Рішення № 54227610, 09.12.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015 Справа № 908/5805/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Істерн Беверідж Трейдінг (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В; поштова адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 5-А)

до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (69067, АДРЕСА_1)

про стягнення суми боргу в розмірі 85 317,35 грн.

Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 21.09.2015 р.

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Істерн Беверідж Трейдінг до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 85317,35 грн., які складаються з 67825,60 грн. основного боргу за договором поставки № 297 від 28.03.2014 р., 161,00 грн. втрат від інфляції, 286,00 грн. 3 % річних та 3479,63 грн. пені та 13565,12 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2015 р. здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Колодій Н.А.

Ухвалою від 24.11.2015 р. справа № 908/5805/15 прийнята до провадження, справі присвоєно номер провадження 32/139/15, судове засідання призначено на 09.12.2015 р.

Позивач в судовому засіданні 09.12.2015 р. підтримали позовні вимоги, які ґрунтуються на приписах ст. ст. 20, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та умовами договору поставки № 297 від 28.03.2014 р.

Відповідач в судове засідання 09.12.2015 р. не зявився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, юридичною адресою ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 є 69067, АДРЕСА_1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Поштове повідомлення свідчить, що ОСОБА_1 особа підприємець ОСОБА_2 належним чином сповіщена про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідач належним чином сповіщений про час і місце судового засідання.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 09.12.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 09.12.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду передано спір про стягнення з відповідача про стягнення 85317,35 грн., які складаються з 67825,60 грн. основного боргу за договором поставки № 297 від 28.03.2014 р., 161,00 грн. втрат від інфляції, 286,00 грн. 3 % річних та 3479,63 грн. пені та 13565,12 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що 28 березня 2014 р. між ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Істерн Беверідж Трейдінг (постачальник, позивач) було укладено Договір поставки № 297 (далі за текстом договір).

За умовами п. 1.1. Договору, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових та товаро транспортних накладних, які є невідємною частиною договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (обєктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не повязаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обовязки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування (номенклатура, асортимент) товарів відповідно до специфікації додатку до цього договору. Кількість товарів: відповідно до специфікації - додатку до цього договору (п. 1.2. договору).

Ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, що продається за цим договором, вказуються в додатковій угоді або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної і вказується в ній. Ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, місце і термін поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами цього договору після підписання повноваженими представниками сторін накладної (2.1. договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 70718,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №№ РН-42-016916 від 15.09.2015 р. (на суму 60825,60 грн.) та № РН-42-014786 від 14.08.2015 р. (на суму 9892,80 грн.), копії яких міститься в матеріалах справи.

Пунктом 2.9 договору, покупець зобовязався оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 7 (семи календарних днів з моменту її передачі.)

Відповідач свої зобовязання по оплаті товару виконав частково, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 67825,60 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У звязку з цим, позивач на адресу відповідача надіслав претензію (вих. № ИБТ/423/16-56 від 15.10.2015 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач доказів виконання зобовязання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриману продукцію в сумі 67825,60 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 67825,60 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

У звязку з простроченням відповідачем грошового зобовязання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 286 грн. 3% річних та 161,00 грн. втрат від інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 286,00 грн. 3% річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Згідно проведеного перерахунку судом розрахунку позивача щодо втрат від інфляції, встановлено, що за заявлений позивачем період (вересень та жовтень 2015 р.) інфляційні витрати не нараховувались у жовтні 2015 р., тому вимога про стягнення інфляційних витрат підлягає задоволенню частково в сумі 67,91 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 3479,63 грн. пені та 13565,12 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 4.1 договору передбачено, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9. договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплатити становить більше 30 календарних днів, відповідач, крім того, зобовязаний виплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 3479,63 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також на підставі п. 4.1 договору позивач нарахував штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції, що складає 13565,12 грн. В цій сумі підлягають задоволенню вимоги про стягнення штрафу.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Істерн Беверідж Трейдінг до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 85317,35 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (69067, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Істерн Беверідж Трейдінг (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В; поштова адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 5-А, код ЄДРПОУ 38679874) 67825 (шістдесят сім тисяч вісімсот двадцять пять) грн. 60 коп. основного боргу, 67 (шістдесят сім) грн. 91 коп. втрат від інфляції, 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. 3 % річних та 3479 (три тисячі чотириста сімдесят девять) грн. 63 коп. пені та 13565 (тринадцять тисяч пятсот шістдесят пять) грн. 12 коп. штрафу та 1278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн. 36 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 93 грн. 09 коп. втрат від інфляції відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 10 грудня 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.