Ухвала суду № 54226646, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/9991/38162/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Латишевої Л.П.,

представників позивача Луцюка В.В., Кулініч І.В.,

представника відповідача Ісаєва С.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 по справі №2а-17458/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілє» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілє» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове рішення-повідомлення від 09.09.2011 №0001242360.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби 06.06.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.06.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 10, 15, 33, 37 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної зміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №506, статей 9, 17, 49, 51, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілє» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 10, 15, 33, 37 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної зміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №506, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 903163,00грн.

За висновками податкового органу позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат: вартість товару (запасних частин) на гарантійний ремонт на загальну суму 666143,00грн., оскільки до перевірки не надано гарантійних та відривних талонів на гарантійне обслуговування, за яким проведено гарантійні ремонти та заміна запасних частин; вартість консультативних послуг, отриманих від Товариства з обмежено відповідальністю «Миле СНГ», оскільки перелік послуг, зазначений в договорі, в актах виконаних робіт, не дає можливості визначити, які саме послуги надавалися, в зв'язку з тим, що перелік послуг носить загальний характер та не ідентифікований відносно практичного застосування працівниками та комп'ютерною технікою підприємства.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва складено акт від 30.05.2011 №275/1-23-60-32709997 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2011 №0001242360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1112935,00грн., в тому числі за основним платежем 890348,00грн. та за штрафними санкціями 222587,00грн.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат за результатами операцій з Товариством з обмежено відповідальністю «Миле СНГ» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

За результатами розгляду справи судами попередніх інстанцій на підставі належних і допустимих доказів встановлено, надання позивачу консультативних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Миле СНГ» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договором від 01.10.2004 №RU/VGUA-1, завданням на надання послуг, звітами, актами про надання послуг, погодженням вартості послуг. Послуги, що надавалися позивачу контрагентом, визначені договором та конкретизовані у завданнях на надання послуг.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, отримання ним послуг та реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Миле СНГ».

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат за результатами операцій з Товариством з обмежено відповідальністю «Миле СНГ» є безпідставним.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність включення позивачем до валових витрат вартості товару (запасних частин) на гарантійний ремонт на загальну суму 666143,00грн., оскільки до перевірки не надано гарантійних та відривних талонів на гарантійне обслуговування, за яким проведено гарантійні ремонти та заміна запасних частин, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Згідно з пунктом 3.2 Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту облік бракованого товару необхідно вести в кількісному та вартісному виразі по таких видах (групах) усунення дефектів товарів: а) безоплатне усунення дефектів товару або відшкодування витрат на виправлення дефектів товару покупцем чи третьою особою; б) заміна на аналогічний товар належної якості; в) відповідне зменшення його купівельної ціни; г) заміна на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни; ґ) розірвання договору та відшкодування збитків, яких зазнав покупець.

Пунктом 3.3 Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту встановлено, що облік бракованих товарів та облік покупців ведеться підприємствами самостійно у Книзі обліку бракованих товарів та обліку покупців, що отримали гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування) (далі - Книга) за формою, що додається.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у відповідності до вимог вищезазначених норм велась Книга обліку бракованих товарів та обліку покупців, що отримали гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування), що містить усю інформацію про здійснені позивачем гарантійні ремонти, зокрема, дані, які дозволяють ідентифікувати споживача, товар, його номер та комплектуючі, вид недоліку та його характер, строк виконання та вартість запасних частин. Факт надання послуг щодо гарантійного ремонту та заміни, та підпис споживача про прийняття робіт міститься в нарядах-замовленнях. Факт здійснення позивачем витрат на гарантійний ремонт проданої продукції підтверджується оформленими у встановленому порядку документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Посилання відповідача на ненадання до перевірки гарантійних та відривних талонів на гарантійне обслуговування обґрунтовано не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки товариством гарантійне обслуговування проводиться безпосередньо в приміщенні споживача, шляхом заміни техніком відповідної деталі, а тому гарантійні та відривні талони на гарантійне обслуговування за яким проводяться гарантійні ремонти та заміна запасних частин у позивача на зберігаються. До того ж, Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної зміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №506, не регулює відносини оподаткування, а врегульовує взаємовідносини виробника (продавця) товару та споживача, натомість позивачем забезпечено облік відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив правомірність включення до валових витрат вартості товару (запасних частин) на гарантійний ремонт на загальну суму 666143,00грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 09.09.2011 №0001242360 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 по справі №2а-17458/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв