах господарювання строком на 2 (два) роки без конфіскації майна.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, призначивши їй іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обовязки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_4 обовязок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, та періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_4 визнати невинуватою у предявленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України та виправдати за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України та призначити покарання

за ч.5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади у субєктах господарювання строком на 2 (два) роки без конфіскації майна,

за ч.2 ст. 366 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади у субєктах господарювання строком на 2 (два) роки та штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пять тисяч сто грн.) в дохід держави.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади у субєктах господарювання строком на 2 (два) роки без конфіскації майна.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обовязок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, та періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рахувати з часу проголошення вироку.

Цивільний позов ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (м. Львів, вул.Лисенка, 9/6) та ОСОБА_5 (м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 13а/97) на користь ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» (м. Львів, вул. Кордуби, 2, ЄДРПОУ 30822837) шкоду завдану злочином в розмірі 575080 грн. (пятсот сімдесят пять тисяч вісімдесят грн.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» шкоду завдану злочином в розмірі 1310192,25 грн. (один мільйон триста десять тисяч сто девяносто дві грн. двадцять пять коп.).

Майно вилучене в обвинувачених ОСОБА_4 ювелірні вироби та ОСОБА_5 автомобіль, автомобільний причіп, зберігати до набрання вироком законної сили та після набрання вироком суду законної сили передати для виконання вироку в частині цивільного позову в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, повязані із залученням експертів в розмірі 562,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, повязані із залученням експертів в розмірі 562,35 грн.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у виді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу залишити попередньо обраний.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_5 у виді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу залишити попередньо обраний.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Личаківський районний суд м. Львова.

Головуючий суддя: Леньо С.І.

Судді: Гирич С.В.

ОСОБА_23