Постанова № 54227977, 10.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015 року Справа № 904/7190/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час та місце повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2015 року у справі № 904/7190/15

за позовом приватного акціонерного товариства "Енергоресурси", м. Нікополь Дніпропетровської області

до комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 22304 грн. 24 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2015 року (суддя Назаренко Н.Г.) з комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради на користь приватного акціонерного товариства "Енергоресурси" стягнуто 18362 грн. 26 коп. основного боргу, 443 грн. 69 коп. 3% річних, 3498 грн. 29 коп. пені.

Не погодившись із рішенням суду комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "Енергоресурси" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Подане 10.12.2015 року комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю його представника бути присутнім у засіданні суду не підлягає задоволенню, оскільки у клопотанні не вказано з яких саме поважних причин представник відповідача не може брати участь у судовому засіданні; матеріали справи є достатніми і дозволяють розглянути справу за наявними документами. До того ж ухвалою від 24.11.2015 року судом апеляційної інстанції за клопотанням відповідача розгляд даної справи вже відкладався.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Між приватним акціонерним "Енергоресурси" (постачальник, позивач) та комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (споживач, відповідач) укладено договір від 25.12.2012 року № 07 ПВ-5933/66. В подальшому сторонами укладено додаткові угоди від 25.12.2013 року № 1 та від 29.08.2014 року № 2.

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов’язується надавати споживачеві послуги з постачання питної води (далі – вода) у межах встановленого річного ліміту водоспоживання, для здійснення ним своєї виробничої і господарської діяльності, а споживач - оплачувати воду, що поставляється, відповідно до умов цього договору.

Річний ліміт водоспоживання споживачеві встановлюється постачальником на підставі поданого споживачем клопотання (розрахункова), затвердженого у дозволі на спеціальне водокористування постачальника ліміту забору свіжої води (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.4. договору встановлено, що ціна питної води і термін її дії визначається в протоколах узгодження цін, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 1.5. договору в редакції додаткової угоди № 1 орієнтовна сума договору на 2014 рік складає 25267 грн. 20 коп. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. договору облік постачання питної води здійснюється приладами комерційного обліку, встановленими споживачем на введенні в його підрозділ, з наданням повного комплекту документів (паспорта, інструкції з експлуатації на українській (російській) мові, оригінал свідоцтва про повірку та відомості про організацію, яка виконала повірку).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що по закінченню розрахункового місяця постачальник виставляє акт прийому-передачі, який споживач зобов’язаний підписати і повернути постачальнику до 6-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 3.2. договору розрахунки за надані послуги з постачання питної води проводяться щомісячно протягом 10-ти календарних днів після закінчення розрахункового місяця. Якщо у споживача є претензії до якості і кількості наданих постачальником послуг і споживач відмовляється підписати акт прийому-передачі наданих послуг та протокол узгодження ціни, споживач зобов’язаний надати постачальнику письмові мотивовані заперечення протягом 3 календарних днів з моменту отримання акту і протоколу ціни. Якщо споживач протягом зазначеного періоду не надав мотивованих заперечень, акт і протокол ціни вважаються підписаними та прийнятими споживачем в редакції постачальника.

Оплата за поставлену питну воду проводиться споживачем незалежно від результатів його господарської діяльності шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки можуть здійснюватися в іншій формі, що не суперечить чинному законодавству України (п. 3.4. договору).

У відповідності з п.п 4.3.3 п.4.3 договору споживач зобов’язаний не пізніше 10 банківських днів після закінчення розрахункового місяця проводити оплату за спожиту питну воду у попередньому місяці.

Цей договір діє з 01.01.2013 року до 31.12.2014 року (п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди №1).

Позивач зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами наданих послуг (а.с. 29-34), які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Позивачем виставлені відповідачеві рахунки на оплату від 31.07.2014 року № 07074 на суму 3821 грн. 66 коп., від 31.08.2014 року № 08075 на суму 3335 грн. 27 коп., від 30.09.2014 року № 09081 на суму 2551 грн. 26 коп., від 31.10.2014 року № 10083 на суму 3066 грн. 56 коп., від 30.11.2014 року № 11180 на суму 2965 грн. 52 коп., від 31.12.2014 року № 12167 на суму 2621 грн. 99 коп. (а.с. 13-25, 27-28, 49), які направлялись на адресу відповідача разом з претензією від 16.06.2015 року № 14-699 (а.с. 22).

В порушення умов договору відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 18362 грн. 26 коп., доказів сплати якої комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради не надано.

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 16.09.2015 року №14-699 про сплату боргу у сумі 18362 грн. 26 коп. (а.с. 22), яка відповідачем залишена без реагування.

Оскільки заборгованість відповідача за отримані послуги підтверджена матеріалами справи, господарським судом правомірно визнано вимоги про її стягнення такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 3497 грн. 29 коп. за період з 11.08.2014 року по 11.07.2015 року та 443 грн. 69 коп. 3% річних за період з 11.08.2014 року по 10.08.2015 року.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному розмірі оплати споживачем питної води, спожитої в попередні періоди, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України унормовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Сума пені 3498 грн. 29 коп. розрахована позивачем правильно.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних у сумі 443 грн. 69 коп. за період з 11.08.2014 року по 10.08.2015 року позивачем обчислено вірно і підставно стягнуто господарським судом з відповідача.

Викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи судовою колегією відхиляються виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2015 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.09.2015 року.

У зв’язку з клопотанням комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради від 15.09.2015 року про перенесення розгляду справи на іншу дату через неможливість бути присутнім у засіданні суду його представника ухвалою від 15.09.2015 року ( а.с. 51) суд відклав розгляд справи на 06.10.2015 року, про що відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 52).

05.10.2015 року до господарського суду знову надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи з 06.10.2015 року на більш пізній термін у зв’язку з неможливістю його представника бути присутнім у судовому засіданні. При цьому комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради у клопотанні не наведено причин неявки його представника у судове засідання і не надано документальних підтверджень поважності причин такої неявки.

У п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не задовольнив вищезгадане клопотання відповідача.

У разі, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце засідання, надіслано стороні по справі в порядку, визначеному в п.п. 3.9.1 п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", то неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення (п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Як вказувалось вище, у матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою уповноваженої особи відповідача про отримання ухвал суду (а.с. 39, 52).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок суми позову. Однак таке твердження не відповідає дійсності, тому що у тексті позовної заяви, поданої позивачем до господарського суду, перелічено усі рахунки, які залишилися несплаченими відповідачем, і, відповідно, сума усіх рахунків є сумою існуючої заборгованості, яка і є розрахунком суми боргу.

Розрахунки річних та пені додано приватним акціонерним товариством "Енергоресурси" у вигляді додатків до позовної заяви (а.с. 8, 9).

Посилання скаржника на те, що в акті звірки розрахунків не вказано рахунку від 31.07.2014 року № 07074 жодним чином не впливає на вирішення спору по суті. Вищезазначений рахунок був направлений відповідачу разом з претензією від 16.06.2015 року № 699 (а.с. 22).

До того ж акт надання послуг за липень 2014 року від 31.07.2014 року № 1830 (а.с. 29) підписано комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради без зауважень щодо якості та кількості наданих в цьому місяці послуг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2015 року у справі № 904/7190/15 залишити без змін, а скаргу комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур