Ухвала суду № 54226681, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/35475/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Латишевої Л.П.,

прокурора Семененка В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 по справі №2а-17240/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, за участю прокуратури Святошинського району міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, за участю прокуратури Святошинського району міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза» 29.05.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема частини другої статті 19 Конституції України, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 204, 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 4 статті 7, частини першої статті 11, статей 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.09 по 31.12.10 по фінансово-господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бікколайдер», Приватним підприємством «Поліхім», Приватним підприємством «Флоратекс».

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1004269,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неможливості фактичного здійснення контрагентами позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бікколайдер», Приватним підприємством «Поліхім» та Приватним підприємством «Флоратекс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва складено акт від 13.10.2011 №306/23-80/33998662 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 №0002542380, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1269487,00грн., в тому числі за основним платежем 1015591,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 253897,75грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи знаходиться копія обвинувального вироку Святошинського районного суду міста Києва від 20.05.2011 по справі №1-130/2011, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, та яким встановлено, що вказані особи у період з листопада 2008 року по серпень 2010 року, діючи умисно, використовуючи банківські рахунки низки підприємств, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бікколайдер», Приватне підприємство «Поліхім» та Приватне підприємство «Флоратекс», які були фіктивними підприємствами, з метою одержання матеріальної винагороди, здійснювали організацію фінансової діяльності, направленої на систематичне перерахування отриманих від підприємств-контрагентів безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку одного підприємства «транзитера» на рахунок іншого, під виглядом оплати за нібито поставлений товар та надані послуги, з подальшим переведенням їх у готівку, для підприємств-контрагентів.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 20.05.2011 по справі №1-130/2011 щодо обставин фіктивності господарської діяльності Приватного підприємства «Поліхім» та Приватного підприємства «Флоратекс».

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, з вироку Святошинського районного суду міста Києва від 20.05.2011 по справі №1-130/2011 вбачається, що судом встановлено незаконне придбання та використання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лише Приватного підприємства «Поліхім» та Приватного підприємства «Флоратекс».

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначені обставини справи досліджені не були, належної правової оцінки їм надано не було, як і не з'ясовано належним чином обставин справи щодо реальності чи відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бікколайдер».

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи щодо взаємовідносин позивача з Приватним підприємством «Поліхім» та Приватним підприємством «Флоратекс», проте зробили передчасні висновки щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бікколайдер».

Крім того, судами не перевірено та не надано правової оцінки доводам позивача, що придбані ним у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікколайдер» стелажі та прилавки торгові, персональні комп'ютери, процесори, сканери, шафи, тумби були фактично отримані та використані у господарській діяльності, а саме в подальшому надавалися в оренду фізичним особам для продажу товарів у роздрібних точках, на підтвердження чого надано договори оренди обладнання та акти здачі-приймання обладнання; придбаний корм сухий для собак в подальшому реалізовувався УМВС України в Полтавській області, УМВС України в Рівненській області, УМВС України в Миколаївській області, ГУМВС України в місті Києві, Кінологічному центру при ГУМВС України в Одеській області, на підтвердження чого надано договори, видаткові накладні, довіреності на отримання товару.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж, відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен надати докази відсутності реального здійснення господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення, а суди у випадку необхідності можуть витребувати такі докази з відповідача.

Проте суди попередніх інстанцій зазначених вимог процесуального законодавства не виконали, що і потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 по справі №2а-17240/11/2670 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв