Ухвала суду № 54227260, 08.12.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"08" грудня 2015 р. Справа № 903/586/15 За заявою ОСОБА_1 господарства "Волиньагроком" ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення по справі №903/586/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002"

до відповідача ОСОБА_1 господарства "Волиньагроком" ОСОБА_2

про стягнення 263 116,42 грн.

За участю представників сторін:

від заявника (боржника): н/з

від відповідача (стягувача): н/з

Суть: Боржник, Фермерське господарство "Волиньагроком" ОСОБА_2, звернувся в суд із заявою в якій просить: зупинити виконавче провадження, розстрочити виконання рішення від 22.07.2015 року по справі № 903/586/15 та затвердити графік виконання рішення господарського суду згідно доданої таблиці № 2.

В обґрунтування заяви посилається на неможливість виконати рішення суду у звязку з низькою врожайністю у 2015 році, зниженням доходу від реалізації продукції внаслідок чого господарство перебуває у важкому фінансовому становищі, відсутністю коштів на рахунках у банку, яких вистачає лише на оплату заробітної плати та погашення щомісячних платежів по кредиту.

Заяву обґрунтовує з посиланням на ч. 1 ст. 36 ЗУ "Про виконавче провадження", постанову Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 року, ст. 121 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2015 року заяву прийнято та призначено до розгляду на 08.12.2015 року, зобов'язано заявника надати докази надіслання заяви стягувачу. Стягувача зобов'язано надати пояснення щодо викладеного в заяві боржника.

Однак сторони вимог ухвали суду не виконали. Враховуючи те, що строк розгляду даної заяви згідно ст. 121 ГПК України є обмеженим та становить 10 днів, суд розглядає її за матеріалами наданими заявником.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням господарського суду від 22.07.2015 року позов задоволено частково, стягнуто з фермерського господарства "Волиньагроком" ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2002" 131687 грн. 52 коп. заборгованості, 76828 грн. 67 коп. пені, 35163 грн. 47 коп. процентів річних, 18436 грн. 18 коп. збитків, завданих інфляцією, 5242 грн. 32 коп. витрат, повязаних з оплатою судового збору (а.с. 147-149).

28.08.2015 року на примусове виконання рішення суду видано наказ № 903/586/15-1 (а.с. 165).

30.09.2015 року відділом державної виконавчої служби Горохівського управління юстиції відкрито виконавче провадження № ВП 48892297 по виконання наказу господарського суду № 903/586/15-1 від 28.08.2015 року, п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано 7-ми денний строк для добровільного виконання рішення суду, тобто до 06.10.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2015р. боржник звернувся до господарського суду Волинської області із заявою про розстрочку виконання рішення, в якій просить: зупинити виконавче провадження, розстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2015 року по справі № 903/586/15-1, затвердити графік виконання рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2015 року по справі № 903/586/15-1 згідно таблиці № 2 на суму 267 358,16 грн.

Заяву обґрунтовує важким фінансовим становищем господарства, що підтверджено довідкою про фінансовий стан.

Згідно ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

П.п. 7.1.2, 7.2 Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012 року, Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд зобовязаний враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з тим, ст. 33 ГПК України встановлює обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що долучена до заяви довідка свідчить про фінансовий стан підприємства лише станом на 12.11.2015 року.

При цьому заявник не обґрунтував належними доказами зв'язку своєї збитковості із неможливістю сплатити борг по даній справі, відсутні докази, що підтверджують можливість щомісячного надходження на його рахунки коштів необхідних для виконання рішення протягом терміну розстрочки.

Разом з тим, суд зазначає, що розстрочка лише продовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі підстави надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру" а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто довготривале невиконання рішення суду або затягування такого виконання, може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин даної справи. Крім того, затягування невиконання рішення суду порушує право стягувача на володіння власністю у звязку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Матеріалами, долученими до заяви боржника, не доведено реальної можливості погашення заборгованості згідно запропонованого графіку розстрочки боргу, а ймовірність погашення заборгованості ґрунтується на припущенні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що в заяві фермерського господарства "Волиньагроком" ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення слід відмовити.

Щодо вимоги заявника зупинити виконавче провадження та затвердити графік виконання рішення, то дана вимога не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права і задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви фермерського господарства "Волиньагроком" ОСОБА_2 про зупинення виконавчого провадження, затвердження графіку сплати заборгованості та розстрочку виконання рішення суду по справі №903/586/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" до відповідача фермерського господарства "Волиньагроком" ОСОБА_2 про стягнення 263 116,42 грн., відмовити.

СуддяС. В. Костюк