Ухвала суду № 54226672, 02.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/56271/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року

у справі № 804/3147/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталькар»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталькар» (далі - ТОВ «Сталькар») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не реєстрації ТОВ «Сталькар» платником податку на додану вартість та зобов'язання зареєструвати позивача платником податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, адміністративний позов ТОВ «Сталькар» задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо не реєстрації ТОВ «Сталькар» платником податку на додану вартість.

Зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зареєструвати ТОВ «Сталькар» платником податку на додану вартість.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити в силі.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ТОВ «Сталькар» звернулося до ДПІ із заявою за формою № 1 - ПДВ обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість, у зв'язку зі здійсненням операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, загальна сума від здійснення яких сукупно перевищила 300 000, 00 грн.

Разом із заявою на підтвердження здійснення операцій позивачем надано: договір поставки, платіжне доручення, договір суборенди з актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року та платіжні доручення про оплату послуг суборенди.

Листом від 16 січня 2014 року № 2023/10/04-03-18-02/20 відповідач відмовив ТОВ «Сталькар» у реєстрації підприємства платником податку на додану вартість, зазначивши, що з наданих документів встановлено, що позивачем отримано передплату за товар, який фактично не було поставлено. Крім того, підприємством не надано договір на придбання товару (вагонів-хоперів для сипучих вантажів), рахунки-фактури, видаткові накладні на придбання (реалізацію) товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправну бездіяльність ДПІ щодо нереєстрації ТОВ «Сталькар» платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.1 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу (пункту 183.8 статті 183 Податкового кодексу України).

Пунктом 3.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1394, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1369/20107, передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ.

Згідно з пунктом 3.8 Положення з метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, можна зробити висновок, що підприємство, сума доходу якого за останні дванадцять календарних місяців перевищує 300 000 грн., підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість на підставі поданої заяви.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на підтвердження відомостей щодо здійснення операцій з постачання товарів разом з заявою до податкового органу надано копії виписки з ЄДР та довідки з ЄДРПОУ, довідку про зарахування грошових коштів згідно з договором, копію договору поставки продукції, копію виписки з банку (платіжне доручення, копію договору суборенди нежилих приміщень з актом передачі та додатковою угодою, копію договору оренди нежитлових приміщень з актом передачі та додатковою угодою, копії актів приймання-здачі виконаних робіт та платіжних доручень за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

При цьому згідно з платіжним дорученням № 2127 від 20 вересня 2013 року загальна сума від здійснення позивачем операцій постачання товарів за договором поставки СП-0509-В від 5 вересня 2013 року складає 134050000, 00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправної нереєстарції ТОВ «Сталькар» платником податку на додану вартість.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є. Маринчак