Ухвала суду № 54226929, 03.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року м. Київ К/800/33547/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року у справі № 815/2007/15 за позовом приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ПАТ „Українське Дунайське пароплавство” звернулося в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №10051/02/2 від 09.09.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка станом на момент вчинення правопорушення не набрала чинності. Крім того, скарга на дане рішення не була розглянута протягом 20 календарних днів, що має наслідком задоволення такої скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ПАТ „Українське Дунайське пароплавство” звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем рахувалася недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску за період з 21.03.2013р. по 30.09.2013р. у розмірі 35188,82грн.

Вказана недоїмка зі сплати єдиного внеску ПрАТ „УДП” була погашена у повному обсязі 30.09.2013р.

У зв’язку з порушенням строків сплати єдиного внеску, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято рішення від 9.09.2014р. за №10051/02/2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Даним рішенням за період з 21.03.2013р. до 30.09.2013р. застосований штраф у розмірі 18298,90грн.та нарахована пеню у розмірі 35188,82грн.

На вказане рішення від 9.09.2014р. №10051/02/2 позивачем подана скарга до Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 5.11.2014р. за №ЮС-1689.

За результатами розгляду скарги Центральним офісом з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС прийнято рішення про результати розгляду скарги від 9.12.2014р. за № 22393/10/28-10-10-4-33, яким залишено без змін рішення від 9.09.2014р. за №10051/02/2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, а скаргу – без задоволення

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що суб’єкт владних повноважень при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску діяв на підставі і у відповідності до вимог Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Закон України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” є спеціальним Законом, який поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 ч.1 ст.4 Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Згідно з ч.1 ст.12 ЗУ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону).

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (ч.8 ст.9 Закону №2464).

Відповідно до ст.25 ЗУ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що обов’язком платника єдиного внеску є самостійне обчислення та сплата пені у разі сплати внеску після 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як встановлено судами, ПрАТ „УДП” повинно було виконати зобов’язання зі сплати єдиного внеску до 20 березня 2013р. включно, оскільки недоїмка рахувалась за лютий 2013р, однак сплата єдиного внеску відбулась тільки 30 вересня 2013р., що не заперечується позивачем.

За таких обставин, вірними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що ПрАТ „УДП” сплачуючи суму єдиного внеску у вересні 2013р., не розрахувало та не сплатило пеню за прострочення сплати, як того вимагає ЗУ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів відносно того, що відповідач, виявивши з боку платника прострочення сплати єдиного внеску, правомірно виніс рішення, яким застосував штрафні санкції та нарахував пеню за несвоєчасну його сплату, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.2 Розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013р. за №455, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Також, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до п.6.10 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, посилання позивача на порушення вимог вищевказаної Інструкції з боку податкового органу при складанні оскаржуваного рішення є необґрунтованими та не знаходять свого підтвердження.

Крім того, безпідставним є посилання на те, що податковим органом порушені строки розгляду скарги платника податків, передбачених п.п.56.8, 56.9 ст.56 ПК України.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, враховуючи те, що податковим органом скарга на рішення від 09.09.2014р. за №10051/02/2 отримана 11.11.2014р., а відповідь про результати розгляду скарги надіслані позивачу 09.12.2014р., то податковим органом 30-денний строк, який передбачений вимогами ЗУ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” для прийняття та надіслання вмотивованого рішення на скаргу - не порушений.

Крім цього, судами правильно визначено безпідставність посилань позивача на те, що податковим органом не направлялася на адресу ПрАТ „УДП” вимога про сплату недоїмки, оскільки ЗУ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не пов’язує винесення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені із обов’язковим направленням вимоги про сплату єдиного внеску.

Разом з цим, даний Закон зобов’язує платників єдиного внеску самостійно сплачувати пеню у разі прострочення сплати єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач при прийнятті рішення від 9.09.2014р. за №10051/02/2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законами України, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ПрАТ „УДП”.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: