Ухвала суду № 54226958, 03.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року м. Київ К/800/34736/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВАТ І К" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року у справі № 820/19756/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВАТ І К" до державного реєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Корюк Тетяни Василівни, треті особи: державне підприємство Міністерства оборони України „Укроборонпостачальник", Міністерство оборони України, регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, ОСОБА_2, за участю військового прокурора Харківського гарнізону про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ТОВ „ВІВАТ І К" звернулося в суд з позовом до державного реєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Корюк Тетяни Василівни, треті особи: державне підприємство Міністерства оборони України „Укроборонпостачальник", Міністерство оборони України, регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, ОСОБА_2, за участю військового прокурора Харківського гарнізону, в якому просило: визнати протиправними дії та скасувати рішення (індексний номер рішення 13091560 від 16.05.2014 року) державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо державної реєстрації припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВАТ І К" на нежитлові приміщення цокольного поверху - з №6 по №22, з №24 по №30 площею 521,90 кв. м., перший поверх - з №2 по №8, з №10 по №14, з №16 по №22 площею 284,5 кв. м., другий поверх - з №2 по №6, з №8 по №30, з №32 по №39 площею 574,5 кв.м., загальна площа нерухомого майна - 1380,9 кв.м., що складає 55/100 (п'ятдесят п'ять сотих) частин від нежилої будівлі літ. В, що має загальну площу 2548,5 кв. м., котра знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнати противними дії та скасувати рішення (індексний номер рішення 13091560 від 16.05.2014 року) державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо державної реєстрації права власності держава Україна в особі Міністерства оброни України на нежитлові приміщення цокольного поверху - з №6 по №22, з №24 по №30 площею 521,90 кв. м., перший поверх - з №2 по №8, з №10 по №14, з №16 по №22 площею 284,5 кв. м., другий поверх - з №2 по №6, з №8 по №30, з №32 по №39 площею 574,5 кв.м., загальна площа нерухомого майна - 1380,9 кв.м., що складає 55/100 (п'ятдесят п'ять сотих) частин від нежилої будівлі літ. В, що має загальну площу 2548,5 кв. м., котра знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний реєстратор не міг вчинювати будь-яких реєстраційних дій до моменту зняття обтяжень із спірної будівлі, а тому спірне рішення є неправомірним та таким, що не відповідає чинному законодавству України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ТОВ „ВІВАТ І К" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2011 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю „ВІВАТ І К" укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень в літ. „В": цокольний поверх - з № 6 по № 22, з № 24 по № 30 площею 521,90 кв.м., перший поверх -з № 2 по № 8, з № 10 по № 14, з № 16 по № 22 площею 284,5 кв.м., другий поверх -з № 2 по № 6, з № 8 по № 30, з № 32 по № 39 площею 574,5 кв.м. загальною площею 1380,90 кв.м., що складає 55/100 частин від нежитлової будівлі площею 2 548,5 кв.м., які за змістом п. 1.3. договору належать товариству з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр інноваційних технологій" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.10.2008 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №2728.

Між ОСОБА_2 та ТОВ „ВІВАТ І К" 23 квітня 2012 року укладений нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 11.05.2011 року, відповідно до якого останнє зобов'язувалося у строк до 11 червня 2012 року повністю розрахуватися за придбане майно. В якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 11.05.2011 року та додаткового договору до нього від 23.04.2012 року щодо сплати грошових коштів за придбані приміщення, 23.04.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ВІВАТ І К" укладений договір іпотеки, посвідчений нотаріусом. За умовами договору іпотеки на забезпечення виконання основного зобов'язання ТОВ „ВІВАТ І К", передав ОСОБА_2 в іпотеку нежилі приміщення цокольного поверху з №6 по №22, з №24 по №30 площею 521,90 кв. м., перший поверх - з №2 по №8, з №10 по №14, з №16 по №22 площею 284,5 кв. м., другий поверх - з №2 по №6, з №8 по №30, з №32 по №39 площею 574,5 кв.м., загальна площа нерухомого майна - 1380,9 кв.м., що складає 55/100 (п'ятдесят п'ять сотих) частин від нежилої будівлі літ. В, що має загальну площу 2548,5 кв. м., котра знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2012 року у справі № 5011-57/4901-2012 позов заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави, уповноваженим органом управління якого є Міністерство оборони України та Державне підприємство „Укроборонпостачальник" задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВАТ І К" до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання державного підприємства Міністерства оборони України „Укроборонпостачальник" частину нежитлової будівлі літера „В" площею 1380,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 12 144 000 грн., яка складається з цокольного поверху літ. „В" площею 529,1 кв. м, першого поверху літ. „В" площею 284,5 кв. м. другого поверху літ. „В" площею 574.

Зазначене рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2012 року залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року та постановою Вищого господарського суд України від 26 лютого 2013 року.

Господарським судом м.Києва 05.11.2012 р. виданий наказ №5011-57/4901-2012 про примусове виконання рішення Господарського суду м.Києва від 01.08.2012 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року. Рішення набрало законної сили з 10.10.2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення господарського суду міста Києва від 1 серпня 2012 року, яке набуло чинності 10.10.2012 року, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації, а тому, приймаючи оскаржуване рішення, державний реєстратор діяла в межах та у спосіб передбачений діючим законодавством України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до приписів ч. 3 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Зі змісту п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Приписами пункту 22 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, визначено, що державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить записи до Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 23 Порядку №868 датою і часом державної реєстрації речових прав вважаються дата і час реєстрації заяви в базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерство оборони України 19.03.2014 року звернулося до реєстраційної служби України із заявою та відповідним пакетом документів, рішенням господарського суду м. Києва від 01.08.2012 року щодо реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме: частину нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 літ. „В".

Державним реєстратором Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Корюк Тетяною Василівною 16 травня 2014 року прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13091560, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: державна, на частину нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 літ. „В" за суб'єктом Держава Україна в особі Міністерства оборони України (податковий номер 00034022), з обов'язковим перенесенням накладених обтяжень.

Щодо посилань позивача на незаконність прийнятого державним реєстратором рішення, яким проведена державна реєстрація права власності, форма власності: державна, на частину нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. "В" за суб'єктом Держава Україна в особі Міністерства оборони України (податковий номер 00034022), з обов'язковим перенесенням накладених обтяжень, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.10 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Крім того, відповідно до висновків рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Колегія суддів вважає вірними посилання судів попередніх інстанцій на практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду м.Києва від 01.08.2012 року, серед іншого встановлено, що ТОВ „ВІВАТ і К" безпідставно володіє спірним майном, яке вибуло із державної власності поза волею органу, уповноваженого управляти вказаним майном - Міністерства оборони України, та витребувано з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВАТ І К" до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання державного підприємства Міністерства оборони України „Укроборонпостачальник" спірну частину нежитлової будівлі.

Дане рішення суду набуло чинності 10.10.2012 року, а тому підлягало обов'язковому виконанню та є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації, а отже приймаючи оскаржуване рішення №13091560 від 16.05.2014 року відповідач, державний реєстратор Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Корюк Тетяна Василівна діяла в межах та у спосіб передбачений діючим законодавством України та правомірно вчинила реєстраційні дії на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року, яке набрало законної сили з 10.10.2012 року та провела виконавчі дії щодо державної реєстрації припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВАТ І К" на спірні нежитлові приміщення цокольного поверху та щодо державної реєстрації права власності держава Україна в особі Міністерства оброни України на спірні нежитлові приміщення цокольного поверху.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення №13091560 від 16.05.2014 року, прийняте відповідачем, державним реєстратором Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Корюк Тетяною Василівною, є законним та нормативно обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВАТ І К" відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: