Рішення № 54229564, 04.12.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/3239/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 грудня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарях ВОЛОЩУК В.І.

за участю представника апелянта ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_2, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу, за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Форум», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_5, на рішення Свалявського районного суду від 6 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

21.11.2014 ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мотивуючи наступним. За кредитним договором від 15.08.2008 № 0471/08/26-Znv АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 20000,00 дол. США строком по 14.08.2018 зі сплатою за нього 14,0% річних. Виконання зобовязань позичальником було забезпечено порукою ОСОБА_4, із яким 15.08.2008 був укладений договір поруки.

Банк свої зобовязання виконав, тоді як позичальник свої порушив, припинив сплачувати належні з нього за договором платежі і спричинив виникнення боргу, що станом на 12.11.2014 складав 136720,32 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 513,09 дол. США (еквівалент 8092,13 грн), поточна заборгованість за кредитом 7642,00 дол. США (120524,76 грн), прострочена заборгованість за процентами 293,69 дол. США (4631,89 грн), поточна заборгованість за процентами 133,20 дол. США (2100,75 грн), пеня з розрахунку 0,2 на день за простроченим кредитом та процентами в розмірі 86,92 дол. США (1370,80 грн).

Посилаючись на ці обставини, на умови договорів та на положення цивільного законодавства щодо права дострокового солідарного стягнення усього боргу з позичальника та поручителя, позивач просив стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 15.08.2008 № 0471/08/26-Znv у розмірі 136720,32 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 513,09 дол. США (еквівалент 8092,13 грн), поточна заборгованість за кредитом 7642,00 дол. США (120524,76 грн), прострочена заборгованість за процентами 293,69 дол. США (4631,89 грн), поточна заборгованість за процентами 133,20 дол. США (2100,75 грн), пеня з розрахунку 0,2 на день за простроченим кредитом та процентами в розмірі 86,92 дол. США (1370,00 грн).

Рішенням Свалявського районного суду від 06.02.2015 у позові відмовлено.

Позивач не погодився із рішенням суду, вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи, які не були належно і повно встановлені. В апеляції зазначається, зокрема, що сам по собі факт часткової сплати позичальником заборгованості за договором, який мав місце після подачі позову кредитором, в інший період ніж той, за який предявлявся позов, не позбавляє банк права вимагати дострокового стягнення усього боргу відповідно до закону та умов договору, оскільки порушення зобовязання мало місце і не усунене; суд не дав оцінки доводам позову, умовам договору, з якого виникли спірні правовідносини, зокрема, щодо строків і обсягів виконання зобовязань сторонами, розрахунку боргу; суд не встановлював у справі обставин, що випливають з факту часткової сплати коштів позичальником. Позивач просить рішення суду скасувати, позов задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність відповідачів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Суд першої інстанції відмовив у позові виходячи з того, що на час вирішення справи судом поточна заборгованість позичальником погашена, штрафні санкції сплачені, а зобовязання діє до 2018 року, тому для дострокового стягнення боргу підстав немає. Погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Із урахуванням положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу та норм ст. 303 ч. 1 ЦПК України, суд першої інстанції розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України (норми матеріального права в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України); предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; сторони зобовязані належно довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-60, ст. 179 ч. 1 ЦПК України).

За приписами ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 541, 549, 550, 553, 554, 611, 612, 614, 622-625, ст. 1050 ч. 2, ст. 1054 ЦК України, цивільні права та обовязки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобовязаний повернути борг кредитору, а останній вправі вимагати стягнення боргу, за відповідних умов достроково, включно зі штрафними санкціями з боржника і поручителя, які відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Встановлено, що за кредитним договором від 15.08.2008 № 0471/08/26-Znv Акціонерний комерційний банк «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 20000,00 дол. США зі сплатою за нього 14,0% річних і строком по 14.08.2018 (а.с. 3-5, 8, 10). Договором передбачено, зокрема, що:

позичальник здійснює повернення кредиту щомісячно… в сумі не менше 167,00 дол. США, при цьому, вправі здійснювати погашення кредиту в більшому розмірі з відповідним коригуванням наступних платежів (п.п. 2.3., 2.4., 3.3.2.);

проценти за кредитом сплачуються позичальником самостійно за фактичний строк користування кредитними коштами щомісячно не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування коштами, при цьому, несплата процентів понад 20 календарних днів після встановленого строку сплати є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, процентів, стягнення неустойки, невиконання чи неналежне виконання позичальником зобовязань за договором є підставою для вимоги дострокового повернення кредиту, сплати процентів (п.п. 2.5.-2.7., 3.2.2., 3.3.8.);

за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує пеню в розмірі 0,2% за кожен день прострочення, що обчислюється з несплаченої суми (п. 4.1.).

За умовами договору поруки від 15.08.2008, укладеного банком із ОСОБА_6 на забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, ОСОБА_4 поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором від 15.08.2008 № 0471/08/26-Znv і за додатковими угодами, які можуть бути укладені сторонами кредитного договору в майбутньому, та зобовязався відповідати перед кредитором у повному обсязі за порушення (невиконання) зобовязань боржником, сплативши заборговане (зокрема, п.п. 1.1., 2.1., 2.2. договору поруки).

Позичальник порушив свої зобовязання за кредитним договором і спричинив виникнення боргу. Кредитор визначив за період розрахунку з 12.11.2013 по 11.11.2014 борг станом на 12.11.2014 у розмірі 136720,32 грн, що за встановленим на 11.11.2014 офіційним курсом НБУ 1 дол. США/15,771363 грн було еквівалентно 8668,90 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 513,09 дол. США (еквівалент 8092,13 грн), поточна заборгованість за кредитом 7642,00 дол. США (120524,76 грн), прострочена заборгованість за процентами 293,69 дол. США (4631,89 грн), поточна заборгованість за процентами 133,20 дол. США (2100,75 грн), пеня за простроченим кредитом та процентами в розмірі 86,92 дол. США (1370,80 грн) (а.с. 9).

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято 16.06.2014 рішення № 49 про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум», уповноваженою особою на ліквідацію призначено ОСОБА_2, яка цього ж дня приступила до виконання повноважень (а.с. 11-14, 59). Рішенням згаданої вище Дирекції від 19.01.2015 № 10 призначено ОСОБА_5 уповноваженою особою на ліквідацію банку, остання цього ж дня приступила до виконання повноважень (а.с. 60-65).

У справі немає даних, які б свідчили про заперечення в суді першої інстанції відповідачами, які в судове засідання не зявлялися, хоча про такі повідомлялися, факту порушення позичальником його зобовязань за кредитним договором, про заперечення чи оспорювання ними розрахунку боргу, предявленого до стягнення, тощо. Натомість у справі наявне клопотання представника позивача від 20.01.2015 про відкладення розгляду справи «у звязку зі сплатою відповідачем … на рахунок позивача грошових сум в рахунок погашення заборгованості» (а.с. 35) і заява відповідача ОСОБА_4 від 06.02.2015 про розгляд справи у його відсутність, визнання позовних вимог частково, оскільки «погашено штрафні санкції та пеню в сумі 21100,00 грн та 4030,00 грн в звязку з цим я став у графік погашення кредиту» (а.с. 43). До заяви поручителя додані копії квитанцій відділення № 285/06 ПАТ АБ «Укргазбанк» МФО 320478 від 26.12.2014 № 10726218 на суму 21100,00 грн і від 26.01.2015 № 10964569 на суму 4030,00 грн про сплату цих коштів ОСОБА_3 отримувачу ПАТ «Банк Форум» у якості оплати заборгованості за кредитним договором від 15.08.2008 № 0471/08/26-Znv (а.с. 44, 45).

На підставі цих документів суд першої інстанції дійшов висновку про погашення поточної заборгованості за кредитом у розмірі 25130,00 грн, а відтак, про відсутність підстав для задоволення позову. Тим часом, позиція відповідачів у справі і відповідні їй висновки суду першої інстанції хибні, позаяк не враховують вимог закону, договору та фактичних обставин справи, яким суперечать.

Вирішуючи справу за апеляцією в контексті правових позицій сторін, колегія суддів констатує, що виходячи з підстав і предмету позову та заперечень на нього, предметом доказування для сторін (ст. 179 ч. 1 ЦПК України) є факти, які повинні, відповідно, підтверджувати доводи позивача щодо характеристик боргу позичальника та доводи відповідачів щодо відсутності підстав для задоволення позову, зокрема, доводи щодо необґрунтованості розрахунку боргу, щодо руху коштів за договором. Належними та допустимими доказами для підтвердження цих фактів, оскільки такі повязуються з банківськими (господарськими) операціями та розрахунками, є документи (письмові докази). У випадку оспорювання, заперечення, спростування розрахунків, документів зясування відповідних обставин потребує спеціальних знань у галузі економічної діяльності банків, фінансово-кредитних операцій та бухгалтерського обліку, у звязку з чим належним і допустимим доказом щодо цих обставин є висновок експерта (ст. 66, ст. 143 ч. 1, ст. 147 ч.ч. 2-6, ст. 179 ч. 2, ст. 189 ЦПК України). Самі по собі міркування сторони в справі не є доказами, підлягають перевірці (підтвердженню) доказами та можуть враховуватися у контексті встановленого на підставі доказів, у т.ч., за наслідками проведення судової експертизи, що підлягають оцінці судом.

Грошовою одиницею в Україні є гривня, ціни в Україні встановлюються у національній валюті (ст. 192 ч. 1, ст. 524 ч. 1, ст.ст. 632, 691 ЦК України). Поряд із цим, відповідно до спеціальних правил, установлених законом (ст. 192 ч. 2, ст. 533 ч. 3 ЦК України, ст. 2 ч. 2, ст. 5 ч. 2 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 19, ст. 47 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 49, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), та умов кредитного договору (п.п. 1.1., 2.3., та ін.) між сторонами виникли грошові зобовязання в іноземній валюті.

Ані відповідачі, ані суд першої інстанції наведеного, зокрема, факту виникнення грошових зобовязань, про які йдеться, та необхідності їх виконання в іноземній валюті, не врахували, тому вже лиш ця обставина виключає підстави для висновку про те, що виконання такого зобовязання у гривні є належним. Відповідачі не надали суду доказів, а суд не зясовував питання та не навів у рішенні обґрунтування щодо сплачених позичальником 25130,00 грн у контексті їх зарахування на погашення у іноземній валюті відповідних елементів наявної на час сплати цих коштів заборгованості за кредитним договором. Власне, висновки суду суперечать і висловленій письмово позиції поручителя щодо часткового визнання позову.

Отже, на час, обраний кредитором для визначення боргу, предявленого до стягнення, порушення зобовязання з боку позичальника мало місце, що відповідає обставинам справи та підтверджується її матеріалами. На стадії апеляційного розгляду справи позивач, реалізуючи свої процесуальні права, що випливають із вимог процесуального закону щодо повноти та всебічності зясування обставин справи, перевірки доводів сторін і положень ст. 303 ч. 2 ЦПК України, подав апеляційному суду документи, що ілюструють рух коштів за кредитним договором та стан розрахунків, а саме:

виписку документів за кредитним договором щодо нарахувань та оплат за період з 15.08.2008 по 06.02.2015 (а.с. 87-90);

деталізований розрахунок боргу станом на 06.02.2015 (день ухвалення рішення судом першої інстанції), з якого випливає, що на цю дату загальний борг складав 171627,43 грн, що за встановленим на 06.02.2015 офіційним курсом НБУ 1 дол. США/23,130580 грн було еквівалентно 7419,94 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 4,59 дол. США (еквівалент 106,17 грн), поточна заборгованість за кредитом 7141,00 дол. США (165175,47 грн), поточна заборгованість за процентами 101,58 дол. США (2349,60 грн), пеня 172,77 дол. США (3996,18 грн) (а.с. 83-84);

деталізований розрахунок боргу станом на 24.11.2015 (час розгляду справи апеляційним судом), з якого випливає, що на цю дату загальний борг складав 141635,16 грн, що за встановленим на 24.11.2015 офіційним курсом НБУ 1 дол. США/24,063619 грн було еквівалентно 5885,86 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 33,66 дол. США (еквівалент 809,98 грн), поточна заборгованість за кредитом 5638,00 дол. США (135670,68 грн), прострочена заборгованість за процентами 70,23 дол. США (1689,99 грн), поточна заборгованість за процентами 50,73 дол. США (1220,75 грн), пеня 93,24 дол. США (2243,76 грн) (а.с. 85-86).

Ці дані підтверджують, що порушення позичальником умов договору щодо строків і розмірів сплати належних з нього платежів мали місце неодноразово, а сплачені 26.12.2014 і 26.01.2015 кошти були зараховані на погашення заборгованості за договором, при цьому:

платежі за сумою кредиту по 167,00 дол. США, які належало сплатити до останнього дня кожного місяця з серпня по листопад 2014 року не були сплачені, а заборгованість була погашена за рахунок коштів, що були сплачені 26.12.2014 і були відображені в обліку банку в сумі 850,93 дол. США, сплачені 26.01.2015 кошти були цього дня зараховані на погашення попередніх заборгованостей за сумою кредиту в розмірі 158,57 дол. США;

борг за процентами, які належало сплатити у межах від 95,14 дол. США до 100,24 дол. США щомісячно в період з 20.08.2014 по 20.01.2015 в загальній сумі 583,47 дол. США, був погашений за рахунок коштів, сплачених 26.12.2014 і 26.01.2015;

пеня у звязку з порушенням позичальником зобовязань за договором нараховувалася з урахуванням фактичної сплати коштів, у т.ч., тих, що були сплачені 26.12.2014 і 26.01.2015;

порушення зобовязань мали місце і не були повністю усунені, пеня за такі порушення нараховувалася як на час вирішення справи судом першої інстанції, так і на час її розгляду апеляційним судом;

подані на стадії апеляційного розгляду справи розрахунки узгоджуються за відповідний період із тим, на підставі якого був предявлений позов.

Офіційні розрахунки боргу, складені позивачем, ґрунтуються на умовах договору та фінансових документах, що підтверджують в обліку відповідні операції, виконані із застосуванням спеціалізованого банківського програмного забезпечення, фахівцями уповноваженої спеціалізованої фінансової установи і є письмовими доказами (ст.ст. 57-59, 64 ЦПК України). Враховуючи принципи змагальності цивільного процесу, свободи сторін у поданні доказів, у розпорядженні своїми процесуальними правами, слід дійти висновку, що обравши на свій розсуд лінію захисту від позову, відповідачі у передбачений цивільним процесуальним законом спосіб не спростовували по суті розрахунку боргу, предявленого до стягнення, та не довели обґрунтованості своїх заперечень проти позову. На противагу належним документальним доказам щодо характеру спірних правовідносин, поданим позивачем, що ґрунтуються на чинному та обовязковому для виконання сторонами кредитному договорі (ст. 629 ЦК України), сторона відповідачів оперувала по суті лише власними міркуваннями, які в силу наведеного мають тільки характер недопустимих у доказуванні припущень, чого не спростовує й факт часткового несвоєчасного виконання зобовязання. Позичальник не довів відсутності своєї вини в порушенні зобовязання.

Поряд із викладеним, зважаючи на конкретні обставини справи, колегія суддів постає перед необхідністю дати оцінку також наступним обставинам. Як випливає з матеріалів справи, наявних на час апеляційного розгляду, у період з часу предявлення позову (21.11.2014) і до моменту ухвалення рішення судом першої інстанції (06.02.2015), а також і після розгляду справи місцевим судом (принаймні по 23.11.2015) позичальник сплачував кредитору певні кошти на виконання своїх зобовязань за кредитним договором, водночас, кредитором фіксувалися прострочення сплати як основного боргу, так і процентів, пролонговувалася заборгованість. На час розгляду справи апеляційним судом сплата коштів, що була здійснена позичальником після предявлення позову, не може бути врахована безпосередньо у рішенні суду з таких причин.

Справа розглядається судом у межах, відповідно, заявлених позивачем вимог, вихід за які ані місцевим, ані апеляційним судом не допускається, та у межах доводів апеляції. Оскільки зобовязання виникло в іноземній валюті, у випадку його порушення позичальником за кредитним договором, забезпеченим порукою, виникнення заборгованості, кредитор управі предявити вимогу про стягнення боргу, в т.ч., про дострокове його стягнення солідарно з боржника та поручителя, у валюті кредиту, в даному випадку в доларах США. Водночас не суперечитиме закону й вимога кредитора про стягнення боргу у гривневому еквіваленті до іноземної валюти за офіційним валютним курсом на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 192 ч. 1, ст. 533 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Спосіб захисту порушеного права обирає позивач.

Діючи у спірних правовідносинах на власний ризик, розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами та здійснюючи право на захист своїх законних інтересів вільно, на свій розсуд, кредитор визначив станом на 12.11.2014 заборгованість позичальника за кредитним договором у розмірі 8668,90 дол. США із відповідними елементами боргу, еквівалент загального розміру боргу в гривнях визначив у сумі 136720,32 грн і предявив цей борг у гривневому еквіваленті до стягнення. Тобто, кредитор скористався своїм правом вимагати на відшкодування своїх збитків дострокового повернення всього боргу та сплати штрафних санкцій у гривневому еквіваленті валютного боргу, у конкретній сумі боргу, чим визначив межі свого позову, у межах вимог якого вмотивована й апеляція.

Борг із відповідними його елементами був визначений позивачем станом на 12.11.2014, виникнення такого боргу на цю дату як у цілому, так і за відповідними елементами не було спростовано відповідачами. Із предявленням позову зобовязання не припинилося, продовжувало існувати, його виконання як такого є, з одного боку, обовязком позичальника, з іншого боку, ініціативне часткове виконання зобовязання, щодо якого було предявлено вимогу, боржником під час судового розгляду справи, як і після ухвалення рішення судом, є його правом. Так само, зміна позовних вимог, зокрема, їх уточнення, зменшення, є правом позивача (ст. 31 ч. 2 ЦПК України) і його не може бути примушено змінити позовні вимоги. Кредитор позовних вимог не змінював і підтримував їх у первісно заявленому розмірі.

У цьому звязку слід враховувати, що оскільки зобовязання не припинилося, то відповідно до умов договору продовжувалося нарахування процентів, штрафних санкцій, продовжували здійснюватися й часткові оплати позичальником, тобто, борг не був фіксованим, мав постійну динаміку. Попри те, що борг, виражений в іноземній валюті, мав динаміку до зменшення, його загальна сума у гривнях на день вирішення справи судом першої інстанції є за рахунок зміни валютного курсу на 34907,11 грн більшою від суми боргу в гривнях предявленої до стягнення, тоді як у доларах США ця загальна сума стала меншою на 1248,96 дол. США. Крім того, враховуючи нарахування і рух коштів за договором, зміну бази для розрахунків, борг, що існував на 06.02.2015, не є за своїми елементами тим самим, що був предявлений до стягнення. Те саме стосується й боргу, що існував станом на 24.11.2015, до того ж, з огляду на межі розгляду справи апеляційним судом, нарахування та оплати, які мали місце після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть братися до уваги.

Отже, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 136720,32 грн на погашення боргу, своїх вимог не змінював, що унеможливлює для апеляційного суду стягнення боргу в гривнях у більшій сумі, аніж була зазначена у позовній заяві, а також вирішення спору фактично щодо іншого предмету (іншого боргу, обрахованого за своїми елементами за інший період і з іншої бази), оскільки таке означало б недопустимий вихід за межі позову. За наведених обставин і з урахуванням дій сторін у справі, колегія суддів не має підстав не визнати доведеною заборгованість позичальника перед банком у межах вимог, предявлених тим про стягнення боргу, тобто, станом на 12.11.2014, і не має правових підстав визначати борг, його елементи в іншому розмірі.

Виходячи з викладеного, кредитор внаслідок порушення зобовязання позичальником управі був вимагати дострокового солідарного стягнення всього боргу з відповідачів і не звязаний, при цьому, фактом часткового виконання зобовязання боржником після предявлення позову, а також кінцевим строком виконання зобовязання. Доводи апеляції заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України, тому з урахуванням положень ст. 303 ч. 1 ЦПК України та на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 цього Кодексу скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати, позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити, стягнувши на користь банку з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у межах вимог, предявлених станом на 12.11.2014. Водночас апеляційний суд підкреслює, що сплачені відповідачем 26.12.2014 і 26.01.2015 кошти відображені в розрахунках із кредитором, а фактичному стягненню в будь-якому разі підлягає тільки дійсний, реальний борг, подвійне фактичне стягнення, зокрема, раніше сплачених коштів, не допускається, питання, повязані з недопущенням подвійного стягнення (забезпечення стягнення саме реально наявного боргу) вирішуються на стадії виконавчого провадження, у якому сторони не позбавлені права провести взаємні розрахунки, укласти мирову угоду, діяти в інший спосіб у порядку, передбаченому Розділом VI ЦПК України, ст. 36 та іншими нормами Закону України «Про виконавче провадження» тощо.

Керуючись ст. 303 ч. 1, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_7 задовольнити, рішення Свалявського районного суду від 6 лютого 2015 року скасувати, позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу задовольнити, стягнути на користь ПАТ «Банк Форум» (код ЄДРПОУ 21574573) солідарно з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) і ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) заборгованість за кредитним договором від 15.08.2008 № 0471/08/26-Znv у розмірі 136720,32 грн (сто тридцять шість тисяч сімсот двадцять гривень 32 коп.), що за офіційним курсом НБУ 1 дол. США/15,771363 грн, встановленим на 11.11.2014, складає еквівалент 8668,90 дол. США (восьми тисяч шестисот шістдесяти восьми доларів США 90 центів), з яких борг за кредитом 128616,88 грн (еквівалент 8155,09 дол. США), борг за процентами 6732,64 грн (еквівалент 426,89 дол. США), пеня 1370,80 грн (еквівалент 86,92 дол. США).

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 1025,40 грн судового збору з кожного в дохід держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді