Постанова № 54228071, 23.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.11.2015 справа №908/3325/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача від третьої особи ОСОБА_4, за довіреністю; не зявився; не зявився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід25.08.2015 р. (підписано 01.09.2015 р.)у справі№ 908/3325/15 (головуючий суддя Дроздова С.С., судді Азізбекян Т.А., Кутіщева-Арнет Н.С.)за позовомКонцерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжядо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Грааль", м. Запоріжжяпростягнення 7 972,26 грн.за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя доКонцерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжяпровизнання укладеним договору від 01.02.2012р. № 100143; визнання діяльності та бездіяльності Концерну "Міські теплові мережі" такими, що не відповідають чинному законодавству; стягнення моральної шкоди в розмірі 21 000,00грн.В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року до господарського суду звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжя (далі позивач) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя (далі відповідач) про стягнення 7 972,26 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Відповідач 09.06.2015 р. заявив зустрічний позов до позивача про:

- визнання укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району договору від 01.02.2012 р. № 100143 на надання послуг теплопостачання;

- визнання діяльності та бездіяльності позивача такими, що не відповідають чинному законодавству;

- стягнення моральної шкоди у розмірі 21 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Грааль", м. Запоріжжя (далі третя особа).

Відповідачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було конкретизовано позовні вимоги щодо укладення договору від 01.02.2012р. № 100143, позивач просив викласти в наступній редакції: "Визнати укладеним між ФОП ОСОБА_5 та Концерном МТМ договір від 01.02.2012р. №100143 на надання послуг теплопостачання, в редакції викладеній в протоколі розбіжностей від 01.02.2012 р.". Зазначені вимоги розглянуті господарським судом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.08.2015 року у задоволені первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог відповідача.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що позивачем був наданий обґрунтований розрахунок позовних вимог, а також вважає, що судом невірно було обчислено строк позовної давності.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2015 р. розгляд справи відкладався на 23.11.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином, правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався, але через канцелярію суду надав клопотання, яким повідомив, що за станом здоров'я не може бути присутнім у судовому засіданні.

Також відповідачем заявлялося клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в задоволенні якого було відмовлено через відсутність в Донецькому апеляційному господарському суді відповідних технічних засобів.

Третя особа будучи повідомленою про час та місце розгляду справи належним чином, правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористалася, про причини неявки судову колегію не повідомила.

Судова колегія вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів аудіофіксації.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості безпідставно отриманої теплової енергії за період з жовтня 2011р. по грудень 2014р. у сумі 7 972,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи норм Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198, ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Позивачем 02.04.2015 р. надіслано відповідачу вимогу за вих. № 1551/27 про погашення 7 972,26 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Відповідач відмовився погашати суму боргу.

Відповідно до Закону України "Про природні монополії" Концерн "Міські теплові мережі" відноситься до субєктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", позивач не може відмовити у постачанні теплової енергії за наявності технічної можливості. Крім того, позивачу заборонено відключати споживачів від системи теплопостачання у опалювальний період.

Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Цим Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (п.4 ст.19 Закону).

Відповідно до п.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3 ст. 179 Господарського кодексу України, зазначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (далі - Правила).

Відповідно до п. 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, відповідно до договорів купівлі-продажу від 19.07.2004р. та 24.12.2004р. є власником 24/1000 частини будівлі гуртожитку, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12.

Зазначена житлова будівля належить на праві власності двом власникам: відповідачу та третій особі.

Система опалення житлового будинку знаходиться у сумісному користуванні вищезазначених власників. ТОВ "Грааль" та ФОП ОСОБА_5 мають окремі прилади комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до наданих позивачем технічних умов на переобладнання системи теплопостачання, відповідач встановив прилад обліку на опалення "ULTRAHEAT 2 WR" (заводський номер 65847285) який було прийнято на комерційний облік, що підтверджується ОСОБА_4 від 29.01.2009 р.

Як зазначає позивач, відповідач, починаючи з 01.09.2011р. здійснює бездоговірне споживання теплової енергії, оскільки відповідно до умов раніше укладеного між сторонами договору № 102032 від 01.08.2008 р., останній звернувся до позивача з повідомленням про припинення дії договору на підставі п. 10.4. відмова від пролонгації терміну дії договору.

Нового договору між сторонами не укладалось.

Представниками позивача 05.04.2011р. в присутності відповідача було проведено контрольний огляд вводів опалення та гарячого водопостачання приміщень останнього, під час якої було встановлено, що у підвалі на вводі гарячого водопостачання вентиль перекритий та трубопровід має "видимий розрив" після вентиля. На момент обстеження, покази приладу обліку гарячого водопостачання складали - 00091,67 м3.

Крім того, було обстежено ввід опалення, встановлено, що на вводі встановлено прилад обліку на опалення "ULTRAHEAT 2 WR", пломби не порушені, вентиля подачі перекриті. Покази склали: - 0015,92 Гдж.

Позивач зазначив, що відповідно до схеми "Розташування приладів обліку теплової енергії" опалення нежитлових приміщень відповідача відбувається частково, шляхом постачання теплової енергії через теплолічильник, що належить третій особі по транзитним трубопроводам та стоякам.

Позивач проводив нарахування відповідачу за теплову енергію, яка проходила транзитними стояками будинкової системи опалення, що знаходяться у нежитлових приміщеннях відповідача відповідно до розрахунку теплового навантаження, але саме за той теплоносій, що враховувався теплолічильником третьої особи.

Згідно до пояснень третьої особи (а.с. 1-3, т. 3), безпосередньо він не споживає теплову енергію від позивача, але виставлені рахунки на підставі показів приладу обліку арифметично розподіляє між всіма мешканцями гуртожитку. Відповідач, як споживач теплової енергії, при цьому розрахунку не враховується, обсяг фактично спожитої ним теплової енергії не відмінусовується.

Згідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що теплову енергію відповідач начебто споживає саме за рахунок позивача, а поясненнями сторін та третьої особи даний факт спростовується, судова колегія вважає безпідставними доводи позивача про порушення його прав на отримання оплати за поставлений обсяг теплової енергії за спірною адресою, оскільки такий обсяг враховується приладом обліку третьої особи та ним оплачується.

Будь-яких доказів того, що спірний обсяг споживався відповідачем в обхід цього приладу позивачем не надано.

Також судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог не підтверджує обсяг та вартість фактично спожитої відповідачем теплової енергії в спірний період.

Жодних доказів обґрунтованості та правомірності розміру нарахованих до сплати сум за кожний розрахунковий період позивачем не надано, матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні докази щодо фактично відкритої площі поверхні трубопроводів (а не їх переліку із зазначенням діаметру) в приміщеннях відповідача, від яких він фактично споживає теплову енергію.

Судова колегія не приймає до уваги доводи позивача щодо застосування судом строку позовної давності, оскільки такого висновку а ні мотивувальна, а ні резолютивна частини рішення не містить.

Лише посилання суду щодо взяття до уваги заяви відповідача про застосування такого строку таким висновком не є.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оскільки факт порушеного права позивача не доведений, немає підстав до аналізу перебігу строку позовної давності.

Межами апеляційної скарги не охоплюється рішення суду в частині зустрічних позовних вимог, але перевіривши на підставі ст. 101 ГПК України висновок суду першої інстанції в цій частині, судова колегія вважає обґрунтованим рішення суду про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог через неефективність обраного відповідачем способу захисту порушених прав в розумінні ст. 16 ЦК України, припинення строку дії договору на момент звернення з відповідним позовом, а також недоведеність моральної шкоди, судова колегія вважає його вірним.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 25.08.2015 року у справі № 908/3325/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, воно підлягає залишенню в силі за мотивами викладеними в даній постанові.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.08.2015 року у справі № 908/3325/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіК.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 6 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС

6 третій особі