Ухвала суду № 54226939, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/9991/30815/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Латишева Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року

у справі № 2-а-4678/10/2270

за позовом Приватного підприємства «Еко-лайн»

до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Еко-лайн» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2010 року № 0000102300/0, № 0000092300/0 та від 29 квітня 2010 року № 0000102300/1, № 0000092300/1.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0000102300/0 від 23 лютого 2010 року, № 0000102300/1 від 29 квітня 2010 року, якими визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 6157595,00 грн., № 0000092300/0 від 23 лютого 2010 року, № 0000092300/1 від 29 квітня 2010 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 368177,00 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Красилівська МДПІ Хмельницької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Красилівська МДПІ Хмельницької області провела планову виїзну перевірку ПП «Еко-лайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 67/23/33872621 від 16 лютого 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 4105063,00 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: за 1 квартал 2007 року - 504313,00 грн., за півріччя 2007 року - 1477563,00 грн., за 3 квартали 2007 року - 2260313,00 грн., за 2007 рік - 2949563,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 628000,00 грн., за півріччя 2008 року - 1155500,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 245451,00 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: за січень 2007 року - 211284,00 грн., за лютий 2007 року - 34167,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що «Еко-лайн» (покупець) неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаного металобрухту у таких контрагентів (продавців), а саме: у ТОВ «Спецметторгплюс-2005» на загальну суму 4835253,00 грн. (згідно договору купівлі-продажу від 20 квітня 2006 року №20.04-1), у ТОВ «Акуна-бізнес» на загальну суму 6963000,00 грн. (згідно договору купівлі-продажу від 28 травня 2007 року № 26), у ТОВ «Металл-стандарт» на загальну суму 4622000,00 грн. (згідно договору від 18 лютого 2008 року № 18/02), оскільки: позивачем не була недоведена доцільність та економічна обґрунтованість використання вищенаведених послуг у власній господарській діяльності та їх декларування в податковій звітності; до перевірки не було надано первинні бухгалтерські документи, в яких би зазначався вид транспорту, серія та номер довіреності, а також документи, які б підтверджували транспортування та зберігання металобрухту. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Спецметторгплюс-2005», ТОВ «Акуна-бізнес», ТОВ «Металл-стандарт» носять фіктивний характер і не спричиняють реального настання наслідків, а тому є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України. Крім іншого, вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит січня та лютого 2007 року за господарськими операціями з «Спецметторгплюс-2005».

23 лютого 2010 року Красилівська МДПІ Хмельницької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000102300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПП «Еко-лайн» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 6157595,00 грн., у тому числі: 4105063,00 грн. - за основним платежем, 2052532,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

23 лютого 2010 року Красилівська МДПІ Хмельницької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000092300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПП «Еко-лайн» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 368177,00 грн., у тому числі: 245451,00 грн. - за основним платежем, 122726,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2010 року № 0000102300/1, № 0000092300/1 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ «Спецметторгплюс-2005», ТОВ «Акуна-бізнес», ТОВ «Металл-стандарт» товарно-матеріальних цінностей, а також правомірно включив до складу податкового кредиту січня - лютого 2007 року податок на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Спецметторгплюс-2005», на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платником податку на додану вартість; в силу положень Закону України «Про металобрухт» наявність товарно-транспортної накладної у покупця для оформлення операцій з металобрухтом не є обов'язковою, з урахуванням того, що перевіркою не виявлено фактів віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на транспортування металобрухту, а також зважаючи на те, що згідно умов укладених позивачем з вказаними контрагентами договорів обов'язок щодо транспортування товару був покладений на продавців.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2006 року між ПП «Еко-лайн» (покупцем) та ТОВ «Спецметторгплюс-2005» (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу № 20.04-1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити брухт та відходи чорних та кольорових металів (далі - товар) в кількості та по ціні згідно специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі (пункт 1.1 статті 1); поставка товару по даному договору здійснюється на першу вимогу покупця, по мірі готовності продавця, транспортом продавця (пункт 3.1 статті 3 договору); транспортні витрати за рахунок продавця (пункт 3.2 статті 3 договору) (т.1 арк. справи 47).

На підставі зазначеного договору ТОВ «Спецметторгплюс-2005» виписало позивачу видаткові та податкові накладні, посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, акти походження, посвідчення про вибухобезпечність, посвідчення про дезактивацію та знешкодження від шкідливих речовин, а також сторонами договору були підписані акти прийому-передачі металобрухту (т.2 арк. справи 208-250, т.3 арк. справи 1-31). В свою чергу, позивач перерахував на користь ТОВ «Спецметторгплюс-2005» кошти за отриманий металобрухт, що підтверджується банківськими виписками (т.3 арк. справи 32-73).

Окрім того, в матеріалах справи наявна ліцензія серії АВ № 078673, видана Міністерством промислової політики України, із терміном дії з 04 квітня 2006 року по 04 квітня 2011 року, яка підтверджує те, що ТОВ «Спецметторгплюс-2005» займається заготівлею та переробкою металобрухту чорних металів (т.2 арк. справи 204).

28 травня 2007 року між ПП «Еко-лайн» (покупцем) та ТОВ «Акуна-бізнес» (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу № 26, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити брухт та відходи чорних та кольорових металів (далі - товар), в кількості та по ціні, згідно специфікації, а покупець, в свою чергу, зобов'язаний прийняти та оплатити товар у повному обсязі (пункт 1.1 статті 1); поставка товару по цьому договору здійснюється га першу вимогу покупця транспортом останнього (пункт 2.1 статті 2) (т.1 арк. справи 48).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Акуна-бізнес» виписало позивачу видаткові накладні, посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, акти походження, посвідчення про вибухобезпечність, посвідчення про дезактивацію та знешкодження від шкідливих речовин, а також сторонами договору були підписані акти прийому-передачі металобрухту (т.1 арк. справи 121-250, т.2 арк. справи 2-70). Також, позивач перерахував на користь ТОВ «Акуна-бізнес» кошти за отриманий металобрухт, що підтверджується банківськими виписками (т.2 арк. справи 71-125).

Також, в матеріалах справи наявні ліцензії серії АВ № 343636 та № 343336, видані Міністерством промислової політики України, із терміном дії з 29 травня 2007 року по 29 травня 2012 року, які підтверджують те, що ТОВ «Акуна-бізнес» займається заготівлею та переробкою металобрухту чорних та кольорових металів (т.1 арк. справи 117-118).

18 лютого 2008 року між ПП «Еко-лайн» (покупцем) та ТОВ «Металл-стандарт» (постачальником) був укладений договір № 18/02, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти лом і відходи чорних металів в асортименті на умовах в зазначеному договорі (пункт 1.1 статті 1 договору); поставка металобрухту здійснюється у відповідності з правилами «Інкотермс» в редакції 2000 року на умовах: при автотранспортних поставках СРТ - місце поставки, при поставках залізничним транспортом: DDP - місце поставки. Місця поставок вказуються в специфікаціях на поставку кожної партії товару (пункт 3.1 статті 3 договору) (т.1 арк. справи 49-52).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Металл-стандарт» виписало позивачу накладні, посвідчення про відповідність вимогам ДСТУ 4121-2002 та про вибухобезпечність, а також були підписані акти прийому-передачі металобрухту (т. 2 арк. справи 134-174). Також, позивач перерахував на користь ТОВ «Металл-стандарт» кошти за отриманий металобрухт, що підтверджується банківськими виписками (т.2 арк. справи 175-202).

Також, в матеріалах справи наявна ліцензія серії АВ № 345531, видана Міністерством промислової політики України, із терміном дії з 24 липня 2007 року по 24 липня 2012 року, яка підтверджує те, що ТОВ «Металл-стандарт» займається заготівлею та переробкою металобрухту чорних металів (т.1 арк. справи 127).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати відповідного податкового періоду за господарськими операціями з ТОВ «Спецметторгплюс-2005», ТОВ «Акуна-бізнес», ТОВ «Металл-стандарт», а також податковий кредит січня, лютого 2007 року за господарськими операціями з ТОВ «Спецметторгплюс-2005».

Колегія суддів також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних по операціях з ТОВ «Спецметторгплюс-2005», ТОВ «Акуна-бізнес», ТОВ «Металл-стандарт», оскільки згідно умов укладених договорів обов'язок щодо доставки металобрухту був покладений на продавців, а тому наявність чи відсутність у позивача документів на перевезення не свідчить про відсутність господарських операцій, з урахуванням того, що витрати на транспортування металобрухту позивачем не відносилися до складу валових витрат.

За визначенням, наведеним у абзаці 2 статті 1 Закону України «Про металобрухт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Згідно з частинами 11, 12 статті 4 Закону України «Про металобрухт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, вказані вимоги були дотримані позивачем, з урахуванням того, на отримання металобрухту у вказаних вище контрагентів якого позивачем виписувалися відповідні довіреності, що підтверджується копіями витягу з журналу реєстрації довіреностей, у яких зазначені реквізити таких довіреностей (т. 3 арк. справи 115-123).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Красилівської МДПІ Хмельницької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна