Ухвала суду № 54226868, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/3940/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Сіроша М.В.,

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року

у справі № 804/6190/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ"

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" звернулось до суду із позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013р. №0005782201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п.п20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1 ст.78, п.150.3 ст.150 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.13р. №389/22-01/33159964 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року», яким встановлено порушення п. 150.1 ст. 150 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: за І квартал 2012 року на загальну суму 1053396грн., за ІІ квартал 2012 року на загальну суму 1306802 грн., за ІІІ квартал 2012 року на загальну суму 1358955грн., за ІV квартал 2012 року на загальну суму 1174287 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 30.12.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0005782201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі - 41993098грн.

У подальшому за результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, дійшли висновку про те, що податковим органом доведено обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на встановлене за результатами перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства шляхом включення до складу валових витрат, сум витрат, які призводять до отримання збиткового фінансового результату та порушення порядку формування валових витрат, понесених на створення кваліфікаційного активу, оскільки вказані фінансові витрати підлягають капіталізації, тобто включенню в повному обсязі до вартості кваліфікаційного активу - ТРК «Караван» у бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

У мотивувальній частині рішення, зокрема, слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведене кореспондує приписам постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про судове рішення», якою визначено, що мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні позовних вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права.

Висновки судів про те, що у діях позивача мало місце порушення вимог чинного податкового законодавства, засновані на припущеннях, оскільки судами не надано оцінки доводам позивача та відповідним первинним документам щодо проведення перевірки без урахування та дослідження всіх обставин, які мали місце у межах спірних правовідносин. При цьому вказані висновки зроблені судами без урахування вимог ч.2 ст.71 КАС України, якою саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах у разі, якщо відповідач заперечує проти позову

Разом з тим, судами не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Під час розгляду даної справи судам необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено первинні документи, що підтверджують достовірність та повноту даних, викладених безпосередньо в акті перевірки, на підставі висновків якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. У той же час судами не було витребувано та досліджено належних доказів, як то відповідних документів бухгалтерського, податкового обліку, інших первинних документів та пояснень відповідальних осіб, з метою підтвердження, або спростування доводів позивача щодо періоду та обсягу вчинення останнім порушень норм чинного податкового законодавства у межах спірних правовідносин.

Зокрема, судами не прийнято до уваги та не спростовано, серед іншого, пояснення скаржника, щодо включення ним суми витрат у І кварталі 2011 р., а саме, що протягом 2009-2010 рр. позивачу були нараховані відсотки за користування кредитом, наданим ПАТ «ВТБ Банк», які в сумі 42 000 000,00 грн. помилково не були відображені в податкових деклараціях з податку на прибуток за відповідні звітні періоди у 2009-2010 рр. Керуючись п. 50.1 ст. 50 ПК України, позивач уточнив показники декларацій за 2009-2010 рр. відобразивши у статті «Самостійно виявлені помилки за результатами попереднього періоду» декларації за І квартал 2011 р. незадекларовану в попередніх періодах суму нарахованих відсотків в розмірі 42 000 000,00 грн.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент спірних правовідносин), до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 31 «Фінансові витрати» (в діючій до 01.01.2011 р. редакції) фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Разом із додатковими поясненнями позивач надав суду першої інстанції засвідчену копію Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ТОВ «Караван-Дніпропетровськ», затвердженого наказом від 27.12.2007 р. № 5-Б (Положення).

У той же час судами не встановлено, чи передбачає облікова політика підприємства-позивача капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу та власне чи призвели здійснені будівельні роботи до створення відповідного кваліфікаційного активу у межах спірних правовідносин.

При цьому, слід зазначити, що для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, з урахуванням специфіки спірних правовідносин та обсягів розрахунків у процесі встановлення фактичних обставин справи, необхідні спеціальні знання, проте судами не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року у справі № 804/6190/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Бухтіярова І.О. (підпис)Сірош М.В.

Ухвала складена у повному обсязі 04.12.2015р.